Категорії
КАЛЕНДАР ЗАПИСІВ
Травень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Кві    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

‘Сторінка вчителя-дефектолога’

postheadericon

unnamed1

postheadericon КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНА РОБОТА З ДОШКІЛЬНИКАМИ З ПОРУШЕННЯМ ІНТЕЛЕКТУ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ СПЕЦІАЛЬНИХ ГРУП

Розмову про світ дитинства дітей з особливими потребами слід почати з того, щоб нагадати усім нам просту істину: «Всі говорять про норму, але ніхто не може точно відповісти, хто до неї відноситься».

Пам’ятаймо про це, ведучи мову про дітей з особливими потребами. Важливо усвідомити, що кожна дитина, не залежно від особливостей свого психофізіологічного розвитку, повинна мати можливості розкрити себе, показати світу свої природні потенції, реалізувати свої творчі задуми.

Корекційно-розвивальна робота з розумово відсталою дитиною в ранньому та дошкільному віці спрямовується передусім на формування у неї пізнавальної сфери. Це передбачає спеціально організоване набуття дитиною чуттєвого та практичного досвіду, становлення наочних форм мислення у взаємозв’язку з формуванням предметних дій і мовленнєвим розвитком у процесі залучення дошкільника до різних видів діяльності, навчання, взаємодії та співпраці з ровесниками та дорослими, створення емоційно-позитивного спілкування.

Важливим завданням корекційно-розвивальної роботи є виховання у дітей елементарних навичок гігієни, самообслуговування, правильної поведінки, розвиток соціально-побутового орієнтування. Усе це є необхідними умовами розвитку розумово відсталої дитини та її підготовки до шкільного навчання.

Загалом корекція порушень та досягнення позитивних зрушень у розвитку розумово відсталої дитини відбувається за умови її культурного зростання, опанування суспільними надбаннями та цінностями, залученням до усіх сфер життєдіяльності людини. Особливе місце у цьому процесі має відводитися формуванню особистості дитини, передусім навичок і звичок правильної поведінки, у важливому значенні яких вона переконується у повсякденному житті.

Важливо, щоб вчинки та дії, поведінка і діяльність дитини набували рис довільності, регульованості словом, свідомістю. Розвиток окремих психічних функцій також має здійснюватись у цьому напрямі: через становлення вищих за організацією (довільних чи свідомо регульованих) форм психічної діяльності досягається корекція та розвиток пізнавальних процесів, що здійснюються на елементарному рівні. При цьому найбільших позитивних змін розвиток розумово відсталої дитини набуває тоді, коли спеціальна педагогічна робота з нею починається одразу, як тільки виявлено дефект, коли всі психофізичні функції перебувають у стадії становлення і ще не встигли закріпитися вторинні порушення, тобто похідні від основного (інтелектуального), ускладнюючи подальше зростання.

У корекційно-розвивальній роботі з розумово відсталими дошкільниками важливо дотримуватися етапності. Дитина розвивається у процесі спілкування з дорослим. Спілкування між дитиною та дорослим починається з емоційного контакту. Тому дуже важливо, щоб дорослий навчався комунікації з малюком та прояву до нього любові. Уже на кінець першого року життя емоційний контакт переходить у діловий, тобто стає основою співпраці, та набуває пізнавального характеру.

Формування співпраці розумово відсталої дитини з дорослим є головним завданням корекційної роботи. У дошкільному віці вирішення цього завдання починається зі створення первинної основи співпраці — емоційного контакту дорослого та дитини.

Складниками ефективного спілкування з дитиною є:

Контакт очей. Потрібно дивитися у вічі одне одному. Дитина використовує контакт очей з батьками та іншими людьми для емоційного підживлення. Уникання контакту очей слугує однією з перших ознак емоційних негараздів у дитини. Лагідний погляд дорослого знижує тривожність і зменшує страхи у дитини, зміцнює відчуття захищеності та впевненості у собі. Буває так, що батьки використовують контакт очей, коли дорікають чи сварять дитину, наполягають на чомусь. У результаті, на тлі зовнішньої покірності та слухняності у дитини може розвиватися депресія та невроз. Тому важливо враховувати як позитивну, так і негативну дієвість контакту очей.

Фізичний контакт. Потрібно торкатися руки дитини, погладжувати по голівці, обіймати. У повсякденному житті дитина обов’язково має відчувати ніжні дотики. Але ні в якому разі цей вид спілкування не потрібно використовувати надмірно та демонстративно — все має бути природним. Тоді дитина почуватиме себе спокійно та впевнено.

Пильна увага. Дитина має відчувати щире, небайдуже ставлення до неї та турботу з боку дорослих, готовність вчасно допомогти. Пильна увага — життєво важлива потреба кожної дитини. Якщо вона не відчуває такої уваги з боку дорослих, то хвилюється: дитині здається, що вона нічого не варта, що все навколо має більшу цінність, ніж вона.

У результаті вона не відчуває себе захищеною, порушується її емоційний та у цілому психічний розвиток. Вона стає замкнутою та має труднощі у спілкуванні з ровесниками; часто демонструє поведінку вкрай незалежну від дорослих, з якими спілкується. Деякі діти у ситуації дефіциту уваги стають докучливими та нав’язливими.

Дисципліна. Дитині необхідно вміти підкорятися певному алгоритму діяльності, виконувати взяті на себе зобов’язання.

Корекційна робота, спрямована на створення емоційного контакту між дорослим і дитиною, має набувати форм, відповідних віковим та особистісним особливостям кожної дитини. Зокрема, у дошкільному віці потрібно використовувати різні педагогічні прийоми, доступні для розумово відсталого дошкільника: дидактичні та рухливі ігри, ляльковий театр тощо. При цьому потрібно прагнути того, щоб емоційне спілкування якомога швидше перейшло у ділове, що базується на спільних діях дорослого та дитини, а потім і у справжню співпрацю. Лише за умови справжньої співпраці дорослого та дитини можна прищепити їй прагнення до навчання, навчити її опановувати способами засвоєння суспільного досвіду.

Корекція інтелектуального розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

Джерело: https://super.urok-ua.com/metodichni-rekomendatsiyi-po-korektsiyno-rozvivalniy-roboti-z-ditmi-doshkilnogo-viku-z-porushennyam-intelektu/

ПІБ автора: Солтис Олена Євгеніївна

Посада: методист
Місце роботи: ДРУ”Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю “Пролісок”

postheadericon ВАШІ ВЗАЄМИНИ З ОСОБЛИВОЮ ДИТИНОЮ

 

Дитина із особливими освітніми потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

  • Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).
  • Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами- це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
  • Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
  • У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами.
  • Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, узакладі освіти, на вулиці.
  • Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
  • У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для дитини.
  • Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома, в закладах освіти. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
  • Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів, вихователів, асистентів вчителів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів-фахівців.
  • Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
  • Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
  • Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

postheadericon «ЯКЩО ВИ ВСИНОВИЛИ ДИТИНУ З ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ»

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

 

Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.0_5f06e_44f3d8bd_XL

 

Щоб краще зрозуміти дитину, можна використати метод систематичного спостереження. 

 Для його проведення пропонуємо такі рекомендації.

 Перш ніж робити якісь висновки про дитину, поспостерігайте за нею у різних ситуаціях. Ви помітите різницю між тим, як вона поводиться на вулиці, у кімнаті, а також під час спілкування з дорослими, братами, сестрами. Уваж­но спостерігайте за дитиною й умій­те вислухати її. Запитайте себе, як часто вона посміхається і що викликає у неї посмішку. Людина, яка рідко смі­ється, як правило, незадоволена собою і життям. Прислухайтесь до інтонації її голосу. Сум може свідчити про внутріш­ній дискомфорт.

 • Коли дитина потрапляє у сім’ю, нові батьки можуть виявити у неї ту чи іншу шкідливу звичку, що виникає внаслідок дефіциту материнської уваги і ласки. Це може бути смоктання пальця, язика, губи, одягу, постільної білизни тощо, крутіння і висмикування волосся, хитання головою з боку в бік, гризіння нігтів, онанізм. Малюк, позбавлений до­гляду, ласки, відчуває нудьгу або страх, тому шукає компенсацію, заспокоєння, відволікається доступними для нього засобами.                                                 

 Усунення таких станів потребує обов’язкової консультації з дитячим психіатром.

Батьки мають пам’ятати:

  • Якщо є шкід­лива звичка, слід боротися зі звичкою, а не з дитиною. Безуспішною буде, ска­жімо, спроба намазати палець гірчи­цею, щоб подолати звичку смоктати палець. Водночас, не треба вимагати обіцянок відмовитися від шкідливої звички. Дитина обіцяє, однак змушена порушувати дане слово, оскільки звичка сильніша за неї. У такий спосіб форму­ється нова шкідлива звичка — порушу­вати обіцяне. Покарання лише усклад­нює ситуацію. Малюк починає вдаватися до шкідливої звички, щоб утішити себе після покарання, і ще більше усамітню­ється, страждає від того, що його не розуміє дорослий, гостро відчуває про­вину і невпевненість.
  •  Усувати шкідливі звички потрібно терпляче, витрачаючи на це стільки часу, скільки вони формувалися. Не забувайте, що причиною цього є недос­татня увага. Отже, батькам треба бути дуже уважними до дитини і робити так, щоб у неї не було часу для шкідливих звичок. Якщо ви помітили, що вона усамітнилася, залучіть її до гри, заняття, сприяйте грі з однолітками.

 Запам’ятайте!

Боротьба зі шкідливою звич­кою — це боротьба з невпевненіс­тю, тривожністю, песимізмом.

Якщо дитина гризе нігті, їх необхідно коротко обрізати. Можна дозволити гризти кінець ручки, але стежити, щоб вона була чистою. Якщо дитині захо­четься погризти нігті, натомість запро­понуйте їй потерти долоні одна об одну. Якомога настійливіше слід спонукувати боротися з цією звичкою самостійно, пояснюючи шкоду, вказуючи на неесте­тичний вигляд пальців з обгризеними нігтями, вчити самоконтролю. Важливо підбадьорювати малюка: «Ти це обов’яз­ково подолаєш, не журися», активно до­помагати у складних ситуаціях, оскільки саме у них він найчастіше вдається до шкідливої звички. Нігті гризуть не­впевнені у собі діти. Тому боротьба з не­впевненістю — головна умова усунення цієї звички. Якщо малюк смокче палець, рекомендації такі самі. Найчастіше він це робить перед сном. Тому перед тим, як укласти його в постіль, запропонуйте активно порухатися або 10-15 хв. по­стрибати зі скакалкою.

     Підґрунтям шкідливих звичок найчастіше є знижений настрій, схильність до депресії. Тому все, що сприяє хорошому настрою, допома­гає усувати шкідливі звички. 

9df29e679151

postheadericon ЯК РОЗПЛАНУВАТИ ДЕНЬ І ЧИМ ЗАЙНЯТИ ДІТЕЙ?

Підготувала: вчитель-дефектолог Наталія Чмих

 

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Карантин схожий на відпустку чи довгі вихідні, тому варто розуміти, що для дорослих і дітей – це все-таки період розслаблення. Не варто гнатись за досягненнями й змушувати дітей виконувати нереальний план.

1. Важливо дотримуватись розпорядку дня: чищення зубів, зарядка, прогулянка (якщо це можливо), денний сон та інші звичні для дитини ритуали повинні бути щодня. Дуже важливими є спільні прийоми їжі. Графік потрібен, щоб дитина мала певні межі, в яких вона буде більш організованою. Так і батьки встигатимуть більше, і малеча отримуватиме достатньо уваги.

2. Те, як наповнювати весь інший час, залежить від уподобань дитини. Згідно із системою Монтессорі, найбільш продуктивною частиною дня у дітей є час до обіду. Тому всі заняття, які спрямовані на розвиток дитини, краще планувати на першу половину дня.

3. Змушувати дитину не потрібно: лише йти за її інтересами. Дитина хоче читати – можемо почитати, вирішує складати пазли – займемось цим. Не варто складати список занять і виконувати їх по черзі: дуже важливо прислухатись до дітей та їхніх бажань.

4. На період карантину батькам або іншим членам сім’ї треба домовлятись, хто зараз сидітиме з дитиною. Наприклад, батько працює, поки мама гуляє з дитиною. Потім мама займається роботою, а батько грається із дітьми. Одному дорослому повноцінно працювати та займатися дитиною буде важко – діти рідко можуть три години спокійно гратись самі, не відволікаючи.

5. Планувати всі активності варто з урахуванням інтересів дитини, бо для кожного віку вони свої. Час, який зараз батьки проводять із малечею, можна використовувати для спільних приготувань їжі, занять йогою чи танцями, наведення порядку вдома. Дітей варто залучати до домашніх справ: вони за прикладом батьків вчаться багатьох речей. Якщо дитина виявляє інтерес до хатніх справ, потрібно заохочувати її до цього, навіть якщо в неї не все виходить добре.

6. Удома можна гратися і з кінетичним піском, пластиліном, робити аплікації з паперу. Для дітей цінно, коли батьки граються з ними на одному рівні: наприклад, сідають разом на килим і роблять щось спільне.

7. На час карантину потрібно підготуватись і знайти нові варіанти для ігор з дітьми: малеча не зможе робити одне й те саме щодня. У YouTube чи навіть у соцмережах інших мам можна знайти багато ідей, чим зайняти дитину. У періоди карантину варто стежити за кількістю солодкого, яке вживають діти. Солодощі збуджують дитину: їй важче заснути, складніше сконцентруватись на чомусь.

8. Для ігор та розваг не використовуйте часто гаджети. Краще звідти видалити усе зайве й залишити лише додатки для розвитку та навчання. Мультики варто обирати документальні та навчальні. Наприклад, після прочитання енциклопедії дитина зацікавилась Антарктидою – це чудово і можна наступного дня показати відео на цю тему.

Не варто сприймати карантин як те, що ускладнює життя. Використовуйте його для того, щоб провести більше часу з дітьми: вони насправді дуже потребують нашої уваги. І навіть разом розкласти речі після прання – це вже чудова спільна активність.

Бажаємо Вам успіху, терпіння і взаємної любові і поваги!

Погода в нашому місті
Архіви публікацій

СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ

             ТЕЛ. № 2-12-82

Національна дитяча “гаряча” лінія (0800500225 або 772 з мобільного) та Національна дитяча “гаряча” лінія з попередження домашнього насильства (0800500335 або 386 з мобільного)

СОЦМЕРЕЖІ
... ...