Категорії
КАЛЕНДАР ЗАПИСІВ
Листопад 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жов    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30  

‘Сторінка практичного психолога’

postheadericon

6330758

postheadericon ВИХОВУЄМО ТОЛЕРАНТНІСТЬ У ДІТЕЙ

1. Будьте чесні й відкриті, з повагою ставтеся до інших, виявляйте співпереживання й співчуття. Демонструйте це діями. Ніколи не давайте негативних характеристик навіть собі, не кажучи вже про інших.

2. Підтримуйте й заохочуйте впевненість дитини в собі, у її вчинках. Людина з розвиненим почуттям власної гідності, з адекватно високою самооцінкою не потребує самоствердження за рахунок інших.

3. Розповідайте своїй дитині про традиції інших народів, свята, характерні для інших країн, важливі міжнародні дати.

4. Намагайтеся забезпечити вашій дитині досвід спілкування з різними групами людей.

5. Подорожуйте з дитиною і допомагайте їй відкривати для себе багатогранний світ. Звичайно, не кожна сім’я може дозволити собі відвідати Європу, азіатські країни, Африку, але відвідування історичних куточків рідної України є доступним майже кожній родині.

6. Говоріть про відмінності між людьми з повагою. Відзначайте позитивні моменти того факту, що всі люди різні. Дітям молодшого віку потрібно пояснити, що на Землі існують інші раси й національності – з іншим кольором шкіри, волосся, розрізом очей, звичаями й особливостями побуту, мислення тощо.

7. Завжди давайте відповіді на запитання дітей, навіть якщо це буде не найкращий варіант. Розмови на «незручні» теми важливі для виховання дитини. Відповіді на кшталт «ти ще маленький» абсолютно недоречні – завданням батьків є дати відповідь у формі, доступній віку дитини. Якщо ви не готові відповісти одразу – попросіть час на роздуми і поверніться до розмови якомога швидше.

 І головне, пам’ятайте: особистісні риси толерантної людини – це не вроджені, а набуті соціальні якості, що формуються з раннього дитинства у процесі взаємодії з сімейним (родинним) оточенням.

 

postheadericon СТИЛІ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ

 

ДО ТИЖНЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ “Я ВІДКРИТИЙ ДО ТЕБЕ”

 

 

Підготувала: практичний психолог Компанець К. М.

Сім’я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Дорослі відіграють провідну роль у розвитку особистості дитини, навчають дитину правил поведінки, які організовують її у повсякденних справах.

У кожній сім’ї між дитиною і батьками складаються особливі стосунки. Від характеру сімейного спілкування залежить формування деяких властивостей дитини та її поведінки. Батьки використовують методи і засоби виховання, які допомагають привнести у свідомість дитини певну систему норм і правил, долучають її до моральних цінностей. Стиль сімейного виховання у психології прийнято визначати як своєрідне поєднання батьками соціальних вимог (очікувань) і контролюючих санкцій у своїх ставленнях до дитини.

На вибір стилю родинного виховання впливають:

♦ типи темпераментів батьків, їх сумісність;

♦ традиції сімей, в яких виховувались самі батьки;

♦ науково-педагогічна література, яку читають батьки;

♦ рівень освіти батьків.

Стилі виховання в сім’ї традиційно поділяють на авторитарний, ліберальний, демократичний та гіперопіку. Кожен із цих стилів впливає на фізичний розвиток дитини певним чином. Стилі виховання в сім’ї традиційно поділяють на авторитарний, ліберальний, демократичний та гіперопіку. Кожен із цих стилів впливає на фізичний розвиток дитини певним чином.

Авторитарний стиль вихованняБатьки, що дотримуються цього стилю, жорстко контролюють, вторгаються в особистий простір дитини, пригнічують силою, вирішують за дитину, що їй краще, не цікавляться особистою думкою дитини, не визнають її права. Всі рішення приймають батьки, які вважають, що дитина майже в усьому повинна підкорятися їхній волі, авторитету. Батьки вимагають від дитини порядку, дисципліни, чіткого виконання всіх обов’язків. В особистості змалку виховують почуття відповідальності, вміння долати труднощі. Надто високі вимоги, які ставлять до дитини, потребують максимальної мобілізації всіх розумових і фізичних здібностей. Від дитини вимагають досягнення успіху в різних сферах. Це стає самоціллю, але при цьому страждає духовна сфера. Авторитарний стиль виховання може призвести до відхилення у поведінці (особливо тоді, коли батьки прагнуть бачити свою дитину лідером). Дитина має отримувати найвищі бали з усіх предметів у школі, вигравати спортивні змагання. Така психологічна установка сприяє появі страху невдачі, поразки. Дитина втрачає стимули до корисної діяльності, в неї виникає недовіра до людей, вона прагне уникати контактів з ними. Дитина прагне замінити спілкування з батьками, вчителями на спілкування з однолітками. Дитина підкоряється владним людям, а щодо слабших за себе виявляє жорстокість, агресію, ігнорує людську гідність.

Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і водночас підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи дитині (особливо підліткам) відповідальність за їхні дії та вчинки. Враховуйте позицію та бажання дитини, її переживання. Намагайтеся давати інструкції у формі пропозиції, а не розпорядження (наказу). Будь-які осудження повинні бути адресовані не до особистості дитини, а до конкретних її дій (не дитина погана, а сам вчинок, який вона вчинила).

Ліберальний стиль (хаотичний) виявляється у недостатній увазі до дитини з боку батьків. Дитина в сім’ї належить сама собі. Їй надають необмежену свободу, не встановлюють будь-яких обмежень. Такі діти схильні до неслухняності та агресивності, поводяться неадекватно та імпульсивно. Нездатність сім’ї контролювати поведінку дитини може призвести до входження її до асоціальних груп, оскільки у неї не сформувалися психологічні механізми, необхідні для самостійної, відповідальної поведінки у суспільстві. Підліткам притаманне раннє вживання алкоголю чи інших психотропних речовин, які згубно діють на психічний стан. Згодом такі діти конфліктують з тими, хто їм не підкоряється. Вони не здатні враховувати інтереси інших людей, встановлювати стійкі емоційні зв’язки, не готові до обмежень і відповідальності, відчувають байдужість до близьких. З іншого боку, сприймаючи брак правильного виховання з боку батьків як виявлення байдужості й емоційного неприйняття, дитина відчуває страх і невпевненість, внутрішню порожнечу, яка викликає порушення в емоційній сфері.

Для гармонійного розвитку дитини спробуйте змінити тактику спілкування: відновіть взаємну довіру й повагу; чітко позначте функціональні обов’язки дитини в родині, свої вимоги й очікування; проявляйте теплоту та ніжність до дитини, підкреслюйте її важливість для вас і винятковість; розмовляйте з нею і цікавтеся її думкою.

Демократичний стиль виховання. Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас гнучке виховання. Дитина виховується як самостійна особистість. Також батьки орієнтовані на її активну роль у родині. На відміну від ліберального стилю виховання цей процес не пущений на самохід, а проходить під дбайливим і чуйним контролем батьків. Вони адекватно оцінюють можливості, успіхи і невдачі дитини; їм властиві глибоке розуміння дитини, цілей і мотивів її поведінки.

При демократичному стилі виховання відбувається найбільш гармонічний і різносторонній розвиток особистості дитини. Він сприяє  розвитку самостійності, активності, ініціативи і соціальної відповідальності.

Гіперопіка (надмірна опіка). Цей стиль характеризується надмірним піклуванням, попередженням активності, бажанням зробити все за дитину. З раннього дитинства діти дуже прив’язані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи плутають любов і опіку. Вона затрудняє формування у дітей внутрішньої автономії та породжує залежність як рису характеру. Люблячі матері часом не здатні уявити дитину окремо від себе. Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається беззаперечною. В цей час підлітки набувають критичного ставлення до батьків, вони починають чинити опір, а це часто ображає батьків. Завдання дорослого – попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, толерантно та з розумінням ставитись до її думки, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною. Звичайно, все залежить від ситуації і віку дитини. Але обов’язково слід пам’ятати, що рано чи пізно дитині треба буде ставати дорослою й самостійною і те, як це буде відбуватися, найбільше залежить від батьків.

postheadericon ЩО РОБИТИ З ДІТЬМИ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ: РЕСУРСИ І ПОРАДИ

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Карантин під час коронавірусуце не просто сидіння вдома. 

Дуже важливо розуміти, як саме організовувати простір і час дітей вдома.

Про це розповіла дитяча психологиня Світлана Ройз в інтерв’ю Марії Єфросиніній для UNICEF: Зараз багато моїх знайомих намагаються судорожно організовувати простір і дні дітей. А насправді є правило: дітям треба дати можливість, по-перше, відпочити, по-друге, теж відреагувати свою тривогу, а по-третє, їм треба дати можливість нудьгувати“.

За словами Ройз, якщо ми починаємо розважати дитину, то позбавляємо її власної енергії і насолоди від власних дій. 

За її словами, активність дітей треба зараз очолити. Дати їм можливість битись подушками і самим долучитися до цієї гри, дозволити стрибати на ліжку. “Це збереже нам певну кількість нервових клітин”, – додає Ройз. 

Пропоную Вам для використання ресурси, які знайшла “Українська правда. Життя” для допомоги в роботі з вашими дітьми, щоб не збожеволіти від постійого “Ну мам”, “Ну тат”, а дітям з цікавістю провести час, і вільний період від роботи прожити з цікавістю разом.

postheadericon ЧИМ ЗАЙНЯТИ ДОШКІЛЬНЯТ УДОМА ПІД ЧАС КАРАНТИНУ

Підготувала: практичний психолог Наталія Ісаєва

Через карантин змінився звичний розпорядок дня і у батьків, і у дітей. За відчуттям цей час схожий на період розслаблення або відпустку, та не варто забувати про певні правила, – говорить дитячий психолог Ксенія Рубель. В ефірі Українського радіо “Рось” вона дала декілька рекомендацій щодо того, як налаштувати себе і дитину на новий режим дня, заохотити до занять та організувати дозвілля.

За словами психологині, розпорядок дня має бути і для дітей, і для батьків, зважаючи на те, що вони зараз проводять багато часу разом.

На що варто звернути увагу:

  • не варто дозволяти дітям під час карантину спати до обіду, оскільки продуктивний час для навчання і розвитку дошкільнят саме в першій половині дня.
  • Найкраще працює власний приклад батьків: прокинулися вранці – зробили зарядку. Не забуваємо про гігієну.
  • Графік повинен бути таким, щоб дитина мала певні межі, у яких вона буде більш організованою, тоді батьки будуть встигати більше, і малеча отримуватиме достатньо уваги.
  • Обідній сон обов’язковий, він додасть сил вашій дитині. Вечірній сон не пізніше 21:00 – 21:30.

У дошкільному віці діти найбільш емоційні. Знаходитись в іншій кімнаті, самостійно гратися і належати самим собі діти зазвичай довго не можуть. У них виникає чимало запитань, на які комусь треба відповідати. До того ж, це небезпечно. Тож, якщо ви працюєте вдома, не залишайте надовго дитину саму, краще залучіть рідних, аби вони придивилися за малюком, зазначає Ксенія Рубель.

  • Намагайтесь працювати, коли дитина відпочиває, або знаходиться під наглядом інших членів родини.
  • Якщо дитина не хоче займатись, не варто її змушувати. Краще поверніться до цього пізніше. Головне – це спокій та порозуміння!
  • Заняття для дошкільнят мають максимально проводитись у формі гри. Якщо дитині буде не цікаво – вона нічого не засвоїть.

    Спробуйте:

    • запропонувати дитині бути вихователем. Аудиторію можна створити з іграшок. Для того щоб навчати, їй доведеться навчитись самій як правильно мити ручки або рахувати.
    • Не відштовхувати дитину під час приготування їжі, навпаки залучіть її до процесу, і використайте це для навчання. Приміром, запропонуйте дитині перекласти макарони в інший посуд та порахувати. Залучайте дитину до будь-якої роботи та просіть про допомогу.
    • Не нав’язувати дитині хибні стереотипи: “ти заважаєш”, “ти зробиш не так як треба”, “ти не зможеш”. Через вашу відмову вона може втратити інтерес до заняття.
    • Дайте можливість татові також брати участь у вихованні та навчанні дитини. Допоможіть їм з малюком домовитися та організувати спільне проведення часу.

Погода в нашому місті
Архіви публікацій

СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ

             ТЕЛ. № 2-12-82

Національна дитяча “гаряча” лінія (0800500225 або 772 з мобільного) та Національна дитяча “гаряча” лінія з попередження домашнього насильства (0800500335 або 386 з мобільного)

uSocial
Social