Archive for Листопад, 2019

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Підготувала: вихователь-методист: Васильєва Н.А.

 

• Не замінювати гру іншими видами діяльності.
• Збирайте як особливу цінність улюблені ігри дітей: розвиваючі, комунікативні, терапевтичні, змагальні, ігри-імпровізації.
• Включайте гру в усі сфери в житті дитини.
• Радійте, якщо дитина запросила Вас в гру, це хороший знак довіри і прийняття з її боку.
• Граючи з дітьми, постарайтеся не бути дорослими.
• Не карайте дитину позбавленням гри.
• Якщо дитина порушує правила гри, постарайтеся до цього поставитися спокійно, це може бути приводом для доброзичливої розмови, пояснення.
• Не перешкоджайте об’єднанню дітей різного віку в єдине ігрове співтовариство, прогулянка для цього найкраще умова.
•  Уникайте насильницького розподілу ролей, краща психологічна допомога – це ознайомлення з різними сферами дійсності.
• Для добре відомих ігор пропонуйте дітям використовувати іграшки-замінники.
• Починаючи з раннього віку і далі на кожному етапі дошкільного дитинства, формуючи соціальну компетентність дітей, орієнтуйте їх на можливу взаємодію з «партнерами однолітками», навчайте способам узгодження дій з партнерами.
• Направляйте гру дітей вміло, не руйнуючи її, зберігаючи самостійний і творчий характер ігрової діяльності дітей, безпосередність переживань, віру в правду гри.
• Готуючись до чергового робочого дня, пам’ятайте, що нова гра – це найкращий подарунок дітям.

 

1. Приходити вчасно в заклад освіти.

2. Вітатися з усіма працівниками ЗДО.

3. У всьому слухатися дорослого, проявляти повагу.

4. Якщо щось болить, то обов’язково про це повідомляти вихователя.

5. Берегти іграшки, майно та книги в групі, проявляти стурбованість, якщо вони псуються.

6. В групі голосно не кричати та не бігати, вміти знаходити собі цікаве заняття у вільний від занять час.

7. Слідкувати за станом свого одягу, вчасно помічати, що він забруднився.

8. Мати особисті носові хустинки, вміти ними користуватися.

9. Дотримуватися вимог безпеки.

10. Акуратно вішати одяг в свою шафку.

11. Бути доброзичливим у взаєминах з однолітками.

12. Прагнути  уникати конфліктів, налагоджувати стосунки, прагнути порозуміння; обходитися без докорів, образ; прагнути дотримуватись правил.

13. Хлопчикам поважати дівчаток, діяти чесно, відверто. Бути делікатним, тактовним, поступливим, ввічливим у ставленні до дівчаток, не соромитися запрошувати дівчаток до гри, запропонувати їм стілець, у потрібний момент надавати допомогу.

14. Дівчаткам проявляти скромність, турботу до оточення, із вдячністю ставитися до допомоги та знаків уваги з боку хлопчиків.

15. В іграх зважати на думку товаришів, обстоювати власну думку, дотримуватися правил гри.

16. Піклуватися про молодших, допомагати їм, захищати слабших.

17. Розмовляти спокійним, лагідним тоном, привітно, з усмішкою, дивлячись людині у вічі; не допускати випадків вживання грубих слів.

18. Прощати та не тримати зла на рідних людей, своїх однолітків.

19. Ставитися до дітей-сиріт, дітей з особливими потребами та тих, які потрапили в складні життєві обставини, з добротою і милосердям, намагатися їм допомагати.

20. Узгоджувати свої інтереси, бажання, дії з іншими,  поводитися толерантно, вміти порозумітися та не допускати конфліктів.

21. Свідомо ставитися до життя, турбуватися про збереження здоров’я свого, рідних, друзів.

 

ЗАКОН УКРАЇНИ  “Про дошкільну освіту”

Стаття 28. Права дитини у сфері дошкільної освіти

1. Права дитини у сфері дошкільної освіти визначені Конституцією України, Законом України “Про освіту”, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Дитина має гарантоване державою право на:

• безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти;
• безпечні та нешкідливі для здоров’я умови утримання, розвитку, виховання і навчання;
• захист від будь-якої інформації, пропаганди та агітації, що завдає шкоди її здоров’ю, моральному та духовному розвитку;
• безоплатне медичне обслуговування у закладах дошкільної освіти;

{Абзац п’ятий частини другої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

• захист від будь-яких форм експлуатації та дій, які шкодять здоров’ю дитини, а також від фізичного та психологічного насильства, приниження її гідності;
• здоровий спосіб життя;
• діти з особливими освітніми потребами, що зумовлені порушеннями інтелектуального розвитку та/або сенсорними та фізичними порушеннями, мають право на першочергове зарахування до закладів дошкільної освіти.

{Частину другу статті 28 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

Стаття 36. Права та обов’язки батьків або осіб, які їх замінюють

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

• вибирати заклад дошкільної освіти та форму здобуття дитиною дошкільної освіти;
• обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу дошкільної освіти;
• звертатися до відповідних органів управління освітою з питань розвитку, виховання і навчання своїх дітей;
• захищати законні інтереси своїх дітей у відповідних державних органах і суді;
• бути на громадських засадах асистентом дитини з особливими освітніми потребами або визначити особу, яка виконуватиме обов’язки асистента дитини.

{Частину першу статті 36 доповнено абзацом шостим згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані:

• виховувати у дітей любов до України, повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до довкілля;
• забезпечувати умови для здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти за будь-якою формою;
• постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних задатків, нахилів та здібностей;
• поважати гідність дитини;
• виховувати у дитини працелюбність, шанобливе ставлення до старших за віком, державної мови, регіональних мов або мов меншин і рідної мови, до народних традицій і звичаїв.

{Абзац шостий частини другої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5029-VI від 03.07.2012}

3. Інші права та обов’язки батьків і осіб, які їх замінюють, визначаються Законом України “Про освіту”.

{Статтю 36 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

ЗАКОН УКРАЇНИ “Про освіту”

Стаття 55. Права та обов’язки батьків здобувачів освіти

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов’язки щодо освіти і розвитку дитини.

2. Батьки здобувачів освіти мають право:

– захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;

– звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;

– обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти;

– брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти;

– завчасно отримувати інформацію про всі заплановані у закладі освіти та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти та надавати згоду на участь у них дитини;

– брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану;

– отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності.

3. Батьки здобувачів освіти зобов’язані:

– виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;

– сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;

– поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;

– дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;

– формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;

– настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

– формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;

– виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;

– дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності).

4. Держава надає батькам здобувачів освіти допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають поважати право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних релігійних і філософських переконань, а суб’єкти освітньої діяльності мають враховувати відповідні переконання під час організації та реалізації освітнього процесу, що не повинно порушувати права, свободи та законні інтереси інших учасників освітнього процесу.

5. Інші права та обов’язки батьків здобувачів освіти можуть встановлюватися законодавством, установчими документами закладу освіти і договором про надання освітніх послуг (за наявності).

Підготували: практичний психолог Ісаєва Н.В., вихователь-методист Васильєва Н.А.

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном “боулінг розуміють агресивну поведінку щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з однолітками і дорослими не лише у дошкільному закладі, але й у школі і протягом усього їх подальшого життя. Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до дитячого садка (школи) або ж можуть плакати, вигадувати хворобу.

• Вони не беруть участь у спільній діяльності, іграх.
• Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно. 
• Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося – не можуть реалістичо пояснити.
• Може почати говорити про те, що не хоче ходити до дитячого садка, не проявляє бажання брати участь у заходах, в яких приймають участь інші діти.
• Відсутність контакту з однолітками: немає друзів.
• Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
• Обмальовані руки або специфічні малюнки.

Скільки дітей страждають від булінгу

За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». 

У дошкільному закладі і початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно педагог починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.

Обов’язок дитячого психолога, вихователя, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:

• Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
• Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька…Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і у навчальному закладі.
• Атмосфера в групі (класі). Бувають колективи, створені самостійно або руками вихователя (вчителя), в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

 Булінг у цифрах

За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором’язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група. 

44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе. 

 Що робити батькам

 У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

• Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
• Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
• Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
• Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
• Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз.
• Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
• Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
• Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до навчального закладу.
• Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
• Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
• Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
• Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Що робити педагогам

Завдання педагогів – відслідковувати ситуацію. Спеціалісти-конфліктологи пропонують дуже корисне завдання, яке допомагає визначити, чи є в колективі діти, які перебувають в ситуації жертви. 

Перед початком навчального року проведіть з дітьми ігри, шоб визначити, хто з ким дружить, поділившись з тією дитиною своєю іграшкою. Коли вихователь проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей «забули», не згадали зовсім.

Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в групі жертва, хто агресор, хто є лідером, а від кого відвернулися однолітки.

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо: 

• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”.
• Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
• Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопчики завжди будуть хлопчиками” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства”.
• Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
• Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
• Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
• Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з педагогами, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
• Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
• Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
• Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся з дитячим психологом.

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

 Ті, хто піддаються булінгу:

• втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
• відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
• втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
• втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

• частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
• частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

• часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
• потерпають від депресивних станів чи перезбудження, не хочуть відвідувати дошкільний заклад.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

(НЕТРАДИЦІЙНА РОБОТА З КАЗКОЮ ЗА ТЕХНОЛОГІЄЮ ТРВЗ, З ДОСВІДУ РОБОТИ ЗДО)

 

     В роботі із казкою зручніше використовувати 2 кільця Лулія, а кількість секторів залежить від складності завдання та від віку дітей, їх досвіду. Я пропонує використовувати кільця в такому поєднанні:

1. КАЗКА – ГЕРОЙ 

    На одному кільці – герої казок, а на іншому – характерні ілюстрації до тих казок. Наприклад: Дід б є яйце – курочка; Дід тягне ріпку – собачка; півник з колоском – мишенята; рукавичка – кабан та інше. Для старших дітей можна запропонувати переплутати героїв та казки і спробувати розказати казку з новим героєм.

2. ХТО З КИМ ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ В КАЗЦІ

   На обох кільцях розташовані герої казок. Діти з’єднують героїв та називають казку, або кілька казок, де вони зустрічаються і за якими обставинами.

Наприклад: півник – котик; Червона Шапочка – вовк; мишенята – півник; заєць – лисичка; лисичка – журавель; вовк – козенята і т. п. Старші діти навмання переплутують героїв, та намагаються скласти нову казку, або пояснюють, як змінився сюжет з появою нового героя.

3. ХТО ЩО ЗАГУБИВ

На одному кільці – герой із казки, на іншому – якась річ, що належить цьому герою. Наприклад: Попелюшка – черевичок; півник – колосок; курочка – яєчко; Буратіно – золотий ключик; дівчинка – червона шапочка; Телесик – човник,

дід – рукавичка; кошик з пиріжками – ведмідь, глечик – лисичка і журавель;

гуслі – котик. Діти знаходять загублені речі героями, повертають їх і називають казку. В подальшій роботі загублені речі пропонується дати героям інших казок. Діти повинні запропонувати, як новий герой зміг би використати ту чи іншу річ, яка йому не належала. Червона Шапочка, наприклад, могла б яєчко подарувати бабусі, а та, вивести з нього півника, щоб не було скучно. Телесик міг би розважати бабусю з дідусем грою на гуслях, або заробляти грою, щоб прогодувати їх.  

 4. КАЗКОВІ ПРЕДМЕТИ – АНАЛОГИ В СУЧАСНОМУ ЖИТТІ

   Клубочок ниток – компас; ковер – літак – вертоліт; черевики – скороходи – потяг; чарівне дзеркало – телевізор; гуслі самогуди – магнітофон; ступа – літак; перо – ліхтарик.

Діти підбирають пари за функціональністю. Пропонується дітям розказати казку, замінивши казкові предмети на сучасні. Також можна запропонувати розповісти про сучасне життя з казковими предметами.

 5. ГЕРОЇ – ЕМОЦІЇ

На одному кільці – колобок, лисичка, заєць, дід з бабою, півник, Червона Шапочка. На другому – емоції: радості, суму, здивуванню, страху,  – в залежності від віку і кількості вивчених емоцій.

 Діти з’єднують героя казки з емоцією та пояснюють, в якій казці, при яких обставинах герой має такий настрій і чому. Потім змінюють настрій героя і розповідають казку, коли колобок зустрічає наляканого зайця або добру лисичку.

6. ГЕРОЇ – РИСИ ХАРАКТЕРУ

 На одному кільці – герої казок, які часто зустрічаються в казках (лисичка, заєць…) з різними характерами: добрий, сором язливий, боягуз, рішучий, хитрий, злий, на іншому – казки. Необхідно розповісти казку з героєм із заданою рисою характеру.  

7. БУДИНОЧКИ – КАЗКОВІ ГЕРОЇ

  На одному кільці – казкові будиночки: рукавичка, заяча хатка, теремок, кицькин дім, будиночки 3-х поросят, крижана хатка. На іншому – герої казок. Запропонувати поміняти будиночки героям і пояснити, чим це буде добре, а чим погано для цього героя. Наприклад: трьом поросятам зручно буде жити в теремку, бо буде просторо і всі разом. У лисички будиночок-рукавичка не розтане, у кішки в крижаній хатці не буде пожежі.