‘Сторінка практичного психолога і соціального педагога’

postheadericon

6330758

postheadericon ЧОМУ НЕ МОЖНА БИТИ МАЛЕНЬКУ ДИТИНУ?

 

0373da21b6

     Підготувала: практичний психолог Ісаєва Н.М.

     Виховання – процес кропіткий і часом дуже нелегкий. Адже кожен батько бажає прищепити своєму чаду тільки хороші і корисні звички і вміння. Але ж у 

shutterstock_171488747-1050x700кожної маленької особистості в період становлення проявляється свій характер, тому часто бажання і вимоги батьків і дитини в певних ситуаціях розходяться. І коли від послуху й слід прохолов, необхідні інші методи, і багато хто з батьків в такому випадку часто використовують фізичне покарання. Чи варто це робити, і до чого це може призвести, розповімо далі. 

 Ох, я тобі задам!

      Напевно, практично всі батьки хоча б раз грішив застосуванням сили, бо нерви були на межі, а терпіння лопнуло». Багато дуже картають після такого, але деякі вважають, що бити дитину – це нормально, коли слова і вмовляння вже не допомагають. 

Психологи категорично забороняють це робити, і ось чому: 

  •  Це не має ніякого виховного впливу. Так, чадо відразу ж припинить балуватися або робити те, що не можна, але тільки тому, що буде відвернений вашим криком і ляпанцем. Але в наступний раз знову потягнеться за забороненим, адже так і не зрозуміє, чому ж в минулий раз це заборонили. Можливо, в цей раз вже можна?
  • Це прояв слабкості. Дорослі, звичайно ж, мають перевагу над дитиною в силі, і це зрозуміло всім. Але коли батько віддає перевагу вдарити малюка, а не постаратися пояснити, чому робити те чи інше не можна, це і є прояв слабкості. Отже, дорослий безсилий перед примхами, і відчуває, що втрачає свій авторитет. Але ось кмітливості, розуму і винахідливості не вистачає, щоб вирішити проблему мирно.
  • Страх породжує страх. Діти, які страждають від фізичного покарання в сім’ї, часто ростуть скритними. Вони бояться розповісти батькам про свої проблеми, потреби та бажання, в результаті шукаючи поради на стороні, і приховуючи в душі образу і навіть ненависть. Трапляється, що такі діти часто потрапляють у погані компанії і піддаються негативному впливу.
  • На те є серйозні медичні причини. І ось які. Дослідження показали, що у дітей, яких били в дитинстві по голові, рівень сірої речовини істотно нижче. А це означає, що силові методи вирішення проблем безпосередньо впливають на процеси, що відбуваються в головному мозку. Це тягне за собою відставання в психічному розвитку і проблеми з нервовою системою.
  • Це викликає психологічні проблеми. Думаєте, заборонено бити тільки по голові? Навіть шльопання по руках є табу. Справа в тому, що починаючи з дитинства, чада є дослідниками. І такий, здавалося б, безневинний жест, як удар по руках, може завдати непоправної шкоди. А саме – в корені зруйнувати процес пізнання, відбиваючи бажання його продовжити. Це призводить до апатії і порушення нормального розвитку дитини.

 

     Тепер давайте розберемося, чим же загрожує необдумана поведінка батьків?

  • Появою страху. Маленька людина апріорі дуже любить своїх батьків, але в моменти, коли вони виходять із себе, любов змінюється жахом. Ці дві протилежні емоції практично ніколи нормально не вживаються у дитячій психіці, і призводять до неврозів.
  • Заниженням самооцінки. Малюки перестають вірити в себе і свої сили, можливості, пасують перед труднощами і завжди поступаються тим, хто здається їм сильніше, боячись відстоювати свою думку.
  • Втратою концентрації та емоційної зв’язку. Діти, які постійно чекають фізичного покарання, не можуть сконцентруватися на важливих речах, а також поступово віддаляються від дорослих, що викликає непорозуміння і додаткові проблеми в сім’ї.

     Часто дорослі, перебуваючи в люті, і втративши контроль, здатні нанести важкі травми рідній людині.

     Альтернативи прочуханки є завжди. Можна спробувати переключити увагу на щось інше, а коли малюк перестане робити те, що не можна, пояснити, чому так робити не треба. Часто проблему з дисципліною або наведенням порядку можна вирішити з допомогою гри, в якій обов’язково буде брати участь один чи обидва батьки. Ну і не забувайте, що у кожної дитини є свої особливі захоплення, заборона на них на деякий час значно краще ляпанців.

Любіть своїх дітей і намагайтеся знаходити спільну мову. Тоді проблем буде набагато менше, а ті, що з’являться, будуть вирішуватися в мить ока.

 unnamed3

 

postheadericon ЯК ПОДАРУВАТИ ДИТИНІ СПРАВЖНЄ СВЯТО?

10 ПОРАД БАТЬКАМgirl_13

1. Прийміть вибір дитини не брати активну участь в святах, ранках чи конкурсах. Прийміть та не заперечуйте її почуття.

2. Не змушуйте дитину виступати. Оскільки, не відчуваючи напруги, малеча може розслабитись і почати отримувати задоволення від свята, адже дитина навіть не беручи участь в дійствах, спостерігає, бере своє, вчиться чомусь, переживає за інших і з іншими.

3. Будьте на боці дитини, коли вона не хоче брати участь в різних іграх. Якщо учасники свята заохочують на сцену, а ваш малюк відмовляється, допоможіть йому. Ви звісно можете підбадьорити дитину і запропонувати вийти, але тільки тоді, коли ви бачите, що вона вагається. Та коли дочка чи син сильно впирається, варто прийняти їх сторону і допомогти їм відмовитись. Таким чином ви збережете довіру та взаєморозуміння зі своєю дитиною.

4. Почекайте, поки син чи дочка самі проявлять ініціативу приймати участь в іграх. Час від часу пропонуйте, але не наполягайте: “Хочеш вийти та прийняти учать в конкурсі?», «Чи ти хочеш просто подивитися? Якщо ні, можеш посидіти і поспостерігати”.

5. Не акцентуйте на сором’язливості увагу фразами подібними до таких: «ну чого ти боїшся», «там нічого страшного», «тобі ніхто там нічого не зробить», «ну чому ти такий сором’язливий». Адже дитина пізнає себе через фрази і відношення значимих дорослих, а тому вірить кожному слову. Необережно сказані фрази «всього боїшся», «такий замкнений», «всіх соромишся» можуть стати для дитини визначенням її особистості та прикріпитись до неї у вигляді «ярлика».

6. Не порівнюйте сина чи дочку з іншими активними дітьми. Таким чином можна занизити самооцінку дитини, дати зрозуміти, що вона гірша за інших і малюк ще раз може переконатись в тому, що немає сенсу показуватись на публіці. Краще звертати увагу на особисті результати та порівнювати із власними досягненнями.

7. Формуйте адекватну самооцінку малечі. Як це зробити читайте тут.

8. Давайте дитині гарний приклад – якщо ви самі соромитесь виступати на публіці, то дитина це може наслідувати.

9. Дитяче свято – це не виступ від якого залежить все життя вашої дитини, тому не варто муштрувати дитину численними репетиціями і цим самим збільшувати її рівень тривоги перед фінальним виступом. Натомість спробуйте вселити дитині, що в будь-якому випадку все вийде, свято відбудеться. Звичайно, що ні в якому разі не карайте та не залякуйте дитину за невдалий виступ, наприклад, за вірш, який вона не виразно розповіла. Навіть, якщо дитина зазнала невдачі, завжди знайдіть за що можна її похвалити. Крім того, реакція батьків на можливу невдачу навчить і саму дитину діяти відповідним чином в неприємні моменти.

10. Під час свята присутність батьків для дітей є надзвичайною підтримкою.Батьківський настрій передається малечі в повній мірі, на нього вона орієнтується. Якщо мама чи тато нервують з приводу того, що малеча забула слова чи вихователі одягнули чешки не того кольору, то досить ймовірно, що дитина теж буде хвилюватись і закриватись в собі.

Гарних вам свят!

Анна Луньова  Дитячий психолог

Посилання: Перший український сайт для батьків та дитячих психологів.

unnamed3

postheadericon ІМПУЛЬСИВНІСТЬ (ГІПЕРАКТИВНІСТЬ) У ДИТИНИ

ПОРАДИ БАТЬКАМ

56ecd2f8b7ea

     Підготувала: практичний психолог Ісаєва Н.М.

  1. Частіше заохочуйте свого малюка – такі діти дуже мають потребу і в похвалах, і в матеріальних стимулах (солодощах, іграшках і т.д.). Намагайтеся звертати увагу на ті досягнення дитини, які далися йому з особливим працею – посидючість, акуратність, послідовність, пунктуальність і т.д.
  2. Навчальні та розвиваючі заняття плануйте в першій половині дня, тоді й результати будуть вищі.
  3. Свої прохання дитині формулюйте коротше – в 1-2-х пропозиціях, щоб вона напевно дослухала до кінця.
  4. Гіперактивні дітки дуже швидко втомлюються. Тому частіше робіть перерви в заняттях (у будь-яких, навіть цікавих для дитини).
  5. Пам’ятайте: коли ваша дитина в громадському місці починає поводитися непристойно з точки зору загальноприйнятого етикету (голосно говорити, кричати, крутитися), обсмикувати її марно. Постарайтеся відвернути її увагу цікавим розмовою, ласкаво погладьте ручки, щічки. Приємні тактильні відчуття допомагають зняти емоційну напругу. А щоб не відчувати почуття сорому перед оточуючими, постарайтеся переконати себе, що дитина не винна в тому, що народилася такою, вона і сама страждає від своєї непосидючості.
  6. Займаючись з гіперактивним дитиною, не вимагайте від неї виконання відразу кількох умов: сидіти смирно, писати (вирізати, малювати і т.д.), акуратно, слухати уважно і т.д. Виберіть один пункт, який в даний момент найбільш важливий, наприклад писати акуратно, а за те, що дитина щохвилини схоплюється, гризе ручку, раз у раз відволікається, постарайтеся її не лаяти. Якщо дитина виконає цю умову – обов’язково похваліть. Наступного разу виберіть іншу умову – сидіти спокій
  7. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина чітко дотримувався розпорядку дня, перед закінченням однієї справи і при переході до “наступного пункту програми” обов’язково нагадуйте їй (краще не один, а 2 – 3 рази): “Грати залишилося 10 хвилин, потім – обід!” Старші діти, які вміють визначати час за годинником, можуть готуватися до зміни діяльності за допомогою будильни
  8. Сам же розпорядок дня складайте таким чином, щоб дитина не тинялася без діла і 10 хвилин. Такого малюка потрібно постійно чимось займати, щоб він не збуджувалося
  9. Дуже корисно записати гіперактивну дитину з раннього віку в спортивну секцію і (або) регулярно грати з нею у спортивні ігри.
  10.  Найкращий варіант, якщо батьки та вихователі об’єднають свої зусилля у вихованні такої складної дитини і будуть діяти спільно. Єдині вимоги в дитячому саду і вдома допоможуть маленькому чоловічкові швидше звикнути до порядку.

7055

postheadericon АСОЦІАТИВНА ПОВЕДІНКА (АГРЕСИВНІСТЬ) ДИТИНИ

ПОРАДИ БАТЬКАМ

st2_2 

     Підготувала: практичний психолог Ісаєва Н.М.

 Ваша дитина проявляє агресивність. Що робити?

  •  Насамперед спробуйте з’ясувати, що ж є справжньою причиною агресивної поведінки вашої дитини.
  •  Приймайте дитину такою, якою вона є, з усіма недоліками.
  • Частіше говорiть, що любите її.
  • Обговоріть з дитиною її емоції. Розкажіть, що всі люди іноді зляться і сердяться. Це нормально.
  • Навчіть, як можна висловити свій гнів, не заподіявши шкоди іншій людині і навколишнім предметам.

Для цього можна використовувати такі прийоми:

  • Битися з подушкою;
  • Використовувати фізичні силові вправи;
  • Рвати папір;
  • Намалювати того, кого хочеться побити, і що – небудь зробити з цим малюнком;
  • Використовувати «мішечок для криків»;
  • Постукати стіл надувними молотком.

Дітям важливо навчитися « випускати» свою агресивність. 

7055

Погода в нашому місті
Архіви публікацій