МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ВИХОВАТЕЛЯМ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

        Природа своєю різноманітністю змалечку привертає увагу дітей, збагачує їх, стає джерелом радісних відкриттів і переживань.

     Виховання дитини в дитячому садку повинно бути так організоване, щоб всіляко посилити пізнавальні можливості дітей завдяки формуванню в них допитливості та стійкого інтересу до навколишнього світу.

     Природа повинна відкритися перед дитиною як жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, як школа, в якій можна успішно оволодіти елементарними правилами поведінки, уміннями та навичками розумного використання природи, примноження її багатства.

       Виходячи із вищесказаного, перед педагогами і батьками стоять такі завдання:

• збагатити чуттєвий досвід дітей у процесі пізнання природи;
• знаходити можливості для прямих або опосередкованих контактів дітей з природою;
• розвивати пізнавальні інтереси;
• організовувати посильну трудову діяльність у природі;
• формувати   елементи   наукових   знань   про   основні   екологічні чинники у розвитку живої природи(світло, волога, температура);
• розвивати вміння класифікувати живу природу;
• активізувати знання і вміння в різних видах діяльності.

       Мета екологічного виховання дошкільників – формування системи знань, поглядів, переконань, які є основою відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища. Тобто, формування екологічної культури дошкільника.

Екологічна культура дошкільника – засвоєння норм і правил поведінки стосовно об’єктів навколишнього середовища, вироблення умінь для включення в природоохоронну роботу. Це – рівень сформованості природоохоронної свідомості у дитини, її ставлення до природи, що ґрунтується на бережному ставленні до неї.

       Основою екологічного виховання є:

•  емоційно – позитивне ставлення до природи;
• знання про природу;
• діяльність у природі;
• природоохоронна робота, доступна дітям.

      Основні завдання:

• зачарувати світом природи;
• розкрити взаємозв’язки та взаємозалежності у природі;
• розширювати   коло   уявлень   про   природоохоронну   роботу   в природі;
• розвивати пізнавальні інтереси;
• виховати допитливих натуралістів;
• виховати бережливих господарів землі;
• організувати посильну трудову діяльність у природі.

Умови екологічного виховання:

Об’єктивні:

• рівень   педагогічної   майстерності   і   кваліфікації   вихователів, загальна і соціальна підготовка з питань екологічного виховання.
• екологічна   спрямованість   педагогічного   процесу   дошкільного закладу і кожної вікової групи.

Суб’єктивні:

• готовність дітей дошкільного віку до сприймання, розуміння і засвоєння уявлень про природу;
• готовність дітей до практичної реалізації знань в доступних видахдіяльності. Тобто, дитина, одержавши знання, емоційно – ціннісного ставиться   до   природи.   У   неї   виникають   мотиви   практичної діяльності в природі.

     Таким   чином   знання  дітей  трансформуються  у  почуття   гуманного турботливого ставлення до природи. Зміст цих почуттів    складають знання, уявлення, теоретичні припущення.

Завдання вихователя:

• активізувати, стимулювати розвиток інтелектуальної, емоційно-чуттєвої і дієво-вольової сфер особистості дитини;
• враховувати її вікові та індивідуальні особливості;
• підібрати найефективніші форми пізнання природи.

Ефективність екологічного виховання залежить від:

• активної дослідно – пошукової роботи дитини в природі;
• рівня розвитку дітей;
• рівня розвитку словесно – понятійного мислення, вміння узагальнювати, порівнювати;
• змісту конкретного завдання.

         Зважаючи    на    пізнавальні    особливості    дітей    дошкільного    віку, вихователям слід забезпечити:

• наочну агітацію повідомлюваних знань;
• організувати активну дослідницько – пошукову діяльність;
• поетапне ускладнення знань;
• варіативність повідомлення другорядних ознак і характеристик на основі демонстрації суттєвої ознаки чи явища.

Основні методи:

• експеримент;
• спостереження;
• безпосередній контакт з природою;
• праця в природі;
• дослідницько — пошукова робота;
• поетапна фіксація результатів;
• дидактичні ігри;
• демонстрування картин, ілюстрацій, фотографій;
• бесіди;
• словесно — логічні завдання;
• проблемні завдання, запитання, ситуації.

Педагогічні прийоми:

• показ;
• пояснення;
• порівняння;
• зіставлення;
• створення проблемних і пошукових ситуацій;
• активізація знань і досвіду дітей про природу.

Організаційні форми:

• заняття;
• екскурсії;
• прогулянки;
• цільові спостереження.

Форми роботи поза заняттями:

• екологічні виставки кожної пори року;
• екологічні конкурси:

–  словесні    (відповіді   дітей    на    пропоновані    запитання,    описи малюнків, натуральних об’єктів або явищ, загадування загадок, розв’язання проблемних завдань);

–  графічні (діти малюють будь – яку пору року, ластівки, поштові марки природоохоронного змісту);

–  пантомімічні  (передбачають  наслідування  характерної  поведінки тварин, творчі уявлення про ту чи іншу рослину);

–  політехнічні (влаштовують для набуття вміння складати букети, композиції, збирати цілюще зілля, чистити годівниці та інших доручень).