‘Сторінка практичного психолога’

ПАМ’ЯТКА

 

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

Містять педагогічні настанови Песталоцції, Фребеля, Черні, а також враховують сучасний практичний досвід

1. Люби свою дитину. Радій з її присутності, приймай її такою, якою вона є. Не ображай, не принижуй, не підривай її впевненість у собі, не піддавай несправедливому покаранню, не позбавляй своєї довіри, дай привід любити себе.

2. Охороняй свою дитину. Охороняй її від фізичних та душевних небезпек, навіть, коли треба, жертвуючи власними інтересами і ризикуючи власним життям.

3. Будь добрим прикладом для своєї дитини. Прищепи їй повагу до традиційних цінностей, сам живи згідно з ними. Нехай у вашій сім’ї побутують чесність, скромність, гармонія. Порушення батьками подружньої вірності, заздрість, збагачення безпечними засобами, досягнення тієї чи іншої вигоди за допомогою безпринципних зв’язків тощо — все це завтра позначиться на моральному обличчі вашого сина чи доньки.

4. Грайтеся зі своєю дитиною. Віддавайте дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку. Багато розмовляйте з нею, не відвертайтеся, коли вона щось говорить. Грайтеся з нею так, як їй подобається. Приймайте серйозно її гру, світ її уяви.

5. Працюйте зі своєю дитиною. Допомагайте дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі. Копи підросте, потроху залучайте до праці з людьми і для людей.

6. Дозвольте дитині набути життєвого досвіду, нехай навіть безболісного, але самостійного. Дитина визнає тільки ті враження, які пережила самостійно, а надмірна опіка й тепличні умови життя можуть виплекати соціального інваліда

7. Привчайте дитину бути слухняною. Спрямовуйте її поведінку так, щоб учинене нею не завдало шкоди ні їй самій, ані будь-кому. Не обминайте моментів, коли вона негарно поводиться у вашій присутності, зауважте і поясніть, чому саме треба чинити так, а не інакше.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

Дитяча агресія – це енергія подолання, боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів. Ця сила необхідна дитині для того, щоб досягти своєї мети, протистояти перешкодам. Небажаною є не сама по собі агресія, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати, битися. Тому завданням виховання дитини є не усунення її агресії, а навчання адекватно проявляти свої негативні почуття: гнів, обурення, неприйняття. Саме тому, що дитина не вміє усвідомити й висловити протесні почуття стосовно значущої особи (батька чи вчителя), у неї може виникати “безпредметна агресивність” – розповсюдження почуття злості на слабші та безпечні об’єкти — на дітей, тварин, предмети. Причиною підвищення дратівливості також можуть бути фізичні чи психологічні проблеми дитини, які виснажують її, підвищують збудженість та імпульсивність.

 

     ЧИМ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ БАТЬКИ:

• Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на Вас. Навпаки, поставтеся до її обурення з розумінням й повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до Вас.
• Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як Ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.
• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі придушуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.
• Учіть дитину розуміти себе та інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття й почуття інших, вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби і захисту.

 

     ЧИМ МОЖЕ ДОПОМОГТИ ПСИХОЛОГ:

      Основні завдання психологічної корекції:

1. Визначити основні причини агресивної поведінки дитини.
2. Розробити такі ігри, у яких дитина зможе не просто виявити свій гнів, а експериментувати з формами його прояву.
3. Допомогти дитині через гру навчитися розуміти свої та чужі негативні переживання.
4. Разом із батьками знайти можливість оптимізації виховного впливу на дитину в сім’ї.

 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

• Вилучіть зі свого лексикону негативні установки, які перетворюють життя дитини на смуток і замініть їх позитивними.
• Якомога частіше кажіть дітям лагідні слова (сонечко, мій хороший та інші).
• Запитайте себе: „Чим я подобаюсь дітям?” Частіше використовуйте невербальні засоби комунікації, щоб запобігти перенавантаженню нервової системи дітей словесними методами впливу.
• Вводьте у режимні моменти „хвилинки релаксації’ з психогімнастичними іграми та вправами, „хвили­нки пустощів”, „музичні паузи”.
• Використовуйте гру „Квітка настрою” – це допомо­же з’ясувати емоційний стан, інтереси та бажання дітей і вчасно вилучити прийоми виховного впливу, які викликають у дітей негативні емоції.
• Обов’язково підтримуйте зв’язок з батьками для розроблення спільних вимог та ефективних засобів відновлення душевної рівноваги дитини в в дитсадку і вдома.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

(ДО ПЕДРАДИ ВІД 26.11. 2015 РОКУ)

 

     Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

    Шановні батьки! Людина за своєю природою потребує визнання, схваленні з боку оточуючих її людей, будь то батьки або друзі. Коли малюк ще тільки почав знайомитися з цим світом, крім його фізичних потреб, йому надзвичайно важлива похвала рідних і близьких, висока оцінка своїх достоїнств.

     Ви, напевно, знаєте, що означає сім’я для дитини? До певного віку поняття родини у неї асоціюється з домом. Із чого ж, власне, складається поняття «дім»?

 

• По-перше, з точки зору психології, це те середовище мешкання, де дитина почувається у безпеці. Вона захищена від невідомості і небезпек навколишнього світу. Тут можна сховатися в маминих обіймах від справжніх чи вигаданих страхів. Тут знаходяться й інші люди, на яких можна покластися. Тато, певно, «сильніший за всіх на світі» та найспритніший, найсміливіший і наймудріший. Дідусь мало чим поступиться йому. Бабуся – надійний прилисток, коли мама і тато сердяться і покарання не уникнути. До відчуття захищеності відноситься і саме місце, де ми живемо, – це дах над головою, що віддавна охороняє від негоди, будь це звичайна квартира чи власний будинок.

 

• По-друге, що характеризує рідний дім, це душевне тепло. Дитині в ньому добре, вона не лише захищена, але й відкриває тут для себе вперше світ учиться, пізнає, радіє. Тут здійснюються її явні та приховані мрії, тут вона може досхочу награтися, повеселитися. Недаремно кажуть, що родина – джерело радості. Це значить, що радість члени сім’ї прагнуть принести одне одному не за якісь заслуги і не з холодного розрахунку, а просто з любові. А оскільки батьки дуже люблять своїх дітей, вони не скупляться на ласку і радість для своїх чад, створюють особливу атмосферу затишку, комфорту, спокою, захищеності рідного дому.

 

• По-третє, дім там, де в дитини є своє місце. Не лише куточок для ігор, ліжечко, місце за столом і таке інше, а, насамперед, місце у суспільстві. Рідний куток там, де з нами рахуються, чекають на нас, люблять, куди можна прийти і залишитись. Тут формується усвідомлення власного «Я», усвідомлення дитиною себе як особистості, своєї цінності і значимості, своєї унікальності, віра в себе і свої сили. 

 

     Тому, шановні батьки, пам’ятайте, – на соціалізацію дитини впливають безліч факторів, і насамперед вони залежать від середовища, яке оточує дитину кожного дня. Сім’я – це самий позитивний і люблячий соціальний інститут, який зрощує дитину. Це ті золоті роки, коли рідні та близькі люди мають незаперечний вплив на розвиток особистості дитини, і вам – батькам потрібно постаратися закласти в своє чадо всі найкращі якості, які в майбутньому допоможуть йому зайняти гідне місце в суспільстві.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

     Всіх людей можна поділити на дві категорії: активних і впевнених у собі і, навпаки, нерішучих і боязких. Найчастіше остання тенденція характерна для дівчаток. Батьки, помітивши це в своїй дочці, починають переживати через її невпевненості і сором’язливості. Якщо ваша дитина не є душею компанії, боїться проявляти власні емоції на людях, і ви хочете допомогти дочці змінитися і підвищити впевненість в собі, значить, ця стаття написана для вас.

    Становлення невпевненості в собі залежить, як мінімум, від двох аспектів: темпераменту особистості та її виховання. Невпевненість – це найпоширеніша риса людського характеру. До речі, ця риса характерна для кожної людини, але не всі її демонструють. У багатьох дівчаток формування невпевненості протікає у вигляді особливої психологічної реакції. Як правило, проявляється вона приблизно до чотирьох років, а посилюється після десяти років. Сором’язливі і невпевнені в собі дівчинки з роками можуть стати більш замкнутими і не товариськими, віддаючи перевагу самотності. Найчастіше коло їхніх друзів обмежене, вони пізніше ровесниць починають відносини з молодими людьми. А все тому, що вони уникають відвідування різних публічних місць, але якщо це все ж відбувається, дівчинка гостро відчуває всі свої недоліки, затискаючись ще сильніше. При цьому вона не помічає особисті плюси, боячись їх демонструвати, щоб уникнути попадання в безглузді ситуації. Тому що невпевненість – це страх перед майбутнім. Цей страх постійно прокручується в думках і стає передвісником майбутніх провалів і критики. Таким чином, виникає нав’язливе побоювання, що несе за собою скутість у всьому.

    Так як же допомогти дочці знайти упевненість в собі?

     В першу чергу, потрібно визначити основні фактори, що впливають на формування невпевненості. Одним з них може виступати почуття сталого занепокоєння. Проблема цього криється у вихованні дівчинки.

• Часті докори і причіпки по відношенню до дитини не дають доброго результату. Докорами батьки нагадуємо дівчинці про її недоліки. Тому будь-яку ситуацію потрібно вирішувати тільки мирним шляхом.
• Зайва опіка також може стати причиною комплексу неповноцінності. Так що, все має бути в міру.

    Допомогти дівчинці підвищити внутрішню впевненість не так-то складно.

• Зверніть увагу на те, як протікає ваше спілкування. Постарайтеся приділяти дитині більше часу, заводите розмови на різні теми і відповідайте на всі її запитання. Візьміть на себе роль одного.
• Прагніть частіше виходити з дочкою «в люди», таким чином, ви збільшуєте шанси на становлення її впевненості і товариськості.
• Крім того, ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Повірте, порівняльними оборотами на користь чужої дитини, ви не зможете розвинути у своїй впевненість, а навпаки підштовхнете дочку на абсолютне замикання в собі.

     Ви повинні повірити в дитину з такою силою, щоб вона побачила це і оцінила.

     Запам’ятайте, можна домогтися багато чого, тільки з вірою в себе і свої сили.

    До речі, якщо виникає необхідність зробити дочці зауваження, зробіть його наодинці, без присутності свідків, щоб не ставити дівчинку в казусну ситуацію.

    Навчіть дочку адекватно реагувати на жарти однолітків, особливо хлопчиків. Поясніть їй, що не всі слова треба сприймати буквально.

   Також потрібно вчити дівчинку відстоювати особисту думку. Для цього вступайте з нею в дискусію, попросивши її доводити власну правоту.

   Пам’ятайте, що впевнена людина володіє адекватною самооцінкою.

   Порадьте своєї дочки зайнятися легким самотренінгом, наприклад, вранці, стоячи біля дзеркала, говорити фрази наступного змісту: «Я впевнена в собі», «Я смілива» і так далі. За допомогою цього тренінгу можна відчути себе впевненіше.

 

    Шановні батьки!

Хочеться Вам нагадати: прийде час і ваша дитина залишить стіни рідної домівки і виявиться наодинці з величезним світом.

    Сміливість і рішучість дівчинки багато в чому залежать від батьків. Щоб ваша дочка стала впевненіше, повірте, в неї і проявіть максимум терпіння. Звичайно, все виходить не відразу, але результати не змусять себе довго чекати, і, перш за все, це буде ваша заслуга.

   Удачі!