‘Привітання’

      

17 лютого — День спонтанного прояву доброти. Це свято має досить нетривалу історію. Його поява пов’язана з ініціативою міжнародних благодійних організацій, які вирішили об’єднати під гаслами доброти всіх людей планети — незалежно від їх громадянства, віросповідання та національної приналежності.

«Спробуйте бути хоча б трохи добрішими — і ви побачите, що будете не в змозі зробити поганий вчинок»  — Конфуцій.

Святкування Дня спонтанного вияву доброти в Україні поки проводиться практично непомітно, оскільки про нього мало хто знає, але доброта як людська якість завжди високо цінувалася людьми, була і є однією їх найбільш характерних рис українського менталітету. У народних казках, піснях, билинах ми зустрічаємося з «добрими людьми», «добрими молодцями». Добра людина – та, хто безкорисливо (без вичікування майбутньої нагороди) робить правильний і гідний вибір між Добром і Злом. І головна складність цього вибору полягає в тому, що Зло не завжди абсолютно і очевидно. Воно може ховатися і під привабливою личиною. Добрим бути важко, але саме від наших щоденних вчинків залежить перемога Добра над Злом. Щоб стати добрим, треба якомога більше і частіше робити добрі справи.

Суть свята полягає в безкорисливому і безмежному прояві доброти по відношенню до всіх оточуючих. Справжня доброта, на думку організаторів цього свята, не повинна чекати похвали або подяки. Головна нагорода за доброту людини — радість інших людей.

День спонтанного прояву доброти — це привід згадати про справжні цінності нашого життя і про те, що доброта здатна зцілити від душевних мук і недуг кожного, хто її виявляє. Тому проявляти добрі наміри   у всіх своїх діях повинна постаратися кожна людина.

«Скільки в людині доброти, стільки в неї і життя» — Уолдо Емерсон.

Шановні батьки! Прочитайте дітям цей вірш!

                                                   Ти усміхнися небу,                             

                                         усім, хто біля тебе:

                                         і братику й сестричці,

                                         і сонечку й травичці.

                                         Люби усіх довкола,

                                         удома та у школі,

                                         і ця любов із Неба

                                         повернеться до тебе.

 

                                         Прощай дрібні образи

                                         і помирись одразу.

                                         Хто вміє всім прощати,

                                         сильнішим здатен стати.

                                         Твори добро, дитино,

                                         і у твоїй родині

                                         воно знайде домівку

                                         віднині і довіку.

 

Новий рік — світле і радісне свято. Його люблять і діти, і дорослі. Дітям хочеться казкового дива, здійснення найзаповітніших мрій.

Існує думка, що вперше прикрасив ялинку напередодні Різдва 1500 року Мартін Лютер (Німеччина). Повертаючись пізно додому,  він побачив, як таємничо мерехтять зірки між вітами пухнастої зеленої ялини. Зачарований цією красою він приніс ялинку в оселю і прикрасив її свічками.

Перші вбрані різдвяні ялинки з’явилися у французькій провінції Ельзас у 1600 році. Літопис свідчить: «На Різдво у багатих будинках встановлюють ялинки, а на їх гілки вішають троянди з кольорового паперу, яблука, печиво, шматочки цукру та мішуру».

Спочатку вічнозелені святкові красуні з’явилися в імператорських палацах та будинках багатіїв. Ці ялинки прикрашали яблуками, горіхами, посрібленими або золоченими картоплинами, пряниками, — тобто усім їстівним.

Наприкінці XVIII століття в Німеччині з’явилися перші скляні ялинкові прикраси. Були вони надзвичайно дорогими.

Традиція прикрашати ялинку дуже   стародавня, їй понад 2000 років.  Звичай прикрашати на свята Різдва та Нового Року ялинку пережив віки і поширився світом.

19 грудня прийнято святкувати День святого Миколая Чудотворця. Хто ж він, цей гість з неба, якого з нетерпінням чекають діти?

Колись дуже-дуже давно жив в одному місті, служив Господу Богу і людям єпископ Миколай. Всі знали, який він добрий та щедрий. З самого дитинства він ніколи не проходив повз людського горя. Був дуже тихим і незлопам’ятним. Поважав своїх батьків. Молився, щоб у всьому світі було більше справедливості, любові, добра і милосердя.

Коли померли батьки, Миколай роздав своє майно людям, а сам став священиком. Він зробив багато добра за своє життя. А так як не хотів наживати слави на чужому горі, то робив все таємно.

За легендою, своїми молитвами Микола зцілював недужих, сліпих і калік. Микола всім серцем любив дітей і кожному хотів подарувати бодай крапельку своєї любові. Саме тому День святого Миколая так люблять діти і дорослі.

Свято Миколая з давніх часів відзначали з особливими почестями. Народ здавна славив святого Миколая. Напередодні 19 грудня хтось найповажніший у родині, як правило, дідусь, перевдягався в Миколу і заходив до оселі з подарунками. Щоб отримати не прутик, а солодкість, діти повинні були вести себе добре і бути слухняними дочками і синами. Протягом року хлопці старанно допомагали батькам по дому і шанобливо ставилися до старших. Напередодні свята діти згадували свої хороші і погані вчинки: яких більше? Дістанеться їм подарунок або, може, прутик?

Вночі, коли зірки тихо наспівуючи колискову, до кожного дитині приходив святий Миколай і клав під подушку подарунки. До подарунків іноді прив’язував срібний прутик – нагадування про те, що колись неслухняних дітей їм карали. А щоб Микола знав, що подарувати, перед святом діти писали йому листа і молилися.

Традиційні солодощі в цей день – медове печиво. Його так і називають – «миколайчики». Вони такі смачні і солодкі, що їх раді отримати в подарунок і діти, і дорослі.

 

 

    Святий отче Миколаю

                    Віра Багірова

                                     Святий отче Миколаю,

                                     Ти нікого не минаєш,

                                     Подаруй мені потіху,

                                     І торбину, повну сміху,

                                     І здоров`я для родини,

                                     Красну долю для Вкраїни.

 

Джерела:

• http://ped-kopilka.com.ua/raznoe/semeinye-prazdniki/den-svjatogo-nikolaja.html
• http://pprraavvddaa.com/hobbi/verses%20about%20sainted%20Nick.php

    

14 жовтня Україна відзначатиме День Українського козацтва, який збігається з одним із найвеличніших християнських свят – Покрови Пречистої Богородиці. 7 серпня 1999 р. Президент України Л.Кучма, враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення, визначив цю дату своїм указом.

В Україні немає більш важливого чинника, який би був і центром, і перехрестям, і змістом переважної більшості соціальних процесів, та більш важливого компонента національної й територіальної консолідації, ніж козацтво. Саме цей феномен сприяв виробленню такого способу життя українського етносу, який допоміг йому вижити в умовах не тільки відсутності власної держави, але й за часів тотального знищення всього національного, самобутнього.

Протягом 1990–2004 рр. українські козаки зробили значний внесок у справу реального втілення національної ідеї в українському суспільстві.

 Враховуючи історичне значення і заслуги козацтва у створенні української державності та суттєвий внесок у сучасний процес державотворення, Президент України видав низку указів, що безпосередньо стосуються козацького руху, а 15 листопада 2001 р. було прийнято положення «Про Національну програму відродження та розвитку Українського козацтва на 2002–2005 роки». 

 

 Шановні колеги і батьки!

 Бажаємо Вам родинного щастя, сімейного затишку, козацького здоров’я, невичерпної енергії і миру!