‘Консультує спеціаліст :’
«ЕМПАТІЯ ЯК ЗАСІБ ПІЗНАННЯ ЛЮДИНОЮ ВНУТРІШНЬОГО СВІТУ ІНШИХ ЛЮДЕЙ»
Підготувала: практичний психолог Катерина Компанець
Емпатія (греч. empatheia – співпереживання) – збагнення емоційних станів іншої людини, здатність емоційно відгукуватися на переживання інших людей.
Емпатія – це пізнання людиною внутрішнього світу інших людей, їх думок і відчуттів, співпереживання і співчуття по відношенню до інших людей.
Співчуття спонукає людину до допомоги іншому. Чим стійкіші альтруїстичні мотиви, тим ширше громадянство, яким він, співчуваючи, допомагає.
Здатність до емпатії розвиває проникливість – здібність до швидкого і адекватного пізнання людей і відносин, до прогнозування поведінки людини. На рівні особових характеристик проникливість припускає наявність гуманістичної спрямованості людини, ціннісних орієнтації, вольових рис вдачі.
Як компонент висококваліфікованого спілкування проникливість припускає ряд умінь: уважно слухати людей, враховувати вікові і індивідуальні особливості співбесідників і ін.
Процес емпатії за своїм змістом є інтелектуальним і емоційним. При цьому емоції і відчуття однієї людини нетотожні тим, які переживає інша людина.
Розрізняють три рівні емпатії:
- розуміння емоційного стану іншої людини (когнітивний рівень);
- співпереживання або співчуття (афектний рівень);
- активна допомагаюча поведінка (поведінковий рівень). Виділяють дві форми емпатії: гуманістичну і егоїстичну.
Гуманістична емпатія виражається в співчутті, жалості, потребі в благу іншої людини, а егоїстична емпатія – це прагнення задовольнити свої особові потреби.
Для молодших школярів найбільш характерна егоїстична емпатія, а для підлітків – гуманістична.
Емпатія як особова властивість має біосоціальну природу і піддається певною мірою цілеспрямованому формуванню. Для виховання гуманістичної емпатії треба накопичувати етичний досвід;
Ш. А. Амонашвілі ввів для учнів «Уроки людяності», на яких вони осягають, відчувають важливість і красу людських відносин, людської взаємності, визначають свою моральну позицію, вправляються в етично-моральних вчинках.
Емпатія необхідна в демократичному суспільстві для прояву таких загальнолюдських якостей, як альтруїзм, гуманізм і доброта.
«ЯК ПРАВИЛЬНО ЗАЙМАТИСЯ МОВЛЕННЯМ ЗІ СВОЄЮ ДИТИНОЮ»
ДІТИ ЯКИХ МАЮТЬ ВАДИ МОВЛЕНЕВОГО РОЗВИТКУ
Підготувала: вчитель-логопед Муртазіна Н.В.
- Ні в якому разі не можна акцентувати увагу на проблемі, тиснути на малюка і примушувати його працювати через силу.
- Навіть, незважаючи на те, що практично всі корекційні вправи для дітей розробляються таким чином, що будь-якій дитині буде цікаво ними займатися, потрібно стежити, щоб тренування не набридали малюкові і не втомлювали його.
- Оптимальна тривалість заняття з дитиною – не більше 15-20 хвилин (якщо тільки вона сама не хоче пограти довше).
- Але займатися можна і кілька разів в день, головне – робити між розвиваючими іграми та вправами перерви на відпочинок.
- Також дуже важливо розуміти, що розвиток мови – це безперервний процес, який не обмежується одними вправами і спеціальними іграми.
- З дитиною потрібно якомога більше розмовляти, уважно стежачи за своєю мовою: вона повинна бути неквапливою, чіткою і зрозумілою.
- Коли малюк робить будь-які мовні помилки, поправляти його потрібно коректно і спокійно, намагаючись використовувати питальні інтонації (наприклад, дитина сказала – «Кафа», питати – «Каша? Ти хочеш кашу?»).
- Під час занять дитині необхідно створювати позитивний настрій.
- Важливо проявляти спокій і терпіння. Завжди пам’ятайте про те, що будь-яке подразнення і нетерпимість здатні тільки посилити проблеми і звести всі зусилля нанівець. У малюка не все буде виходити з першого разу, і завдання батьків – підтримати його і додати упевненості у своїх силах.
Шановні батьки! Радійте навіть найменшим успіхам вашої дитини, як можна більше хваліть її, і тоді позитивний результат не змусить себе чекати!
«ЯК ВИХОВАТИ ПРИРОДНО СПІВАЮЧУ ДИТИНУ»
Підготувала: музичний керівник Марченко О.І.
Найпростішою і природною формою включення музики в життя дитини може і повинно бути (і завжди було) спів дорослого, який органічно супроводжує різні моменти життя, а саме:
- колискові – щоб заспокоїти малюка при укладанні спати;
- потішки, пестушки, примовки, ігри – для розваги, оздоровлення та розвитку дитини;
- протяжні і ліричні пісні – під час монотонної ручної жіночої роботи; ритмічні трудові – на відповідні моменти фізичної роботи;
- хороводні – на гуляння і т. п.
Від природи кожен з нас наділений дивовижним музичним інструментом – голосом. Приготувавши людині при народженні настільки чарівний подарунок, природа подбала також про те, щоб їм можна було скористатись, коли захочеш. Всі мами прекрасно співають для своїх дітей.
- Те, що дорослий співає дитині, має відповідати віковим особливостям сприйняття малюка.
- Для співу дитині безумовно підходить весь дитячий потішний і ігровий фольклор. Він простий для виконання, разом з тим, це істинна музика і дивовижна поезія.
- Прийнятним авторські твори за умови, що вони мають справжню художню цінність. Це дуже важливий момент. Простота – аж ніяк не синонім примітивності.
- Можна використовувати класичну музику (колискові Брамса, Моцарта, Гречанінова і т.д.).
- При цьому дуже важливо, щоб дорослому самому подобалося те, що він співає.
- У народній традиції дітям багато співали голосом без супроводу, а найбільш поширеними музичними інструментами були ріжки та флейти. Ці інструменти, так само як і людський голос, одномоментно видають тільки один звук, який ясно чути дитині. Вона може далі і сама стежити за ходом мелодії, в цьому сенсі розвиваючим інструментом є також скрипка.
МОДЕЛЬ ВИКОРИСТАННЯ ЛОГОРИТМІКИ ПРОТЯГОМ ДНЯ
Підготувала: вчитель-логопед Муртазіна Н.В.
1. Ранкова гімнастика з промовлянками і звуконаслідуванням.
2. Промовляння потішок, чистомовок під час режимних моментів: умивання, одягання на прогулянку, підготовка до занять.
3. Мовні ігри перед їжею.
4. Логоритмічні паузи на заняттях.
5. Динамічні паузи між заняттями.
6. Фізкультурні театралізовані заняття з використанням мовного матеріалу (мовно-рухові ігри та вправи, дихально-артикуляційні вправи, танцювально-ритмічні вправи: ігрогімнастика, ігроритміка).
7. Музичні заняття (музикування, мовно-рухові ігри та вправи, танцювально-ритмічні вправи)
8. Гімнастика пробудження зі звуконаслідуванням.
9. Рухливі ігри зі співом на прогулянці.
10. Ігри малої рухливості.
11. Логоритмічні розваги.
«ВЧИТЬ ДІТЕЙ ГОВОРИТИ»
Підготувала: вчитель-логопед Муртазіна Н.В.
Шановні батьки!
- Ви любите свою дитину?
- Ви хочете, щоб ваша дитина досягла в житті значних успіхів, зробила блискавичну кар’єру в науці чи бізнесі?
- Щоб ваша дитина склалася як особистість?
- Щоб вона почувала себе впевнено і вільно?
Вчіть дітей говорити!
- Навчаючись говорити, дитина вчиться думати.
- І говорити дитина повинна правильно.
- Не заглядайте у далеке майбутнє, оцініть стан мови своїх дітей.
- Приділяйте більше уваги своїм дітям.
Правильна звуковимови і розвинена мова – результат спільної діяльності дошкільного закладу і сім’ї. І, навпаки, недостатня увага до мови своїх дітей з боку батьків є причиною недорозвинення їх мови, неправильної звуковимови.
Позбутися дефектів, закріпити правильну артикуляцію вашій дитині допоможуть вчителі-логопеди і вихователі.
І все-таки великий тягар в цій роботі лежить на вас!
Пам’ятайте про це, шановні батьки!
І запрошуємо до співпраці!