‘Сторінка вчителя-логопеда’

Мовленнєві проблеми дитини із загальним недорозвитком мовлення заважають її успішному навчанню, вільному спілкуванню з однолітками та дорослими. Діти, перед вступом до школи, мають вміти оперувати узагальнюючими словами, стійкими загальновживаними словосполученнями, мовлення дітей набуває образності, за кількісною та якісною характеристикою словник дитини сягає такого рівня, що вона може легко спілкуватися з дорослими та дітьми, підтримувати розмову в межах свого розуміння.

Однак діти із загальним недорозвитком мовлення мають істотні відхилення від вікових норм. Їм притаманний обмежений словниковий запас, своєрідне його використання, недостатнє засвоєння складової структури слова, що приводить до неправильного вживання дітьми слів у власному мовленні.

Залежно від індивідуальних психологічних особливостей, кожна дитина по різному ставиться до свого мовленнєвого порушення:

• дитина не переймається своїм мовленнєвим порушенням;
• соромиться свого мовлення, користується невербальними засобами спілкування – мімікою, жестами сповіщає оточенню про свої бажання та потреби;
• зовсім відмовляється спілкуватися, замкнена, має знижену самооцінку. Її позиція – ліпше постояти осторонь.

Засоби та методи, які допоможуть дитині краще мислити, запам’ятовувати, розширювати словниковий запас, формувати граматично правильне мовлення.

У роботі над лексичною стороною мовлення з дітьми із ЗНМ використовується метод моделювання – розвиток мислення, мовлення дитини за допомогою спеціальних схем, моделей. Разом з дитиною малюйте різні предмети, явища, дії, поняття за допомогою схематичних зображень. Умовними замінниками можуть бути різні символи: геометричні фігури, спрощені зображення предметів – силуети, контури, піктограми, план та умовні позначення, які в ньому використовуються. Спочатку дітей слід навчити позначати знаком один чи декілька реальних образів, відмітивши в них реальну ознаку, тобто найголовніше. Намалюйте дитині геометричні фігури, і називаючи предмети, позначте їх цими символами. Коло – це помідор, трикутник – морква, овал – огірок. Обведіть їх зображення у коло. – Де це все можна побачити? (діти висловлюють припущення: коло – це город, магазин, кошик, базар, миска). Отже коло – це…(обираєте один із варіантів відповідей). Таким чином у дітей закріплюється вміння «бачити» абстрактний образ предметів. Згодом можна замінити зображення овочів на будь які інші (меблі, тварин, квіти, дерева).

Можна скласти свою «Абетку символів» – набір умовних позначень, що будуть зрозумілі вам і вашій дитині. Користуючись символами у грі, нагадуйте дитині узагальнюючі слова, збагачуйте словник дитини словами з протилежним значенням (високий-низький, великий-маленький, широкий-вузький і т.д.).

Опанувавши «Абетку символів», вчить дітей складати речення використовуючи символи.

Складати описові розповіді за схемами. «Посуд».

1. Назва предмета посуду.

2. Колір.

3. Форма: прямокутний, овальний, квадратний, круглий, трикутний, ромбоподібний.

4. Будова (складові частини).

5. Який на дотик (з якого матеріалу виготовлений)?

6. Спосіб використання.

Для збагачення лексики дітей можна використати опорні картинки. Це дає дітям змогу міцніше та швидше запам’ятовувати певні поняття.

Ознайомлюючи з прийменниками, використовуйте символи, за допомогою яких діти швидше запам’ятають та будуть використовувати їх у своєму мовленні.

Для засвоєння дитиною способу узгодження займенників (він, вона, вони) з дієсловами використовуйте картинки із зображенням силуетів у русі. Діти танцюють (вони танцюють). Дівчина біжить (вона біжить). Хлопчик стрибає (він стрибає).

Застосовуючи прийом гри з манною крупою, також можна збагатити лексичний запас дитини. Насипте на поверхню столу манну крупу та запропонуйте дитині робити на ній відбитки долоньками, кулачками, ребрами долоньок, створюючи певний малюнок.

Намалюйте з дитиною доріжку: довгу і коротку, широку і вузьку, квітку маленьку і велику і т.д. Порівняйте їх, назвіть ці поняття, а дитина повторить, намалює ще раз. Малюючи різну кількість предметів, пограйте з дитиною у гру один і багато. (Я намалюю один м’ячик, а ти багато, або навпаки). «Витріть» малюнок, де багато предметів. «Чого не стало?» (м’ячів, яблук, олівців і т. д.). Намалюйте великі і маленькі предмети. Назвіть маленькі предмети «ласкаво»: ялиночка, грибочок … Розгляньте, а потім спробуйте зобразити на манці сліди пташок, тварин, їх вуха, хвости. Озвучте намальоване. (Хвіст чий? Заячий. Вуха чиї? Білячі, сліди чиї? Лисячі т.д.). Намалюйте великий будинок, високе дерево, маленьку квітку. – Який за величиною будинок? (будинок великий), квітка яка (маленька). Дерево за висотою яке? (високе).

Граючи таким чином з дитиною, ви не тільки розширите словниковий запас, навчите дитину граматично правильному мовленню, а й розвинете тактильно-кінетичну чутливість, дрібну моторику рук, знімете м’язове напруження, стабілізуєте емоційний стан дитини, розвинете фонематичне сприймання цікаво і захопливо.

Джерело: https://tirc.do.zt.ua/innovaczijni-pidhody-shhodo-formuvannya-leksychnoyi-storony-movlennya/

З ДОСВІДУ РОБОТИ

 

Підготувала: вчитель-логопед Муртазіна Надія Володимирівна

 

 

 «Хто навчається без книги,

той черпає воду решетом»

                               Народна мудрість.

     

В час сучасних інформаційних технологій, спостерігається падіння інтересу до книги. Батьки віддають перевагу телебаченню, комп’ютеру, і все рідше читають і розмовляють з дітьми.

Впроваджуючи в своїй роботі Базовий компонент дошкільної освіти (Державний стандарт), поставила за мету: удосконалювати використання нестандартних форм, методів і прийомів роботи  з корекції мовлення  дітей засобами художньої літератури та художнього слова за допомогою традиційних та нетрадиційних інноваційних технологій:  моделювання та мнемотехніки.

Вивчивши результати обстеження дітей, особливості розвитку, в тісній співпраці з вихователями, музичним керівником, психологом, визначила основні проблеми дітей – логопатів:

• мовлення фразове, речення здебільшого прості;
• значні недоліки звуковимови;
• словник обмежений;
• труднощі в постановці запитань та в можливості дати на них розгорнуту відповідь;
• неспроможність  скласти розповідь на запропоновану тему;
• труднощі в переказі казки чи розповіді;
• складність в вивченні та запам’ятовуванні  віршів.

  Плануючи корекційну роботу з урахуванням всіх недоліків, поставила такі завдання:

• формувати інтерес до художньої літератури;
• використовувати художнє слово в роботі над постановкою, автоматизацією звуків, розвитком дрібної моторики;
• розширювати та збагачувати словник;
• формувати культуру мовленнєвого спілкування;
• удосконалювати художньо – мовленнєві навички при читанні віршів, в іграх-драматизаціях, театральній діяльності;
• вправляти в інтонаційній виразності,чіткій дикції;
• виховувати інтерес до літературного мовлення,вміння милуватись його красою і мелодійністю;
• впроваджувати в роботі інноваційні технології: мнемотехніку та моделювання;
• працювати в тісній співпраці з вихователями, психологом, музичним керівником та батьками.

Щоб виконання завдань було більш ефективним, визначила можливості використання як традиційних, так і нетрадиційних форм роботи з дітьми.

Один із улюблених жанрів художньої літератури, який я використовую в своїй роботі, є поетичне слово. Його використовую в різних формах роботи, на фронтальних, підгрупових та індивідуальних заняттях.

Використовую художнє слово при виконанні дихальних та артикуляційних вправ. Це допомагає уникнути нудних повторень звуків і складів, а перетворює цей процес в цікаву гру. Так, наприклад, при постановці звука «р», поряд з розвивальною іграшкою «Дятел», використовую коротенькі віршики. Дитина вживається в образ дятла і нудна робота перетворюється в цікаву гру. Відповідно до теми заняття з’являється то жук, то бджілки то комарик. «Казка веселого язичка» допомагає виконувати артикуляційні вправи, не думаючи про їх складність.

Читати повністю »

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

Підготувала: вчитель-логопед Муртазіна Н.В.

 

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Для того, щоб попередити різноманітні недоліки у звуковикові необхідна велика профілактична робота з боку дорослих, які оточують дитину в сім’ї, в ДНЗ.

1. Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким.

2. Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила, достатньо широко відкриваючи рот, не поспішаючи і не дуже голосно.

3. Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко свідчить про підвищену збудженість, слабкість нервової системи.

4. Застерігайте малюків від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових дітей.

5. Не вимагайтепромовляти складні фрази, незнайомі і незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.

6. Частіше читайте дитині, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте і виправляйте, коли дитина говорить неправильно.

7. Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження.

8. Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину одну, коли вона боїться.

 

• Розмовляйте з малюком кожну вільну хвилину.
• Пам’ятайте: ваша мова є для дитини взірцем для наслідування, тому вона має бути чистою, виразною, чіткою.
• Привчайте дитину до вживання слів відповідно до літературних норм.
• В жодному разі не повторюйте неправильне мовлення дитини.
• Якомога більше залучайте малят до ігор, розповідайте їм казки, розучуйте пісні, скоромовки, вірші.
• Заохочуйте словесну творчість дітей.Спонукайте до складання віршиків, лічилок, казок, будьте помічником у цьому.
• Уважно ставтеся до всіх дитячих запитань.
• Ваша відповідь повинна бути чіткою, доступною, зрозумілою.
• Систематично влаштовуйте словесні ігри.
• Принагідно вживайте прислів’я, приказки, загадуйте загадки.
• Обов’язково пояснюйте кожне незрозуміле дитині слово.
• Розмовляйте з дитиною, як із дорослою людиною, слухайте її уважно, міркуйте разом.