‘Консультує спеціаліст :’

ПОРАДИ БАТЬКАМ 

Підготувала: вихователь з фізкультури Рогожкіна О.І.

 

1. Ніколи не примушуйте дитину робити те, що викликає в неї сильні негативні емоції.

 

2. Ніколи не примушуйте дитину робити те, що ви самі нізащо не погодилися б виконувати.

 

3. Не забувайте, що загартування — це фізіологічна адаптація, яка більшою мірою залежить не від вашого бажання, а від можливостей дитячого організму. Адаптація не відбувається миттєво, кожна її ста­дія повинна пройти від початку до кінця, лише за цих умов можна очікувати на стабільні результати.

 

4. Не порушуйте послідовності в процесі загартовування, не ігно­руйте жодного з етапів. Це призведе до психоемоційного напруження й навіть може викликати в дитини стійку відразу до пропонованих вправ і процедур.

 

5. Будь-яка адаптація, зокрема й загартування, потребує додатко­вих ресурсів. У цей період організму необхідні вітаміни. Улітку й во­сени проблем із цим немає — багато свіжої городини, ягід і фруктів, а взимку слід потурбуватися про те, щоб дитина отримувала в достат­ній кількості апельсини, яблука, а після душу пила чай із лимоном.

 

6. Якщо дитина, незважаючи на загартування, занедужала, це лише означає, що її імунітет не повністю дозрів. Тож доведеться починати все спочатку після її повного одужання і, можливо, робити це не одно­разово. До речі, кожного наступного разу буде легше: адже вам уже відома ця дорога, принаймні її частина.

 

7. Починайте загартування дитини з найпростішого й приємно­го — обтирання м’яким вологим рушником спекотного літнього дня. Дитина отримає задоволення, і в неї встановиться позитивний зв’язок між процедурою загартування та її власними почуттями.

 

8. Пам’ятайте про те, що на дитину справляє велике враження ваш приклад. Якщо ви кутаєтеся в десять одежин, реагуючи на наймен­ший протяг, як вогню боїтеся холодної води й ніколи не ходите до лаз­ні, віддаючи перевагу теплій ванні, то всі наші спроби загартувати ди­тину виявляться марними. Спробуйте пройти всі ці процедури разом із дитиною — зрештою, це всім принесе задоволення.

 

9. Одягайте дитину, щоб їй було легко, зручно й сухо. Якщо вона укутана в зайвий одяг, це обмежуватиме її рухливість і призведе до по­тіння — півшляху до застуди. Улітку, навесні й восени головне — щоб не намокали ноги: перевіряйте чи сухі шкарпетки (колготки) в дити­ни, коли вона повернулася з прогулянки. Пам’ятайте: якісне, міцне взуття — не розкіш, а засіб збереження здоров’я.

 

10. Загартовуючи дитину, не влаштовуйте змагань із рідними, су­сідами чи знайомими й не дозволяйте іншим членам родини втягу­вати вас у подібну конкуренцію.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Підготували:

 музичні керівники Марченко О.І. і Журавель О.В.

 

• Будь-який музичний твір необхідно слухати, не відволікаючись ні на що інше.

 

• На перших порах не слід слухати великі твори, тому що можна потерпіти невдачу. Тому краще вибирати для слухання невеличкі твори.

 

• Прислухаючись до звуків, намагайтесь розрізняти динамічні відтінки музичної мови.

 

• Слухати вокальну музику легше, текст завжди підкаже, про що хотів повідомити композитор, якими думками хотів поділитися.

 

• Намагайтесь зробити прослуховування музичних творів регулярним заняттям, виділіть для цього спеціальний час.

 

• Дуже корисно слухати одні й ті ж твори у виконанні різних солістів та колективів, дивитися спектаклі з різним складом виконавців.

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

 

 

Підготувала: вчитель-логопед  Муртазіна Н.В.

 

 

    Головна мета дошкільної освіти — виховати зрілу особистість,. у якої сформовано дитячий світогляд, упевненість у собі, почуття влас­ної гідності, емоційна сприйнятливість та вольові риси характеру,

     Базовий компонент ґрунтується на принципах гуманістич­ного характеру, пріоритету загальнолюдських цінностей, розглядає життя й здоров’я дитини як найвищу цінність, актуалізує увагу на важливості вільного розвитку особистості.

     У цьому зв’язку досить актуальним постає питання про впрова­дження в практику роботи ДНЗ оздоровчих навчальних технологій, тобто такої організації освітнього процесу на всіх його рівнях, за якої якісне навчання, розвиток і виховання дітей відбуваються без шкоди для їхнього здоров’я, а навпаки, сприяють його зміцненню.

     На сьогодні збільшується кількість дітей з мінімальними мозковими дисфункціями (30 % від загального числа), які виявляються в порушен­ні мовлення, мислення, у змінах якостей психіки. Доведено, що певну роль у виникненні цих змін відіграють порушення функціональної аси­метрії кори великих-півкуль головного мозку й міжпівкульна взаємодія. Зв’язок двох півкуль мозку надзвичайно важливий. У разі його пору­шення (або несформованості) виявляється недоступність або складність координації рухів (наприклад: ходьба, робота обома руками).

     Своєчасна корекційно-оздоровча робота сприяє розвитку відповід­них психічних функцій. Основні її напрямки:

•  розвиток загальної рухової координації;

•  формування погоджених рухів двома руками й ногами;

•  розвиток координації рук і ніг, формування міжфункціональних зв’язків.

Особливе місце в корекційній роботі посідає формування міжпівкульної взаємодії.

     Міжпівкульну взаємодію можна розвивати за допомогою комплексу і  спеціальних кінезіологічних вправ.

    Праці В. М. Бехтерєва, О. М. Леонтьєва, О. Р. Лурія засвідчили про вплив маніпуляцій рук на функції вищої нервової діяльності та роз­витку мовлення. Отже, корекційно-розвивальна робота повинна бути спрямована від руху до мислення, а не навпаки.

    Кінезіологічні вправи дають можливість задіяти ті ділянки мозку, які раніше не брали участі в навчанні. Цікаво відзначити, що людина може мислити, сидячи нерухомо. Однак для закріплення думки слід рухатися. І. П. Павлов вважав, що будь-яка думка закінчується рухом. Саме тому багатьом людям легше мислити під час повторюваних фізич­них дій, наприклад ходьбі, погойдуванні ногою, постукуванні олівцем по столу та ін. На руховій активності побудовані всі нєйропсихологічні корекційно-розвивальні програми! Ось чому слід пам’ятати, що нерухома дитина не навчається!

     У ході систематичних занять за кінезіологічними програмами в дитини зникають явища дислексії, розвиваються міжпівкульні зв’язки, поліпшується пам’ять і концентрація уваги. У зв’язку з поліпшенням інтегративйої функції мозку в багатьох дітей спостерігається значний прогрес у здібностях до навчання та вміння керу­вати своїми емоціями.

     До комплексу кінезіологічних вправ включають:

•  вправи на розтягування, які нормалізують гі-пертонус (м’язове напруження) та гіпотонус (неконтрольовану м’язову млявість);

•  дихальні вправи, які покращують ритміку ор­ганізму, розвивають самоконтроль;

•  вправи для очей розвивають міжпівкульну взаємодію, підвищують енергію організму;

•  під час виконання рухів для тіла розвиваєть­ся міжпівкульна взаємодія, знімаються мимо­вільні, ненавмисні рухи й м’язові затиски;

•   вправи для розвитку дрібної моторики;

•   вправи на релаксацію;

•   масаж.

    Вправи необхідно проводити щодня протягом шести-восьмй тижнів упродовж 15—20 хв у день.

Для поступового ускладнення вправ можна використовувати:

•   прискорення темпу виконання;

•   виконання із заплющеними очима;

•   підключення рухів очима та язиком до рухів руками;

•  підключення дихальних вправ та методу візуалізації.

ПАМ‘ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

• Готуючи дитину до школи, пам’ятайте: «Мозок, добре влаштований, вартий більшого, ніж мозок, добре наповнений» (М. Монтень).

 

• Нерухома дитина не навчається. Будь-яка нова інформація повинна закріплюватися рухом.

 

• Для успішного навчання дітей з мінімальними мозковими дисфункціями використовується повноцінний розвиток міжпівкупьної взаємодії.

 

• Лінощі дитини — сигнал негараздів педагогічної діяльності дорослого, неправильно обраної методики роботи з дитиною.

 

• Зробіть своїм головним правилом — не нашкодь!

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

Підготувала: вихователь з фізкультури Рогожкіна О.І.

Вчіть свою дитину:

1. Прокидатись кожен день о тій самій годині. Дотримуватись режиму дня.

2. Загартовувати свій організм, починаючи день з ранкової гімнастики.

3. Умиватись холодною водою з милом.

4. Чистити зранку зуби.

5. Чисті руки, помиті овочі та фрукти допоможуть дитині уникнути шлункових хвороб.

6. Більше рухатися, перебувати на свіжому повітрі.

7. Берегти очі: не дивитись довго телевізор, не роздивлятись малюнки лежачи, робити зарядку для очей.

8. Щоб горло було здоровим — дихати носом, особливо взимку та восени.

9. Користуватися гребінцем, носовичком.

10. Правильно сидіти за столом — не горбитися, ноги ставити на підлогу.

11. Вчасно лягати спати. Під час сну організм відпочиває, міцніє, росте.

12. Добре ставитися до всіх і до всього, робити добрі справи — це теж здоров’я дитини.

 

Шановні батьки!

     Створюйте у сім’ї спокійну психологічну атмосферу, приділяйте більше часу для спілкування з дітьми. Оскільки дитина діє за прикладом оточуючих людей, то дорослі в першу чергу повинні самі дотримуватися цих рекомендацій.

   Вам на допомогу — поради Девіда Льюїса, котрий узагальнив досвід тисяч родин, де є обдаровані діти.

• Я відповідаю на всі запитання дитини якомога терплячіше і чесніше. Серйозні запитання і висловлювання дитини я сприймаю серйозно.
• У нас у квартирі стоїть вітрина, на якій дитина може демонструвати свої роботи.
• Я не сварю дитину за безлад у кімнаті чи на письмовому столі, якщо це пов’язано з творчим заняттям, і робота ще не закінчена.
• Я виділив дитині кімнату чи спеціальний куточок винятково для самостійних творчих занять.
• Я показую дитині, що люблю її такою, якою вона є, а не за ЇЇ досягнення.
• Я надаю дитині можливість виявляти турботу.
• Я допомагаю дитині будувати її плани і приймати рішення.
• Я намагаюся показати дитині цікаві місця.
• Я допомагаю дитині поліпшувати результати ЇЇ роботи.
• Я допомагаю дитині нормально спілкуватися з дітьми і радий(а) бачити їх у себе в оселі.
• Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша від інших дітей.
• Я ніколи не караю дитину приниженням.
• Я купую дитині книжки за її інтересами.
• Я привчаю дитину самостійно мислити.
• Я регулярно читаю дитині.
• Я привчаю дитину до читання з дитинства.
• Я пробуджую фантазію й уяву дитини.
• Я уважно ставлюся до потреб дитини.
• Я знаходжу час, щоб щодня побути з дитиною наодинці.
• Я дозволяю дитині брати участь у плануванні сімейного бюджета.
• Я ніколи не сварю дитину за невміння і помилки.
• Я хвалю дитину за навчальну ініціативу.
• Я вчу дитину вільно спілкуватися з дорослими.
• Я дозволяю дитині гратися з усяким мотлохом.
• Я спонукаю дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.
• У заняттях дитини я знаходжу гідне похвали.
• Немає тем, які я не об говорю з дитиною.
• Я допомагаю дитині бути особистістю.
• Я допомагаю дитині знаходити телепрограми.
• Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
• Я ніколи не відмахуюся від невдач дитини.
• Я заохочую в дитині максимальну незалежність від дорослих.
• Я вірю в здоровий глузд дитини і довіряю їй.

 

    Якщо ви згодні з 20 % цих порад, то вам необхідно терміново подумати над іншим.

    Якщо поради влаштовують вас і відповідають вашій програмі виховання на 50 %, у вас усе має вийти, бо є на це шанси.

    Якщо ви виконуєте ці поради на 90 %, дайте більше волі дитині й собі.