Архіви публікацій

‘Сторінка практичного психолога і соціального педагога’

postheadericon

6330758

postheadericon «10 ФРАЗ, ЯКІ РОБЛЯТЬ З ДІТЕЙ ЗАКОМПЛЕКСОВАНИХ ДОРОСЛИХ»

    

     Як змусити дитину стати відмінником? Звичайно ж, порівняти його з успішним однокласником. Як заспокоїти своє чадо, якщо у нього сталася істерика в громадському місці? Пообіцяти вдома прочуханку ременем. Часто саме такими «геніальними» методами користуються батьки. А коли у них виростають забиті і непристосовані до життя діти, починають журитися про те, як же так вийшло.

     Сімейний психолог Світлана Меркулова впевнена, що навіть одна недбало кинута фраза може сильно подіяти на психіку маленької людини, тому спілкуючись зі своїм чадом, слід ретельно вибирати слова.

     Про які вирази краще назавжди забути мамам і татам, вона й розповіла, дивіться тут.

postheadericon «ЯК ВИХОВАТИ ПСИХІЧНО БЛАГОПОЛУЧНУ ДИТИНУ»

  Психологічне благополуччя характеризується як комфортний емоційний стан.

  Психологічно благополучна дитина – це перш за все дитина спонтанна і творча, життєрадісна і весела, відкрита, яка пізнає себе і навколишній світ не тільки розумом, а й почуттями, інтуїцією. Вона повністю приймає саму себе і при цьому приймає цінність і унікальність оточуючих її людей.
  Психологічне благополуччя дитини забезпечує високу самооцінку, сформований самоконтроль, орієнтацію на успіх у досягненні цілей, емоційний комфорт. Саме емоційне благополуччя є найбільш ємним поняттям визначення розвитку дитини.
  Головна роль у розвитку у дитини емоцій як основи подальшого морального розвитку належить родині. Те, що дитина в дитячі роки набуває в сім’ї, вона зберігає протягом усього подальшого життя.

  Щоб зберегти психологічне благополуччя дитини, необхідний сприятливий психологічний клімат в родині.

  Психологічний клімат сім’ї визначає стійкість сімейних відносин, надає рішучий вплив на розвиток дітей. Його створюють члени кожної сім’ї і від їхніх зусиль залежить яким він буде, сприятливим чи несприятливим.

 Для сприятливого психологічного клімату сім’ї характерні такі ознаки: згуртованість, можливість всебічного розвитку особистості кожного її члена, висока доброзичлива вимогливість членів сім’ї один до одного, почуття захищеності та емоційної задоволеності, гордість за приналежність до своєї сім’ї, відповідальність. У сім’ї з сприятливим психологічним кліматом кожен її член відноситься до решти з любов’ю, повагою і довірою, до батьків – з шануванням, до слабшого – з бажанням охоче допомогти в будь-яку хвилину. Важливими показниками сприятливого психологічного клімату сім’ї є прагнення її членів проводити вільний час в домашньому колі, розмовляти на цікаві для всіх теми, разом виконувати домашню роботу, підкреслювати достоїнства і добрі справи кожного. Такий клімат сприяє гармонії, зниженню гостроти конфліктів, що виникають, зняттю стресових станів, підвищенню самооцінки. Вихідною основою сприятливого клімату сім’ї є подружні стосунки. Спільне життя вимагає від подружжя готовності до компромісу, вміння рахуватися з потребами партнера, поступатися один одному, розвивати в собі такі якості, як взаємна повага, довіра, взаєморозуміння.
 Коли члени сім’ї відчувають тривожність, емоційний дискомфорт, відчуження, в цьому випадку говорять про несприятливий психологічний клімат сім’ї. Все це перешкоджає виконанню сім’єю однієї з головних своїх функцій – психотерапевтичної, зняття стресу і втоми, а також веде до депресій, сварок, психічної напруженості, дефіциту в позитивних емоціях. Лайки в присутності дитини в одних випадках сприяють виникненню у неї неврозу, а в інших – посилюють вже наявні порушення нервової системи.
  З огляду на дані характеристики, дорослий завжди повинен намагатися бути в гарному настрої. Адже дитина – така вразлива істота, вона як губка вбирає і хороше, і погане. Копіює поведінку дорослого і «виносить» її в суспільство, яким для дитини є однолітки в групі дитячого саду.

 Таким чином, щоб зберегти психологічне благополуччя дитини необхідно:

1) мати уявлення про різні етапи в житті дитини;

2) ставитися до дитини як до рівноправного партнера;

3) брати активну участь в житті сім’ї;

4) завжди знаходити час, щоб поговорити з дитиною;

5) цікавитися проблемами дитини, вникати у всі виникаючі в її житті складності;

6) допомагати дитині розвивати свої вміння та таланти;

7) поважати право дитини на власну думку.

  Отже, при виконанні даних рекомендацій, у дитини буде формуватися адекватна самооцінка, розвиватися позитивні якості особистості, і найголовніше дитина буде прийнятий групою однолітків, а значить і емоційний розвиток стане сприятливим.

postheadericon ЯК ПРАВИЛЬНО СПІЛКУВАТИСЯ З ДИТИНОЮ

b9b77c77c0bcbd51dfb6cf505bkid-pictures-whiteboard

Підготувала: практичний психолог Ісаєва Н.М.

Не в кожній родині у батьків є можливість залишатися з дитиною вдома.

Психологи називають 10 правил поведінки працюючих батьків.

 

  • Правило 1. Не приходьте додому голодними. Якщо ви голодні, то стаєте дратівливими і нетерплячими. У деяких на цьому тлі починаються головні болі. Намагайтеся перед приходом додому випити хоча б чашку чаю чи з’їсти йогурт.
  • Правило 2. Не перевтомлюйтеся. Надмірне фізичне і розумове навантаження погано впливає на самопочуття. Людина стає дратівливою. Намагайтеся протягом робочого дня робити маленькі перерви для відпочинку. Дитина зовсім не винна в тому, що вас завантажили на роботі, до того ж вона просто не зрозуміє, чому, коли ви прийшли додому, вона викликала у вас роздратування. Переступаючи поріг будинку, залишайте за дверима всі «дорослі» проблеми.
  • Правило 3. Правильно розставляйте пріоритети. Ніколи не кажіть про роботу, як про найважливіше у вашому житті. У спілкуванні з дитиною завжди давайте зрозуміти, що найголовніше – це вона і ваша сім’я.
  • Правило 4. Спілкування з дитиною найважливіше. Якщо ви зайняті приготуванням вечері або взяли роботу додому, не відштовхуйте дитину. Приділіть їй увагу, розпитайте, як її справи, що цікавого вона сьогодні дізналася. Дитина – це людина, а вечеря й робота можуть і почекати.
  • Правило 5. Дитина повинна бути помічником і рівноправним членом сім’ї. Чи не дискримінуєте ви дитину, доручаючи їй саму неприємну роботу по дому. Можна ввести черговість з питання миття підлоги, посуду. Всі ви – члени однієї сім’ї. Не командуйте, а розподіляйте обов’язки порівну.
  • Правило 6. Не самостверджуйтеся за рахунок дитини. Ви доросла людина, і тільки з цієї причини ви більше знаєте і вмієте. Ви краще миєте посуд і граєте в комп’ютерні ігри. Але якщо ви хочете, щоб ваша дитина, на відміну від багатьох інших сучасних дітей, виросла впевненою в собі і в своїх силах, спілкуючись з нею, постарайтеся поводитися так, щоб вона відчувала себе сміливою і кмітливою.
  • Правило 7. Правильно розставляйте пріоритети. Робота всього лише засіб, щоб життя сім’ї зробити більш забезпеченим. Якщо робота для вас стала сенсом життя, замислюватися про народження дітей не варто. Діти в таких сім’ях нещасливі. І поспішають скоріше вирости, покинути будинок. Це ознака нездорової родини.
  • Правило 8. Умійте чути і бачити. Багатьом батькам здається, що все, що робить малюк – малює, роздумує, пише вірші – це поки не важливо, тому що недосконале і незначне. Насправді всі справи, слова і вчинки дитини точно так само важливі, як і ваші. І якщо ви будете зневажливо або глумливо дивитися на інтереси, заняття і справи дитини, ніякої довіри між вами не буде. Не оцінюйте вчинки дитини, а постарайтеся їх зрозуміти.
  • Правило 9. Радьтеся з дитиною. Повірте, дитині цікаво, чим ви таким займаєтеся на роботі. Розкажіть їй про ваші думки, переживання. Запитайте у неї поради, а ще краще – зробіть так, як пропонує дитина. Не думайте, що дитина ще «не доросла» до «дорослих» справ. Це не так. Вона може багато чого не розуміти, але дуже добре відчуває емоції, і тому вас можуть здивувати дитячі поради. До всього іншого, радячись, ви формуєте у дитини здатність висловлювати власну точку зору, показуєте, що між близькими людьми важливі відвертість і довіра.
  • Правило 10. Не дорікайте шматком хліба. Уникайте згадувати про матеріальну залежності дитини від вас. Це ранить дитину і принижує її. У неї може скластися думка, що вона для вас є тягарем, і ви утримуєте її з почуття обов’язку, що в корені не вірно. Все повинно бути по любові. До того ж, в старості, коли ви опинитеся в положенні залежного, вам не доведеться соромитися того, що ви говорили колись.

Бажаю Вам успіху у спілкуванні з Вашою дитиною!

unnamed3

postheadericon ЯК МОЖНА МОТИВУВАТИ СВОЮ ДИТИНУ?

school-cartoon-cliparts-stock-vector-and-royalty-free-school

Підготувала: практичний психолог Ісаєва Н.М.

 

Правильна мотивація – запорука успіху. І стосовно дітей це правило теж діє. Але якщо дорослі розуміють, навіщо потрібно виконувати ті чи інші обов’язки або прагнути до чогось, то мотивувати дитину набагато складніше. І все ж це цілком можливо, якщо слідувати деяким правилам і використовувати хитрощі. 

 

Допоможе мотивація?

Багато батьків вважають, що для того, щоб спонукати дитину на щось, можна просто змусити або переконати, що робити це потрібно обов’язково. І це в корені невірно. Дитина – це окрема, хоч і перебуваюча на стадії формування, особистість. І це означає, що будь-які її дії повинні бути обґрунтованими, осмисленими і зрозумілими. 

1332083887___Звичайно, тиск з боку батьків може подіяти і все ж змусити дитину виконати якийсь обов’язок, але от чи буде він виконаний якісно і повноцінно – невідомо, адже зроблене стане способом догодити татові і мамі або уникнути небажаних наслідків. А мотивація дозволить дитині зрозуміти, навіщо це потрібно, усвідомити важливість і наповнити справи глуздом. Крім того, якщо мотивувати дітей з дитинства, це стане в нагоді у майбутньому дорослому житті і навчить робити те, що не завжди приємно, але часом необхідно. 

 

Якою може бути мотивація?

В психології прийнято виділяти внутрішню і зовнішню мотивацію. У першому випадку людину підштовхують внутрішні мотиви, наприклад, прагнення підвищити самооцінку і повірити в свої сили, довести собі свої здібності, відчути себе сильною і потрібною, а також бажання розвиватися і ставати більш багатогранною і цікавою особистістю.

Зовнішня мотивація – це зовнішні фактори. Наприклад, дорослі працюють, щоб відправитися в подорож, придбати щось, поліпшити житлові умови і так далі. Для дитини ж зовнішніми мотивами можуть бути прихильне ставлення батьків і відсутність покарання, придбання бажаної речі і так далі. 

Очевидно, що більш простим варіантом є зовнішня мотивація, адже такі мотиви чітко усвідомлювані і реальні. Але, якщо використовувати тільки цей спосіб, то можна виростити меркантильну людину, яка у всьому буде шукати вигоду і користь. А ось внутрішні мотиви дозволять дитині стати повноцінною особистістю і добитися успіху в житті, адже вона навчиться ставити цілі і досягати їх, розвиватися і удосконалюватися. 

 

Способи мотивації

Як можна мотивувати свою дитину? 

Хваліть, причому абсолютно неважливо, в якому віці знаходиться ваша дитина: схвалення батьків та їх гордість за своє чадо буде приємні кожному. Але похвала повинна бути осмисленою і обґрунтованою, тобто дякувати або робити компліменти потрібно за конкретні дії і вчинки, вказуючи на найкращі якості.

Зацікавте. Це правило діє у відношенні як маленьких дітей, так і дорослих, тільки інтереси будуть різними. Так, якщо ви хочете, щоб малюк почав допомагати по дому, то давайте йому завдання в ігровій формі. Наприклад, можна запропонувати відшукати скарб, очистити галактику від космічного сміття і так далі.

Підвищуйте самооцінку, щоб дитина прагнула досягати цілей і вірила в себе, а також розуміла, що здатна на багато що і доб’ється бажаного. Для цього забезпечте підтримку і всіляко показуйте свою віру в здібності і сили чада.

Ставте чіткі цілі, щоб дитина розуміла, що від неї вимагається. Причому починати потрібно з малого, поступово переходячи до більш серйозних і глобальних прагнень.

Заохочуйте. В якості заохочення можна використовувати спільне проведення часу, відвідування цікавих місць, купівлю симпатичних речей або іграшок і так далі. Але не варто робити подарунки за кожну дію, інакше дитина буде виконувати обов’язки тільки за заохочення.

Задійте інтереси дитини, щоб прагнення досягти мети було не тільки осмисленим, але ще й приємним і захоплюючим.

Допомагайте. Найчастіше діти не бажають робити щось з-за страху помилитися чи не досягти мети. І деякі завдання дійсно складні, тому в таких випадках потрібна допомога близької дорослої людини, тобто батьків.

     Дані вище поради можна вважати універсальними, але все ж до вибору конкретних способів слід підійти відповідально.

По-перше, важливо брати до уваги те, чого саме ви хочете досягти.

По-друге, враховуйте особливості свого чада, адже якщо одні методи подіють і підійдуть дитині з певним характером і складом розуму, то інші можуть виявитися неефективними або навіть погіршити ситуацію або нашкодити.

 

Неефективна мотивація, або, як не помилитися.

 

Інколи неправильна мотивація не тільки працює, але і вбиває в дитині бажання щось робити. Причому винні в цьому самі батьки. І ось їх найпоширеніші помилки: 

  •  Деякі тата і мами не враховують реальні можливості своїх дітей і переоцінюють їх, вимагаючи того, чого дитина просто не може зробити. У підсумку, досягнення мети стає неможливим, а самооцінка дитини знижується.
  • Порівняння з іншими. Хоча дух суперництва вітається, але змагальний момент має бути доречним та приємним. Якщо ж ставити планку для власної дитини вище інших, то це може негативно вплинути на самооцінку і зіпсувати відносини.
  • Тиск,  наприклад, погрози, крики, образи. Пресинг, можливо, і зіграє певну роль і навіть стане мотивацією, але виключно примусовою. А постійний і систематичний тиск може довести дитину до нервового зриву або депресії.
  • Відсутність мети. Дитина повинна знати, що слід робити, а не виконувати безглузді дії тільки заради того, щоб отримати бажане або уникнути неприємних наслідків.
  • Різні, стимули, які суперечать один одному. Мама і тато повинні дотримуватися однієї політики, інакше дитина заплутається, а авторитет батьків подорвется.
  • Відсутність уваги до нтересів дитини. Якщо не враховувати те, що хоче дитина, можна викликати в неї байдужість і відсутність прагнення до чого-нбудь, а також порушити гармонійний розвиток.

Залишається лише побажати всім батькам не тільки вибрати відповідний спосіб мотивації дитини, але й поважати її інтереси та прагнення, а також показувати свою любов до неї.

unnamed3