‘Привітання’

 

Щорічно 19 травня відзначається День української вишиванки – свято традиційного українського одягу.

Шановні батьки, колеги, гості сайту, щиро вітаємо Вас з нашим національним святом!

Вишиванка – це предмет гордості українців. Це традиція, яка передавалася з покоління в покоління в українській культурі.

Вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу з зашифрованими оберегами та знаками, а український рід є частиною кореня, з якого виростає Україна. 

Вишита сорочка вважається оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті. Вона символізує любов у сім’ї, вірність та родинну пам’ять.

Нехай нас усіх оберігає вишиванка! А у день нашої перемоги усі одягнімо святкову вишиту сорочку і нехай Україна замайорить усіма кольорами!

     

13 травня – день Матері!

     Для кожного мама — найголовніша і найрідніша людина у світі. Адже лише матінка все зрозуміє, все пробачить, завжди заспокоїть та втішить.   Материнське серце  здатне  перейматися  болем дитини  на  відстані,   а  мамина  колискова звучить у нашій душі навіть тоді, коли вже наші скроні посріблять роки.

    Шановні тата! Потурбуйтесь про те,  щоб діти цього дня привітали  своїх дорогих матусь зі   святом,   виховуйте   у   них   шанобливе   ставлення   до   мами,   ввічливість та доброзичливість.

 

      

17 лютого — День спонтанного прояву доброти. Це свято має досить нетривалу історію. Його поява пов’язана з ініціативою міжнародних благодійних організацій, які вирішили об’єднати під гаслами доброти всіх людей планети — незалежно від їх громадянства, віросповідання та національної приналежності.

«Спробуйте бути хоча б трохи добрішими — і ви побачите, що будете не в змозі зробити поганий вчинок»  — Конфуцій.

Святкування Дня спонтанного вияву доброти в Україні поки проводиться практично непомітно, оскільки про нього мало хто знає, але доброта як людська якість завжди високо цінувалася людьми, була і є однією їх найбільш характерних рис українського менталітету. У народних казках, піснях, билинах ми зустрічаємося з «добрими людьми», «добрими молодцями». Добра людина – та, хто безкорисливо (без вичікування майбутньої нагороди) робить правильний і гідний вибір між Добром і Злом. І головна складність цього вибору полягає в тому, що Зло не завжди абсолютно і очевидно. Воно може ховатися і під привабливою личиною. Добрим бути важко, але саме від наших щоденних вчинків залежить перемога Добра над Злом. Щоб стати добрим, треба якомога більше і частіше робити добрі справи.

Суть свята полягає в безкорисливому і безмежному прояві доброти по відношенню до всіх оточуючих. Справжня доброта, на думку організаторів цього свята, не повинна чекати похвали або подяки. Головна нагорода за доброту людини — радість інших людей.

День спонтанного прояву доброти — це привід згадати про справжні цінності нашого життя і про те, що доброта здатна зцілити від душевних мук і недуг кожного, хто її виявляє. Тому проявляти добрі наміри   у всіх своїх діях повинна постаратися кожна людина.

«Скільки в людині доброти, стільки в неї і життя» — Уолдо Емерсон.

Шановні батьки! Прочитайте дітям цей вірш!

                                                   Ти усміхнися небу,                             

                                         усім, хто біля тебе:

                                         і братику й сестричці,

                                         і сонечку й травичці.

                                         Люби усіх довкола,

                                         удома та у школі,

                                         і ця любов із Неба

                                         повернеться до тебе.

 

                                         Прощай дрібні образи

                                         і помирись одразу.

                                         Хто вміє всім прощати,

                                         сильнішим здатен стати.

                                         Твори добро, дитино,

                                         і у твоїй родині

                                         воно знайде домівку

                                         віднині і довіку.

 

Новий рік — світле і радісне свято. Його люблять і діти, і дорослі. Дітям хочеться казкового дива, здійснення найзаповітніших мрій.

Існує думка, що вперше прикрасив ялинку напередодні Різдва 1500 року Мартін Лютер (Німеччина). Повертаючись пізно додому,  він побачив, як таємничо мерехтять зірки між вітами пухнастої зеленої ялини. Зачарований цією красою він приніс ялинку в оселю і прикрасив її свічками.

Перші вбрані різдвяні ялинки з’явилися у французькій провінції Ельзас у 1600 році. Літопис свідчить: «На Різдво у багатих будинках встановлюють ялинки, а на їх гілки вішають троянди з кольорового паперу, яблука, печиво, шматочки цукру та мішуру».

Спочатку вічнозелені святкові красуні з’явилися в імператорських палацах та будинках багатіїв. Ці ялинки прикрашали яблуками, горіхами, посрібленими або золоченими картоплинами, пряниками, — тобто усім їстівним.

Наприкінці XVIII століття в Німеччині з’явилися перші скляні ялинкові прикраси. Були вони надзвичайно дорогими.

Традиція прикрашати ялинку дуже   стародавня, їй понад 2000 років.  Звичай прикрашати на свята Різдва та Нового Року ялинку пережив віки і поширився світом.

19 грудня прийнято святкувати День святого Миколая Чудотворця. Хто ж він, цей гість з неба, якого з нетерпінням чекають діти?

Колись дуже-дуже давно жив в одному місті, служив Господу Богу і людям єпископ Миколай. Всі знали, який він добрий та щедрий. З самого дитинства він ніколи не проходив повз людського горя. Був дуже тихим і незлопам’ятним. Поважав своїх батьків. Молився, щоб у всьому світі було більше справедливості, любові, добра і милосердя.

Коли померли батьки, Миколай роздав своє майно людям, а сам став священиком. Він зробив багато добра за своє життя. А так як не хотів наживати слави на чужому горі, то робив все таємно.

За легендою, своїми молитвами Микола зцілював недужих, сліпих і калік. Микола всім серцем любив дітей і кожному хотів подарувати бодай крапельку своєї любові. Саме тому День святого Миколая так люблять діти і дорослі.

Свято Миколая з давніх часів відзначали з особливими почестями. Народ здавна славив святого Миколая. Напередодні 19 грудня хтось найповажніший у родині, як правило, дідусь, перевдягався в Миколу і заходив до оселі з подарунками. Щоб отримати не прутик, а солодкість, діти повинні були вести себе добре і бути слухняними дочками і синами. Протягом року хлопці старанно допомагали батькам по дому і шанобливо ставилися до старших. Напередодні свята діти згадували свої хороші і погані вчинки: яких більше? Дістанеться їм подарунок або, може, прутик?

Вночі, коли зірки тихо наспівуючи колискову, до кожного дитині приходив святий Миколай і клав під подушку подарунки. До подарунків іноді прив’язував срібний прутик – нагадування про те, що колись неслухняних дітей їм карали. А щоб Микола знав, що подарувати, перед святом діти писали йому листа і молилися.

Традиційні солодощі в цей день – медове печиво. Його так і називають – «миколайчики». Вони такі смачні і солодкі, що їх раді отримати в подарунок і діти, і дорослі.

 

 

    Святий отче Миколаю

                    Віра Багірова

                                     Святий отче Миколаю,

                                     Ти нікого не минаєш,

                                     Подаруй мені потіху,

                                     І торбину, повну сміху,

                                     І здоров`я для родини,

                                     Красну долю для Вкраїни.

 

Джерела:

• http://ped-kopilka.com.ua/raznoe/semeinye-prazdniki/den-svjatogo-nikolaja.html
• http://pprraavvddaa.com/hobbi/verses%20about%20sainted%20Nick.php