‘Цікаво і корисно знати’

 

 

ПРАВА БАТЬКІВ

Батьки мають право:

• вибирати дошкільні заклади та форми отримання дошкільної освіти та виховання для дітей дошкільного віку, що не заперечує чинному законодавству;

• обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування дошкільного закладу;

• звертатись до відповідних органів управління освітою з питань розвитку, виховання і навчання своїх дітей;

• на пільги на харчування;

• вносити пропозиції щодо покращення роботи дошкільного закладу;

• на додаткові освітні платні послуги та відмовлятись від запропонованих послуг;

• приймати участь у заходах дошкільного закладу;

• брати участь у поліпшенні організації освітнього процесу та зміцненні матеріально-технічної бази дошкільного закладу.

 

 

ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ

Батьки зобов’язані:

• виховувати у дитини любов до України, повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до довкілля;

• постійно дбати про фізичние здоров’я дитини, її психічний стан, створювати належні умови для розвитку її природних задатків, нахилів та здібностей;

• поважати гідність дитини;

• виховувати у дитини працелюбність, шанобливе ставлення до старших за віком;

• виконувати режим дня дошкільного закладу;

• приводити дитину добре вимитою, одягненим в чистий одяг (одяг повинен бути зручним, відповідати погодним та сезонним вимогам), підстриженими, з обрізаними нігтями;

• батьки не повинні входити до групових кімнат без потреби;

• стежити за реальним станом здоров’я дитини;

• не давати, не одягати дитині зайві предмети, які можуть зашкодити життю та здоров’ю дитини;

• не приносити продукти харчування, з метою попередження харчових отруєнь, алергічних реакцій у дітей;

• забезпечувати систематичне відвідування дитиною дошкільного закладу;

• своєчасно повідомляти дошкільний заклад про можливість відсутності або хвороби дитини;

• приводити дитину при наявності довідки від дільничого лікаря або стаціонара з зазначеням діагноза хвороби або причини відсутності. Якщо дитина відсутня три дні і більше – приймається при наявності довідки від лікаря про стан здоров’я;

• діти, які відсутні більше 3 днів з поважних причин приймаються з довідкою від лікаря після огляду старшої медичної сестри дошкільного закладу;

• приводячи дітей до дошкільного закладу, батьки зобов’язані передавати дитину вихователеві. Ввечері вихователі зобов’язані передати дитину батькам;

• не забирати дітей в нетверезому стані;

• дотримуватись правил дорожнього руху;

• бути прикладом для своїх дітей;

• своєчасно в установленому порядку вносити плату за харчування дитини в дошкільному заклад;

• відвідувати батьківські збори;

• виконувати поради і рекомендації працівників закладу щодо виховання та навчання дітей;

• бути взаємоввічливими, дотримуватись морально-етичних норм у спілкуванні.

 

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

 

 

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

ВИХОВНА РОЛЬ СПІЛКУВАННЯ БАТЬКІВ ІЗ ДІТЬМИ

Від того, як батьки ставляться до своєї дитини, чого навчають і як виховують, залежить, наскільки гармонійним буде її розвиток та ефективність суспільного виховання. Про нерозривність зв’язків поколінь у сімейному колі, вплив родинних звичаїв, життєвого до­свіду на дитину влучно та образно говориться в народних прислів’ях і приказках: «Так батьки жили, так і нам треба», «І мій батько та­кий був, і я в нього вдався», «З матері народивсь», «Які самі, такі й сини», «Яблучко од яблуньки не відкотиться, а хоч відкотиться, то хвостиком обернеться», «Яка неня, така й доня», «Яких сотворили, таких і майте», «Ниточка веде до клубочка».

Щодо того, коли слід починати виховання дитини, в народній педагогіці були цілком певні погляди: «Тоді учи, як упоперек на лавці лежить, а як подовж ляже, то тоді вже не навчиш», «Коли дитину не навчили в пелюшках, то не навчите в подушках». Про гар­не виховання дітей кажуть так: «Викохав дитину в добру годину», «Любо й неньці, як дитина в честі», «Батьків син», «Як ластівка з ластів’ятами», «За цю науку цілуйте батька й матір у руку».

Важливою складовою родинного життя є мовленнєве спілку­вання батьків з дітьми та поміж собою; народна мудрість наголо­шує на виховній силі слова у таких влучних народних виразах: «Як батько кричить, то син гарчить, а як батько лається, то син куса­ється», «Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями», «Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться», «Вола в ‘яжуть мотузком, а людину — словами».

Вправляння і привчання у родинному вихованні посідають значне місце, а серед них, у свою чергу, найчастіше використовують­ся показ, тренування, нагадування, прохання, побажання, заохочення, орієнтація на суспільну думку, очікувану радість, настанови, застере­ження, заборони.

Для заохочення використовується схвалення вчинку, подяка, на­города, ласкавий погляд, усмішка. Особливо наголошується на необ­хідності вмілого використання мовленнєвих впливів, адже вихованню шкодять не лише негативні звертання, бо ж «Як часто називатимеш людину свинею, то вона й за рохкає», а й недоречне захвалювання: «Перехвалене — як пересолене».

Дуже важливо уважно ставитися до дитячих запитань добро­зичливо, доступно відповідати на них, спонукати малюка до самостій­ного пошуку («Дітям не відповідати —розуму не мати», «Хто людей питає, той і розум має»).

 

МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ

Основа українського родинного спілкування — мовленнєвий етикет. Уміння говорити, розповідати за народними уявленнями по­чинається з уміння слухати: «Будеш добрим слухачем, будеш добрим оповідачем», «Умієш говорити, навчись слухати».

Про те, що українці цінують у спілкуванні ввічливість, приві­тність, доброзичливість, свідчать такі прислів’я: «Ввічливих та ла­гідних скрізь шанують», «Слова щирого вітання дорожчі за часту­вання».

Слово «ввічливий» в українській мові має давню історію. Щоб під час зустрічей, переговорів показати своє мирне ставлення, відсут­ність ворожості, люди мали дивитись у вічі один одному. Отже, пер­винне значення слова ввічливий — той, хто дивиться у вічі. Згодом слово «ввічливий» стали вживати щодо людини, яка дотримується певних правил, уважна, привітна.

Українці вірили в силу добрих і лихих слів і казали про це так: «Вода все сполоще, лише злого слова ніколи», «Рана загоїться, а лихе слово — ні». Традиційно вживали чимало побажань при вітанні, за­прошенні до столу: «їжте на здоров ‘я», «Смачного», перед виконан­ням будь-якої роботи: «Щоб легко почалося і вдало скінчилося».

Гарною традицією українського мовленнєвого етикету при вітанні є побажання усіляких гараздів, здоров’я, добробуту: «Будь здорова, як риба, гожа, як вода, весела, як весна, робоча, як бджола, багата, як земля свята».

Основою народного етикету є повага до громадської думки.

«Не можна», «Що люди скажуть», «Не сміши людей» — ось правила, якими керувались у поведінці й спілкуванні.

Українська дитина ще змалку вміла вітатися та прощатися. За народним звичаєм дитя вже з року починали вчити «давати чолом», ві­таючись із старшими. В українському селі традиційно вітались як зі знайомими, так і з незнайомими людьми. Першими мали вітатися мо­лодші зі старшими. Дітей привчали розмовляти спокійно та лагідно, чемно вислуховувати дорослих, ввічливо звертатися із проханнями.

Читати повністю »

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Пропонуємо Вашій увазі корисані практичні завдання для розвитку Вашої дитини.

Розвиваючі завдання для дітей допомагають розвитку образного мислення та дрібної моторики, сприйняття кольору, орієнтування в просторі тощо.

Підготувала: вихователь Пестерова Т.Ф. (група «Калинка»)

Діти старшого дошкільного віку стають більш посидючі і готові більш тривалий час перебувати на одному місці, вивчаючи світ, розглядаючи ілюстрації в книгах або займаючись творчістю. Часто подібного роду заняття не дуже сприятливо позначаються на здоров’ї малюків, зокрема на їх опорно-руховому апараті і зору. Як з’ясувалося, всьому виною неправильно підібраний письмовий стіл.

Основні принципи вибору письмового столу

Перш ніж купувати письмовий стіл, слід пам’ятати про те, що, щоб не нашкодити дитині, необхідно вибирати такий стіл, сідаючи за який, дитина буде без проблем спиратися ліктями об стільницю. Якщо висота стільниці обрана вірно, купіть дитині підставку для книги, будова якої дозволяє останній перебувати під кутом сорок п’ять градусів і тим самим не перевантажувати очі дитини. Однак, для того, щоб це правило спрацювало, підставку необхідно встановлювати на відстані тридцяти сантиметрів, тим самим ви знімете ще й навантаження з шийних хребців.

Ідеальний письмовий стіл той, який має регулятори висоти і нахилу стільниці. Як показує практика, при письмі дитина, в більшості випадків, нагинається нижче, ніж належить, тому важливо, щоб зошит посувався до очей, а не навпаки. Інакше не виключено, що незабаром ваш малюк почне скаржитися на головні болі, а також болі в спині. У самих запущених випадках у дитини може розвинутися викривлення постави, а потім і сколіоз.

Колір і розміри письмового столу

Як виявилося, колірна гамма письмового столу виконує важливу роль в житті дитини. Психологи стверджують, що, вибираючи письмовий стіл для дитини, краще віддавати перевагу нейтральним відтінком стільниці, ніяких темних або занадто світлих тонів. Темні відтінки столу здатні вбирати в себе все світло, тим самим сприяють появі у дитини втоми, а світлі і зовсім можуть викликати брижі в очах. Тому найбільш вдалим вважається письмовий стіл з кольором натурального дерева.

Але як же визначити потрібний розмір виробу? А для цього потрібно всього лише посадити дитину за стіл, якщо її опущені лікті звисають на шість сантиметрів нижче від стільниці, то стіл їй підходить. Якщо ж ні, то такий стіл не рекомендується купувати.

За матеріалами: http://mebdostavka.ru/shop/mebel-dlya-ofisa-i-ucheby/pismennye-stoly– інтернет магазин письмових столів МебДоставка.