Категорії

КАЛЕНДАР ЗАПИСІВ
Січень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Гру   Лют »
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  

Archive for Січень 23rd, 2019

postheadericon «РОЛЬ СІМ’Ї У ПІДГОТОВЦІ ДИТИНИ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ»

 106978080_large_5177462_49612_html_48633229

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

     Нажаль, сьогодні батьки здебільшого не мають достатніх знань щодо виховної функції сім’ї. Допомогти їм оволодіти такими знаннями покликані педагоги дошкільних навчальних закладів.

     Взаємодія дошкільного закладу з батьками посідає важливе місце і в структурі заходів із профілактики ранньої шкільної дезадаптації, оскільки передумови її виникнення у дітей часто формуються саме у сім’ї. Лише разом, у тісній співпраці педагогів і психологів дитячого садка з батьками можна досягнути позитивного ефекту психопрофілактичної роботи.

     Загальновизнано, що сім’я, сімейне виховання є одним з найважливіших детермінантів становлення та розвитку особистості. Якщо батьки постійно говорять дитині, що вона «невдаха, нехлюй, телепень», то вона рано чи пізно починає у це вірити. Але спочатку у дитини відбувається внутрішній конфлікт. Адже дитина знає, що не така вона вже й погана, що намагається порадувати своїх батьків, а вони цього не помічають, намагаючись підігнати її під свої мірки. Внаслідок цього конфлікту виникає нервове напруження, з яким дитина не може впоратися. Вона або пристосовуєгься до непомірних вимог дорослих, або починає опиратися, що провокує конфлікти з батьками. Якщо батьки не змінюють власну «виховну політику», то у дитини виникає нервовий розлад, невроз, який може спровокувати виникнення ранньої шкільної дезадаптації, а також призвести до ускладнення пристосування до нових соціальних умов у дорослому житті.

     Негативні і патогенні чинники сімейного виховання, які призводять до утруднення адаптаційних процесів.

 

     Негативні чинники сімейного виховання:

• нерозуміння батьками своєрідності особистісного розвитку дитини;

• неприйняття індивідуальності дитини;

• невідповідність вимог та очікувань батьків можливостям і потребам дитини;

• негнучкість у відносинах з дітьми;

• нерівномірність виховання у різні роки життя дитини (ефекти батьківської депривації у перші роки і гіперопіка та надмірний контроль надалі); непослідовність у спілкуванні з дітьми;

• неузгодженість підходів до виховання дитини між батьками.

 

 Патогенні чинники сімейного виховання:

• нерівномірність у ставленні до дітей;

• високий рівень тривожності дітей як результат неадекватної вимогливості батьків;

формування емоційної залежності дітей від батьків;

• феномен «заміни» індивідуальності дитини невротично зміненим образом Я батьків;

• невротично мотивований характер взаємодії з дітьми;

• надлишкова принциповість у відносинах з дітьми, недовіра до їхнього досвіду, нав’язування своєї думки і приниження почуття їхньої гідності;

• індукційований вплив на дітей патології психіки батьків (психічна індукція — навіювання однією особою іншій своїх переконань, поглядів, потягів).

unnamed

Погода в нашому місті
Архіви публікацій