‘Методичні поради і рекомендації’

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

Перед педагогами стоять завдання залучити батьків до співпраці, активної участі в педагогічному процесі ДНЗ тож доцільно дотримуватися таких правил:

• Говорити з батьками лише про те, про що ви маєте право судити, грунтуючись на власних знаннях і життєвому досвіді.
• Плануючи серйозну розмову з батьками, не починайте її вранці, на вулиці, на ходу, на сходах, в дитячій роздягальні, а запросіть їх пройти в групу й обов’язково посадить за стіл. Тоді ваші слова будуть почуті, оскільки батько вимушений вас вислухати.
• Не починайте розмову з батьками вихованців із слів: «Ой вибачите, можна з Вами поговорити?», «Ви не приділите мені п’ять хвилин?», «Не знаю може бути, я не зовсім права, але все-таки… ». А такі мовні звороти, як «Ви не розумієте…», «Ви не маєте рації…», «Ви повинні…», краще взагалі не вживати в спілкуванні з батьками.
• Не треба порівнювати досягнення різних дітей при розмові з батьками. Якщо все-таки порівнювати, то лише з еталоном, нормою вікового розвитку: кожен батько хоче чути в першу чергу про досягнення і проблеми розвитку своєї дитини; якщо в перші десять- п’ятнадцять хвилин розмови він нічого конкретного і переконливого про свою дитину не почує, він намагатиметься закінчити розмову.
• Навчіться говорити тільки по справі, наводити конкретні факти, визначати не лише проблему, але і декілька варіантів її рішення.Тоді батько сприйматиме вас не як критика, а як помічника. Образно кажучи, батьки йдуть до педагога як до лікаря: не важливо, з чим зайшов, важливо, з чим вийшов.
• Є категорія «цікавих» батьків, які люблять ставити запитання педагогові і разом з ним міркувати. Найбільш очевидні дві мети: або показати свою компетентність, або знайти відповіді на питання, що хвилюють. Доцільно завести журнал «У мене є запитання», в якому пропонувати батькам написати насущні проблеми у вихованні і розвитку дітей. Питання, як правило, у всіх сім’ях схожі, але одні батьки не знають, як їх вирішити, а інші мають досвід успішного вирішення проблем. Заведіть в журналі дві колонки: питання і відповідь. Батьки почнуть листуватися один з одним, ставити свої запитання і відповідати на запитання інших. Спочатку зацікавленість до цього журналу буде на емоційному рівні, потім на раціональному, а потім батькам захочеться живого спілкування.
• Найвірніший спосіб налаштувати батьків проти себе – показати їм, що ви вважаєте себе розумнішими за них. Не забувайте, яку мету ви ставите: блиснути своїми знаннями чи допомогти дитині? Не прагніть демонструвати батькам свою перевагу, використовуючи в мові складні педагогічні для розуміння терміни. Батьки будуть вам вдячні за конкретні поради, прості і реально здійснимі рекомендації.
• Створюйте громадську думку за допомогою батьків – однодумців, що мають високий авторитет серед інших мам і тат. Інколи батьки сумніваються в доцільності реалізації тих або інших ідей педагога, проте схильні довіряти думці таких же людей, як вони самі.
• Не ставте завдання завоювати авторитет у всіх без виключення батьків, створити зі всіма стосунки активної співпраці, повного взаєморозуміння і прийняття.
• Відомо: не завжди кількісний підхід означає якісний. Народна мудрість точна: «Можна загнати коня у воду, але пити його не змусиш». Якщо доросла людина не хоче приймати участь у заходах, що проводяться в ДНЗ, і, більш того, чинить опір цьому, тому «загнати її у воду» складно, але все-таки можна. Ось тільки чи потрібно? Чи отримає вона від цього задоволення?
• Кожному замку потрібний свій ключик. Методи переконання і аргументи, які спрацювали в розмові з одними батьками (як і з дітьми), можуть не привести до очікуваного результату в розмові з іншими.
• Стенд або тека-пересувка з матеріалами, підготовленими і обговореними на батьківських зборах, круглих столах, мають бути доступні батькам, їх розміщують в дитячій роздягальні, яскраво оформляють і друкують крупним шрифтом, чітко структуруючи зміст. Також можна вивісити для батьків аркуш відгуків і пропозицій. Чим цікавіше підібраний матеріал і більше позитивних відгуків написано на аркуші, тим частіше у «постійно зайнятих» батьків виникає бажання прийти на наступний захід.
• Створіть бібліотечку для батьків. Помістіть в ній не лише методичні посібники, але і все, що розташоване на стенді. Зацікавлені батьки захочуть не лише прочитати, але і зробити ксерокопію матеріалів. Заведіть різноколірні теки з файлами на кожен місяць. Це забезпечить не лише доступність інформації, але і її практичне вживання.
• Відвідини батьками різних заходів для дітей (пізнавальних, святкових і спортивних), здавалося б, не мають прямого відношення до заходів просвітницької спрямованості. Проте, спостерігаючи за дітьми, батьки мають можливість поділитися один з одним враженнями, поцікавитися планами відносно активної участі в наступних заходах.

                           

ШАНОВНІ ПЕДАГОГИ!

     Пропонуємо для Вашої уваги Правила пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України, затверджені Наказом Міністерства освіти і науки України від 15.08.2016 року № 974 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2016 р. за № 1229/29359

     Ці Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд, прилеглих до них територій, приміщень, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування навчальних закладів та установ системи освіти. 

     Правила пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України поширюються на навчальні заклади всіх типів і форм власності, що належать до сфери управління МОН.

 

ПРАВИЛА ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

Підготувала: практичний психолог Ісаєва Н.М.

1.   Підтримувати дитину, бути терплячими.

2.  Не порівнювати її з іншими, а тільки із самим собою.

3.  Давати короткі, чіткі інструкції.

4.  Повторювати завдання спокійним тоном, не робити зауважень занадто часто.

5. Використовувати зоровий, тактильний контакт, хвалити дитину, коли сидить спокійно.

6.  Змінювати види діяльності, давати змогу рухатися.

7.  Створювати ситуації успіху, підтримувати контакт із батьками.

8.  Намагатись індивідуалізувати роботу.

9.  Використовувати гнучку систему заохочень та покарань.

10. Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотики, поглажування).

11. Давати короткі, чіткі й конкретні інструкції, використовуючи не більше 10 слів.

12. Змінювати види діяльності, давати змогу рухатись.

13. Створювати ситуації успіху, підтримувати контакт із батьками.

14. Повторювати завдання спокійним тоном, не робити зауважень занадто часто.

15. Малюк не винен, що він такий «живчик», тому марно його сварити, карати. Цим ви досягнете лише зниження самооцінки, появу почуття провини, відчуття неправильності й неможливості догодити вам.

16. Навчити дитину керувати собою – ваше першочергове завдання. Контролювати власні емоції адже дитині просто необхідно вивільнювати енергію назовні, навчіть її це робити.

    У вихованні необхідно уникати двох крайностей – проявів надмірної м’якості й висування надто високих вимог.

Не слід допускати вседозволеності: чітко роз’ясніть малюку правила поведінки в різних ситуаціях.

Однак кількість заборон і обмежень варто звести до розумного мінімуму.

ПОРАДИ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

 

 Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

1. Лише гуманний, високо духовний наставник зможе виховати справді духовну особистість. Вихователь є для дитини еталоном правильної поведінки, а отже має бути високодуховним не лише на словах, а й у власних діях.

2. Вихователь не має бути транслятором знань, а передусім особою, яка формує морально-духовні цінності дошкільника.

 3. Особистість, яка присвятила своє життя педагогічній діяльності, має оволодіти загальнолюдськими і національними, морально-духовними цінностями, сформувати стійкі переконання.

 4. Вихователь повинен виявляти глибоку повагу до особистості вихованця, шанувати його, оберігати від негативних впливів, створювати оптимальні соціально-психологічні умови для всебічного гармонійного розвитку.

 5. Почуття гуманізму — це внутрішній психологічний стан вихователя. Але він має виявлятися навіть у дрібницях — у формі звернення до вихованців, схвалення позитивних дій та ін.

 6. Важливим чинником у системі морально-духовних цінностей особистості вихователя е рівень сформованості почуття національної гідності. Вона характеризується передусім такими рисами: любов до свого народу, Батьківщини, повага до Конституції та законів України, до державних символів, досконале володіння державною мовою, турбота про піднесення її престижу, повага до батьків, свого роду, до традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього як його спадкоємця й наступника, шанобливе ставлення до культури, традицій і звичаїв народностей, що мешкають на теренах України.

7. Вихователь повинен бути інтелігентний. До числа основних ознак інтелігентності належить комплекс найважливіших інтелектуальних і моральних якостей: загострене відчуття соціальної справедливості, прилучення до багатств світової й національної культури та засвоєння загальнолюдських цінностей, слідування велінням совісті, тактовність і особиста порядність. Інтелігентність — це не лише освіченість, стан розуму, але й стан душі. Інтелігентність — це гармонія, дзеркало душі й розуму вихователя, взірець для наслідування.

 8. Важливим чинником, який забезпечує моральне зміцнення й підкріплення процесу прояву майстерності педагога, є його совісність, чесність, справедливість і об’єктивність.