‘Цікаво і корисно знати’
ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ
ПРАВА БАТЬКІВ
Батьки мають право:
- вибирати дошкільні заклади та форми отримання дошкільної освіти та виховання для дітей дошкільного віку, що не заперечує чинному законодавству;
- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування дошкільного закладу;
- звертатись до відповідних органів управління освітою з питань розвитку, виховання і навчання своїх дітей;
- на пільги на харчування;
- вносити пропозиції щодо покращення роботи дошкільного закладу;
- на додаткові освітні платні послуги та відмовлятись від запропонованих послуг;
- приймати участь у заходах дошкільного закладу;
- брати участь у поліпшенні організації освітнього процесу та зміцненні матеріально-технічної бази дошкільного закладу.
ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ
Батьки зобов’язані:
- виховувати у дитини любов до України, повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до довкілля;
- постійно дбати про фізичние здоров’я дитини, її психічний стан, створювати належні умови для розвитку її природних задатків, нахилів та здібностей;
- поважати гідність дитини;
- виховувати у дитини працелюбність, шанобливе ставлення до старших за віком;
- виконувати режим дня дошкільного закладу;
- приводити дитину добре вимитою, одягненим в чистий одяг (одяг повинен бути зручним, відповідати погодним та сезонним вимогам), підстриженими, з обрізаними нігтями;
- батьки не повинні входити до групових кімнат без потреби;
- стежити за реальним станом здоров’я дитини;
- не давати, не одягати дитині зайві предмети, які можуть зашкодити життю та здоров’ю дитини;
- не приносити продукти харчування, з метою попередження харчових отруєнь, алергічних реакцій у дітей;
- забезпечувати систематичне відвідування дитиною дошкільного закладу;
- своєчасно повідомляти дошкільний заклад про можливість відсутності або хвороби дитини;
- приводити дитину при наявності довідки від дільничого лікаря або стаціонара з зазначеням діагноза хвороби або причини відсутності. Якщо дитина відсутня три дні і більше – приймається при наявності довідки від лікаря про стан здоров’я;
- діти, які відсутні більше 3 днів з поважних причин приймаються з довідкою від лікаря після огляду старшої медичної сестри дошкільного закладу;
- приводячи дітей до дошкільного закладу, батьки зобов’язані передавати дитину вихователеві. Ввечері вихователі зобов’язані передати дитину батькам;
- не забирати дітей в нетверезому стані;
- дотримуватись правил дорожнього руху;
- бути прикладом для своїх дітей;
- своєчасно в установленому порядку вносити плату за харчування дитини в дошкільному заклад;
- відвідувати батьківські збори;
- виконувати поради і рекомендації працівників закладу щодо виховання та навчання дітей;
- бути взаємоввічливими, дотримуватись морально-етичних норм у спілкуванні.
РЕКОМЕНДАЦІЇ “ГЕНДЕРНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ВІКУ”
- Розпочинати статеве виховання дитини слід із раннього дитинства.
- Варто своєчасно надавати дитині інформацію стосовно питань статей, зважаючи на її індивідуальні та вікові особливості розвитку.
- Необхідно стежити за об’єктивністю наданої дитині гендерної інформації, щоб сформувати у неї адекватні уявлення про ту чи ту стать.
- Організовуючи життєдіяльність дівчинки, під час спілкування з нею слід:
- чітко та розгорнуто формулювати інструкції, уточнювати і деталізувати завдання;
- схвалювати прояви її самостійності, старанність, високий рівень якості розв’язання нею завдань;
- наголошувати на соціальній значущості кінцевого результату її роботи;
- оцінюючи результати продуктивної діяльності, варто дивитися дівчинці в очі, посилюючи позитивне враження від її роботи;
- схвалюючи дитину, відзначайте її особистісні якості.
- Під час спілкування з хлопчиком варто:
- не деталізувати пояснення, щоб надати йому змогу самостійно шукати способи розв’язання завдання;
- дати змогу проявляти творчість, винахідництво, новаторство;
- оцінювати, насамперед, процес розв’язання завдання, а також виокремлювати моменти, пов’язані з проявами самостійності;
- намагатися не переривати процес його діяльності, не відволікати;
- схвалювати дитину за конкретні результати, а також відмічати її старанність та зусилля, яких вона доклала.
ПАМ’ЯТКА “ГЕНДЕРНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ”
1. Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути собою.
2. Не викривайте дітей в невмінні, а допомагайте знайти шляхи вирішення проблеми. Не порівнюйте дитину з іншими, хваліть його за успіхи і досягнення. Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одного у приклад іншим.
3. При перших невдачах не нервуйте, а підтримайте дитину, допомагаючи їй знайти причини труднощів і намітити шляхи у майбутнє з оптимізмом. Не забувайте, що Ваша оцінка всіх її результатів діяльності досить важлива для дитини, і тому завжди потрібно побачити в дитині щось хороше, це обов’язково їй допоможе повірити у себе і власні можливості.
4. Частіше говоріть дитині, що Вам досить важливо бачити її успіхи і досягнення, що Ви пишаєтеся цім.
5. Пам’ятайте: для дитини чогось не вміти, чогось не знати – це нормальне положення речей, на те вона і дитина. Цим не можна дорікати.
6. Пам’ятайте: неможна демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях і вміннях, Ви старші за віком і досвідом.
7. Перш ніж сварити дитину за невміння, спробуйте зрозуміти природу труднощів.
8. Пам’ятайте: хлопчики за своїм біологічним віком молодше дівчаток-ровесниць на цілий рік. При виховання дітей це потрібно враховувати.
Джерело: https://naurok.com.ua/pam-yatka-dlya-batkiv-z-gendernogo-vihovannya-ditey-119023.html
«ВИХОВНІ ТРАДИЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО РОДИННОГО СПІЛКУВАННЯ»
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ
Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.
ВИХОВНА РОЛЬ СПІЛКУВАННЯ БАТЬКІВ ІЗ ДІТЬМИ
Від того, як батьки ставляться до своєї дитини, чого навчають і як виховують, залежить, наскільки гармонійним буде її розвиток та ефективність суспільного виховання. Про нерозривність зв’язків поколінь у сімейному колі, вплив родинних звичаїв, життєвого досвіду на дитину влучно та образно говориться в народних прислів’ях і приказках: «Так батьки жили, так і нам треба», «І мій батько такий був, і я в нього вдався», «З матері народивсь», «Які самі, такі й сини», «Яблучко од яблуньки не відкотиться, а хоч відкотиться, то хвостиком обернеться», «Яка неня, така й доня», «Яких сотворили, таких і майте», «Ниточка веде до клубочка».
Щодо того, коли слід починати виховання дитини, в народній педагогіці були цілком певні погляди: «Тоді учи, як упоперек на лавці лежить, а як подовж ляже, то тоді вже не навчиш», «Коли дитину не навчили в пелюшках, то не навчите в подушках». Про гарне виховання дітей кажуть так: «Викохав дитину в добру годину», «Любо й неньці, як дитина в честі», «Батьків син», «Як ластівка з ластів’ятами», «За цю науку цілуйте батька й матір у руку».
Важливою складовою родинного життя є мовленнєве спілкування батьків з дітьми та поміж собою; народна мудрість наголошує на виховній силі слова у таких влучних народних виразах: «Як батько кричить, то син гарчить, а як батько лається, то син кусається», «Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями», «Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться», «Вола в ‘яжуть мотузком, а людину — словами».
Вправляння і привчання у родинному вихованні посідають значне місце, а серед них, у свою чергу, найчастіше використовуються показ, тренування, нагадування, прохання, побажання, заохочення, орієнтація на суспільну думку, очікувану радість, настанови, застереження, заборони.
Для заохочення використовується схвалення вчинку, подяка, нагорода, ласкавий погляд, усмішка. Особливо наголошується на необхідності вмілого використання мовленнєвих впливів, адже вихованню шкодять не лише негативні звертання, бо ж «Як часто називатимеш людину свинею, то вона й за рохкає», а й недоречне захвалювання: «Перехвалене — як пересолене».
Дуже важливо уважно ставитися до дитячих запитань доброзичливо, доступно відповідати на них, спонукати малюка до самостійного пошуку («Дітям не відповідати —розуму не мати», «Хто людей питає, той і розум має»).
МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ
Основа українського родинного спілкування — мовленнєвий етикет. Уміння говорити, розповідати за народними уявленнями починається з уміння слухати: «Будеш добрим слухачем, будеш добрим оповідачем», «Умієш говорити, навчись слухати».
Про те, що українці цінують у спілкуванні ввічливість, привітність, доброзичливість, свідчать такі прислів’я: «Ввічливих та лагідних скрізь шанують», «Слова щирого вітання дорожчі за частування».
Слово «ввічливий» в українській мові має давню історію. Щоб під час зустрічей, переговорів показати своє мирне ставлення, відсутність ворожості, люди мали дивитись у вічі один одному. Отже, первинне значення слова ввічливий — той, хто дивиться у вічі. Згодом слово «ввічливий» стали вживати щодо людини, яка дотримується певних правил, уважна, привітна.
Українці вірили в силу добрих і лихих слів і казали про це так: «Вода все сполоще, лише злого слова ніколи», «Рана загоїться, а лихе слово — ні». Традиційно вживали чимало побажань при вітанні, запрошенні до столу: «їжте на здоров ‘я», «Смачного», перед виконанням будь-якої роботи: «Щоб легко почалося і вдало скінчилося».
Гарною традицією українського мовленнєвого етикету при вітанні є побажання усіляких гараздів, здоров’я, добробуту: «Будь здорова, як риба, гожа, як вода, весела, як весна, робоча, як бджола, багата, як земля свята».
Основою народного етикету є повага до громадської думки.
«Не можна», «Що люди скажуть», «Не сміши людей» — ось правила, якими керувались у поведінці й спілкуванні.
Українська дитина ще змалку вміла вітатися та прощатися. За народним звичаєм дитя вже з року починали вчити «давати чолом», вітаючись із старшими. В українському селі традиційно вітались як зі знайомими, так і з незнайомими людьми. Першими мали вітатися молодші зі старшими. Дітей привчали розмовляти спокійно та лагідно, чемно вислуховувати дорослих, ввічливо звертатися із проханнями.