‘Семінари і консультації для педагогів’

• МАЙСТЕР-КЛАС ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

МЕТА:

• Розширити та систе­матизувати знання вихователів:
• щодо оздоровчого, розвиваючого і корекційного значення арт-педагогіки;
• організації та проведення елементів арт-педагогіки в освітньо-виховній роботі з дітьми.
• Формувати:
• практичні вміння та навички застосування у своїй педагогічній практиці різних видів арт-педагогіки впродовж дня;
• навички колективної діяльності у виробленні рішень.
• Сприяти розвитку професійно – творчої активності, розкриття внутрішнього потенціалу кожного педагога, шляхом створення умов для індивідуальної і колективної роботи.

 

ДАТА ПРОВЕДЕННЯ: 17.04. 2014 року

ХТО ПРОВОДИТЬ:  вихователь-методист Васильєва Н.А. 

ОБЛАДНАННЯ: дидактичний матеріал для проведення різних методів роботи

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ:

 

       І частина – інформаційна.

     1.1. Вступне слово керівника.

     1.2.   Інформаційне повідомлення «З історії артпедагогіки».

     ІІ частина – практична:

     2.1. Майстер-клас вихователя-методиста Васильєвої Н.А.

     2.2. Майстер-клас вихователів спеціальних груп: «Росинка» (для дітей з порушенням опорно-рухового апарату) Нікіщенко Г.М. і «Лісова пісня» (для дітей зі складними дефектами розвитку) Гой С.О.

     2.3. Майстер-клас вчителя-дефектолога Селиваненко І.В.

     2.4. Майстер-клас вихователя з фізичної культури Рогожкіної О.І.

     3.   Рефлексія.

 ХІД ЗАХОДУ:

      І частина – інформаційна.

     1.1. Вступне слово керівника (вихователь-методист):

Запрошуємо, друзі,

На наш чудовий майстер-клас:

З арт-педагогікою хочемо

Познайомить ми вас.

Що до чого вам розкажемо

І на практиці покажемо.

 

ПАМ’ЯТКА учасника майстер-класу:

1. Отримай задоволення!

2. Дозволь собі бути вільним!

3. Доброзичливість до себе та інших.

4. Постарайся бути уважним.

5. Уникай оцінок і суджень.

6.Говорі тільки про власні почуття, відчуття, настрій.

І ВСЕ ВИЙДЕ!

 

      1.2. Інформаційне повідомлення «З історії арт-педагогіки» (вихователь-методист):

     Арт-терапія – лікування мистецтвом. Одним із прикладів інноваційного педагогічного напрямку є арт-педагогіка.

      Артпедагогіка — синтез двох галузей наукового знання (мистецтва та педагогіки), який забезпечує розробку теорії та практики педагогічного про­цесу творчого розвитку дітей завдяки художньо-творчій діяльності (музичній, зображувальній, художньо-мовленнєвій, театралізовано-ігровій).

     Арт-педагогіка відносно новий напрямок у педагогічній практиці, який з’явився в середині минулого століття, вона об’єднує арт-терапію та навчання. Арт-педагогіка має потужний потенціал, актуалізація якого дозволяє кардинально міняти дидактичні підходи до процесу навчання, виховання, розвитку особистості, організації та реалізації спільної інтелектуальної та емоційно – художньої діяльності педагога і вихованця. Використання коштів арт-педагогіки дає можливість неформально реалізовувати процес інтеграції наукових і практичних знань, умінь, навичок у різних видах діяльності (мовної, пізнавальної, рухової, художньо – естетичної і т.д.). Дослідження показали, що заняття, що включають арт-педагогічні технології, дають більший виховний, розвиваючий і навчальний ефект. В особливій символічній формі: через малюнок, гру, казку, музику – ми можемо допомогти дитині дати вихід своїм емоціям, переживанням, отримати новий досвід вирішення конфліктних ситуацій. Характер подібних занять залежить від індивідуальних труднощів дитини.  

         Цілі арт-педагогіки: пошук, розробка та впровадження засобів, методів і технологій, які сприяють більш якісному та ефективному навчанню і вихованню.

     Розвиток особистості засобами мистецтва має сприяти формуванню цілісного світовідчуття, створення морально й естетично повноцінного середовища спілкування з мистецтвом у всьому різноманітті його видів. Результат – спонукання дитини до прояву своїх творчих здібностей. Саме інтерес дитини до самої себе і до того, що її безпосередньо оточує, є одним з найбільш потужних чинників мотивації.

 

Виділяють різні її види залежно від засобу впливу: 

• музика – це музикотерапія;
• література, книга – це бібліотерапія;
• театр, образ – це імаготерапія;
• образотворче мистецтво – це ізотерапія;
• танець, рух – це кінезітерапія;
• казка – це казкотерапія;
• гра – ігротерапія;
• пісок – пісочна терапія.

 

  Давайте тепер більш детально розглянемо кожен вид арттерапії більш докладно.

 

     У арт-педагогіці вони спрямовані на:

– формування у дитини з проблемами в розвитку естетичного ставлення до навколишнього засобами різних видів мистецтва;

– формування основ художньої культури, морально-естетичних якостей особистості дітей з різними порушеннями у розвитку;

– оволодіння дитиною певними художніми засобами вираження, притаманними різним видам мистецтва, і відображення з їх допомогою своїх почуттів, свого ставлення до світу, своїх творчих задумів;

– забезпечення і задоволення особливих потреб у вихованні та навчанні осіб з відхиленнями засобами різних видів мистецтва;

– організацію корекційно-компенсуючої, корекційно-розвивальної роботи з дітьми, заснованої на їх посильної участі в різноманітних видах і формах художньо-творчої діяльності (художньо-мовленнєвої, музичної, образо-творчої, декоративно-прикладної, театралізованої) .

 

     Чайна пауза (вихователь-методист). (Всім учасникам майстер-класу пропонується випити стаканчик липового, м’ятного чаю)

– Який чай Ви зараз випили?

– Що відчули в даний момент?

– Скажіть, у повсякденному житті інформація краще запам’ятовується у формі простого повідомлення або з переживанням почуттів, емоцій, якихось подій, зустрічей?

    Таким чином, традиційні методи роботи та навчання, в яких все ще головне місце відводиться доповідям, втрачають своє значення через низьку ефективність і недостатньому зворотному зв’язку.

  Читати повністю »

     Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

1 червня, у перший день наступаючого літа ми зустрічаємо чудове свято – Міжнародний День дітей, який на  Україні частіше називають – День захисту дітей. Таку назву обгрунтовано тим, що дитинство кожного малюка має проходити під захистом: захистом здоров’я, прав і життя підростаючого покоління.

     Міжнародний День дітей – по праву вважається одним з найвідоміших і старовинних міжнародних свят. Рішення про проведення свята було прийнято ще в 1925 році під час Всесвітньої конференції, що проходить в Женеві і присвяченої актуальним питанням благополуччя всіх дітей.

     Складно знайти достовірну інформацію, чому саме 1 червня було прийнято рішення відзначати Міжнародний День дітей. Одна з версій стверджує, що 1 червня 1925 Генеральний консул Китаю в Сан-Франциско зібрав невелику групу китайських дітей-сиріт і організував для них святкування Дуань-у цзе (Фестивалю човнів-драконів). Випадково чи ні, але цей день збігся і з днем ​​проведення «дитячої» Всесвітній конференції в Женеві.

     Подальша історія Міжнародного Дня дітей йде у післявоєнний час. День захисту дітей був заснований в 1949 році, коли Міжнародною демократичною федерацією жінок було прийнято рішення про проведення дитячого дня. Організація об’єднаних націй підтримала ініціативу Федерації жінок, заявивши, що захист здоров’я, прав і життя дитини відтепер стане пріоритетним напрямком їхньої діяльності. Через рік, 1 червня 1950 був проведений перший Міжнародний День захисту дітей. З тих пір, щороку в перший літній день – 1 червня – традиційно проводиться свято – День захисту дітей на честь підростаючого покоління. 

     20 листопада 1959 була прийнята перша Декларація прав дитини, яка проголошувала рівні права дітей в області освіти, виховання, духовного і фізичного розвитку, соціального забезпечення незалежно від національності, кольору шкіри, майнового стану, соціального походження і т.п. Декларація прав дитини закликала всіх батьків, органи влади, державних діячів, будь-які організації визнати права і свободи дитини, дотримуватися їх і всіма силами сприяти їх здійсненню. Перша Декларація прав дитини не була обов’язковою, вона лише носила рекомендаційний характер. Тільки в 1989 році вона взяла статус міжнародного правового документа, коли була підписана Конвенція про права дитини.

      Міжнародний День дітей має свій прапор.

   На зеленому тлі, що символізує гармонію, зростання, родючість і свіжість, зображений символ Землі, навколо якого розташовані стилізовані фігурки людей – жовта, червона, біла, синя і чорна.

     Ці людські яскраві фігурки символізують терпимість і різноманітність. Символ Землі, що знаходиться в самому центрі прапора, є знаковим символом нашого спільного дому.

ТЕМА: «КАЗКА ПО-НОВОМУ»

МЕТА:

•   Познайомити батьків із виховною і розвиваючою функцією казок.
•   Допомогти по-новому подивитись на роль казки у всебічному розвитку дітей.
•  Націлити батьків на цілеспрямоване використання казок з метою виховання і навчання дітей вдома.

 

ПРОВОДИТЬ:  вихователь-методист Васильєва Н.А., практичний психолог Швабська Т.М.

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ:

1. Знайомство і складання правил проведення.
2. Мозковий штурм «Казка в житті дитини».
3. Ситуативні вправи.
4. Вправа «Складання «Гірлянди асоціацій».
5. Вправа «Казковий аукціон».
6. Конкурс «Живі казки».
7. Вправа «Розкажи казку без іменників».
8. Вправа «Вгадай казку за моделлю».
9. Малювання настрою.
10. Рефлексія.

 

ХІД СЕМІНАРУ:

1.  Вступне слово керівника.

Керівник вітає учасників семінару, оголошує мету, план семінару – тренінгу.

Керівник: Давайте складемо перелік правил, яких ми будемо дотримуватись упродовж всієї зустрічі. (Батьки називають правила, керівник записує. Потім обговорюють правила і приймають).

Можливий перелік правил:

• Активність.
• Пунктуальність.
• Тут і тепер.
• Один говорить – інші слухають.
• Взаємоповага.
• Прийняття іншого таким, який він є.
• Толерантність.
• Починати висловлювання думки з «Я».

Бейджики.

  Керівник: З невеличкого листа паперу, без ножиць, своїми руками «витніть» певну форму, з якою ви себе асоціюєте. Улюбленим кольором напишіть своє ім’я, яким би ви хотіли, щоб до вас зверталися і прікріпіть до одягу.

 2.   Мозковий штурм «Казка в житті дитини».

Мета: Створити атмосферу, яка сприяє невимушеному обміну думками і творчій співпраці учасників,|співробітництву.|

    Керівник пропонує педагогам поділитись на 3 групи і  вибрати ролі: філісітатора (веде дискусію), секретаря (фіксує поради), «таймера» (слідкує за часом). (На обговорення кожного з питань дається 2 хв.). Секретар записує кращі ідеї, які пізніше переглядаються і вибираються найкращі. В ролі філісітатора – керівник семінару.

• Які види казок ви знаєте?
• Яку роль, на вашу думку, відіграє казка в житті людини?
• Які сторони виховання можна охватити казкою?
• Які проблеми допомагає вирішити казка в вихованні дитини?

 3.   Ситуативні вправи.

(Батькам пропонує керівник об’єднатися в 3 групи. Кожна група отримує картку з казкою). Треба обговорити казку за пунктами:

1. Який моральний урок можна винести з казки?
2. Які емоції може розвинути ця казка?
3. Які моральні якості можна виховувати у дитини на основі цієї казки?
4. Які питання ви можете задати дітям по казці?
5. Як в міміці, рухах, можна показати казку?
6. Чи можна зробити екологічний висновок по казці і який?

 4.   Вправа «Гірлянда асоціацій».

Керівник: До запропонованих слів (лисиця, Іван-царевич, Попелюшка) підібрати слова-асоціації.

Організація роботи:

• Повідомлення теми висловлювання.
• Обговорення в групах.
• Презентація ідеї.
• Систематизація керівником інформації, що прозвучить.

 5.   Вправа «Казковий аукціон».

Керівник пропонує назвати казки за темами:

• Чарівні;
• Авторські;
• Народні;
• Авторські віршовані.

6.   Конкурс «Живі казки».

Керівник пропонує кожній групі  батьків витягнути по жеребу назву казки і після невеличкої підготовки (5 хв.) мімічно зобразити її.

Перемагає та група, яка проявить найбільшу творчість і досягне найбільшої схожості з оригіналом.

 7.   Вправа «Розкажи казку без іменників». (Робота в групах).

Керівник пропонує кожній групі казку («Колобок», «Зайчикова хатка», «Лисиця і журавель»). Батьки готуються протягом 5 хв., розповідають по черзі.

 8.   Вправа «Вгадай казку за моделлю».

Керівник пропонує моделі казок, батьки відгадують.

 9.   Керівник пропонує батькам намалювати в кольорі своє враження від семінару.

 10. Закінчення. Рефлексія. 

• Що особисто вам дала сьогоднішня зустріч?
• Чим хотілося б займатися більше? Менше?
• Що було незрозумілим?
• Що було найкращим?
• Як ви зараз себе почуваєте?
• Ваші побажання.

 

 ПЕДАГОГІЧНИЙ ЛІКБЕЗ

Не бійтесь заглядати у словник.

Це пишний яр, а не сумне провалля.

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

М. Рильський

     Серед багатьох професійних умінь і навичок педагога чільне місце посідає знання української мови. Складови­ми мовленнєвої культури є відповідність нормам орфо­епії, стилістики, граматики, лексики, вміле збереження традицій літературної мови. Природно, кожен дорос­лий — дитя свого часу, носій особливостей рідного краю, де виріс, оволодівав мовою як засобом спілкування. Над­баннями є і діалекти, і говірки, й інтонаційні особливості, й інформаційний запас із програм шкільного навчання, де закладалися основи лінгвістичних знань.

     Збереження чистоти, самобутності й краси мови — одна з важливих функцій педагога у суспільстві, адже саме він дає юному поколінню мовленнєві еталони для наслідування. Тож дбаємо про чистоту своєї мови!

Окрім вимоги чистоти мови, мовлення дорослого, який спілкується з дитиною, має задовольняти ряд важ­ливих вимог. Мовлення вихователя має бути:

•   чітке, виразне;

•   змістовне, таке, що несе достовірну інформацію;

•   емоційно забарвлене;

• високохудожнє, збагачене  образними  висловлю­ваннями, синонімами, антонімами;

•  таке, що відповідає віковим можливостям дітей щодо змістового наповнення.

 

     Мовлення кожної дитини має свої особливості, які підбивають її індивідуальність, середовище, в якому вона перебуває, культуру спілкування в родині тощо. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» окреслює основні вимоги до дитячого мовлення, які є орієнтиром для вихователя:

•   змістовність (правильно будувати розповідь або відповідати на запитання, вміло користуватися на­явним словником);

•  послідовність і логічність викладу думки (само­стійно логічно будувати розповідь, відповідати на запитання, не робити великих пауз, пропусків, повторів, не відволікатися, доводити розповідь до кінця);

•   точність (найвдаліший, найвлучніший добір слів та словосполучень);

•   зрозумілість, доступність висловлювань для тих, хто слухає;

•   виразність (відповідність змісту, форми, інтона­ційного забарвлення, темпу, сили голосу).

 

     Говорячи про чистоту мови, варто згадати про літеру та звук [Ґ], який подекуди не знаходить поширення у писемному та усному спонтанному мовленні деяких до­рослих, а, відтак, і у мовленні вихованців.

     Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» подає орієнтовний підбір слів зі звуком [Ґ], якими нескладно оволодіти дитині старшого дошкільного віку. Проте цей перелік може доповнюватися, змінюватися залежно від ситуації, оточення, місцевості, де постійно чи тимчасово перебуває дитина: аґрус, аґу, ґава ґавеня, ґавити, ґазда, ґаздиня, ґаздувати, ґанок, ґатунок; ґвалт, ґедзь, ґелґіт, ґелґотати, ґлей, ґну, ґоґель-моґель ґрати, ґречний, ґрунт, ґудзик, ґуля, дзиґа, проґавити, сновигати.

     В українській мові є прізвища, що у своєму складі ма­ють [Ґ]. Щоб педагог почувався впевненіше щодо своєї орфоепічної та орфографічної грамотності, подаємо най­поширеніші: Ґудзій, Дзиґар, Недриґайло, Цвиґун та по­дібні. Цікавою є змінність іншої групи прізвищ, що ма­ють [Ґ] у закінченні: Ґаламаґа, Ґернеґа, Дейнеґа, Ладиґа Ломаґа, Салиґа, Фурдиґа, Шмиґа та інші подібні у даваль­ному відмінку однини змінюються на Ґаламадзі, Ґернедзі, Дейнедзі, Ладидзі, Ломадзі, Салидзі, Фурдидзі, Шмидзі._:

      Історична довідка

Правильно:

• Ми з колегою склали план за­ходів до дня здоров’я.

• Моя дитина не скупа, бо завжди ділить цукерку на­впіл.

• Не забувайте панамки, бо від пекучого сонця можете знепритомніти (зомліти, може запаморочитися го­лова).

Не правильно:

• Ми з колегоюсклали план міроприємств до дня здоров’я.

• Моя дитина не скупа, бо за­вжди ділить цукерку попо­лам.

• Не забувайте панамки, бо від пекучого сонця можете втратити свідомість.

 

      30-і роки минулого століття позначилися різноманіт­ними реформами щодо мови, однією з яких було вилучен­ня літери Ґ з української абетки. Мотивація була така: Г і Ґ подібні між собою у написанні та звучанні, що вносить плутанину, а слів зі звуком [Ґ] не так уже й багато, тому вони можуть вживатися усно як виняток.

Літера Ґ була в українській абетці ще з часів створен­им граматики М. Смотрицьким (XVII ст.), П.Кулішем (XIX ст.). Її вживання регламентувалося правописами 1921, 1928 рр., але в 1933 році було скасовано. Від 1990 року літера Ґ повернулася на своє місце в українській абетці.

     Досліджуючи проблему мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку, український педагог П. П. Бачинський зазначає, що людина генетично зберігає пам’ять про рідну й чужу засвоєні мови. Підтвердженням цього є приклади мовленнєвого розвитку дітей з неросійського родоводу по материнській лінії, коли вони засвоювали російську мову першою. Вивчення впливу нейролінгвоекологічних чинників на інтелектуальний розвиток дітей у великому промисловому місті показало: обстежені вихованці старшої та підготовчої груп здебільшого мали різні інтелектуальні успіхи у процесі підготовки до школи й у засвоєнні навчального матеріалу. Дошкільники умовну поділялися на три категорії:

•   діти, які першою заговорили родовою мовою мате рі (рідною є мова за материнською лінією родоводу), встигали з усіх предметів на 90 %;

•   діти, які першою засвоїли родову мову батька, що не збігалася з мовою матері, а отже, була нерідною| за материнською лінією, — встигали з усіх предме­тів на 71 %;

•   діти, які першою засвоїли мову, що не була рідною ані для батька, ані для матері, встигали з усіх пред­метів на 52 %.

     Звідси висновок: погано збережене вміння розмовля­ти рідною мовою та надраннє оволодіння іншою гальмує інтелектуальний розвиток дитини. Відтак дорослі, які перебувають поруч із малюком, мають послуговуватися зразками рідної мови у спілкуванні з ними і між собою, домірно визначати час вивчення дитиною інших мов.

 

(з книги А.М. Гончаренко «Розвиток мовленнєвої компетентності старших дошкільників»)

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

      Дослідження образотворчої діяльності старших до­шкільників дають змогу виокремити чотири типи худож­ньої творчості в цьому віці.

     Діти, щодо яких констатується модифікаційно-емо­ційний тип творчості в зображувальній діяльності, здатні виразно передавати власне ставлення до створюваного образу, емоційно переживати втіху або сум, можуть від­чувати форму, ритм, колір, захоплюватися мистецькими творами й милуватися явищами природи. Вони виявля­ють стійкий інтерес до образотворчості, самостійно оби­рають вид діяльності, потрібні матеріали, інструменти. Маючи потребу у самовираженні в образотворчості, ці діти прагнуть модифіковано й гармонійно відтворювати образи, взяті з довкілля, й малюють, активно спираючись на свої почуття: знаходять гармонійні співвідношення кольору та форми предмета, вдало поєднують різні ху­дожні матеріали й техніки, щоб зобразити визначений об’єкт, оригінальне компонують деталі.  Планують та послідовно вибудовують свої дії, реалізують творчий за­дум, знаходять адекватні рішення у змінених нестандарт­них умовах. Прагнуть оцінювати власні роботи й роботи однолітків, а також мистецький твір, звертаючи увагу на його форму, колір, характер, настрій.

Діти з підгрупи зазначеного типу художньої твор­чості після попередніх спостережень, розглядань, бесід самостійно й оригінально віднаходитимуть композиційне вирішення своєї художньої роботи, екс­периментуватимуть у виборі засобів виконання заду­му. Позитивну динаміку розвитку їхньої образотвор­чої діяльності забезпечать творчі завдання-вправи, зразки яких подані в посібнику, й створення належно­го освітньо-розвивального середовища.

     Дошкільнята, діяльність яких віднесена до підгрупи продуктивно-емоційного типу творчості в образотворенні, мають загалом подібні до попереднього типу особистісні якості, але спостерігаються й відмінності. Своє ставлення до художнього образу вони виявляють спокій­но й хоча розуміють стан радості або горя, не досить ак­тивно реагують на нього. Самостійно проявляють інтерес до зображуваної дійсності, однак потребують належного спрямування з боку дорослого, конкретизування пізна­вальних та продуктивних дій. Діти передають свої по­чуття у малюнках, послідовно реалізують творчий задум, але їм потрібна допомога у плануванні. У нестандартних умовах віднаходять адекватні рішення для успішного завершення завдання. Власні роботи завжди оцінюють схвально, а роботи однолітків — вибірково.

     Для цієї підгрупи пропонуються зміст і методи спо­стережень, обстежень, досліджень, тематика бесід, карт­ки зі зразками художніх технік. Нехай діти виконують завдання на чистому аркуші паперу, самостійно визнача­ють композиційне розміщення частин малюнка, добира­ють технічні прийоми.

     Для тих, хто віднесений до підгрупи третього, предметно-образного типу творчості, характерні пе­ріодична цікавість до явищ навколишнього світу, не­стійкий інтерес до пізнання, підтримувати який вда­ється завдяки використанню яскравого пізнавального матеріалу. Читати повністю »