‘Сторінка практичного психолога’

Випадок: неточне уявлення про функції психолога.

 Лікнеп – порівняльна характеристика професійних обов’язків психолога та професійних обов’язків інших фахівців, з якими його випадково плутають.

 Психолог:

Допомагає психічно здоровій людині самій розібратися в своїх проблемах і надалі самостійно їх вирішувати.

 Психіатр:

Лікує психічно хвору людину або людину, що знаходиться в критичному стані.

 Психолог:

Працює з особистістю в її природному, вільному стані.

 Педагог:

Вчить, і для цього організовує діяльність і спеціальні умови, за необхідності обмежує свободу особистості.

 Психолог:

Не приймає участь у дискримінаційних заходах, не засуджує і не карає, контролює стан клієнта тільки за допомогою професійних методик і тільки під час особистої зустрічі.

 Міліціонер:

Санкціонує і здійснює осуд і покарання, контролює та обмежує дії громадянина, що порушує закон.

 Психолог:

Пропонує на вибір кілька рекомендацій, які відповідають можливостям особистості

 Юрист:

Дає однозначну рекомендацію.

 Психолог:

Не допускає оціночних суджень.

 Священик:

Відпускає гріхи, має право оцінювати вчинки особистості з точки зору постулатів віри.

 Психолог:

Спирається лише на професійні знання, особистий професійний досвід і несе особисту відповідальність за результати своєї роботи.

 Екстрасенс:

Використовує інформацію, отриману по маловивченим поки каналам, і тому від нього не можна вимагати повної відповідальності за результат.

 Психолог:

Не діє таємно від клієнта, розраховує на реальні можливості – свої і клієнта.

 Маг:

Не повинен пояснювати клієнтові, що і як він буде робити, розраховує на зовнішні сили.

 Психолог:

Може не все й повинен не всім.

 Господь Бог:

Може все.

 

 

ЗАПОВІДІ ДЛЯ МАМИ Й ТАТА

 

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

 

1. Починайте  „забувати”  про  те,  що  ваша  дитина  маленька.  Давайте  її посильну  роботу  вдома,  визначте  коло  її  обов’язків.  Зробіть  це  ніжно, з довірою: „Який  ти  в  нас  уже  великий, ми  навіть  можемо  довірити  тобі  помити  посуд”. Не  робіть  з  дитини  лише  споживача,  нехай  вона  буде  рівноправним  членом  сім’ї  зі  своїми  правами  і  обов’язками.

2. Визначте загальні  інтереси  дитини.  Це  можуть  бути  як  пізнавальні  інтереси (улюблені  мультфільми,  казки, ігри),  так  і  життєві  (обговорення  сімейних  проблем).  Дозвольте  дитині  малювати,  розфарбовувати,   вирізати,  наклеювати,  ліпити, конструювати,  це  допоможе  у  підготовці  її  руки  до  письма  і  в  розвитку  творчих  здібностей.

3. Залучайте дитину  до  економічних  проблем  родини. Поступово  привчайте  порівнювати  ціни,  орієнтуватися  в  сімейному  бюджеті (наприклад,  дайте  гроші  на  хліб  і  на  морозиво,  коментуючи  суму на  той чи  інший  продукт). Привчайте  до  самообслуговування  і  формуйте  трудові  навички  й  любов  до  праці.

4. Не  лайте,  а  тим  більше – не  ображайте  дитину  в  присутності  сторонніх.  Поважайте  почуття  й  думки  дитини.  На  скарги  з  боку  навколишніх,  навіть  учителя  або  вихователя,  відповідайте:  „Спасибі,  ми  обов’язково  поговоримо  на  цю  тему”.

5. Навчіть  дитину  ділитися  своїми  проблемами.  Обговорюйте  з  ними  конфліктні  ситуації,  що  виникли  з  однолітками  і  дорослими, як  вони  вирішувалися.  Щиро  цікавтеся  її  думкою,  тільки  так  ви  зможете  сформувати  в  неї  правильну  життєву  позицію.

6. Постійно  говоріть з дитиною. Розвиток  мовлення  – запорука  гарного  навчання.  Розпитуйте  її  про  події  дня,  що  було  цікавим,  що  найбільше  сподобалося. При  цьому  слухайте  уважно  її відповіді,  уточнюйте,  ставте  запитання,  щоб  дитина  почувала,  що  це  вам  цікаво. Як  можна  більше  читайте  їй  і  привчайте  переказувати  прочитане.

7. Не  залишайте  без  відповіді  жодне  запитання  дитини.  Тільки  в  такому  випадку   її  пізнавальний  інтерес  ніколи  не  згасне.

8. Намагайтеся  хоч  іноді  дивитися  на  світ  очима  вашої  дитини.  Адже  бачити  світ  очима  іншого  –  основа  для  взаєморозуміння.

 9. Не  скупіться  на  похвалу  дитини (навіть  авансом).  Хваліть  словом,  усмішкою,  ласкою  і  ніжністю.  На  скарги  про  те,  що  щось  не  виходить,  запевняйте: „У  тебе  обов’язково  вийде,  спробуймо  разом,  або  спробуй  ще  раз”.  Формуйте  високий  рівень  домагань.  І  самі  вірте,  що  ваша  дитина  може  все,  їй  потрібно  лише  допомогти.

10. Не  будуйте  ваші  взаємини  з  дитиною  на  заборонах.  Погодьтеся,  що  вони  не  завжди  розумні.  Завжди  пояснюйте  дитині  причини  ваших  вимог,  якщо  можливо,  запропонуйте  альтернативу.  Повага  до  дитини  зараз – фундамент  шановливого  ставлення  до  вас  тепер  і  в  майбутньому.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ

 Підготувала:  практичний психолог: Швабська Т.М.

 Шкільна дезадаптація – це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень навчання і поведінки, конфліктних відносин, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень в особистісному розвитку.

 В основі цих проблем лежить складна взаємодія індивідуальних і соціальних факторів, несприятливих для гармонійного розвитку, а пучковим механізмом формування самих проблем у переважній більшості випадків стає невідповідність пропонованих до дитини педагогічних вимог його можливостям. До числа факторів Читати повністю »