№ 9 "Десняночка"

‘Для мам і тат наших малят’

 

ШАНОВНІ БАТЬКИ! ЗАВЖДИ ПАМ’ЯТАЙТЕ!!!

Дитина щаслива поруч тільки з тими людьми, які люблять її такою, якою вона є, і приймають її такою, якою вона є!

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

     Чи помітили ви, що сучасні діти грають набагато менше, ніж їх однолітки років десять-двадцять тому? Ні, грати-то вони іноді грають, але якось по-іншому. Занурюються у світ віртуальних героїв або імітують битву кіборгів з зомбі наяву. Найсумніше, що дорослі в цьому особливої біди не бачать – менше бігають, менше шумлять, менше брудняться. Яка користь від пряток, салочек та іншої дитячої нісенітниці?

 

Навіщо батькам неграюча дитина?

 

   Живучи в насиченому інформаційному просторі, дорослі прагнуть швидше долучити до нього і дітей. Якомога раніше навчити рахувати, читати, писати, маніпулювати комп’ютерною мишею – для багатьох батьків найголовніше. А то, що малюк не вміє грати – нічого страшного. Але такий погляд на дитину, як на маленьку і недосконалу з боку дорослого, чреватий серйозними наслідками.

 

Гра для дитини-не просто забава.

 

   Кожен етап становлення дитячої гри відповідає певній фазі в її пізнавальному і соціальному розвитку.

     Однорічний малюк, стукаючи ложкою по тарілці, з подивом відкриває для себе світ предметів, наповнений квітами, звуками, смаками. Заборони йому тягнути нові об’єкти в рот, і ланцюжок його сприйняття стане неповним.

     Трирічний, граючи, знайомиться з функцією заміщення однієї речі іншою. І ось вже перевернутий стілець перетворюється на машину, готову зірватися з місця. За такими нехитрими маніпуляціями ховається народжувана символічна функція свідомості, що дає потужний поштовх у розвитку мислення.

    П’ятирічний доктор ретельно вислуховує і вистукує свого плюшевого ведмедика. Не варто йому заважати. Він не просто бавиться, а осягає за допомогою ігрових дій світ дорослих ролей і відносин.

     Шестирічна дитина, лежачи на пухнастому килимі, здається, нічого не вживає. Перед ним вишикувалися солдатики, але вона ними навіть не управляє. Та це й не обов’язково – всі битви проходять в її уяві. Внутрішній план дії – те, що знадобиться їй у майбутній навчальній діяльності.

     Маленький правдолюб, доводячи татові в грі у шашки, що «піддаватися нечесно», вчиться жити за нормами і правилами дорослого суспільства.

     У грі малюк здатний освоїти багато важливих навичок, в тому числі і трудові, які в процесі звичайної діяльності йому виконувати абсолютно нецікаво. Не хочеться прибирати в кімнаті? Давай ти будеш надточний робот-прибиральник. І розкидані по кімнаті іграшки в одну мить займають свої місця на полицях. А через деякий час дотримуватися порядку в кімнаті просто увійде в звичку.

 

Чим небезпечна «недоіграність»?

 

    Завантажуючи малюка танцями, іноземними мовами, фігурним катанням, слід не забувати і про його вільному часу для ігор. Дорослі, не визнаючи великої цінності гри, позбавляють дитину природного ходу його розвитку, приписаного самою природою.

    Заміна гри дорослими видами діяльності, до яких можна віднести і передчасну навчальну діяльність в її традиційному вигляді, призводить до обмеження пізнавального розвитку дітей, та й соціального теж. Чи варто дивуватися, що малюк не може впоратися з простим творчим шкільним завданням, тому що у нього вкрай погано розвинена уява. Деякі діти, правда, відшкодовують час, який вони не дограли в дошкільному дитинстві, безпосередньо в класі, вважаючи за краще наполегливій розумовій праці інфантильні забави, типу літачків під час контрольної.

     Дитина, яка не виробила у процесі дитячих ігор з правилами розумний контроль над своєю поведінкою, поводиться без нарікань тільки через страх бути покараною. Абсолютно ясно, чим загрожує подібна безвідповідальна поведінка, особливо в період дорослості.

 

Грати треба вчити!

 

  Відкинувши убік всі невідкладні вечірні справи, поспостерігайте за тим, як грає ваша дитина. Які сюжети для своїх ігор вона вибирає? Та й чи грає взагалі, або, подібно дорослим, воліє вбивати час біля телевізора і комп’ютера? Є над чим замислитися? Тоді вперед! Згадайте свої дитячі ігри. Побудуйте разом з дитиною фантастичне місто з покинутих кубиків. Зробіть зачіску засумувавшим лялькам. Дістаньте, нарешті, з антресолей запорошений м’яч. Вирушайте всі разом на вулицю.

 

 Гармонійне дитинство неможливо уявити без ігор, яким дитину обов’язково треба навчити, як і іншим життєво важливим навичкам.

 

Джерело:  http://otebe.info/deti/znachenie-igry-dlja-rebenka.html#ixzz3FXTDmCcS

 

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

Підготувала: завідувач Осадча М.А.

     Дошкільний вік – період, коли у дитини починає формуватися мораль, образ власного «Я», виникає проблема розібратися у взаєминах між людьми. Малюк потрапляє у світ нових емоцій, почуттів, стикається з життєвими ситуаціями, які часто не може пояснити. Внаслідок чого у дитини виникають страхи. Діти можуть боятися незнайомих людей, вигаданих істот, транспорту, лікарні, крові, уколів, фізичного та словесного покарання, страшних снів, стуку у двері, дитсадка, заходити в річку тощо.

     Проте малята ще не здатні усвідомити таке почуття, як страх. Розуміння з’являться лише у старшому дошкільному віці. Страх стає більш складним почуттям, набуває різних форм і видів. Дитина боїться осуду колективу, відчуває страх бути не прийнятою в гру, страх самостійності. Тільки усвідомивши свій страх, дитина починає з ним боротися. Деякі батьки помилково вважають, що почуття страху сприяє формуванню у дитини слухняності, що страх – швидкоплинне переживання, яке не завдає дитині великої шкоди. Тому й сьогодні застосовуються як дисциплінуючий метод – фізичне й моральне покарання.

     Тож знайте, що залякування – згубне для психіки дитини. Якщо у дитини ви помітили будь-який страх, бийте на сполах, це вже перші симптоми того, що вона зазнає великого внутрішнього напруження, не може впоратися з власними емоціями та труднощами.

     Нервова система дошкільнят ще слабка, тому самостійно їм подолати страхи дуже важко. І тут на допомогу дитині повинні прийти батьки і працівники дитячого закладу або школи.

Поради для батьків:

• Кожний день приділяйте час для спілкування зі своєю дитиною. Дайте їй змогу поділитися своїми секретами, тривогами.
• У ставленні до дитини орієнтуємося на її позитивні якості.  Відшукайте ці якості у малюка і плекайте якомога частіше, хваліть, підбадьорюйте, схвально сприймайте те, що він робить.
• Повідомляйте дитині про певну вимогу чи заборону у дружній формі, м’яко, без примусу чи тиску.
• Не можна вдаватися до примусу дитини і під час годування. Не слід нав’язувати їй те, чого вона не хоче.
• Фізичне покарання не мають бути нормою і плануватися заздалегідь як метод виховання.
• Страхи перед засинанням часто свідчать про те, що сфера несвідомого в дитини тяжіє до тілесного контакту з матір’ю. Тож не намагайтеся привчати дітей засинати наодинці.
• Позитивний приклад батьків, що володіють свої емоціями, – передумова успішного подолання дитиною своїх страхів.
• Навчаючи дитину писати, краще використовувати простий олівець на кінці з гумкою, щоб вона будь – якої миті могла витерти те, що не вийшло (це усуває страх неуспіху).
• Не дозволяйте дитині дивитися фільми жахів, тому що вона ще не вміє розрізняти вигадку і реальність, а в особливі моменти навіть забуває, що все це лише  на екрані.
• Частіше бояться діти, яким бракує позитивного спілкування з батьками, їм мало читають, не граються з ними, рідко голублять. А більше сварять, навчають, погрожують.

 

Шановні батьки!

     Любіть своїх дітей і піклуйтеся про них! І не бійтеся якомога частіше показувати їм свою любов. Це дає дітям почуття захищеності і відчуття потрібності!

/span