‘Методична служба’

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

     Основне завдання освіти на сучасному етапі полягає у вихованні підростаючого покоління, формування у нього комплексу якостей, необхідних для життєдіяльності в суспільстві та нових соціальних відносин. Ця проблема знаходить своє вирішення завдяки спеціально організованому процесу соціалізації.

      Отже, соціалізація в педагогіці може характеризуватися як процес засвоєння і використання дитиною у поведінці та діяльності системи цінностей, до якої вона залучена.

      Виходячи з визначення «соціалізації» (від лат. socialis – громадянський) як процесу залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості, можна стверджувати, що цей процес передбачає формування індивіда як під впливом цілеспрямованих факторів (тобто виховання на різних рівнях), так і стихійних наприклад, безпосереднє спілкування людей тощо).

         Накопичення дитиною самостійно і під керівництвом дорослих необхідного соціального досвіду сприяє розкриттю вікового потенціалу дошкільника, успішній підготовці до навчання у школі, а пізніше – до дорослого життя. З цього випливає, що саме в дошкільному віці закладаються основи соціальної зрілості (компетентності) дитини.

         Під соціальною компетентністю дошкільника ми розуміємо якість особистості, сформовану у процесі активного творчого освоєння соціальних відносин, що виникають на різних етапах і різних видах соціальної взаємодії а також засвоєння дитиною етичних норм, які є основою побудови і регулювання міжособистісних та внутрішньоособистісних соціальних позицій, відносин. 

     Особливе місце в процесі формування соціальної компетентності підростаючого покоління займає ігрова діяльність. Людство вибрало гру для стимулювання творчої активності дітей, формування у них навичок соціальної поведінки. Гра широко використовувалася як основний засіб соціальної інтеграції дітей ще за довго до того, як вона стала предметом наукових досліджень. Розвиваюча ігрова діяльність продуктивно використовується в освіті та вихованні дітей протягом всієї історії педагогіки, дозволяючи дітям відносно легко і невимушено пізнати себе і навколишній світ, органічно увійти до нього.
     Вплив гри на формування навичок соціальної компетентності особистості дошкільника полягає в тому, що, завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню він знайомиться з нормами і моделями поведінки і взаємин дітей і дорослих людей, які стають зразками для його власної поведінки. У грі дитина набуває основних  навичок соціальної компетентності, необхідних для встановлення контакту і розвитку взаємодії з навколишнім світом.    Читати повністю »

З ДОСВІДУ РОБОТИ

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

     Музичні керівники нашого дошкільного закладу в пототочному навчальному році працюють за програмою «Дитина» в групах 5-го і 6-ро років життя, де окремо представлено розділ «При­лучаємось до музичної скарбниці». Розділ по­дано цілісно, для всіх груп разом.

      Під час групової консультації обговорили питання планування роботи за програмою, згідно всіх розділів програми по кожному віковому періоду, склали орієнтовний щотижневий розподіл занять кожної вікової групи.

     При плануванні музично-естетичної діяльності музичні керівники враховують особливості дитячого колективу та можливості розвивального середовища у дошкільному навчальному закладі, творчий потенціал вихователів, які є активними співучасниками мистецького освітнього процесу, завдання і зміст заходів, які сплановані у річному плані роботи.

     Педагогічний процес  з музичного виховання в нашому  закладі зорієнтований на виховання в дітей художніх потреб, інтересу до прекрасного в природі, в найближчому оточенні, у повсякденному побуті, що викликає у дітей різного віку емоційні відчуття на основі розділу програми «Дитина» – «При­лучаємось до музичної скарбниці». Музика обов’язково супроводжує проведення розваг, спортивних свят, ранкової гімнастики, фізкультурних занять тощо.

     Структурні частини, з яких складається розділ «При­лучаємось до музичної скарбниці», мають на меті різ­нобічний музично-естетичний розвиток дитини: вихо­вання любові до пісні й співу, вміння виявити відповідний настрій в інтонації, пластиці, самостійному музикуванні, бажання слухати музику. Це значно полегшило орієн­тування в змісті роботи музичних керівників. У розділі наведено орієнтовний музичний ре­пертуар. З нього музичні керівники вибирають ті твори, які найбільше відповідають їхнім задумам. Водночас вони і самостійно добирають музичні твори, дбаючи про їх високий художній рівень та доступність, це стосується творів по слуханню, пісенного репертуару, таночків та гри на музичних інструментах. Пісенний ма­теріал музичні керівники транспонують відповідно до вікових можливостей дітей своїх вікових груп.

     Перспективне планування допомагає муз керівникам надати педагогічному процесу визначеності, цілеспрямованості, системності, поетапності здійснення.

     Перспективні плани складаються у довільній формі на місяць і дозволяють спроектувати виконання музично-естетичних завдань усіх видів мистецької діяльності дітей дошкільного віку. Вони включають в себе слухання музики, співи, музично-ритмічні рухи, гру на музичних інструментах, розвиток пісенної, музично-ігрової, танцювальної творчості та програмовий репертуар до кожного виду дитячої музичної діяльності, який буде опрацьовуватись на заняттях упродовж місяця.

      План освітньо-виховної роботи музичних керівників розробляється індивідуально для кожної вікової групи. У ньому визначаються форми роботи з дітьми: заняття, індивідуальна робота, свята і розваги, діагностика музичних здібностей дітей дошкільного віку, – що зумовлено особливостями змісту професійної діяльності фахівців.

      Проведення музичних занять планується двічі на тиждень.

    Музичні заняття – це основна форма музичного виховання у дитячому садку, які є систематичними і спрямовані на всебічний розвиток дошкільників та формування їхніх музичних здібностей. Плануючи музичні заняття, музичні керівники Марченко О.І., Журавель О.В. і Климова А.Г. обов’язково враховують вікові особливості дітей, зокрема їхню розумову, фізичну та емоційну підготовленість до того матеріалу, який планується подавати.

Читати повністю »

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

ШАНОВНІ ПЕДАГОГИ!

 Щоб ефективно взаємодіяти з дітьми, реалізувати особистий потенціал, уникнути синдрому «професійного вигорання» радимо Вам ознайомитись з правилами успішного виховання.

 Пам’ятайте їх і час від часу повертайтеся до них, щоб черпати наснагу для подальшої успішної діяльності. 

1. Частіше згадуйте та проговорюйте позитивні відгуки про себе, запишіть їх  на аркуші паперу, читайте їх у хвилини невдач, розчарувань і труднощів – вони допоможуть відновити віру в себе, а це – запорука подолання всіх життєвих негараздів.

 

 2.  Вправляйтеся у вербальному й візуальному викладі творчих ідей, проговорюйте, записуйте, замальовуйте все, що спадає на думку з проблеми, над якою розмірковуєте. Це відкриє незнані раніше можливості творчої діяльності.

 

 3. Прагніть до співробітництва з колегами, налаштовуйтеся на спільну творчу діяльність, шукайте в досвіді кожного цінне, цікаве, корисне.

 

 4.  За жодних особистісних обставин і переживань не знижуйте трудову активність, бо це звужує ваші можливості. Постійно й свідомо формуйте себе як активну, ініціативну особистість.

 

 5.  Пам′ятайте: в кожному з нас закладені фізичний, психічний і духовний «реактори», які лише варто запустити, і вони допоможуть злітати над рутиною, підніматимуть на висоту справжньої величі, здобутої  працею, наполегливістю, освіченістю та порядністю.

 

 6. Якщо ваше творче натхнення спіткала криза, спробуйте «переключатися», зустріньтеся з друзями, відверто поговоріть з кимось, послухайте гарну музику, погуляйте на свіжому повітрі, відвідайте церкву, займіться фізичною роботою, впорядкуйте свої речі, виконайте комплекс фізичний вправи тощо. І рішення прийде саме собою, ніби «Випливе» з підсвідомості, «осяє».

 

 7.   Починайте день з фізичної розминки на свіжому повітрі, в місці, де є хоча б кілька дерев. Це відновить почуття єдності з природою, розуміння скороминущості всіх життєвих негараздів, дасть заряд бадьорості та позитивно налаштує свідомість на весь день.

 

 8.  Вчіться бачити себе очима дітей, намагайтеся викликати у них захоплення і бажання бути схожими на вас.

 

 9.   Частіше всміхайтеся дітям і дорослим. Усмішка- це свідчення того, що        вам приємно спілкуватися, разом творити, працювати.

 

 10.  Будуйте спілкування з дітьми не «від себе», а «від них», тоді дитина буде в радіусі вашого педагогічного впливу, що зробить можливою міжособистісну співтворчість.

 

 11. Прагніть, щоб під час взаємодії діти частіше чули від вас схвалення, похвалу, заохочення. Завдяки цьому маленькі партнери зв′язують з вашою особистістю власні позитивні переживання, що підвищує їхню довіру до вас, стимулює бажання спілкуватися з вами.

 

 12. Вислуховуйте кожну дитину до кінця, не перебиваючи. Винагорода за        терпіння – мовленнєві перлинки, несподівані злети дитячої думки.

 

 13. Уникайте у взаємодії з вихованцями штампів, стереотипних реакцій на їхню поведінку, формальної оцінки результатів діяльності різних дітей.

 

 14. Прагніть подолати в собі негативні установки щодо деяких дітей, намагайтеся помітити позитивне в кожному і постійно нагадуйте собі це, реагуючи на їхні вчинки.

 

 15. Постійно вдосконалюйте своє мовлення, збагачуйте його новими образними висловами, викорінюйте слова-паразити, росіянізми, діалектизми.

 

 16.  Якщо трапилися неприємності, не зациклюйтеся на них, «не прокручуйте» їх в уяві знову й знову. Проаналізуйте ситуацію, зробіть висновки, щоб не повторювати подібних помилок у майбутньому.

 

     Якщо не вдається заспокоїтися, влаштуйте собі маленьку радість чи зробіть приємний подарунок: насолодіться спокоєм, розслабтеся,        роздивіться навколо, щоб помітити щось таке, чого не помічали раніше. Якщо дозволяють кошти, пройдіться по крамничках і придбайте приємну  дрібничку. Перегляньте свій гардероб, укомплектуйте його по-новому, це допоможе відвернути увагу від важних думок, подаруйте приємні хвилини оновлення, Сходіть до перукарні, в театр, кіно, музей, на виставу тощо.

 

 17. Якщо якийсь «внутрішній голос» постійно нашіптує, що життя важке, праця невдячна, а здоров′я вже не те, щоб щось змінити й подолати, відшукайте у скарбничці пам′яті приємні моменти. Не забувайте, що ваша робота дуже важлива й значуща, бо пов’язана з великою місією-формування людини. Якщо до професійного розчарування призвів конфлікт з кимось із батьків вихованців, не переносьте цю образу на        малюка, пам’ятайте, що він ні в чому не винний.

 

 18. Сильна людина, справжній Педагог на все, що відбувається, реагує мудро, сприймаючи подію як сигнал до усвідомленої адекватної  реакції,  а не привід впадати у відчай. Тож важливо поставити перед  собою дві основні мети: стати сильним духом і навчитися бути щасливим. Людина, що дотримується таких поглядів, позбувається неприємних думок, не очікуючи, поки вони самі полишать її. Але не тікає від         страху, подекуди може й надуманого , а намагається зрозуміти, чого можна очікувати за найгіршого варіанту плину подій. Це буває дуже неприємно, зате допомагає позбутися тривоги, викликаної невизначеністю, по свідомим страхом.

 

 19.  Шукаючи вихід з будь-якої ситуації, не втрачайте свою гідність і не принижуйте чужу.

 

 20.  Вдумливо читайте і беріть на озброєння те, що співзвучне вашим відчуттям, думкам, принципам. Не зупиняйтеся у своєму розвитку ні на хвилину, бо за зупинкою чатує регрес в особистісному розвитку й професійній діяльності.

• МАЙСТЕР-КЛАС ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

МЕТА:

• Розширити та систе­матизувати знання вихователів:
• щодо оздоровчого, розвиваючого і корекційного значення арт-педагогіки;
• організації та проведення елементів арт-педагогіки в освітньо-виховній роботі з дітьми.
• Формувати:
• практичні вміння та навички застосування у своїй педагогічній практиці різних видів арт-педагогіки впродовж дня;
• навички колективної діяльності у виробленні рішень.
• Сприяти розвитку професійно – творчої активності, розкриття внутрішнього потенціалу кожного педагога, шляхом створення умов для індивідуальної і колективної роботи.

 

ДАТА ПРОВЕДЕННЯ: 17.04. 2014 року

ХТО ПРОВОДИТЬ:  вихователь-методист Васильєва Н.А. 

ОБЛАДНАННЯ: дидактичний матеріал для проведення різних методів роботи

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ:

 

       І частина – інформаційна.

     1.1. Вступне слово керівника.

     1.2.   Інформаційне повідомлення «З історії артпедагогіки».

     ІІ частина – практична:

     2.1. Майстер-клас вихователя-методиста Васильєвої Н.А.

     2.2. Майстер-клас вихователів спеціальних груп: «Росинка» (для дітей з порушенням опорно-рухового апарату) Нікіщенко Г.М. і «Лісова пісня» (для дітей зі складними дефектами розвитку) Гой С.О.

     2.3. Майстер-клас вчителя-дефектолога Селиваненко І.В.

     2.4. Майстер-клас вихователя з фізичної культури Рогожкіної О.І.

     3.   Рефлексія.

 ХІД ЗАХОДУ:

      І частина – інформаційна.

     1.1. Вступне слово керівника (вихователь-методист):

Запрошуємо, друзі,

На наш чудовий майстер-клас:

З арт-педагогікою хочемо

Познайомить ми вас.

Що до чого вам розкажемо

І на практиці покажемо.

 

ПАМ’ЯТКА учасника майстер-класу:

1. Отримай задоволення!

2. Дозволь собі бути вільним!

3. Доброзичливість до себе та інших.

4. Постарайся бути уважним.

5. Уникай оцінок і суджень.

6.Говорі тільки про власні почуття, відчуття, настрій.

І ВСЕ ВИЙДЕ!

 

      1.2. Інформаційне повідомлення «З історії арт-педагогіки» (вихователь-методист):

     Арт-терапія – лікування мистецтвом. Одним із прикладів інноваційного педагогічного напрямку є арт-педагогіка.

      Артпедагогіка — синтез двох галузей наукового знання (мистецтва та педагогіки), який забезпечує розробку теорії та практики педагогічного про­цесу творчого розвитку дітей завдяки художньо-творчій діяльності (музичній, зображувальній, художньо-мовленнєвій, театралізовано-ігровій).

     Арт-педагогіка відносно новий напрямок у педагогічній практиці, який з’явився в середині минулого століття, вона об’єднує арт-терапію та навчання. Арт-педагогіка має потужний потенціал, актуалізація якого дозволяє кардинально міняти дидактичні підходи до процесу навчання, виховання, розвитку особистості, організації та реалізації спільної інтелектуальної та емоційно – художньої діяльності педагога і вихованця. Використання коштів арт-педагогіки дає можливість неформально реалізовувати процес інтеграції наукових і практичних знань, умінь, навичок у різних видах діяльності (мовної, пізнавальної, рухової, художньо – естетичної і т.д.). Дослідження показали, що заняття, що включають арт-педагогічні технології, дають більший виховний, розвиваючий і навчальний ефект. В особливій символічній формі: через малюнок, гру, казку, музику – ми можемо допомогти дитині дати вихід своїм емоціям, переживанням, отримати новий досвід вирішення конфліктних ситуацій. Характер подібних занять залежить від індивідуальних труднощів дитини.  

         Цілі арт-педагогіки: пошук, розробка та впровадження засобів, методів і технологій, які сприяють більш якісному та ефективному навчанню і вихованню.

     Розвиток особистості засобами мистецтва має сприяти формуванню цілісного світовідчуття, створення морально й естетично повноцінного середовища спілкування з мистецтвом у всьому різноманітті його видів. Результат – спонукання дитини до прояву своїх творчих здібностей. Саме інтерес дитини до самої себе і до того, що її безпосередньо оточує, є одним з найбільш потужних чинників мотивації.

 

Виділяють різні її види залежно від засобу впливу: 

• музика – це музикотерапія;
• література, книга – це бібліотерапія;
• театр, образ – це імаготерапія;
• образотворче мистецтво – це ізотерапія;
• танець, рух – це кінезітерапія;
• казка – це казкотерапія;
• гра – ігротерапія;
• пісок – пісочна терапія.

 

  Давайте тепер більш детально розглянемо кожен вид арттерапії більш докладно.

 

     У арт-педагогіці вони спрямовані на:

– формування у дитини з проблемами в розвитку естетичного ставлення до навколишнього засобами різних видів мистецтва;

– формування основ художньої культури, морально-естетичних якостей особистості дітей з різними порушеннями у розвитку;

– оволодіння дитиною певними художніми засобами вираження, притаманними різним видам мистецтва, і відображення з їх допомогою своїх почуттів, свого ставлення до світу, своїх творчих задумів;

– забезпечення і задоволення особливих потреб у вихованні та навчанні осіб з відхиленнями засобами різних видів мистецтва;

– організацію корекційно-компенсуючої, корекційно-розвивальної роботи з дітьми, заснованої на їх посильної участі в різноманітних видах і формах художньо-творчої діяльності (художньо-мовленнєвої, музичної, образо-творчої, декоративно-прикладної, театралізованої) .

 

     Чайна пауза (вихователь-методист). (Всім учасникам майстер-класу пропонується випити стаканчик липового, м’ятного чаю)

– Який чай Ви зараз випили?

– Що відчули в даний момент?

– Скажіть, у повсякденному житті інформація краще запам’ятовується у формі простого повідомлення або з переживанням почуттів, емоцій, якихось подій, зустрічей?

    Таким чином, традиційні методи роботи та навчання, в яких все ще головне місце відводиться доповідям, втрачають своє значення через низьку ефективність і недостатньому зворотному зв’язку.

  Читати повністю »

     Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

1 червня, у перший день наступаючого літа ми зустрічаємо чудове свято – Міжнародний День дітей, який на  Україні частіше називають – День захисту дітей. Таку назву обгрунтовано тим, що дитинство кожного малюка має проходити під захистом: захистом здоров’я, прав і життя підростаючого покоління.

     Міжнародний День дітей – по праву вважається одним з найвідоміших і старовинних міжнародних свят. Рішення про проведення свята було прийнято ще в 1925 році під час Всесвітньої конференції, що проходить в Женеві і присвяченої актуальним питанням благополуччя всіх дітей.

     Складно знайти достовірну інформацію, чому саме 1 червня було прийнято рішення відзначати Міжнародний День дітей. Одна з версій стверджує, що 1 червня 1925 Генеральний консул Китаю в Сан-Франциско зібрав невелику групу китайських дітей-сиріт і організував для них святкування Дуань-у цзе (Фестивалю човнів-драконів). Випадково чи ні, але цей день збігся і з днем ​​проведення «дитячої» Всесвітній конференції в Женеві.

     Подальша історія Міжнародного Дня дітей йде у післявоєнний час. День захисту дітей був заснований в 1949 році, коли Міжнародною демократичною федерацією жінок було прийнято рішення про проведення дитячого дня. Організація об’єднаних націй підтримала ініціативу Федерації жінок, заявивши, що захист здоров’я, прав і життя дитини відтепер стане пріоритетним напрямком їхньої діяльності. Через рік, 1 червня 1950 був проведений перший Міжнародний День захисту дітей. З тих пір, щороку в перший літній день – 1 червня – традиційно проводиться свято – День захисту дітей на честь підростаючого покоління. 

     20 листопада 1959 була прийнята перша Декларація прав дитини, яка проголошувала рівні права дітей в області освіти, виховання, духовного і фізичного розвитку, соціального забезпечення незалежно від національності, кольору шкіри, майнового стану, соціального походження і т.п. Декларація прав дитини закликала всіх батьків, органи влади, державних діячів, будь-які організації визнати права і свободи дитини, дотримуватися їх і всіма силами сприяти їх здійсненню. Перша Декларація прав дитини не була обов’язковою, вона лише носила рекомендаційний характер. Тільки в 1989 році вона взяла статус міжнародного правового документа, коли була підписана Конвенція про права дитини.

      Міжнародний День дітей має свій прапор.

   На зеленому тлі, що символізує гармонію, зростання, родючість і свіжість, зображений символ Землі, навколо якого розташовані стилізовані фігурки людей – жовта, червона, біла, синя і чорна.

     Ці людські яскраві фігурки символізують терпимість і різноманітність. Символ Землі, що знаходиться в самому центрі прапора, є знаковим символом нашого спільного дому.