Архіви публікацій

‘Сторінка вчителя-дефектолога’

postheadericon «ПРАВИЛА РОБОТИ З АУТИЧНОЮ ДИТИНОЮ»

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ

 

Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.

 
m52919700

1. Приймати дитину такою, якою вона є.

2. Виходити з інтересів дитини.

3. Дотримуватися визначеного режиму і ритму життя дитини.

4. Дотримуватися щоденних ритуалів (вони забезпечують відчуття безпеки дитини).

5. Навчитися уловлювати найменші вербальні і невербальні сигна­ли дитини, що свідчать про її дискомфорт.

6. Частіше бути присутнім у групі чи класі, де займається дитина.

7. Якомога частіше розмовляти з дитиною.

8. Забезпечити комфортну обстановку для спілкування і навчання.

9. Терпляче пояснювати дитині зміст її діяльності, використовую­чи чітку наочну інформацію (схеми, карти тощо).

10. Уникати перевтоми дитини.

9df29e679151

postheadericon «ЩО РОБИТИ, ЯКЩО У ВАШОЇ ДИТИНИ-ДОШКІЛЬНИКА АУТИЗМ?»

ПОРАДИ БАТЬКАМ

52893246_858013bd2d39

Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.

 

  • Вірити у свої сили й набратися терпіння.
  • Звернутися до фахівців (психологів, дефектологів), яким Ви до­віряєте.
  • Проводити корекційну роботу, що має бути особливо інтенсив­ною на початкових етапах. Така робота не повинна обмежуватися тільки плановими заняттями. Цілий день Ви можете навчати, спрямо­вувати свою дитину.
  • Аутичним дітям складно пристосовуватися до мінливих умов, тому намагайтеся зробити їх максимально однаковими вдома та у садочку.

     Пам’ятаємо, що з аутизмом дитини можна «боротися» тільки одним способом вірою та терпінням з боку вихователів та батьків. Прикладом успішного результату можуть стати досягнення відомих людей, наприклад одного з найбільш заможних мешканців планети Білла Гейтса. Немає ні­чого неможливого для тих батьків та вихователів, які набралися терпіння і бажання, щоб допомогти дошкільнику-аутисту розкрити свій потенціали та реалізувати здібності.

 9df29e679151

postheadericon ПРАВИЛА РОБОТИ З ГІПЕРАКТИВНИМИ ДІТЬМИ

ШПАРГАЛКА ДЛЯ БАТЬКІВ

 

     Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.detia-80

  • Працюйте з дитиною на початку дня, а не ввечері.
  • Знизьте робоче навантаження на дитину. Діліть роботу на коротші, але частіші періоди. Використовуйте фізкультурні хвилинки.
  • Будьте драматичним, експресивним педа­гогом.
  • Знизьте вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху. Під час занять садіть дитину поряд з до­рослим.
  • Використовуйте тактильний контакт (еле­менти масажу, погладжування, обійми). Домовляйтеся з дитиною про ті чи ті дії заздалегідь.
  • Давайте короткі, чіткі і конкретні інструкції.
  • Використовуйте гнучку систему заохочень і покарань.
  • Заохочуйте дитину відразу ж, не відкла­даючи на майбутнє.
  • Надавайте дитині можливість вибору.
  • Завжди залишайтеся спокійним.
  • У своїх взаєминах з дитиною підтримуйте позитивну установку. Хваліть її щоразу, коли вона на це заслужила, помічайте успіхи. Це дасть змогу закріпити впевне­ність дитини у своїх силах.
  • Уникайте повторення слів «немає» і «не можна».
  • Розмовляйте стримано, спокійно, м’яко. Давайте дитині лише одне завдання на пев­ний відрізок часу, щоб вона могла його за­вершити.
  • Для підкріплення усних інструкцій вико­ристовуйте зорову стимуляцію. Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що потребують концентрації уваги (напри­клад, робота з кубиками, розфарбовуван­ня, читання тощо).
  • Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийому їжі, занять, ігор і сну щодня має відповідати цьому розпорядку.
  • Уникайте скупчення людей. Дитині склад­но перебувати у великих магазинах, на ринках, у кафе.
  • Під час ігор обмежуйте дитину лише од­ним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих друзів.
  • Оберігайте дитину від утоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.
  • Давайте дитині змогу витрачати надмірну енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі про­гулянки, біг, спортивні заняття.
  • Спілкуйтеся з іншими батьками, які мають таких дітей.
  • Зробіть усе можливе для підвищення само­оцінки дитини, адже через дефіцит уваги вона може неправильно розуміти вказівки та іншу інформацію, тому всі навколо без­упинно її виправляють.
  • Одразу хваліть і винагороджуйте дитину за хорошу поведінку.
  • Будьте послідовні у питаннях дисципліни. Якщо хтось залишається з дитиною під час вашої відсутності, переконайтеся, що він дотримується ваших методів.
  • Завдання мають бути простими і конкрет­ними, скажімо: «Почисти зуби. А тепер одягайся», а не «Збирайся у садок».
  • Підтримуйте дитину у всьому, у чому вона сильна, особливо у спорті і заняттях за інтересами.
  • У кімнаті дитини має бути якомога менше предметів, іграшки повинні бути розкладені так, щоб не відволікати увагу.

       ШАНОВНІ БАТЬКИ! Головне у співпраці з гіперактивною дити­ною — постійна винагорода позитивної та бажаної поведінки, стимулювання мотивації, за­охочення до потрібних дій.

      Хоча гіперактивність і неминуча, але її можна тримати під розумним контролем завдяки назва­ним заходам.

 9df29e679151

 

postheadericon ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА І ЯК ЦЕ ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ В ЇЇ ПОВЕДІНЦІ

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

 

Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.

 

     До гіперактивності призводить пору­шення нервової системи, яке полягає у неповно­цінності процесів гальмування і detia-254різкому пере­важанні процесу збудження. Такий дисбаланс нервових процесів є причиною підвищеної неструктурованої активності і перешкоджає кон­центрації,   довільності    уваги дитини.

Праксис (від грець, ргахіз дія) — адекватно координована дія, що супроводжується роз­горнутим контролем, яка може порушуватися при ураженнях головного мозку. різної локалізації.

     Гіперактивна дитина привертає до себе увагу насамперед надмірною рухливістю, непосидю­чістю, неуважністю та імпульсивністю реакцій. На заняттях вона постійно шарпається, крутить щось у руках, не може вси­діти на місці, відволікається сама та відволікає то­варишів.

    Отже, гіперактивність виявляється через над­мірну рухову активність, метушливість, численні сторонні рухи, яких дитина часто не помічає. Для дітей із синдромом гіперактивності характерні над­мірна балакучість, нездатність усидіти на одному місці, менша від норми тривалість сну. У руховій сфері у них спостерігають порушення координації рухів, несформованість тонкої моторики та праксису. Це виявляється у невмінні зав’язувати шнур­ки, застібати ґудзики, користуватися ножицями. Дослідження польських учених свідчать, що рухова активність таких дітей на 25 — 30% вища за норму. Вони рухаються навіть уві сні.

     Гіперактивність супроводжується дефіцитом уваги, що виявляється у труднощах її утримання, зниженні вибірковості та концентрації уваги, що призводить до вираженої незосередженості. Такі діти непослідовні у пове­дінці, забудькуваті, не вміють слухати, часто губ­лять особисті речі.

      Гіперактивні діти праг­нуть уникати завдань, що потребують тривалих ро­зумових зусиль. Характерною особливістю розу­мової діяльності гіперактивних дітей є циклічність. Діти можуть продуктивно працювати 5—15 хв., по­тім 3 — 7 хв. мозок відпочиває, накопичуючи енер­гію для наступного циклу. У цей час дитина відво­лікається і не реагує на вихователя. Потім розумо­ва діяльність відновлюється і дитина знов готова до роботи протягом 5—15 хв. Такі діти можуть «впа­дати» й «випадати» із стану зосередження. Щоб залишатися активними, їм необхідно весь час ру­хатися, крутитися тощо.

       Імпульсивність виражається у тому, що дитина часто діє необмірковано, перебиває інших. Такі діти не вміють регулювати своїх дій та підкорятися правилам, часто підвищують голос, емоційно ла­більні — у них часто змінюється настрій. До під­літкового віку підвищена рухова активність у біль­шості випадків зникає, а імпульсивна активність і дефіцит уваги зберігаються.

    Серед хлопчиків гіпердинамічний синдром тра­пляється втричі частіше, ніж серед дівчаток.

     Гіперактивна дитина — ініціатор безглуздої бі­ганини. boyВона штовхає, смикає дітей, часто є вину­ватцем конфліктів. Практично всі витівки дитини спонтанні, незлобливі. Тим часом у запалі бійки, коли відмовляють і без того слабкі механізми галь­мування, дитина може бути несвідомо жорстокою, і її важко зупинити. Від гамірної гри вона швидко збуджується, а потім повільно заспокоюється. Ди­тина часто діє, не замислюючись про наслідки. По­ганого у собі не помічає, тому покарання сприй­має як безглузду, незаслужену несправедливість. З огляду на те, скільки їй дорікають і скільки її ка­рають, не дивно, що дитина часто стає агресивною, а в майбутньому стає лідером у групі дітей з асоці­альною поведінкою.

       У колективі гіперактивна дитина є джерелом по­стійної турботи: галасує, не замислюючись бере чужі речі і заважає оточенню, відволікаючи всіх. Ровесникам важко зрозуміти таких дітей через їх­ню непередбачуваність. Часто у дитячих колекти­вах гіперактивній дитині відводять роль блазня, клоуна, у яку вона зазвичай охоче вживається, іс­нуючи у своєму світі фантазій або намагаючись так налагодити стосунки з ровесниками. Але спілкува­тися з нею зазвичай готові лише діти молодшого віку або однолітки, що мають аналогічні проблеми.

 Причини виникнення гіперактивності:

•   генетичні чинники;

•   біологічні особливості будови і функціону­вання головного мозку;

•   пологові травми;

•   інфекційні захворювання, перенесені ди­тиною у перші місяці та роки життя; Ш   виснажливі соматичні захворювання;

•   фізичні та психічні травми;

•   психосоціальні проблеми — стосунки бать­ків у сім’ї, тип сімейного виховання тощо;

•   несприятливі фактори середовища та вплив харчових домішок.

       Зазвичай, в основі гіпердинамічного синдрому лежить мінімальна мозкова дисфункція (ММД), наявність якої визначає лікар-невропатолог після проведення спеціальної діагностики.

 9df29e679151

 

 

postheadericon «РОЗВИВАЄМО МОВУ І МОВЛЕННЯ»

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

 (дітей 6-го року життя)

 

Підготувала: вчитель-дефектолог Чмих Н.В

 848d33a6fe13

     Шановні батьки! Розвиток мовлення у цей період віку йде швидким темпом, тому дітям потрібна допомога з боку дорослого. Саме Ви, батьки, і зможете допомогти своїй дитині, приділивши їй більше уваги під час щоденного спілкування та занять вдома.

 

  • Допомагайте дитині оволодівати новими словами під час ліпки, малювання вдома.
  • Звертайте увагу дитини на неправильно вимовлений звук, тактовно пропонуйте повторити слово з цим звуком.
  • Навчайте дитину доповнювати складні речення, що потребує характеристики причинно-наслідкових залежностей. (Катруся сьогодні одягла шапку чому?  Тому, що прийшла зима,тому, що стало холодно.)
  • Допомагайте дитині складати розповідь за спостереженнями, за малюнками.
  • Запитуйте дитину, як вона прожила день. Що цікавого вона дізналася. Хваліть за відповіді, якщо вони навіть не зовсім правильні.
  • Розповідайте, що цікавого бачили , чули ви.
  • Намагайтеся розмовляти з дитиною мовою загадок. Наприклад: Я поспішала додому і побачила, що хтось літає, схожий на гарну квіточку. Ти здогадався, хто це?
  • Створюйте природні ситуації для спілкування з дитиною, збуджуйте в ній позитивні емоції, які спонукають її до мовлення.
  • Виховуйте любов до книги, до культурного поводження з нею.
  • Створіть власну бібліотечку або поличку з книгами, що збудить у дитини інтерес до книги.
  • Попросіть дитину, яка ще не знає жодної букви, почитати вам казку. Можливо вона стане «читати», тобто розповідати, перегортати сторінки, розглядаючи малюнки. Важливо дуже уважно при цьому її слухати.
  • Організовуйте програвання ситуацій за змістом прочитаної казки. Розділіть між собою ролі. Допоможіть дитині «увійти» в образ, визначити запитання, відповіді, певні висловлювання, дотримуватися  відповідної інтонації при висловлюванні.
  • Гра за певним сюжетом мусить бути недовготривалою, посильною і цікавою для дитини.
  • Сюжетно-рольова гра привчає дитину регулювати свою поведінку, сприяє загальному мовленнєвому розвитку.
  • Вчіть дитину слухати ритмомелодику поетичного мовлення потішок, забавлянок, віршиків, дитячих пісень.
  • Привчайте дитину вживати пестливі назви членів родини: мамуля, мамочка, татко, татусь, дідусь, бабуся.
  • Допоможіть дитині оволодіти назвою своєї вулиці, міста.
  • Привчайте  чемно вітатися і прощатися, ввічливо звертатися.
  • Знайомте дитину з тваринним світом, привчайте доглядати за тваринами, збагачуйте її словник звуконаслідувальними словами (нявкати, нявчати, гавкати, мукати, мекати); навчайте утворювати пестливі слова і розрізняти пари слів (заєць-зайчик, білка-білочка, лялька-лялечка, тихо-тихесенько тощо).

 

Отже, шановні батьки! Спілкуючись з дитиною, Ви  можете збагатити її словниковий запас, під вашим  контролем дитина буде говорити чітко і правильно.

Зв’язне мовлення дитинице крок до успішного навчання у школі.

 9df29e679151