‘Методична служба’

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

1. Рекомендується якомога ширше використовувати дидактичні ігри на фронтальних корекційно – розвиваючих заняттях, на індивідуальних заняттях, а також у різних режимних моментах в групі компенсую чого типу для дітей із затримкою психічного розвитку.

2. Дидактичні ігри повинні бути доступні і зрозумілі дітям, відповідати їх віковим і психологічним особливостям.

3. У кожній дидактичній грі повинна ставитися своя конкретна навчальна задача, яка відповідає темі заняття і корекційному етапу.

4. При підготовці до проведення дидактичної гри рекомендується підбирати такі цілі, які сприяють не тільки отриманню нових знань, але й корекції психічних процесів дитини з ЗПР.

5. Проводячи дидактичну гру, необхідно використовувати різноманітну наочність, яка повинна нести смислове навантаження і відповідати естетичним вимогам.

6. Знаючи особливості дітей з ЗПР, для кращого сприйняття досліджуваного матеріалу з використанням дидактичної гри, необхідно намагатися задіяти кілька аналізаторів (слуховий і зоровий, слуховий і тактильний …).

7. Ігровим діям потрібно навчати. Лише за цієї умови гра набуває навчальний характер і стає змістовною.

8. У грі принцип дидактики повинен поєднуватися з цікавістю, жартом, гумором. Тільки жвавість гри мобілізує розумову діяльність, полегшує виконання завдання.

9. Дидактична гра повинна активізувати мовну діяльність дітей. Повинна сприяти придбанню і накопиченню словника і соціального досвіду дітей.

10. Рекомендується підбирати такі дидактичні ігри, які несуть позитивне емоційне забарвлення, розвивають інтерес до нових знань, викликають у дітей бажання займатися розумовою працею.

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

•  Намагайтеся дивитись на речі оптимістично.
• Прагніть перемогти страх.
• Знаходьте час, щоб побути наодинці з собою.
• Не дозволяйте оточуючим вимагати від вас занадто багато чого.
• Не намагайтеся робити вигляд, що вам подобається те, що вам насправді неприємно.
• Не здійснюйте занадто великий тиск на своїх дітей.
• Намагайтеся рідко говорити: «Я цього не можу зробити».
• Слідкуйте за харчуванням і ведіть здоровий спосіб життя.
• Не забувайте казати собі, що ви красиві і талановиті!
• Вчіться бути впевненим у собі, щоб оточуючі довіряли вашим знанням і вмінням.
• Пам’ятайте, що педагог постійно повинен займатися самоосвітою і самовдосконаленням, щоб бути цікавим і дітям, і батькам, і колегам.
• Ніколи не залишайтесь на досягнутому, вчіться у своїх дітей захоплюватися самими простими речами, знаходити в них незвичайне і постійно відкривати для себе щось нове.

Співдоповідь до педради з питання:

«Розвивальне середовище – неообхідна умова розвитку особистості дитини через різні види діяльності»

 

Підготувала: вчитель-логопед Муртазіна Н.В.

Центральною фігурою освітнього процесу є дитина — мовленнєва особистість. Пошук і забезпечення природовідповідних компонентів середовища, які б допомагали її повноцінному становленню, триває у роботі зі старшими дошкільниками. Основою розвивального середовища для становлення такої особистості є забезпечення доброзичливої атмосфери, де б дитині надавалося право на мовленнєву активність, на довіру, на помилку та доброзичливе ставлення. Перший і найваж­ливіший компонент успішного процесу — насичення мовленнєвого середовища, в якому постійно чи тим­часово перебуває малюк, зразками рідної мови.

Мовлення дитини є особливою формою її діяльності й особливим результатом її зусиль в освоєнні життєво­го простору.

Мірою розвивальності можна вважати такі компо­ненти, які сприяють створенню та розширенню світо­гляду дитини, формують у неї гуманні переживання, базові особистісні якості, що виявляються в мовлен­нєвій компетентності. Оскільки кожна дитина має свій вектор розвитку, мовленнєвого зростання, то фіксуєть­ся й оцінюється динаміка саме її змін, що може прояв­лятись у засвоєнні та користуванні мовленнєвими і не-мовленнєвими засобами задля встановлення контактів із довкіллям.

Середовище тоді набуде вільного розвивального зміс­ту, коли дитина самостійно зможе обирати однолітків для спілкування або гри, трудової чи іншої діяльності, зважаючи на взаємну прихильність, територіальне пере­бування, враження від попередніх контактів. Це перед­бачає наповнення її досвіду такими способами і форма­ми мовленнєвої взаємодії, які б варіювалися залежно від тривалості контактів, кількісної та статевої характерис­тик угруповань, від змісту діяльності. Важливо наголо­сити, що дитина є дослідником та експериментатором не лише щодо обладнання, іграшок чи природних явищ, а й щодо власного мовлення.

Читати повністю »

(Доповідь до педагогічної ради з питання:

«ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКА В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ» від 26.02. 2015 року)

 

Підготувала: завідувач Осадча М.А.

Дитинство – це початковий період формування особистості. В цей період відбувається стрімкий фізичний і психічний розвиток дитини – формування якостей, які творять з неї людину, закладаються основи характеру людини, її ставлення до навколишнього світу, до людей, до самого себе, засвоюються моральні норми поведінки.

 

Дитинство – це період народження і становлення особистості з фундаментом для розвитку її духовних, етичних, моральних і патріотичних цінностей.

 

Дошкільний вік є періодом початку становлення базової культури особистості. Згідно з основними положеннями Базового компоненту дошкільного освіти в Україні дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

 

В дошкільному дитинстві починається процес сходження особистості до цінностей суспільства, і дитина набуває перші життєві орієнтири. Існують психологічні передумови для формування у дітей уявлень про історію та культуру, виховання морально – патріотичних почуттів. Морально-патріотичне виховання є одним з найважливіших елементів суспільної свідомості, саме в цьому основа життєздатності будь-якого суспільства і держави, спадкоємності поколінь.

 

У базову структуру особистості входять такі компоненти, як ціннісний, моральний, історичний. Ці компоненти можуть служити основою морально-патріотичного виховання дошкільнят. Ціннісний компонент характеризує ціннісну спрямованість особистості. Цінності виступають, як система координат, яка необхідна для того, щоб оцінити себе, інших, висловити своє ставлення, зробити вибір. Необхідно, щоб в основі базової культури дитини закладалися і формувалися ціннісні орієнтири та ціннісне ставлення до сім’ї, до близьких людей, до людини взагалі, до Батьківщини. Моральний компонент виступає, як ядро духовних цінностей і спрямовує людську активність на утвердження самоцінності особистості, рівності людей в їх прагненні до гідного життя.

 

Частиною історичного компонента є цивільно-патріотична спрямованість, як соціально-моральна категорія. Вона відображає потреби, мотиви, інтереси, установки, пов’язані з цивільно-патріотичної культурою і виступає активною рушійною силою у прагненні до оволодіння, вивченню, збереженню та передачі багатих традицій та історичного минулого України, розвитку інтересу до духовної спадщини, пізнання історії малої Батьківщини, самореалізації та самовдосконалення як громадянина, службовця своїй Вітчизні. Перетворення цінностей культури соціуму в цінності особистості – є процес виховання.

 

Патріотичні почуття закладаються в процесі життя і буття людини, що знаходиться в рамках конкретного соціокультурного середовища. Люди з моменту народження інстинктивно, природно і непомітно звикають до навколишнього середовища, природи та культури своєї країни, до побуту свого народу.

 

Система освіти повинна бути покликана забезпечити виховання патріотів Украïни, громадян правової, демократичної, соціальної держави, які поважають права і свободи особи, що володіють високою моральністю і виявляють національну і релігійну терпимість.

 

Дошкільний вік – найважливіший період становлення особистості, коли закладаються передумови громадянських якостей, розвиваються уявлення дітей про людину, суспільство і культуру. Виховання патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку – одне із завдань морального виховання, що включає в себе виховання любові до близьких людей, до дитячого саду, до рідного мiста та країни вцiлому.

 

Дошкільний заклад, як початкова ланка системи освіти, зобов’язана вирішувати завдання морально-патріотичного виховання дошкільнят. Базовим етапом формування у дітей любові до Батьківщини є накопичення ними соціального досвіду життя у своєму мiстi, засвоєння прийнятих у ньому норм поведінки, взаємин, залучення до світу його культури.  Слід враховувати, що дошкільник сприймає навколишню дійсність емоційно, тому патріотичні почуття у нього проявляються в почутті захоплення. Такі почуття не можуть виникнути після кількох занять. Це результат тривалоï, систематичноï і цілеспрямованоï роботи з дитиною.

 

Виховання дітей в дитячому саду здійснюється щомиті: на заняттях, заходах, святах, в грі і в побуті. Робота будується таким чином, щоб вона проходила через серце кожного вихованця дитячого садка. Любов маленької дитини-дошкільника до Батьківщини починається з відносини до найближчих людей – батька, матері, дідуся, бабусі, з любові до свого будинку, вулиці, на якій він живе, дитячого садка, мiста.

  

Таким чином, заклавши фундамент з дитинства, ми можемо сподіватися, що виховали справжнього патріота, який любить свою Батьківщину.

ПОРАДИ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

Підготувала: вихователь Гой С.О.

 

• Використовуйте різні форми художньої діяльності: колективну творчість, самостійну і ігрову діяльність дітей з освоєння нетрадиційних технік зображення.

 

• У плануванні занять з образотворчої діяльності дотримуйтесь системи і наступності використання нетрадиційних образотворчих технік, враховуючи вікові та індивідуальні здібності дітей.

 

• Піідвищуйте свій професійний рівень та майстерність через ознайомлення і оволодіння новими нетрадиційними способами і прийомами зображення.