Author Archive

Мовленнєві проблеми дитини із загальним недорозвитком мовлення заважають її успішному навчанню, вільному спілкуванню з однолітками та дорослими. Діти, перед вступом до школи, мають вміти оперувати узагальнюючими словами, стійкими загальновживаними словосполученнями, мовлення дітей набуває образності, за кількісною та якісною характеристикою словник дитини сягає такого рівня, що вона може легко спілкуватися з дорослими та дітьми, підтримувати розмову в межах свого розуміння.

Однак діти із загальним недорозвитком мовлення мають істотні відхилення від вікових норм. Їм притаманний обмежений словниковий запас, своєрідне його використання, недостатнє засвоєння складової структури слова, що приводить до неправильного вживання дітьми слів у власному мовленні.

Залежно від індивідуальних психологічних особливостей, кожна дитина по різному ставиться до свого мовленнєвого порушення:

• дитина не переймається своїм мовленнєвим порушенням;
• соромиться свого мовлення, користується невербальними засобами спілкування – мімікою, жестами сповіщає оточенню про свої бажання та потреби;
• зовсім відмовляється спілкуватися, замкнена, має знижену самооцінку. Її позиція – ліпше постояти осторонь.

Засоби та методи, які допоможуть дитині краще мислити, запам’ятовувати, розширювати словниковий запас, формувати граматично правильне мовлення.

У роботі над лексичною стороною мовлення з дітьми із ЗНМ використовується метод моделювання – розвиток мислення, мовлення дитини за допомогою спеціальних схем, моделей. Разом з дитиною малюйте різні предмети, явища, дії, поняття за допомогою схематичних зображень. Умовними замінниками можуть бути різні символи: геометричні фігури, спрощені зображення предметів – силуети, контури, піктограми, план та умовні позначення, які в ньому використовуються. Спочатку дітей слід навчити позначати знаком один чи декілька реальних образів, відмітивши в них реальну ознаку, тобто найголовніше. Намалюйте дитині геометричні фігури, і називаючи предмети, позначте їх цими символами. Коло – це помідор, трикутник – морква, овал – огірок. Обведіть їх зображення у коло. – Де це все можна побачити? (діти висловлюють припущення: коло – це город, магазин, кошик, базар, миска). Отже коло – це…(обираєте один із варіантів відповідей). Таким чином у дітей закріплюється вміння «бачити» абстрактний образ предметів. Згодом можна замінити зображення овочів на будь які інші (меблі, тварин, квіти, дерева).

Можна скласти свою «Абетку символів» – набір умовних позначень, що будуть зрозумілі вам і вашій дитині. Користуючись символами у грі, нагадуйте дитині узагальнюючі слова, збагачуйте словник дитини словами з протилежним значенням (високий-низький, великий-маленький, широкий-вузький і т.д.).

Опанувавши «Абетку символів», вчить дітей складати речення використовуючи символи.

Складати описові розповіді за схемами. «Посуд».

1. Назва предмета посуду.

2. Колір.

3. Форма: прямокутний, овальний, квадратний, круглий, трикутний, ромбоподібний.

4. Будова (складові частини).

5. Який на дотик (з якого матеріалу виготовлений)?

6. Спосіб використання.

Для збагачення лексики дітей можна використати опорні картинки. Це дає дітям змогу міцніше та швидше запам’ятовувати певні поняття.

Ознайомлюючи з прийменниками, використовуйте символи, за допомогою яких діти швидше запам’ятають та будуть використовувати їх у своєму мовленні.

Для засвоєння дитиною способу узгодження займенників (він, вона, вони) з дієсловами використовуйте картинки із зображенням силуетів у русі. Діти танцюють (вони танцюють). Дівчина біжить (вона біжить). Хлопчик стрибає (він стрибає).

Застосовуючи прийом гри з манною крупою, також можна збагатити лексичний запас дитини. Насипте на поверхню столу манну крупу та запропонуйте дитині робити на ній відбитки долоньками, кулачками, ребрами долоньок, створюючи певний малюнок.

Намалюйте з дитиною доріжку: довгу і коротку, широку і вузьку, квітку маленьку і велику і т.д. Порівняйте їх, назвіть ці поняття, а дитина повторить, намалює ще раз. Малюючи різну кількість предметів, пограйте з дитиною у гру один і багато. (Я намалюю один м’ячик, а ти багато, або навпаки). «Витріть» малюнок, де багато предметів. «Чого не стало?» (м’ячів, яблук, олівців і т. д.). Намалюйте великі і маленькі предмети. Назвіть маленькі предмети «ласкаво»: ялиночка, грибочок … Розгляньте, а потім спробуйте зобразити на манці сліди пташок, тварин, їх вуха, хвости. Озвучте намальоване. (Хвіст чий? Заячий. Вуха чиї? Білячі, сліди чиї? Лисячі т.д.). Намалюйте великий будинок, високе дерево, маленьку квітку. – Який за величиною будинок? (будинок великий), квітка яка (маленька). Дерево за висотою яке? (високе).

Граючи таким чином з дитиною, ви не тільки розширите словниковий запас, навчите дитину граматично правильному мовленню, а й розвинете тактильно-кінетичну чутливість, дрібну моторику рук, знімете м’язове напруження, стабілізуєте емоційний стан дитини, розвинете фонематичне сприймання цікаво і захопливо.

Джерело: https://tirc.do.zt.ua/innovaczijni-pidhody-shhodo-formuvannya-leksychnoyi-storony-movlennya/

1. Розмовляйте з дитиною. Якнайбільше говоріть із нею на загальні теми. Наприклад, ви можете почати розмову з абстрактних фраз: «Ми йдемо гуляти в парк. Бачиш, як літають птахи? Відчуваєш, як пахнуть квіти?» 

2. Читайте дитині книги. Починати читати дитині книжки ніколи не буває рано. Почніть із книг для найменших, потім, коли дитина трохи підросте, переходьте до казок і коротких дитячих розповідей.

3. Якомога менше вмикайте дитині телевізор і комп’ютер. Не привчайте дитину до електронних пристроїв змалечку. Щоб розвинути навички мовлення, дитині необхідно взаємодіяти з людьми, чути живе мовлення.

4. Показуйте позитивний приклад. Розмовляючи з дитиною, станьте навпроти неї. Говоріть повільно й чітко. Якщо дитина говорить якесь слово неправильно, не сваріть її, а виправте, промовляючи його правильно. Знаючи, як правильно вимовляється те чи інше слово, дитина буде вчитися правильної вимови.

5. Пам’ятайте, що у вас із дитиною різні рівні розвитку мовлення. Не використовуйте слова чи фрази, які дитина не зможе зрозуміти. Якщо ви все ж сказали незрозуміле для дитини слово, поясніть його значення.

6. Підлаштуйтесь під дитину. Якщо вона сама починає розмову, дозвольте їй говорити й пояснювати. Підтримуйте дитину в таких ситуаціях: навіть просте поплескування по плечу додасть їй упевненості в собі.

7. Говоріть і повторюйте. Якщо дитина правильно вимовляє слово, повторіть його декілька разів у різних реченнях, щоб вона краще зрозуміла його значення.

8. Вивчайте нові слова за допомогою книг із картинками. Придбайте декілька книг із ілюстраціями, допоможіть дитині вивчити нові прості слова (наприклад, «м’яч», «дерево» тощо). Далі покажіть картинку, яка відповідає цьому слову, і обговоріть її з дитиною.

9. Ставте дитині запитання. Робіть усе можливе, щоб дитина розвивала мовленнєві навички. Якщо ви гуляєте в парку, знайдіть щось цікаве для дитини. Ставте їй запитання, запропонуйте розповісти вам про те, що вона бачить.

 

 

Сьогодні, 07 жовтня 2026 року, згідно плану проведення атестації, відбулося перше засідання атестаційної комісії І рівня в дошкільному закладі.

На ньому були присутні члени комісії: голова – завідувач Осадча М.А., заступник голови – голова ПК Тамара Нагорна, секретар – вихователь-методист Васильєва Н.А., педагоги дошкільного закладу: вчитель-дефектолог Тетяна Швабська, практичний психолог Лариса Петрухан і педагоги, які атестуються у поточному навчальному році. 

На порядок денний було винесено три питання.

Затвердження:

1) списку педагогічних працівників, які атестуються: Новик О.Л. і Кириєнко О.І. – вихователі спеціальних груп;

2) плану роботи атестаційної комісії;

3) графіку проведення атестації педагогів у 2026/2027 навчальному році.

  Засідання пройшло у дружній, невимушеній атмосфері.

Психологи-педагоги — це фахівці, чиє значення в освіті важко переоцінити. Вони виконують безліч важливих функцій, зокрема допомагають дітям з особливими освітніми потребами адаптуватися до дошкільного чи шкільного середовища. Їхня робота спрямована на підтримку емоційного і психічного розвитку дітей, а також на створення умов для їхнього повноцінного навчання та соціалізації.

Один з основних аспектів роботи психолога-педагога — це допомога дітям, які стикаються з труднощами в навчанні або соціальній адаптації. Психологічна підтримка може стосуватися не лише дітей з явними порушеннями розвитку, але й тих, хто переживає стрес через труднощі в дитячому садочку, шкільні труднощі, проблеми в сім’ї чи з однолітками. Це важливий момент, адже садок і школа — це не тільки місце для отримання знань, але й простір для розвитку соціальних навичок і емоційного благополуччя.

Всесвітній день психолога-педагога був встановлений на честь Жана Піаже, швейцарського психолога, чиї дослідження та теорії про розвиток дітей стали основою для багатьох сучасних освітніх підходів. Піаже вірив, що діти не просто пасивно сприймають знання, а активно їх здобувають, проходячи через різні етапи когнітивного розвитку.

Його робота була настільки впливовою, що навіть сьогодні освітні системи по всьому світу використовують його теорії для розробки методик навчання та розвитку дітей. Жан Піаже помер у 1980 році, але його наукова спадщина живе і продовжує формувати підхід до освіти.

Ми всі знаємо, як важливо, щоб наші діти відчували себе комфортно в дитячосу садочку чи шкільному середовищі. Всесвітній день психолога-педагога — це чудова можливість звернути увагу на важливість психологічної підтримки в освіті. Це також нагадування про те, як важливо розуміти потреби наших дітей, підтримувати їх емоційно та допомагати їм долати труднощі на кожному етапі розвитку.

Щороку цей день наголошує на тому, наскільки важливу роль відіграють психологи-педагоги в процесі виховання здорових, впевнених і щасливих людей, які здатні справлятися з життєвими викликами.

Збереження психоемоційного здоров’я дітей є запорукою успішного навчання і гармонійного розвитку в майбутньому. 

Ми вітаємо нашого практичного психолога Петрухан Ларису Іванівну з цим святом і бажаємо їй залишатися завжди позитивною, бути здоровою, впевненою у своїх силах і щасливою, незважаючи на всі негаразди.

В спеціальних групах для дітей з ООП на початку поточного навчального року (з 10 по 14 вересня) пройшли перші засідання команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами для організації індивідуального супроводу вихованця.

Головні завдання, які розглядалися на цьому засіданні:

• знайомство учасників команди супроводу з родиною дитини (новоприбулої);
• аналіз рекомендацій інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ) для новоприбулих дітей;
• визначення рівня підтримки та особливостей розвитку дитини;
• розподіл обов’язків між членами команди;
• початок розробки індивідуальної програми розвитку (ІПР).

 Основні етапи та порядок денний

1. Відкриття засідання та обрання секретаря. Затвердження регламенту роботи.

2. Презентація дитини. Виступ батьків та фахівців про сильні сторони, інтереси, навички самообслуговування та потреби вихованця.

3. Обговорення висновку ІРЦ. Аналіз рекомендацій щодо організації освітнього процесу та корекційно-розвивальних послуг.

4. Визначення напрямів роботи. Погодження адаптації або модифікації освітнього середовища, режиму дня та наповнюваності занять.

5. Планування складання ІПР. Узгодження термінів підготовки та затвердження Індивідуальної програми розвитку.

За результатами зустрічі секретарка оформила протокол № 1 по кожній дитині, у якому зафіксувала рішення щодо організації супроводу конкретної дитини, терміни виконання завдань та відповідальних осіб.