‘Булінг і що про нього треба знати’

1. Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі (дитячому садку), а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

2. Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи (дитячого садочка), то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. 

3. Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

4. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось вихователю або принаймні друзям. 

5. Також не слід  у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як “хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе”, “дівчинка не повинна сама захищатись” та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

 

 

Шановні педагоги!

Сьогодні, в процесі реформування системи освіти, проблеми цькування і насильства в шкільному середовищі дуже часто стають перепоною для досягнення мети всебічного розвитку дитини. Допомога дорослих дуже потрібна дітям та молоді в будь-якому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю.

Вашій увазі пропонується методичний посібник «Протидія булінгу в закладі освіти: системний підхід».

Даний методичний посібник є продовженням системного підходу до розбудови безпечного освітнього середовища із залученням працівників закладів освіти та безпосередньо здобувачів освіти, а саме – дітей і молоді.Як організувати системну роботу з протидії насильства та булінгу в закладі освіти? Як діагностувати наявність булінгу в освітньому середовищі? Який алгоритм  дій у разі його виявленні? До кого звертатись по допомогу? Які практичні інструменти має знати кожен та кожна на випадок, якщо стає учасником булінгу під час освітнього процесу? Які практичні інструменти створення безпечного середовища в закладі освіти? Відповіді на ці та інші питання можна буде знайти в цьому посібнику.

До вашої уваги служби безкоштовної «гарячої» лінії та телефони довіри!

Для людини, яка опинилася в кризовій ситуації і потребує негайної допомоги, працюють телефони довіри та «гарячі лінії».

Дитяча лінія – 116 111 або – 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00).

Гаряча телефонна лінія щодо булінгу – 116 000.

Гаряча лінія з питань запобігання насильства – 116 123 або – 0 800 500 325.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини – 0 800 50 17 20.

Уповноважений Президента України з прав дитини – 044 225 76 75.

Центр надання безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103.

Національна Поліція України – 102.

Всеукраїнська дитяча лінія “Телефон довіри” –  0 800 500 21.

Національна “гаряча лінія” по запобіганню торгівлі людьми – 0 800 500 22 50.

Національна “гаряча лінія” з питань насильства та захисту прав дітей – 0 800 500 33 50.

Цілодобовий телефон довіри з питань допомоги жертвам насилля у сім`ї – 044 451 5451.

Телефон гарячої лінії UNICEF Україна – 044 254 24 50.

Телефон гарячої лінії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – 044 253 75 89.

Телефонна “гаряча лінія” Міністерства освіти і науки України – 044 279 35 74.

Телефон довіри по ВІЛ/СНІД. Національна лінія – 0 800 500 45 10.

Гаряча лінія “Служби розшуку дітей” – 0 800 50 14 14.

Безкоштовно, анонімно, конфіденційно!

Сайт – телефони гарячих ліній –  http://fel2005.dp.ua/docs/doc_512.pdf