‘Консультує спеціаліст :’
ПРОФІЛАКТИКА ПОРУШЕННЯ ОСАНКИ ТА СКАЛІОЗУ
Підготувала: медсестра ЛФК: Тарасюк Н.А.
Для виправлення дефектів осанки та профілактики необхідно прийняти міри, які сприяють покращенню фізичного розвитку дитини (харчування, режим дня, створення та додержання гігієнічних умов).
Потрібно цілеспрямовано використовувати:
- засоби фізичного виховання: спеціальні вправи, різні загально розвиваючі вправи, вправи в рівновазі та на координацію рухів;
- ігри з правилами, які передбачають додержання правильної постави: «Зайка сірий вмивається», «Чия конячка швидше», «Зоопарк», «Ходимо в шляпах», «В гості», «Море хвилюється».
Шановні батьки! Пропонуємо вам декілька правил, використовуючи які можна запобігти порушенню постави у ваших дітей.
- Дитина повинна спати на окремому твердому ліжку.
- Робоче місце дитини повинно відповідати зросту.
- Маленьким дітям часто під час сну міняти положення тіла.
- Дитину не можна рано садити та вчити ходити.
- Не носити дитину на одній руці.
- Водити дитину, тримаючи її то за ліву, то за праву руку.
- Одяг повинен бути вільним.
ВИ ТА ВАША ДИТИНА
1. Для дитини Ви — зразок мовлення, адже діти вчаться мови наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.
2. Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею. розмовляють. Виявляйте готовність слухати.
3. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.
4. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.
5. Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтах тощо
6. Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.
7. Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.
8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.
9. Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі.
10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10—20. але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.
11. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання
12. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.
13. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.
14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.
15. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.
ПРРО ЩО РОЗПОВІСТЬ ВАМ ДИТЯЧИЙ МАЛЮНОК?
Підготувала: практичний психолог Катерина Компанець
Колір виступає одним з головних виражальних засобів у дитячому малюнку. Перш, ніж братися за діагностичне розшифровування зображення, варто враховувати його загальне враження за наступними ознаками:
Значення кольору.
Про емоційний стан свідчить використання дитиною різних тонів. Малюк, який обирає жовтий колір, налаштований на величезні життєві перемоги. Жовтий вказує на позитивні емоції, безпосередність, допитливість. Психологи вважають даний колір одним із оптимальних дитячих виборів, який свідчить про сприятливу соціальну атмосферу, що оточує дошкільника. Часте зустрічання рожевого кольору в дитячому малюнку пов`язане із проявом м`якості, ніжності, жіночності, слабкості, емоційності. Вибір помаранчевого притаманний природженим оптимістам та життєлюбам. Такі діти відкриті, веселі й говіркі. Любителі червоного дуже експресивні, мають розвинену силу волі, відзначаються підвищеною активністю. Вибір у малюнку цього кольору вказує на незалежний характер, лідерство, прагнення до популярності і похвали. Такі діти дуже енергійні, рухливі, цілеспрямовані. Вибір дитиною синіх відтінків відображає умиротворений характер. Як правило, вони рідко вередують, люблять споглядати і захоплюються спокійними видами діяльності. Часте використання синього та блакитного свідчить про зосередженість дитини на внутрішніх проблемах, потребу у спокої, рівновазі, самоаналізі. Зелений в малюнку дошкільника свідчить про незалежність, наполегливість, впертість. Якщо дитина любить салатовий відтінок, це говорить про спокій та оптимізм. Вибір темно – зеленого кольору, в свою чергу, може свідчити про замкненість дитини, відчуття своєї незрозумілості тому соціальному середовищу, до якого вони належать. Діти, які часто віддають перевагу фіолетовому кольору, мають здатність до підвищеного фантазування, добре розвинені інтуїтивні відчуття. Дошкільники відзначаються багатим внутрішнім світом, артистизмом, дуже чутливі. Насичений фіолетовий колір, яким зафарбовані досить великі ділянки малюнка, може свідчити про напругу, яку відчуває дитина. Обранння дитиною коричневого свідчить про її спокій, стриманість, хоча інколи надмірне його використання вказує на присутність негативних емоцій. Діти, які часто обирають цей колір, зазвичай, є повільними та фізично слабкими. Часте використання чорного кольору, жирне, штрихування, що продавлює папір, закреслення, сигналізує про підвищену тривожність дитини, пригніченість, емоційний дискомфорт. Надмірність сірого в малюнку є ознакою байдужості, відстороненості дошкільника, бажання втікти, не помічати того, що турбує. Найчастіше «сірі» діти дуже тихі, несміливі, замкнуті.
Дорослому завжди варто враховувати достатню наявність кольорового вибору перед дитиною в момент діагностики та індивідуальне інтелектуальне сприйняття кожної окремо взятої особистості.
Натиск на олівець.
Слабкий, невпевнений натиск, лінії, які часто перериваються, свідчать про боязкість, невпевненість дитини, швидку психічну виснаженість. Якщо дошкільник часто витирає те, що намалював, це є ознакою тривожності. Жирні контури зображень, які сильно продавлюють папір, можуть бути свідченням емоційної напруженості, імпульсивності. Якщо в малюнку зустрічаються дірки від олівця – це ознака можливої конфліктності, агресивності або гіперактивності.
Розмір малюнка та місце розташування найважливіших деталей.
Маленький малюнок в кутку аркуша свідчить про низьку самооцінку, депресію. Великий – тривожність, стресовий стан, імпульсивність, гіперактивність. Зображення у верхній частині аркуша – висока самооцінка, дрібний розмір в поєднанні з розташуванням «внизу» – ознака емоційного неблагополуччя діагностованого.
Деталізація зображень та темп виконання завдання.
Якщо подробиць багато – у дитини, швидше за все, живе уява, творча спрямованість (хоча, не виключенням, є прояв демонстративності). Надмірна деталізація свідчить про тривожність, фригідність, перфекціонізм дошкільника. Якщо дитина працює повільно, але старанно, це говорить про особливості її темпераменту, а от повільне і мляве, без інтересу малювання – ознака пасивності, виснаженості нервової системи або депресивного стану.
ІМПУЛЬСИВНІСТЬ (ГІПЕРАКТИВНІСТЬ) У ДИТИНИ
1. Частіше заохочуйте свого малюка – такі діти дуже мають потребу і в похвалах, і в матеріальних стимулах (солодощах, іграшках і т.д.). Намагайтеся звертати увагу на ті досягнення дитини, які далися йому з особливим працею – посидючість, акуратність, послідовність, пунктуальність і т.д.
2. Навчальні та розвиваючі заняття плануйте в першій половині дня, тоді й результати будуть вищі.
3. Свої прохання дитині формулюйте коротше – в 1-2-х пропозиціях, щоб вона напевно дослухала до кінця.
4. Гіперактивні дітки дуже швидко втомлюються. Тому частіше робіть перерви в заняттях (у будь-яких, навіть цікавих для дитини).
5. Пам’ятайте: коли ваша дитина в громадському місці починає поводитися непристойно з точки зору загальноприйнятого етикету (голосно говорити, кричати, крутитися), обсмикувати її марно. Постарайтеся відвернути її увагу цікавим розмовою, ласкаво погладьте ручки, щічки. Приємні тактильні відчуття допомагають зняти емоційну напругу. А щоб не відчувати почуття сорому перед оточуючими, постарайтеся переконати себе, що дитина не винна в тому, що народилася такою, вона і сама страждає від своєї непосидючості.
6. Займаючись з гіперактивним дитиною, не вимагайте від неї виконання відразу кількох умов: сидіти смирно, писати (вирізати, малювати і т.д.), акуратно, слухати уважно і т.д. Виберіть один пункт, який в даний момент найбільш важливий, наприклад писати акуратно, а за те, що дитина щохвилини схоплюється, гризе ручку, раз у раз відволікається, постарайтеся її не лаяти. Якщо дитина виконає цю умову – обов’язково похваліть. Наступного разу виберіть іншу умову – сидіти спокій
7. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина чітко дотримувався розпорядку дня, перед закінченням однієї справи і при переході до “наступного пункту програми” обов’язково нагадуйте їй (краще не один, а 2 – 3 рази): “Грати залишилося 10 хвилин, потім – обід!” Старші діти, які вміють визначати час за годинником, можуть готуватися до зміни діяльності за допомогою будильни
8. Сам же розпорядок дня складайте таким чином, щоб дитина не тинялася без діла і 10 хвилин. Такого малюка потрібно постійно чимось займати, щоб він не збуджувалося
9. Дуже корисно записати гіперактивну дитину з раннього віку в спортивну секцію і (або) регулярно грати з нею у спортивні ігри.
10. Найкращий варіант, якщо батьки та вихователі об’єднають свої зусилля у вихованні такої складної дитини і будуть діяти спільно. Єдині вимоги в дитячому саду і вдома допоможуть маленькому чоловічкові швидше звикнути до порядку.
«ЯКЩО ВИ ВСИНОВИЛИ ДИТИНУ З ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ»
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ
Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.
Щоб краще зрозуміти дитину, можна використати метод систематичного спостереження.
Для його проведення пропонуємо такі рекомендації.
• Перш ніж робити якісь висновки про дитину, поспостерігайте за нею у різних ситуаціях. Ви помітите різницю між тим, як вона поводиться на вулиці, у кімнаті, а також під час спілкування з дорослими, братами, сестрами. Уважно спостерігайте за дитиною й умійте вислухати її. Запитайте себе, як часто вона посміхається і що викликає у неї посмішку. Людина, яка рідко сміється, як правило, незадоволена собою і життям. Прислухайтесь до інтонації її голосу. Сум може свідчити про внутрішній дискомфорт.
• Коли дитина потрапляє у сім’ю, нові батьки можуть виявити у неї ту чи іншу шкідливу звичку, що виникає внаслідок дефіциту материнської уваги і ласки. Це може бути смоктання пальця, язика, губи, одягу, постільної білизни тощо, крутіння і висмикування волосся, хитання головою з боку в бік, гризіння нігтів, онанізм. Малюк, позбавлений догляду, ласки, відчуває нудьгу або страх, тому шукає компенсацію, заспокоєння, відволікається доступними для нього засобами.
Усунення таких станів потребує обов’язкової консультації з дитячим психіатром.
Батьки мають пам’ятати:
- Якщо є шкідлива звичка, слід боротися зі звичкою, а не з дитиною. Безуспішною буде, скажімо, спроба намазати палець гірчицею, щоб подолати звичку смоктати палець. Водночас, не треба вимагати обіцянок відмовитися від шкідливої звички. Дитина обіцяє, однак змушена порушувати дане слово, оскільки звичка сильніша за неї. У такий спосіб формується нова шкідлива звичка — порушувати обіцяне. Покарання лише ускладнює ситуацію. Малюк починає вдаватися до шкідливої звички, щоб утішити себе після покарання, і ще більше усамітнюється, страждає від того, що його не розуміє дорослий, гостро відчуває провину і невпевненість.
- Усувати шкідливі звички потрібно терпляче, витрачаючи на це стільки часу, скільки вони формувалися. Не забувайте, що причиною цього є недостатня увага. Отже, батькам треба бути дуже уважними до дитини і робити так, щоб у неї не було часу для шкідливих звичок. Якщо ви помітили, що вона усамітнилася, залучіть її до гри, заняття, сприяйте грі з однолітками.
Запам’ятайте!
Боротьба зі шкідливою звичкою — це боротьба з невпевненістю, тривожністю, песимізмом.
Якщо дитина гризе нігті, їх необхідно коротко обрізати. Можна дозволити гризти кінець ручки, але стежити, щоб вона була чистою. Якщо дитині захочеться погризти нігті, натомість запропонуйте їй потерти долоні одна об одну. Якомога настійливіше слід спонукувати боротися з цією звичкою самостійно, пояснюючи шкоду, вказуючи на неестетичний вигляд пальців з обгризеними нігтями, вчити самоконтролю. Важливо підбадьорювати малюка: «Ти це обов’язково подолаєш, не журися», активно допомагати у складних ситуаціях, оскільки саме у них він найчастіше вдається до шкідливої звички. Нігті гризуть невпевнені у собі діти. Тому боротьба з невпевненістю — головна умова усунення цієї звички. Якщо малюк смокче палець, рекомендації такі самі. Найчастіше він це робить перед сном. Тому перед тим, як укласти його в постіль, запропонуйте активно порухатися або 10-15 хв. пострибати зі скакалкою.
Підґрунтям шкідливих звичок найчастіше є знижений настрій, схильність до депресії. Тому все, що сприяє хорошому настрою, допомагає усувати шкідливі звички.