‘Особливі діти – особлива увага’

postheadericon ПОРАДИ БАТЬКАМ ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ

Людмила Ковальова, практичний психолог КУ СОР Сумського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів49681506

  • Прийміть ситуацію, змиріться з нею, не думайте про те, як і чому це трапилось, розмірковуй­те, як із цим жити далі. Пам’ятайте, що всі ваші страхи та «чорні думки» дитина відчуває інтуїтивно. Якщо не хочете, щоб дитина росла нервовою, похмурою, намагайтесь знайти в собі сили оптиміс­тично дивитися в майбутнє.
  • Ніколи не жалійте дитину лише тому, що вона не така, як усі. Даруйте дитині свою любов та увагу, але не забувайте, що усі члени родини мають можливість для саморозвитку та повноцінного життя.
  • Організовуйте побут так, щоб ніхто в родині не відчував себе «жертвою», відмовляючись від особистого життя. Не захищайте дитину від обов’язків та проблем. Якщо стан дитини дає змо­гу, вигадайте їй прості домашні обов’язки, намагайтеся навчити дитину піклуватися про інших. Вирішуйте всі справи разом із нею.
  • Надайте дитині самостійність у діях та прийнятті рішень. Стимулюйте її пристосувальну активність; допомагайте в пошуку прихованих можливостей. Розвивайте вміння та навички самообслуговування.
  • Пильнуйте за своєю зовнішністю та поведінкою. Дитина повинна пишатися вами. Не бійте­ся відмовити дитині в чому-небудь, якщо вважаєте її вимоги надмірними. Однак проаналізуйте кількість заборон, з якими стикається дитина. Продумайте, чи всі вони обґрунтовані, чи є можли­вість скоротити обмеження, зайвий раз проконсультуйтеся з лікарем чи психологом.
  • Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ані телевізор, ані радіо не замінять вас.  Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
  • Не відмовляйтеся від зустрічі з друзями, запрошуйте їх у гості. Нехай у вашому житті знайдеться місце й високим почуттям, і маленьким радощам.
  • Частіше дослухайтесь до порад педагогів та психологів. Певне захворювання дитини-інваліда потребує специфічного догляду, а також спеціальних знань та вмінь. Більше читайте, проте не лише спеціалізовану літературу, а й художню.
  • Спілкуйтесь із родинами, де є діти-інваліди. Це важливо не лише для вас, а й для дити­ни, якій ви можете зробити послугу на все життя, знайшовши друзів або (що дуже часто буває) супутника життя.
  • Не докоряйте собі. В цьому разі зростає ймовірність, що дитина виросте психологічним монстром, а це неминуче посилить її соціальну дезадаптацію та примножить страждання. У тому, що дитина хвора, ви не винні.

Джерело: журнал «Психолог дошкілля»10/2015 рік

 9df29e679151

postheadericon ДО ВІДОМА БАТЬКІВ – ІНКЛЮЗИВНІ ГРУПИ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

 

06 лютого 2015 року № 104/52

“Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах”

     Порядок комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах.

  

1. Цей Порядок розроблено з метою встановлення єдиних вимог до комплектування iнклюзивних груп у дошкiльних навчальних закладах незалежно вiд пiдпорядкування та форми власностi.

 2. Інклюзивнi групи у дошкiльних навчальних закладах створюються для забезпечення умов дiтям з особливими освiтнiми потребами, у тому числi дiтям з iнвалiднiстю, для розвитку та навчання спiльно зi своїми однолiтками.

 3. Головна мета створення iнклюзивних груп — задоволення соцiальних та освiтнiх потреб, органiзацiя корекцiйно-розвиткової роботи з дiтьми з особливими освiтнiми потребами, у тому числi з iнвалiднiстю.

 4. У своїй роботi дошкiльнi навчальнi заклади, що мають iнклюзивнi групи, керуються Конституцiєю України, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими вiдповiдно до Конституцiї та законiв України, актами Кабiнету Мiнiстрiв України, наказами Мiнiстерства освiти i науки України i Мiнiстерства охорони здоров’я України, цим Порядком, власним статутом.

 5. Прийом дiтей до iнклюзивних груп здiйснюється керiвником дошкiльного навчального закладу протягом календарного року за наявностi мiсць на пiдставi заяви батькiв або осiб, якi їх замiнюють, медичної довiдки про стан здоров’я дитини з висновком лiкаря, що дитина може вiдвiдувати дошкiльний навчальний заклад, довiдки дiльничного лiкаря про епiдемiологiчне оточення, свiдоцтва про народження.

9df29e679151

Читати повністю »

postheadericon «ЯК ФОРМУВАТИ У ДІТЕЙ ЗНАННЯ ПРО НАВКОЛИШНІЙ СВІТ»

ЯКЩО У ВАС ОСОБЛИВА ДИТИНА

 ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

Підготувала: завідувач Осадча М.А. 82f309db5e2

 

Важливим складником інтелекту­ального розвитку дитини є її загальна обізнаність про навколишній світ — знання, відповідно до віку, про деякі соціальні явища, живу й неживу при­роду. У дітей із затримкою психічного розвитку ці знання обмежені. Нерідко дитина, яка має йти до 1-го класу, слабо розрізняє свої прізвище й ім’я, не знає черговості пір року, найпоширеніших пташок, тварин і рослин.

Це зумовлено особливістю розвитку пізнавальної сфери дитини із затримкою психічного розвитку. Недосконале сприймання, знижена пізнавальна активність призво­дять до того, що малюк багато чого не помічає навколо себе. Якщо ж предмет не виділяється, то не виникає і потреби називати його, а, отже, словниковий запас дитини не поповнюється. За­кономірно, що збіднене уявлення про навколишній світ неминуче гальмує розвиток мовлення.

Початком засвоєння знань про навколишній світ є формування образів та уявлень про конкретні предмети і явища та їх мовленнєве позначення. Це відбувається під час безпосеред­нього сприймання предмета дитиною. Наприклад, погладжуючи рукою м’яку пухнасту шерстку кішки, малюк чує словесні позначення від дорослого: «м’яка пухнаста шерстка», «білі лапки й грудка». Безпосереднє відчуття м’я­кості, зорове сприймання забарвлення й мовленнєве їх позначення допомагає дитині зрозуміти і засвоїти ці образи. Отже, предмети, які сприймаються, повинні позначатися словом, але слово завжди має бути підкріплене чуттєвим досвідом.

Формуючи у малюка знання про навколишній світ, батькам слід обо­в’язково домагатися тісного зв’язку між відчуттям і словом, сприйман­ням і словом, уявленням і словом.

Збагачення дитини уявленнями про навколишній світ починається з побуту. Будь-яка робота по господарству дорос­лого є чудовою нагодою для навчання малюка. Наприклад, ви готуєте на кухні обід. Попросіть дитину допомогти Вам.

Розкажіть малюку, які страви будете готувати. «Спочатку, ми зваримо борщ і компот, приготуємо салат, насмажимо котлет. Ти допоможеш мені помити овочі й фрукти». Покажіть і назвіть овочі, які берете для приготування борщу. Потім, запитайте дитину: «Які ми взяли овочі, щоб зварити борщ?», «Як одним словом можна назвати: буряк, моркву, цибулю, картоплю?». Розповідаєте, як готують салат: «Ось ти помив овочі для салату, тепер я поріжу помідори, огірки, пе­рець, цибулю. Яким одним словом їх можна назвати? Тепер ти овочі посоли, полий олією і перемішай». «Давай при­готуємо компот. Які фрукти ми покладе­мо в компот?» Показуєте й допомагаєте дитині їх назвати, потім перепитуєте: «Як разом називаються яблуко, груша, слива?». Нагодою для розвитку малюка може стати прибирання дорослим ша­фи для посуду, прання та прасування білизни, якась «чоловіча» робота, на­приклад, ремонт праски чи електрич­ного дзвінка.

Спостерігаючи й беручи участь у праці батьків, дитина на власному чуттєвому досвіді засвоює цілу низку предметів навколишнього оточення та їх назви, дізнається про їх призначення, засвоює елемен­тарні поняття.

9df29e679151

postheadericon «ЯКЩО ВИ ВСИНОВИЛИ ДИТИНУ З ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ»

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

 

     Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.0_5f06e_44f3d8bd_XL

 

     Щоб краще зрозуміти дитину, можна використати метод систематичного спостереження.

 

 Для його проведення пропонуємо такі рекомендації.

 Перш ніж робити якісь висновки про дитину, поспостерігайте за нею у різних ситуаціях. Ви помітите різницю між тим, як вона поводиться на вулиці, у кімнаті, а також під час спілкування з дорослими, братами, сестрами. Уваж­но спостерігайте за дитиною й умій­те вислухати її. Запитайте себе, як часто вона посміхається і що викликає у неї посмішку. Людина, яка рідко смі­ється, як правило, незадоволена собою і життям. Прислухайтесь до інтонації її голосу. Сум може свідчити про внутріш­ній дискомфорт.

 • Коли дитина потрапляє у сім’ю, нові батьки можуть виявити у неї ту чи іншу шкідливу звичку, що виникає внаслідок дефіциту материнської уваги і ласки. Це може бути смоктання пальця, язика, губи, одягу, постільної білизни тощо, крутіння і висмикування волосся, хитання головою з боку в бік, гризіння нігтів, онанізм. Малюк, позбавлений до­гляду, ласки, відчуває нудьгу або страх, тому шукає компенсацію, заспокоєння, відволікається доступними для нього засобами.                                                 

 Усунення таких станів потребує обов’язкової консультації з дитячим психіатром.

 

Батьки мають пам’ятати:

  • Якщо є шкід­лива звичка, слід боротися зі звичкою, а не з дитиною. Безуспішною буде, ска­жімо, спроба намазати палець гірчи­цею, щоб подолати звичку смоктати палець. Водночас, не треба вимагати обіцянок відмовитися від шкідливої звички. Дитина обіцяє, однак змушена порушувати дане слово, оскільки звичка сильніша за неї. У такий спосіб форму­ється нова шкідлива звичка — порушу­вати обіцяне. Покарання лише усклад­нює ситуацію. Малюк починає вдаватися до шкідливої звички, щоб утішити себе після покарання, і ще більше усамітню­ється, страждає від того, що його не розуміє дорослий, гостро відчуває про­вину і невпевненість.
  •  Усувати шкідливі звички потрібно терпляче, витрачаючи на це стільки часу, скільки вони формувалися. Не забувайте, що причиною цього є недос­татня увага. Отже, батькам треба бути дуже уважними до дитини і робити так, щоб у неї не було часу для шкідливих звичок. Якщо ви помітили, що вона усамітнилася, залучіть її до гри, заняття, сприяйте грі з однолітками.

 

     Запам’ятайте!

  Боротьба зі шкідливою звич­кою — це боротьба з невпевненіс­тю, тривожністю, песимізмом.

     Якщо дитина гризе нігті, їх необхідно коротко обрізати. Можна дозволити гризти кінець ручки, але стежити, щоб вона була чистою. Якщо дитині захо­четься погризти нігті, натомість запро­понуйте їй потерти долоні одна об одну. Якомога настійливіше слід спонукувати боротися з цією звичкою самостійно, пояснюючи шкоду, вказуючи на неесте­тичний вигляд пальців з обгризеними нігтями, вчити самоконтролю. Важливо підбадьорювати малюка: «Ти це обов’яз­ково подолаєш, не журися», активно до­помагати у складних ситуаціях, оскільки саме у них він найчастіше вдається до шкідливої звички. Нігті гризуть не­впевнені у собі діти. Тому боротьба з не­впевненістю — головна умова усунення цієї звички. Якщо малюк смокче палець, рекомендації такі самі. Найчастіше він це робить перед сном. Тому перед тим, як укласти його в постіль, запропонуйте активно порухатися або 10-15 хв. по­стрибати зі скакалкою.

     Підґрунтям шкідливих звичок найчастіше є знижений настрій, схильність до депресії. Тому все, що сприяє хорошому настрою, допома­гає усувати шкідливі звички. 

9df29e679151

postheadericon ДИХАЛЬНА ГІМНАСТИКА ПРИ ДЦП

vrachПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

 Підготувала: медсестра ЛФК: Тарасюк Н.А.

     Діти, які страдають ДЦП, у більшості випадків не вміють плавно та глибоко дихати. Дихання у них частіш за все поверхове, не ритмічне, приривчасте, з затримкою видиху. Життєва ємкість легенів у них різко обмежена, що веде до частих запалень та застійних явищ у легенях, особливо при застудних захворюваннях. Ці відхилення від норми у стані дихального апарату здійснюють негативний вплив на розвиток мови, нормалізацію працездатності, появу мимовільних рухів та обмін речовин в організмі.

    Правильне глибоке дихання сприяє зниженню тонусу спастично напружених м’язів, в тому числі і м’язів грудної клітини, збільшуючи тим самим надходження кисню в організм дитини. Тому навчанню дитини правильному диханню треба приділити особливу увагу.

 

Починати треба з навчання активного видиху:

  • Сидячі або лежачи, подмухати на султанчик, на прапорець, виготовлений з паперу, тканини.
  • Подути на паперовий вітряк.
  • Через трубочку (гумову або пластмасову) подути на ватні кульки. Ускладнити вправу можна за рахунок збільшення відстані (чим далі предмет, тим сильніший потрібен видих).
  • Дути на мильну воду крізь трубочку, роблячи багато дрібних бульбашок, потім – одна велика бульбашка.
  • Надувати легкі гумові іграшки (підраховуючи кількість видихів, які були потрібні при надуванні).
  • Виконувати видих з промовлянням шиплячих звуків.
  • Дути в дудочку.
  • Повільне проспівування голосних звуків.
  • Тривалий видих через рот крізь соломинку у воду як найдовше з метою здійняти багато бульбушок.

     Після того, як дитина навчиться виконувати видих та вдих, треба вчити її узгоджувати дихання з рухами.

      Шановні батьки! Пропонуємо вам декілька вправ, використовуючи які ви розвинете фізіологічне та мовленнєве дихання вашої дитини.

     Вправи, де видих виконується з промовлянням звуків: «Маятник», «Гуси летять», «Жучок», «Гуси шиплять», «Рубаємо дрова», «Насос», «Паровоз», «Каша кипить», «Годинник» тощо.

9df29e679151  

Погода в нашому місті
Архіви публікацій