‘Сторінка практичного психолога’
ЧОМУ НЕ МОЖНА БИТИ МАЛЕНЬКУ ДИТИНУ?
Підготувала: практичний психолог Ісаєва Н.М.
Виховання – процес кропіткий і часом дуже нелегкий. Адже кожен батько бажає прищепити своєму чаду тільки хороші і корисні звички і вміння. Але ж у
кожної маленької особистості в період становлення проявляється свій характер, тому часто бажання і вимоги батьків і дитини в певних ситуаціях розходяться. І коли від послуху й слід прохолов, необхідні інші методи, і багато хто з батьків в такому випадку часто використовують фізичне покарання. Чи варто це робити, і до чого це може призвести, розповімо далі.
Ох, я тобі задам!
Напевно, практично всі батьки хоча б раз грішив застосуванням сили, бо нерви були на межі, а терпіння лопнуло». Багато дуже картають після такого, але деякі вважають, що бити дитину – це нормально, коли слова і вмовляння вже не допомагають.
Психологи категорично забороняють це робити, і ось чому:
- Це не має ніякого виховного впливу. Так, чадо відразу ж припинить балуватися або робити те, що не можна, але тільки тому, що буде відвернений вашим криком і ляпанцем. Але в наступний раз знову потягнеться за забороненим, адже так і не зрозуміє, чому ж в минулий раз це заборонили. Можливо, в цей раз вже можна?
- Це прояв слабкості. Дорослі, звичайно ж, мають перевагу над дитиною в силі, і це зрозуміло всім. Але коли батько віддає перевагу вдарити малюка, а не постаратися пояснити, чому робити те чи інше не можна, це і є прояв слабкості. Отже, дорослий безсилий перед примхами, і відчуває, що втрачає свій авторитет. Але ось кмітливості, розуму і винахідливості не вистачає, щоб вирішити проблему мирно.
- Страх породжує страх. Діти, які страждають від фізичного покарання в сім’ї, часто ростуть скритними. Вони бояться розповісти батькам про свої проблеми, потреби та бажання, в результаті шукаючи поради на стороні, і приховуючи в душі образу і навіть ненависть. Трапляється, що такі діти часто потрапляють у погані компанії і піддаються негативному впливу.
- На те є серйозні медичні причини. І ось які. Дослідження показали, що у дітей, яких били в дитинстві по голові, рівень сірої речовини істотно нижче. А це означає, що силові методи вирішення проблем безпосередньо впливають на процеси, що відбуваються в головному мозку. Це тягне за собою відставання в психічному розвитку і проблеми з нервовою системою.
- Це викликає психологічні проблеми. Думаєте, заборонено бити тільки по голові? Навіть шльопання по руках є табу. Справа в тому, що починаючи з дитинства, чада є дослідниками. І такий, здавалося б, безневинний жест, як удар по руках, може завдати непоправної шкоди. А саме – в корені зруйнувати процес пізнання, відбиваючи бажання його продовжити. Це призводить до апатії і порушення нормального розвитку дитини.
Тепер давайте розберемося, чим же загрожує необдумана поведінка батьків?
- Появою страху. Маленька людина апріорі дуже любить своїх батьків, але в моменти, коли вони виходять із себе, любов змінюється жахом. Ці дві протилежні емоції практично ніколи нормально не вживаються у дитячій психіці, і призводять до неврозів.
- Заниженням самооцінки. Малюки перестають вірити в себе і свої сили, можливості, пасують перед труднощами і завжди поступаються тим, хто здається їм сильніше, боячись відстоювати свою думку.
- Втратою концентрації та емоційної зв’язку. Діти, які постійно чекають фізичного покарання, не можуть сконцентруватися на важливих речах, а також поступово віддаляються від дорослих, що викликає непорозуміння і додаткові проблеми в сім’ї.
Часто дорослі, перебуваючи в люті, і втративши контроль, здатні нанести важкі травми рідній людині.
Альтернативи прочуханки є завжди. Можна спробувати переключити увагу на щось інше, а коли малюк перестане робити те, що не можна, пояснити, чому так робити не треба. Часто проблему з дисципліною або наведенням порядку можна вирішити з допомогою гри, в якій обов’язково буде брати участь один чи обидва батьки. Ну і не забувайте, що у кожної дитини є свої особливі захоплення, заборона на них на деякий час значно краще ляпанців.
Любіть своїх дітей і намагайтеся знаходити спільну мову. Тоді проблем буде набагато менше, а ті, що з’являться, будуть вирішуватися в мить ока.
ЯК ПОДАРУВАТИ ДИТИНІ СПРАВЖНЄ СВЯТО?
10 ПОРАД БАТЬКАМ
1. Прийміть вибір дитини не брати активну участь в святах, ранках чи конкурсах. Прийміть та не заперечуйте її почуття.
2. Не змушуйте дитину виступати. Оскільки, не відчуваючи напруги, малеча може розслабитись і почати отримувати задоволення від свята, адже дитина навіть не беручи участь в дійствах, спостерігає, бере своє, вчиться чомусь, переживає за інших і з іншими.
3. Будьте на боці дитини, коли вона не хоче брати участь в різних іграх. Якщо учасники свята заохочують на сцену, а ваш малюк відмовляється, допоможіть йому. Ви звісно можете підбадьорити дитину і запропонувати вийти, але тільки тоді, коли ви бачите, що вона вагається. Та коли дочка чи син сильно впирається, варто прийняти їх сторону і допомогти їм відмовитись. Таким чином ви збережете довіру та взаєморозуміння зі своєю дитиною.
4. Почекайте, поки син чи дочка самі проявлять ініціативу приймати участь в іграх. Час від часу пропонуйте, але не наполягайте: “Хочеш вийти та прийняти учать в конкурсі?», «Чи ти хочеш просто подивитися? Якщо ні, можеш посидіти і поспостерігати”.
5. Не акцентуйте на сором’язливості увагу фразами подібними до таких: «ну чого ти боїшся», «там нічого страшного», «тобі ніхто там нічого не зробить», «ну чому ти такий сором’язливий». Адже дитина пізнає себе через фрази і відношення значимих дорослих, а тому вірить кожному слову. Необережно сказані фрази «всього боїшся», «такий замкнений», «всіх соромишся» можуть стати для дитини визначенням її особистості та прикріпитись до неї у вигляді «ярлика».
6. Не порівнюйте сина чи дочку з іншими активними дітьми. Таким чином можна занизити самооцінку дитини, дати зрозуміти, що вона гірша за інших і малюк ще раз може переконатись в тому, що немає сенсу показуватись на публіці. Краще звертати увагу на особисті результати та порівнювати із власними досягненнями.
7. Формуйте адекватну самооцінку малечі. Як це зробити читайте тут.
8. Давайте дитині гарний приклад – якщо ви самі соромитесь виступати на публіці, то дитина це може наслідувати.
9. Дитяче свято – це не виступ від якого залежить все життя вашої дитини, тому не варто муштрувати дитину численними репетиціями і цим самим збільшувати її рівень тривоги перед фінальним виступом. Натомість спробуйте вселити дитині, що в будь-якому випадку все вийде, свято відбудеться. Звичайно, що ні в якому разі не карайте та не залякуйте дитину за невдалий виступ, наприклад, за вірш, який вона не виразно розповіла. Навіть, якщо дитина зазнала невдачі, завжди знайдіть за що можна її похвалити. Крім того, реакція батьків на можливу невдачу навчить і саму дитину діяти відповідним чином в неприємні моменти.
10. Під час свята присутність батьків для дітей є надзвичайною підтримкою.Батьківський настрій передається малечі в повній мірі, на нього вона орієнтується. Якщо мама чи тато нервують з приводу того, що малеча забула слова чи вихователі одягнули чешки не того кольору, то досить ймовірно, що дитина теж буде хвилюватись і закриватись в собі.
Гарних вам свят!
Посилання: Перший український сайт для батьків та дитячих психологів.
АСОЦІАТИВНА ПОВЕДІНКА (АГРЕСИВНІСТЬ) ДИТИНИ
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Підготувала: практичний психолог Ісаєва Н.М.
Ваша дитина проявляє агресивність. Що робити?
- Насамперед спробуйте з’ясувати, що ж є справжньою причиною агресивної поведінки вашої дитини.
- Приймайте дитину такою, якою вона є, з усіма недоліками.
- Частіше говорiть, що любите її.
- Обговоріть з дитиною її емоції. Розкажіть, що всі люди іноді зляться і сердяться. Це нормально.
- Навчіть, як можна висловити свій гнів, не заподіявши шкоди іншій людині і навколишнім предметам.
Для цього можна використовувати такі прийоми:
- Битися з подушкою;
- Використовувати фізичні силові вправи;
- Рвати папір;
- Намалювати того, кого хочеться побити, і що – небудь зробити з цим малюнком;
- Використовувати «мішечок для криків»;
- Постукати стіл надувними молотком.
Дітям важливо навчитися « випускати» свою агресивність.
ІГРИ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ
ПОРАДИ
Підготувала: практичний психолог Ісаєва Н.М.
Гра «Слова» (розвиток уяви, уваги, мислення, вчити добирати асоціації)
«Дітки назвіть «смачні» слова (мандарин, торт, сік і т.д.). Діти називають слова.
Для дітей 3-4 років
- «Смачні» слова (мандарин, торт, сік і т.д.)
- «Страшні» слова (вовк, Баба Яга, привид і т.д.)
- «Слова, щоїздять» (велосипед, машина, автобус і т.д.)
- «Слова, щолітають» (метелик, літак, ворона і т.д.)
- «Кухонні» слова (чайник, тарілка, холодильник і т.д.)
- «Великі» слова (будинок, велетень, тато і т.д.)
- «Красиві» слова (мама, квітка, картинка і т.д.)
- «Живі» слова (кішка, мураха, конячка і т.д.)
Для дітей 5-6 років
- «Залізні» слова (цвях, ножиці, ключ і т.д.)
- «Слова, щокусаються» (собака, крокодил, вовк і т.д.)
- «Шарудливі» слова (пакет, фантик, газета і т.д.)
- «Мокрі» слова (дощ, рушник, крапля і і.д.)
- «Слова, щовдягаються» (шапка, сорочка, пальто і т.д.)
- «Казкові» слова (принц, чаклунка, Попелюшка і т.д.)
- «Магазинні» слова (продавець, морозиво, ваги і т.д.)
- «Мамині» слова (плаття, поцілунок, парфуми і т.д.)
Надалі можна придумувати, наприклад: «слова, що пахнуть», «зимові», «літні», «колючі», «таємничі», «підводні», «святкові», «сумні», «веселі», «добрі» і безлічінших. Спробуйте самі запропонувати назву, а також запропонувати зробити це дітям.
Гра-завдання «Що пропало?» (розвивати зорову пам’ять, увагу)
Показуючи цікаві іграшки дітям, можна їх переставляти, міняти місцями, ховати. Діти повинні сказати, чого не стало? Давати правильну відповідь потрібно неголосно, по команді.
Гра «Вилучи зайве» (розвивати мислення, слухову пам’ять, класифікувати предмети за ознакою)
Завдання 1. Доберіть картинку, серед яких п’ять можна об’єднати в групу за спільною ознакою, а шоста зайва: принц, котик, бабуся, рибак, дитина, тато.
Завдання 2. Послухайте слова: рот, ніс, вуха, очі, окуляри (що тут зайве?)
Гра «Заборонене число» (розвивати слухову пам’ять, увагу)
Я обираю заборонене число (наприклад, цифру 2); після цього вимовляю в голос кілька чисел. Щоразу, коли звучить заборонене число, треба плескати в долоні. Ручки тримаємо перед собою. Приготувалися – почали!
Гра “Відмінності» (розвивати мислення, мовлення)
Дітям пропонується сказати, у чому полягають відмінності між наступними предметами.
- Між птахом і собакою.
- Між ручкою і олівцем.
- Між деревом і склом.
Рекомендується пропонувати якомога більше відповідей.
Гра “Магазин” (розвивати короткочасну пам’ять)
Ведучий називає слова: хліб, сіль, ковбаса, масло, сир, яблука, лимон, цукор. Дитина – «покупець», іде в магазин і називає слова «продавцю»-дитині (в той самій послідовності).
Гра «Запам’ятай» (розвивати слухову пам’ять, уважність)
Ведучий каже: «Я буду зачитувати слова у повільному темпі, а ви спробуйте запам’ятати ці слова». Діти уважно слухають і відтворюють слова.
Ліс Будинок
Квітка Бджола
Море Яблуко
Небо Сонце
Пальма Бант
Телевізор Річка
Які слова ти запам’ятав, якщо хочеш, можеш їх намалювати, або просто скажи їх вголос.
Гра «Скажи навпаки» (розвиток логічного мислення)
Називається слово, протилежне за значенням. Виграє той, хто жодного разу не помилився.
Білий-чорний День-ніч
Довгий-короткий Літо-зима
Широкий-вузький Сонце-місяць
Низький-високий Лисиця-заєць…
ЗАОХОЧЕННЯ I ПОКАРАННЯ
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКIВ
Пiдготувала: практичний психолог Швабська Т.М.
Заохочення і покарання – який метод ефективніше і що вибрати? Але не можна виключати, ні те, ні інше – це лише дві сторони однієї медалі, яка називається «успішне виховання». І щоб ця медаль виявилася золотою, необхідно дотримуватися певного балансу між цими способами впливу на поведінку дитини.
ПОКАРАННЯ
Зовсім без покарань обійтися не можна, якщо звичайно ви не хочете виростити маніпулятора. Щоб покарання пішло дитині на користь і не завдало їй шкоди, потрібно всього лише дотримуватися кількох рекомендацій:
1. Безумовно, покарання не повинно шкодити не тільки фізичному здоров’ю вашого малюка, але і психічному.
2. Ніколи і ні за яких обставин не карайте дитину «для профілактики», якщо сумніваєтеся, краще не карайте. У дитини має бути розуміння, що тільки за певний тип поведінки послідує покарання.
3. Покарання повинно бути одне і зрозуміле для дитини. Немає сенсу ставити 2-х річного малюка в кут, він все одно не зрозуміє за що, а найголовніше, навіщо його поставили в кут, а ось страх і підвищену тривожність він цілком може придбати.
4. Якщо ви вирішили покарати дитину, то робіть це відразу. Ніяких відстрочок.
5. Розмовляйте з дитиною щодо її провини, про ваші почуття щодо її вчинку, вона повинна розуміти, що ваш смуток гірше будь-якого покарання. Запитайте про її емоції, відчуттях щодо покарання.
6. Якщо ви покарали дитину, і вона зрозуміла причини і наслідки такої поведінки, то не варто надалі нагадувати дитині про це і тим більше обговорювати з іншими дорослими в її присутності. Пам’ятайте, що у вашого малюка теж є самолюбство.
7. Не карайте дитину працею, інакше ви ризикуєте виростити ледаря.
8. І найголовніше, не карайте дитину:
– коли вона хворіє;
– перед сном і відразу після сну;
– під час їжі;
– безпосередньо після психічної або фізичної травми;
– коли дитина щосили намагається щось зробити, але в неї не виходить.
ЗАОХОЧЕННЯ
Заохочення – це один з найбільш успішних методів виховання, якщо ним правильно користуватися. Як не нашкодити дитині заохоченням і як його взагалі використовувати? Для відповіді на це питання, є кілька простих рекомендацій:
1. Хваліть тільки щиро, не слід перебільшувати заслуги дитини. Діти дуже тонко відчувають нещирість і наступного разу можуть вам не повірити.
2. Хвалiть вчинки, дiла, а не якості дитини. Інакше дитина може вирости самозакоханим нарцисом.
3. Не хваліть дитину за природні речі. Якщо дитина сама одягнулася, прибрала іграшки, то в цьому немає нічого незвичайного – це повинно бути нормою, а не видатним випадком.
4. Покупки в якості заохочення теж не кращий варіант, ви самі привчите дитину шукати вигоду у всьому і робити все тільки заради вигоди.
5. Забудьте про шоколадки, цукерки та інші ласощі в якості заохочення. Або ви все ж хочете виростити людину, залежну від їжі? Надалі така дитина, швидше за все, буде свої проблеми «заїдати» чим-небудь смачним.
6. Як покарання, так і заохочення не може бути заздалегідь. Спершу вчинок, а тільки потім ваша реакція. Важливо, щоб дитина старалася заради процесу, а не заради результату.
7. Дайте дитині зрозуміти, що важлива не ціна заохочення, якщо воно матеріальне, а ваша увага, ваша радість і гордість за дитину. Дитина повинна розуміти, що важливіше емоції, а не матеріальні цінності.
І найголовніше, любіть і приймайте дитину такою, якою вона є, не намагайтеся її змінити, ні з допомогою заохочення, ні з допомогою покарання, хорошого з цього точно нiчого не вийде!
