Архіви публікацій

‘Банк інновацій’

postheadericon НАВЧАННЯ ЧИТАННЯ ПО М.М. ЗАЙЦЕВУ

toddler-stock-photo-stock-images-bigstock-xeKuih-clipart

Нам не потрібна абетка

 Спостерігаючи за дітьми, за тим, як вони осягають грамоту, Микола Зайцев прийшов до наступних  висновків.

  1. Щоб навчитися читати, не обов’язково знати назви букв.

 Поширене явище: мама купила абетку, дитина вивчила букви, а читати не може. Слова у неї не клеяться.

 “Азбука шкідлива”, – стверджує Микола Олександрович. В абетці на кожну букву дана картинка: А – арбуз, Б – бегемот і т.д. Малюк запам’ятає і букву, і картинку, але як потім пояснити йому, що зебра – арбуз – єхидна – чапля, що мелькають в його свідомості, повинні утворити слово “заєць”. І навіть, якщо дитина вчила літери не по абетці, що ускладнює запам’ятовування назв букв, їй все одно складно відразу зміркувати, що Б і А перетворюються в склад БА. Саме тому вчителі змушений йти на різні хитрощі, щоб показати, як дві літери зливаються в склад.

2. По складах читати складно.

 В українській і російській мовах до складу може входити від 1 до 10 букв. Зустрінеться в тексті таке прізвище, як Пфельдрт або Мкртчян, – не відразу прочитаєш, але ж склад-то один. Звичайно, такі складні слова малюкові читати не потрібно, але навіть просте, складається з одного складу слово “сплеск” викличе у читає по складах дитини певні труднощі.

3. Людина спочатку вчиться писати, а потім читати.

Дитині легше йти до читання через письмо. Як і дорослому при вивченні нової мови. За умови, звичайно, що під письмом ми розуміємо не «шкрябання ручкою в зошиті”, а перетворення звуків в знаки, а під читанням, відповідно, перетворення знаків в звуки. Тому, якщо ви коли-небудь намагалися навчити дитину дізнаватися найрідніші слова і писали на асфальті або на папері “мама”, “тато”, “бабуся”, “дідусь”, “Саша”, а потім запитували: “Де тато А де бабуся? А де твоє ім’я?”, то дитина не читала, а саме писала. Ваші звуки перетворювала в вами ж написані знаки.

Альтернатива  – склади

 Як же тоді навчити малюка читати, раз букви і склади лише заплутують його і віддаляють момент освоєння читання?

Основною одиницею мови у Зайцева є не звук, буква, а склад.

 Склад – це пара з приголосної і голосної, або з приголосної і твердого або м’якого знака, або ж навіть одна буква. Наприклад, СО-БА-КА, ПА-РО-ВО-3, ЛЕ-ЛЕ-КА і т. д. Складовий принцип читання – основа Зайцівського методу навчання дітей читання.

Чому саме склад?

“Все, що ми вимовляємо, це комбінації з пари голосний-приголосний, – пояснює Микола Олександрович. – За приголосним обов’язково слідує голосний звук Він може не позначатися на письмі, але він є”. Наші предки відчували це і ставили “ять” в кінці іменників, що закінчуються на приголосний. Вимовте, наприклад, слово: “о-а-зис”, тримаючи руку на горлі, і ви відчуєте зусилля зв’язок перед “про” і перед “а”, або за термінологією Зайцева – “м’язове зусилля мовного апарату”. Це саме зусилля і є склад.

Склади на кубиках

Склади малюк бачить не в книзі, не на картках, а на кубиках. Це принциповий момент системи Зайцева.

Чому Кубики?

Читання вимагає роботи аналітичного мислення (літери – абстрактні значки, мозок перетворює їх в звуки, з яких синтезує слова), яке починає формуватися лише до школи. Тому-то ми і наші батьки саме в цьому віці починали вчитися читати.
Відсутність аналітичного мислення компенсується у дитини загостреним сприйняттям сигналів, які поставляють йому органи почуттів. Тому Микола Олександрович Зайцев зробив ставку на зір, слух і тактильні відчуття. Він написав склади на гранях кубиків. Кубики він зробив різними за кольором, розміром і звуком, який вони видають, тому кожен раз при зверненні до них включаються різні канали сприйняття. Це допомагає дітям саме відчути, а не зрозуміти різницю між голосними і приголосними, дзвінкими і м’якими.
 

 Користуючись цими кубиками, дитина складає слова і починає їх читати. Ідея Зайцева проста: що добре показати, про те не треба довго розповідати (краще один раз побачити). Дітям треба спочатку цікаво показати предмет вивчення, дати в нього пограти, а потім вже підвести визначення. Так дотримується святий закон навчання: від конкретно-образного через наочно-дієве до словесно-логічного.

Які бувають кубики?

 
 У наборі “Кубики Зайцева” 52 кубика (сім з них повторюються, щоб будувати слова ПА-ПА, МА-МА, ДЯ-ДЯ і подібні, які найбільш близькі дитині, особливо на перших порах). Кубики поділяються на великі і маленькі, одинарні та подвійні, золоті, залізно-золоті, дерев’яно-золоті. Є один білий кубик з розділовими знаками. Також кубики розрізняються за кольором.

  •  Великі – це кубики з твердими складами.
  •  Маленькі – кубики з м’якими складами.

 Втім, з визначенням “м’який-твердий” Микола Олександрович рішуче не згоден: що тут твердого та м’якого? А ось велика і маленька є! Порівняйте, як розкривається рот, коли ви говорите БА або БЯ.

 Великі і маленькі кубики бувають різних кольорів і з різними наповнювачами.

 Подвійні – це склеєні між собою кубики, з приголосними, які поєднуються – “дружать” – не з усіма голосними. Наприклад, Ж (жь) жа-ЖО (Ж) -ЖУ-Жи-ШЕ. Такі варіанти, як “жи”, “ши”, “чя”, “щя”, просто виключені.

  •  Залізні – кубики з дзвінкими складами.
  •  Дерев’яні кубики – з приглушеним складами.
  •  Золоті – кубики з голосними.
  •  Залізно-дерев’яні – використовують для складів, що мають тверді знаки.
  •  Дерев’яно-золоті – для складів з м’якими знаками.
  •   Білий кубик використовується для позначення знаків пунктуації.

  Букви на кубиках пишуться різним кольором:

  •  голосні – блакитним;
  •  приголосні – синім;
  •  твердий і м’який знак – зеленим.

 
 Багатьох педагогів і батьків бентежить таке забарвлення, адже в школі прийняте зовсім інше: приголосні синього або зеленого кольору, голосні – червоного. А значить, малюка доведеться переучувати. Однак автор методу стверджує, що відхід від червоно-синьо-зелених сполучень дозволяє уникнути колірної “роздертості” слів, і тому діти відразу починають читати побіжно, без запинок.

 

7363_1_

postheadericon ОСВІТНЯ МНЕМОТЕХНІКА

ЦЕ ЦІКАВО І КОРИСНО!

63178864ДЛЯ ВАС, ПЕДАГОГИ ТА БАТЬКИ!

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.5446_html_m4bbf7e9c

 

     Перед сучасною і успішною людиною встають складні задачі необхідності засвоєння великих обсягів інформації. Постійне, лавиноподібне збільшення інформації в поєднанні з високою конкуренцією і вимогами суспільства, призводить до інтенсифікації навчального процесу і, як наслідок, цілого ряду порушень в стані психічного і соматичного здоров’я школярів, студентів і учнів. Слід зауважити, що одним із важливих принципів сучасної освіти є оптимізація навчання шляхом застосування новітніх освітніх педагогічних технологій і, зокрема, мнемотехнічних методів запам’ятовування, як одного з найбільш ефективних методів засвоєння інформації та запобігання інформаційного перевантаження. Адже створені за допомогою мнемотехнічних прийомів штучні асоціації засвоюються легше і швидше. Застосування мнемотехніки покращує показники обсягу і точності пам’яті, підвищує тривалість зберігання і якість відтворення засвоєної інформації.

      Мнемотехніка (від грец. Mneme – пам’ять і techne – мистецтво) – це спосіб поліпшення засвоєння нової інформації шляхом свідомого освіти асоціативних зв’язків за допомогою спеціальних методів і прийомів.

     Мнемотехнічні прийоми, перш за все, застосовуються для поліпшення засвоєння складної інформації, що не має встановлених логічних зв’язків між її елементами з точки зору людини, котра її запам’ятовує, і вимагає тривалого зберігання і подальшого відтворення. Наприклад: послідовності цифр, номери, історичні дати, хронологічні таблиці, нормативи, показники, формули та інше. Незважаючи на значний історичний досвід застосування мнемотехнічних прийомів, наявність сучасних розробок і використання педагогами певних її елементів в освіті, проблема узагальнення й систематизації методів мнемотехніки далека від вирішення.

     Саме тому фахівці Всеукраїнської Асоціації Розвитку Творчої Особистості «ВАРТО» заснували Міжнародний центр освітніх технологій «Школа Ейдотехнікі» для розробки і впровадження мнемотехнічних методик. Для багатьох практичних педагогів важливі особливості застосування мнемотехнічних методик для викладання різних предметів у загальноосвітніх школах та дошкільних навчальних закладах, що передбачено навчальною програмою.

      Результатом діяльності було створено перший навчально-методичний посібник: Чепурний Г. А. Мнемотехника: технологія ефективного засвоєння інформації в умовах сучасної освіти: [навчально-методичний посібник] / Чепурний Г. А. 2013. – 148 с. Схвалено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, протокол 14.1/12-Г-398 від 13.12.12 р., рецензенти: В.П. Тименко, доктор педагогічних наук, професор, вчений секретар апарату президії НАПМ Україні Л.В. Кашуба, старший викладач кафедри дошкільної та початкової освіти Кіровоградського обласного інституту початкової освіти імені Василя Сухомлинського, кандидат педагогічних наук.

   Метою даного посібника є розробка, експериментальна перевірка і поширення методів і прийомів мнемотехніки як засобу підвищення продуктивності освітнього процесу. У посібнику дано визначення поняття «мнемотехніка» і здійснена класифікація її методів і прийомів. Описані сфера застосування та історія розвитку мнемотехніки. Проведений аналіз теоретико-методологічних основ застосування методів і прийомів мнемотехніки в навчальному процесі показує актуальність впровадження технології мнемотехніки в сучасну освіту. Значна увага приділена опису прийомів з наведенням прикладів і практичному застосуванню мнемотехнічних методик для засвоєння різноманітної навчальної інформації в загальноосвітніх школах та дошкільних навчальних закладах. Пропонуються орієнтовні програми інтелектуального розвитку особистості з використанням методів і прийомів мнемотехніки. Тому, на основі даного посібника, розробляються і впроваджуються програми, спецкурси для фахівців, що працюють у сфері інноваційної освіти, а також методики, розроблені для дошкільнят, школярів, студентів для оптимізації процесів навчання в сучасних навчальних закладах.

image Читати повністю »

postheadericon ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ВІД ДИТИНИ

АВТОР –  МАРІЯ МОНТЕССОРІ

detia-116new_1.3

  • Не балуйте мене,  Ви мене цим псуєте. Я дуже добре знаю, що необов’язково дозволяти мені все, що я прошу. Я просто відчуваю вас.
  •  Будьте твердими зі мною, це дозволяє визначити мені своє місце.
  •  Не покладайтеся на силу щодо зі мною. Це привчить мене до того, що рахуватися потрібно тільки з силою. Проявляйте ініціативу.
  • Будьте послідовними. Не збивайте мене з пантелику, інакше я буду наполегливо намагатися залишити останнє слово за собою.
  •  Не засмучуйтеся занадто сильно, коли я кажу: «Я вас ненавиджу». Я не це маю на увазі. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили мені.
  •  Не робіть за мене того, що я можу зробити сам, інакше я буду використовувати вас як прислугу.
  •  Мої проступки – це не смертний гріх. Я повинен навчитися робити помилки, що не відчуваючи, що я ні на що не придатний.
  •  Не чіпляйтеся до мене, інакше я буду змушений захищатися, прикидаючись глухим. Не вимагайте від мене пояснень, навіщо я це зробив. Я іноді й сам не знаю, чому поступаю так, а не інакше.
  •  Не випробовуйте мою чесність: злякавшись, я легко перетворююся на брехуна.
  •  Не захищайте мене від наслідків моїх помилок. Я вчуся на власному досвіді.
  •  Не звертайте занадто багато уваги на мої хвороби. Я можу навчитися отримувати задоволення від поганого самопочуття.
  •  Вислухайте мене, коли я ставлю відверті запитання. Якщо ви не будете на них відповідати, я перестану звертатися до вас, і буду шукати інформацію десь на стороні.
  •  Якщо ви вважаєте, що ви досконалі і непогрішні, це дає мені відчуття марності спроб зрівнятися з вами.
  •  Не турбуйтеся, що ми надто мало часу проводимо разом. Важливо, як ми його проводимо.
  •  Якщо мої страхи і побоювання викликають у вас занепокоєння, я буду боятися ще більше. Покажіть мені, що таке мужність.
  •  Частіше хваліть мене за мої успіхи! Я не можу розвиватися без розуміння і схвалення. Похвала, коли вона чесно заслужена, іноді забувається, а наганяй, здається, ніколи.
  • Ставтеся до мене, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я теж стану вашим другом.
  • Поводтеся зі мною так, як ви б хотіли, щоб я поводився з вами. Я учусь більше, наслідуючи приклади, а не піддаючись критиці.

 

 І, крім того,  Я вас так сильно люблю! Будь ласка, віддячте  мені своєю  любов’ю!

7363_1_

postheadericon «ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ БУТИ УСПІШНОЮ»

(ПАМ’ЯТКА УСПІШНИМ БАТЬКАМ)

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.1339332

 

Головною метою освіти на всіх її рівнях визнається виховання активної, творчої особистості, готової до самозміни і успішної самореалізації. Перенесення акценту освітньої діяльності з підготовки до школи на підтримку позитивної соціалізації та індивідуалізації дитини, розвитку її особистості сприяє зміні уявлень про результати дошкільної освіти.

Під результатами ми розуміємо, в першу чергу, формування таких якостей особистості дошкільника, як допитливість, активність і самостійність; готовність до подолання помилок і невдач, застосуванню нових знань для вирішення проблем, пошуку рішень в нестандартних ситуаціях; вміння брати відповідальність за зроблений вибір, свої дії (або бездіяльності); вміння працювати в команді, проявляти турботу і шану по відношенню до себе, інших, суспільства, країни, довкіллю та ін.

Сучасний освітній процес повинен бути орієнтований на розвиток творчих здібностей кожної дитини, придбання ними власного досвіду творчої діяльності.

Але як виховати творчих дітей, якщо залишити осторонь їхніх батьків? Ніяк. Очевидно, що досягнення цих результатів має бути пов’язане з перебудовою мислення дорослих, що роблять вплив на виховання та розвиток дитини. У ситуації динамічного розвитку освітньої системи педагоги і батьки повинні самі стати ініціаторами та безпосередніми учасниками перетворень та інновацій у дусі часу.

Шановні батьки! Ось декілька порад, які допоможуть вам виховати творчу, впевнену в собі, самодостатню особистість, якою може стати ваша дитина. Прислухайтесь до них уважно.

1. Підтримуйте у дитини пізнавальний інтерес.

2. Визнавайте право дитини на помилку.

3. Навчайте дитину не виправдовувати помилки, а витягати з них цінні уроки.

4. Розповідайте дитині про помилки, які допомогли вам у житті.

5. Вірте у свою дитину. Використовуйте фрази: «Я знав, що в тебе вийде!» «Я пишаюся тобою!»

6. Давайте можливість дитині самій зіткнутися з ускладненням.

7. Не втручайтеся в справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомоги. Своїм невтручанням ви будете повідомляти їй: «З тобою все в порядку! Ти звичайно впораєшся!»

8. Учіть дитину ставити цілі і досягати їх.

9. Заохочуйте творчий початок дитини.

10. Намагайтеся розвивати у дитини варіативне мислення: вчіть пропонувати якомога більше варіантів рішень завдань або способів виходу зі скрути.

11. Давайте можливість дитині самостійно вибирати і відповідати за свій вибір.

12. Створюйте ситуації успіху.

13. Розповідайте дитині про життя відомих успішних людей.

14. Пам’ятайте, що самий дохідливий і відомий метод навчання – особистий приклад!

15. У спілкуванні з дитиною візьміть на озброєння девіз: «Все що дитина може відкрити і зробити САМА, вона повинна відкрити і зробити САМА!»

7363_1_

postheadericon ДУДЛІНГ І ЗЕНТАНГЛ – КОРИСНЕ МАЛЮВАННЯ ДЛЯ ДІТЕЙ І ДОРОСЛИХ

d0b4d183d0b4d0bbd0b8d0bdd0b33 

     Зентангл і дудлінг, а також їх поєднання (зендудлінг) – техніки малювання, які останнім часом набувають великої популярності. Інтерес до них пов’язаний з тим, що вони є хорошим способом розслабитися, отримати задоволення, проявити свої творчі здібності, навіть у тому випадку, якщо ви абсолютно не вмієте малювати в класичному розумінні цього слова. Ці техніки прекрасно підходять і для дорослих, і для найменших дітей, які тільки вчаться тримати малярське приладдя.

    ДУДЛІНГ (від англійського doodle – несвідомий малюнок) – це малювання за допомогою простих елементів (кружечків, закорючек, ромбів, крапочок, паличок та ін.). У цьому і полягає легкість. Проте з цих простих елементів можуть складатися складні композиції, що вражають уяву. Але в основному це несвідомий малюнок, що дозволяє «відключити мозок», що відкриває дорогу чистій творчості, не скутій правилами. Таке малювання багато хто з нас застосовував на нудних шкільних уроках.

    Про те, що вийде в підсумку, ми не знаємо і не замислюємося, рука малює сама по собі. Чи будуть це різноманітні рослини, неіснуючі світи або просто геометричні фігури – не важливо. Головне – отримати задоволення від процесу малювання.

kras20kh10

   Дудлінг перегукується з іншою технікою малювання – зентанглом. Але в цих техніках є невелика різниця. Якщо дудлінгом можна займатися одночасно з якою-небудь іншою справою, то зентангл вимагає більшої концентрації. Цей малюнок є більш усвідомленим.

    ЗЕНТАНГЛ (від zen – врівноваженість, спокій і rectangle – прямокутник) є поєднанням медитації та малювання. Традиційно для малювання зентангла використовуються квадрати 9х9 см. У квадрат поміщається який-небудь малюнок, або він довільним чином ділиться на сегменти, які, в свою чергу, заповнюються різними однотипними елементами (крапочками, кружечками, ромбиками, на що вистачить фантазії).

   Зентангл допомагає розвинути зібраність, концентрацію, сприяє психологічному розвантаженню, внутрішньому заспокоєнню, покращує зорову координацію і дрібну моторику, а також розвиває творчі здібності та креативність.

     Суміш цих двох технік – ЗЕНДУДЛІНГ (Zendoodling) – ідеально підходить для занять з дітьми. Найпростіший варіант – скористатися розмальовкою або контуром тварини, квітки, пташки (чого завгодно), намальованого за трафаретом, і запропонувати дитині заповнити його простими елементами, а потім їх розфарбувати. Можна ускладнити завдання – розбити малюнок на частини і заповнити отримані сегменти різними візерунками. Ще варіант – запропонувати дитині по-різному заповнити однакові зображення тварин, предметів та ін.

Джерело: http://dytpsyholog.com

Скачайте розмальовки для дітей – https://dytpsyholog.files.wordpress.com/2015/04/d180d0b0d181d0bad180d0b0d181d0bad0b8-d0b4d183d0b4d0bbd0b8d0bdd0b3.docx

7363_1_