‘Методична служба’

ТЕМА: «КАЗКА ПО-НОВОМУ»

МЕТА:

•   Познайомити батьків із виховною і розвиваючою функцією казок.
•   Допомогти по-новому подивитись на роль казки у всебічному розвитку дітей.
•  Націлити батьків на цілеспрямоване використання казок з метою виховання і навчання дітей вдома.

 

ПРОВОДИТЬ:  вихователь-методист Васильєва Н.А., практичний психолог Швабська Т.М.

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ:

1. Знайомство і складання правил проведення.
2. Мозковий штурм «Казка в житті дитини».
3. Ситуативні вправи.
4. Вправа «Складання «Гірлянди асоціацій».
5. Вправа «Казковий аукціон».
6. Конкурс «Живі казки».
7. Вправа «Розкажи казку без іменників».
8. Вправа «Вгадай казку за моделлю».
9. Малювання настрою.
10. Рефлексія.

 

ХІД СЕМІНАРУ:

1.  Вступне слово керівника.

Керівник вітає учасників семінару, оголошує мету, план семінару – тренінгу.

Керівник: Давайте складемо перелік правил, яких ми будемо дотримуватись упродовж всієї зустрічі. (Батьки називають правила, керівник записує. Потім обговорюють правила і приймають).

Можливий перелік правил:

• Активність.
• Пунктуальність.
• Тут і тепер.
• Один говорить – інші слухають.
• Взаємоповага.
• Прийняття іншого таким, який він є.
• Толерантність.
• Починати висловлювання думки з «Я».

Бейджики.

  Керівник: З невеличкого листа паперу, без ножиць, своїми руками «витніть» певну форму, з якою ви себе асоціюєте. Улюбленим кольором напишіть своє ім’я, яким би ви хотіли, щоб до вас зверталися і прікріпіть до одягу.

 2.   Мозковий штурм «Казка в житті дитини».

Мета: Створити атмосферу, яка сприяє невимушеному обміну думками і творчій співпраці учасників,|співробітництву.|

    Керівник пропонує педагогам поділитись на 3 групи і  вибрати ролі: філісітатора (веде дискусію), секретаря (фіксує поради), «таймера» (слідкує за часом). (На обговорення кожного з питань дається 2 хв.). Секретар записує кращі ідеї, які пізніше переглядаються і вибираються найкращі. В ролі філісітатора – керівник семінару.

• Які види казок ви знаєте?
• Яку роль, на вашу думку, відіграє казка в житті людини?
• Які сторони виховання можна охватити казкою?
• Які проблеми допомагає вирішити казка в вихованні дитини?

 3.   Ситуативні вправи.

(Батькам пропонує керівник об’єднатися в 3 групи. Кожна група отримує картку з казкою). Треба обговорити казку за пунктами:

1. Який моральний урок можна винести з казки?
2. Які емоції може розвинути ця казка?
3. Які моральні якості можна виховувати у дитини на основі цієї казки?
4. Які питання ви можете задати дітям по казці?
5. Як в міміці, рухах, можна показати казку?
6. Чи можна зробити екологічний висновок по казці і який?

 4.   Вправа «Гірлянда асоціацій».

Керівник: До запропонованих слів (лисиця, Іван-царевич, Попелюшка) підібрати слова-асоціації.

Організація роботи:

• Повідомлення теми висловлювання.
• Обговорення в групах.
• Презентація ідеї.
• Систематизація керівником інформації, що прозвучить.

 5.   Вправа «Казковий аукціон».

Керівник пропонує назвати казки за темами:

• Чарівні;
• Авторські;
• Народні;
• Авторські віршовані.

6.   Конкурс «Живі казки».

Керівник пропонує кожній групі  батьків витягнути по жеребу назву казки і після невеличкої підготовки (5 хв.) мімічно зобразити її.

Перемагає та група, яка проявить найбільшу творчість і досягне найбільшої схожості з оригіналом.

 7.   Вправа «Розкажи казку без іменників». (Робота в групах).

Керівник пропонує кожній групі казку («Колобок», «Зайчикова хатка», «Лисиця і журавель»). Батьки готуються протягом 5 хв., розповідають по черзі.

 8.   Вправа «Вгадай казку за моделлю».

Керівник пропонує моделі казок, батьки відгадують.

 9.   Керівник пропонує батькам намалювати в кольорі своє враження від семінару.

 10. Закінчення. Рефлексія. 

• Що особисто вам дала сьогоднішня зустріч?
• Чим хотілося б займатися більше? Менше?
• Що було незрозумілим?
• Що було найкращим?
• Як ви зараз себе почуваєте?
• Ваші побажання.

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А. 

 

 

     Ж.Ж.Руссо писав: ,,…чого не поспішають добитися, того добиваються напевно й дуже швидко”.

 

• У кожної дитини свій термін і свій час спіткання.
• Максимум уваги необхідно приділяти дітям відстаючим.
• Новий матеріал з ними потрібно починати засвоювати раніш, ніж зі всією групою дітей (попереджувати, а не наздоганяти групу).
• Необхідно постійно заохочувати всі зусилля дитини й саме її намагання впізнавати нове, навчитись новому.
• В шкільному віці потрібно уникати негативних оцінок та   результатів її діяльності.
• Порівнювати результати роботи дитини можна тільки з її ж власними досягненнями, але не з досягненнями інших дітей.
• Дуже важливо відповідати на всі запитання дітей й займатися з ними тим, що їм подобається.
• Примусове навчання марне.
• Тільки маючи з дитиною гарний особистий контакт, можна її чомусь навчити.
• Краще чути того, хто тихіше говорить.

ПОРАДИ ВИХОВАТЕЛЯМ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

     Зберегти красу рідної природи ми зможемо, якщо навчимо малят бачити і визначати найпростіші зв’язки між явищами природи, помічати красу, роз­виватимемо любов і дбайливе ставлення до живого й неживого.

    Проводячи роботу з екологічного виховання, треба насамперед разом з дітьми скласти й вивчити необтяжливі правила поведінки в природі, а саме:

♦ не засмічуйте місце, де ви щойно відпочивали, адже після вас прийдуть інші, щоб відпочити на лоні чарівної природи;

♦ не ламайте кущів, гілок дерев. Якщо ви хочете зірвати квіти з дерева, наприклад з черемхи, не ламайте гілок, а зрізуйте їх обережно;

♦ не рвіть бездумно оберемками квіти. Збирати їх можна лише в тому разі, якщо є намір цілеспрямовано їх використовувати — скласти гербарій або прикрасити свою кімнату невеличким букетиком на кілька днів;

♦ не рубайте дерев і кущів, щоб розпалити вогнище — для цього достатньо і сухостою;

♦ не розпалюйте вогнища в сухому лісі. Розводити багаття слід у вологих місцях. Покидаючи місце привалу, багаття потрібно старанно затушити, залити водою. Якщо немає поблизу води, то вогнище потрібно повністю

затоптати;  не виривайте гриби з корінням, тобто не руйнуйте  грибниці,  яка знаходиться в землі;

♦ не топчіть квітників, окремих квіток, зелених насаджень, травички;

♦ не дозволяйте   знищувати,   вбивати ловити чи тривожити комах, кольорових метеликів, коників-стрибунців, жаб, розкидати мурашники – мурашки -«санітари» лісу;

♦ суворо дотримуйтеся правил охорони лісів, правил рибальства і    мисливства;

♦ дбайливо ставтеся   до дерев   і   чагарників, що ростуть на схилах, вони укріплюють ґрунт;

♦  не забруднюйте озер, річок, не кидайте в них каміння, сміття та рештки їжі. Не руйнуйте джерел і криниць;

♦ не робіть написів на деревах;

♦ дбайливо ставтеся до живих істот лісу, всі вони приносять користь.

i

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ВИХОВАТЕЛЯМ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

        Природа своєю різноманітністю змалечку привертає увагу дітей, збагачує їх, стає джерелом радісних відкриттів і переживань.

     Виховання дитини в дитячому садку повинно бути так організоване, щоб всіляко посилити пізнавальні можливості дітей завдяки формуванню в них допитливості та стійкого інтересу до навколишнього світу.

     Природа повинна відкритися перед дитиною як жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, як школа, в якій можна успішно оволодіти елементарними правилами поведінки, уміннями та навичками розумного використання природи, примноження її багатства.

       Виходячи із вищесказаного, перед педагогами і батьками стоять такі завдання:

• збагатити чуттєвий досвід дітей у процесі пізнання природи;
• знаходити можливості для прямих або опосередкованих контактів дітей з природою;
• розвивати пізнавальні інтереси;
• організовувати посильну трудову діяльність у природі;
• формувати   елементи   наукових   знань   про   основні   екологічні чинники у розвитку живої природи(світло, волога, температура);
• розвивати вміння класифікувати живу природу;
• активізувати знання і вміння в різних видах діяльності.

       Мета екологічного виховання дошкільників – формування системи знань, поглядів, переконань, які є основою відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища. Тобто, формування екологічної культури дошкільника.

Читати повністю »

 ПЕДАГОГІЧНИЙ ЛІКБЕЗ

Не бійтесь заглядати у словник.

Це пишний яр, а не сумне провалля.

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

М. Рильський

     Серед багатьох професійних умінь і навичок педагога чільне місце посідає знання української мови. Складови­ми мовленнєвої культури є відповідність нормам орфо­епії, стилістики, граматики, лексики, вміле збереження традицій літературної мови. Природно, кожен дорос­лий — дитя свого часу, носій особливостей рідного краю, де виріс, оволодівав мовою як засобом спілкування. Над­баннями є і діалекти, і говірки, й інтонаційні особливості, й інформаційний запас із програм шкільного навчання, де закладалися основи лінгвістичних знань.

     Збереження чистоти, самобутності й краси мови — одна з важливих функцій педагога у суспільстві, адже саме він дає юному поколінню мовленнєві еталони для наслідування. Тож дбаємо про чистоту своєї мови!

Окрім вимоги чистоти мови, мовлення дорослого, який спілкується з дитиною, має задовольняти ряд важ­ливих вимог. Мовлення вихователя має бути:

•   чітке, виразне;

•   змістовне, таке, що несе достовірну інформацію;

•   емоційно забарвлене;

• високохудожнє, збагачене  образними  висловлю­ваннями, синонімами, антонімами;

•  таке, що відповідає віковим можливостям дітей щодо змістового наповнення.

 

     Мовлення кожної дитини має свої особливості, які підбивають її індивідуальність, середовище, в якому вона перебуває, культуру спілкування в родині тощо. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» окреслює основні вимоги до дитячого мовлення, які є орієнтиром для вихователя:

•   змістовність (правильно будувати розповідь або відповідати на запитання, вміло користуватися на­явним словником);

•  послідовність і логічність викладу думки (само­стійно логічно будувати розповідь, відповідати на запитання, не робити великих пауз, пропусків, повторів, не відволікатися, доводити розповідь до кінця);

•   точність (найвдаліший, найвлучніший добір слів та словосполучень);

•   зрозумілість, доступність висловлювань для тих, хто слухає;

•   виразність (відповідність змісту, форми, інтона­ційного забарвлення, темпу, сили голосу).

 

     Говорячи про чистоту мови, варто згадати про літеру та звук [Ґ], який подекуди не знаходить поширення у писемному та усному спонтанному мовленні деяких до­рослих, а, відтак, і у мовленні вихованців.

     Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» подає орієнтовний підбір слів зі звуком [Ґ], якими нескладно оволодіти дитині старшого дошкільного віку. Проте цей перелік може доповнюватися, змінюватися залежно від ситуації, оточення, місцевості, де постійно чи тимчасово перебуває дитина: аґрус, аґу, ґава ґавеня, ґавити, ґазда, ґаздиня, ґаздувати, ґанок, ґатунок; ґвалт, ґедзь, ґелґіт, ґелґотати, ґлей, ґну, ґоґель-моґель ґрати, ґречний, ґрунт, ґудзик, ґуля, дзиґа, проґавити, сновигати.

     В українській мові є прізвища, що у своєму складі ма­ють [Ґ]. Щоб педагог почувався впевненіше щодо своєї орфоепічної та орфографічної грамотності, подаємо най­поширеніші: Ґудзій, Дзиґар, Недриґайло, Цвиґун та по­дібні. Цікавою є змінність іншої групи прізвищ, що ма­ють [Ґ] у закінченні: Ґаламаґа, Ґернеґа, Дейнеґа, Ладиґа Ломаґа, Салиґа, Фурдиґа, Шмиґа та інші подібні у даваль­ному відмінку однини змінюються на Ґаламадзі, Ґернедзі, Дейнедзі, Ладидзі, Ломадзі, Салидзі, Фурдидзі, Шмидзі._:

      Історична довідка

Правильно:

• Ми з колегою склали план за­ходів до дня здоров’я.

• Моя дитина не скупа, бо завжди ділить цукерку на­впіл.

• Не забувайте панамки, бо від пекучого сонця можете знепритомніти (зомліти, може запаморочитися го­лова).

Не правильно:

• Ми з колегоюсклали план міроприємств до дня здоров’я.

• Моя дитина не скупа, бо за­вжди ділить цукерку попо­лам.

• Не забувайте панамки, бо від пекучого сонця можете втратити свідомість.

 

      30-і роки минулого століття позначилися різноманіт­ними реформами щодо мови, однією з яких було вилучен­ня літери Ґ з української абетки. Мотивація була така: Г і Ґ подібні між собою у написанні та звучанні, що вносить плутанину, а слів зі звуком [Ґ] не так уже й багато, тому вони можуть вживатися усно як виняток.

Літера Ґ була в українській абетці ще з часів створен­им граматики М. Смотрицьким (XVII ст.), П.Кулішем (XIX ст.). Її вживання регламентувалося правописами 1921, 1928 рр., але в 1933 році було скасовано. Від 1990 року літера Ґ повернулася на своє місце в українській абетці.

     Досліджуючи проблему мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку, український педагог П. П. Бачинський зазначає, що людина генетично зберігає пам’ять про рідну й чужу засвоєні мови. Підтвердженням цього є приклади мовленнєвого розвитку дітей з неросійського родоводу по материнській лінії, коли вони засвоювали російську мову першою. Вивчення впливу нейролінгвоекологічних чинників на інтелектуальний розвиток дітей у великому промисловому місті показало: обстежені вихованці старшої та підготовчої груп здебільшого мали різні інтелектуальні успіхи у процесі підготовки до школи й у засвоєнні навчального матеріалу. Дошкільники умовну поділялися на три категорії:

•   діти, які першою заговорили родовою мовою мате рі (рідною є мова за материнською лінією родоводу), встигали з усіх предметів на 90 %;

•   діти, які першою засвоїли родову мову батька, що не збігалася з мовою матері, а отже, була нерідною| за материнською лінією, — встигали з усіх предме­тів на 71 %;

•   діти, які першою засвоїли мову, що не була рідною ані для батька, ані для матері, встигали з усіх пред­метів на 52 %.

     Звідси висновок: погано збережене вміння розмовля­ти рідною мовою та надраннє оволодіння іншою гальмує інтелектуальний розвиток дитини. Відтак дорослі, які перебувають поруч із малюком, мають послуговуватися зразками рідної мови у спілкуванні з ними і між собою, домірно визначати час вивчення дитиною інших мов.

 

(з книги А.М. Гончаренко «Розвиток мовленнєвої компетентності старших дошкільників»)