Архіви публікацій

‘Готуємось до школи’

postheadericon «ЯК ПІДГОТУВАТИ РУКУ ДИТИНИ ДО ПИСЬМА»

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

 

Підготувала: вихователь Парпуренко О.Д.

     Перед  вступом дитини до  школи  вас, батьки, зазвичай турбує питання: «Чи буде моя дитина писати красиво?», «Як підготувати її до оволодіння навичок письма?». Підготовка руки дитини до письма починається задовго до вступу до школи і передбачає розвиток п’ясті руки й дрібних м’язів пальців.0_8dcb9_802af067_XL

     Щоб гарно й швидко писати, треба, крім терплячості та бажання, мати тверду руку. Проте, лише дехто має її від народження, а здебільшого це, як і в спорті, досягається завдяки вправам. Для досягнення найбільшого ефекту від вправ, робота з розвитку рухів рук повинна проводитися регулярно. Завдання повинні приносити дитині радість, не можна допускати нудьги і перевтоми.

     Можна  запропонувати, як тренувальні завдання, спільне створення тематичних малюнків, які складаються з довгих і коротких рівномірних ліній. Наприклад, ви кажете дитині: «Давай поїдемо потягом до бабусі в село. Ось на одному краю аркуша наш будинок, а на іншому — бабусин садок. (Ці малюнки маєте зробити самі). Треба намалювати залізничну колію: дві довгі поздовжні лінії-рейки (креслите ви), а впоперек них багато коротеньких — шпали (крес­лить дитина). Зроби це старанно, охайно, бо інакше потяг не зможе проїхати і нам не вдасться відвідати бабусю». Чим охочіше дитина відгукнеться на про­позицію помандрувати, тим краще вона впорається із завданням.

    Або: «В густому дикому лісі живе в своїй хатинці лісник. Разом з ним тут живуть зайчики, півники, курчата, каченята… (Малюєте ви). Лісник подовгу не буває вдома, тож намалюй, будь ласка, довколо хатинки паркан, щоб ані лисиця, ані вовк не могли зашкодити лісниковим друзям».

    Можна запропонувати дитині домалювати сонечкові промінці, якими б воно зігрівало квіти довколо себе. Більше буде промінців — довше цвістимуть квіти. Чи нехай нагодує курчатко (малюєте ви), пшоном, зерном і черв’ячками. Ця робота приваблива тим, що виконується спільно. Та й результати кращі, бо берете участь у малюванні, для вас досить легкому.

    Важливо зразу навчити дитину правильно тримати ручку, олівець. Адже перевчити набагато складніше, ніж навчити  відразу.

 А як же правильно? 

  Ручка, якою дитина пише, лежить на верхній фаланзі середнього пальця, фіксується великим і вказівним, великий палець розташований  вище вказівного; опора на мізинець; середній і безіменний розташований майже перпендикулярно краю столу. Відстань від нижнього кінчика ручки до вказівного пальця – 1,5-2 см. Кінець ручки орієнтований на плече. Кисть знаходиться в русі, лікоть від столу не відривається. Далі слід простежити за тим, як дитина пише, чи правильно виконує цю дію.

 Як розпізнати неправильний навик

  Про неправильний навик письма говорять наступні деталі:

  • Неправильне положення пальців: дитина тримає ручку «пучкою», «жменею», «кулаком», великий палець нижче вказівного або розташований перпендикулярно до нього, ручка лежить не на середньому, а на вказівному пальці.
  • Дитина тримає ручку дуже близько до її нижнього кінчика або дуже далеко від нього.
  • Верхній кінчик ручки направлений у бік або від себе.
  • Кисть жорстко фіксована.
  • Дуже сильний або слабкий натиск при письмі і малюванні.

    Вас повинно насторожити, якщо дитина активно повертає аркуш при малюванні і розмальовуванні. В цьому випадку малюк не уміє змінювати направлення лінії за допомогою пальців.

 Як виправити?

     Основною формою виправлення неправильно сформованої навички і одночасно необхідним профілактичним прийомом є систематичний контроль дорослого за образотворчою діяльністю дошкільника. Показавши дитині, як слід правильно тримати пишучий предмет і діяти з ним, дорослий повинен систематично перевіряти виконання дитиною вимоги і, за необхідності, виправляти її. Переробка неправильно сформованого стереотипу досить важка для дитини, нова правильна поза пальців і посадки за столом спочатку їй незручна, тому дорослі повинні проявляти наполегливість і терпіння.

Щоб прискорити процесс виправлення неправильно сформованої навички і полегшити його для дитини, можна використовувати кілька нескладних прийомів:

  • На верхній фаланзі безіменного пальця можна поставити крапку, пояснивши дитині, що ручка повинна лежати на цій крапці.
  • Намалювати на ручці межу, нижче за яку не повинен опускатися вказівний палець.
  • Якщо жорстко фіксована рука, то може допомогти обведення або малювання великих фігур, розміром в третину альбомного аркуша, без відриву руки.

Розвитку ручного вміння та навичок письма сприяє:

  • запускання пальцями дрібні вовчки;
  • розминання  пластиліну, глини, тіста;
  • катання по черзі кожним пальцем камінчиків, намистинок;
  • пальчикова гімнастика різної складності;
  • нанизування великих намистинок, ґудзиків на нитку;
  • зав’язування і розв’язування стрічок, шнурків, вузликів на мотузку;
  • закручування  шурупів, гайок;
  • плетіння кісок з ниток, вінків з квітів;
  • ігри з пірамідками, кубиками, мозаїкою, конструктором;
  • перебирання круп;
  • малювання, розфарбовування, штрихування;
  • усі види ручної творчості (в’язання гачком, вишивання, художнє випилювання, плетіння і т.д.);
  • різання ножицями;
  • «показ» вірша;
  • тіньовий театр рук;
  • застібання і розстібання ґудзиків, кнопок, гачків;
  • всмоктування піпеткою води;
  • заняття на домашньому стадіоні і знаряддях, де потрібний захват пальцями (кільця, щаблина та інші).

     Усі ці вправи приносять потрійну користь дитині: по-перше, розвивають руки, готуючи до опанування письма, по-друге, формують у неї художній смак, що корисно в будь-якому віці, і по-третє, дитячі фізіологи стверджують, що добре розвинена кисть руки “потягне” за собою розвиток інтелекту.

                                            Шановні батьки! Пам’ятайте!

  Успішність роботи з формування навички письма залежить від її систематичності, а ця умова може бути виконана тільки при взаємодії дошкільного закладу і сім’ї.

Успіхів вам, шановні дорослі, у відповідальній справі!

unnamed3

 

postheadericon «ФОРМУЄМО АДЕКВАТНУ САМООЦІНКУ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ»

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

 

Підготувала: вихователь Деревчук В.А.metod_obiedinenie


    Відомо, як значимо формування в старшому дошкільному віці адекватної самооцінки. Адекватна самооцінка, рівень домагань відіграють найважливішу роль у формуванні особистості дитини. Особливо велике значення адекватного рівня домагань у підготовці дітей до шкільного навчання. Але також відомо, що дитина не народжується на світ з певним ставленням до себе. Як і всі інші особливості особистості, самооцінка складається в процесі виховання, де основна роль належить сім’ї та дошкільному закладу.

   Варто відзначити необхідність узгодженості дій дитячого саду і сім’ї у формуванні адекватної самооцінки дошкільників.

Батьки повинні пам’ятати про основні правила у вихованні:

1. Даючи негативну оцінку діям дитини, не можна говорити: «Ти не вмієш будувати, малювати … підмітати». У цих випадках дитина не може зберегти спонукання до даного виду діяльності, втрачає впевненість у собі, у своїх силах, здібностях.
З переживання низької самооцінки, викликаної ставленням дорослих, починається невротичний розвиток дитини.

2. Не можна дозволяти, щоб негативна оцінка діяльності дитини поширювалася на її особистість, тобто дитину треба критикувати за її поведінку. Оцінка особистості блокує розвиток дитини і формує комплекс неповноцінності, а, отже, і неадекватну, занижену самооцінку і рівень домагань.

3. Дуже важлива інтонація, емоційне забарвлення висловлювання, зверненого до дитини. Діти реагують не тільки на зміст, а й на емоційне забарвлення, в яке укладено ставлення до дитини.

4. Неприпустимо порівнювати дитину (її справи і вчинки) з кимось іншим, її не можна нікому протиставляти, такі порівняння є, з одного боку, психотравмуючими, а з іншого – формують негативізм, егоїзм, заздрість.

5. Батьки повинні створювати таку систему взаємин з дитиною, в якій вона буде сприймати себе тільки сприятливо (як норму). Лише в цьому випадку дитина може нормально сприймати чужі успіхи, без зниження самооцінки.

6. Головна функція сім’ї полягає в тому, щоб здатність соціальної адаптації дитини виходила з її можливостей.

7. У відносинах до дитини неприпустимий різкий перехід від тільки позитивних оцінок до різко негативним, від наказуючого тону до ласкавого задобрювання.

     Дитині необхідно відчувати себе любимою, єдиною. Їй потрібно знати, бути впевненою, що її, саме її, такою, якою вона є, – люблять батьки і вихователі. І тільки тоді в дошкільника з’явиться впевненість, позитивне ставлення до себе, формуватиметься адекватна самооцінка, і вона буде розвиватися як повноцінна, гармонійна особистість.

Шановні батьки! Запам’ятайте: дотримання вами перелічених вище правил у вихованні дітей забезпечить найбільш сприятливий розвиток дитячої психіки, а також формування адекватної самооцінки та рівня домагань.

 unnamed3

postheadericon «ЯК НАВЧИТИ ДІТИНУ БУТИ УСПІШНОЮ В НАВЧАННІ»

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

 

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.bibla-glav

 

     Шановні батьки! Пам’ятайте! Для дитини початок шкільного навчанняважке випробування, воно збігається з кризою 6-7 років. Дитина в період адаптації може погано себе почувати, тривожитися, турбуватися, відчувати внутрішню напругу. І ваша задача (батьків, вчителя, психолога) допомогти дитині впоратися з об’єктивними труднощами. Будьте уважні по відношенню до дитини, не пропустіть початок труднощів, можливих в адаптаційний  період, в період оволодіння навчальними навичками.

Пропонуємо  поради, які допоможуть вам і вашим дітям в адаптаційний період.

  • Підтримуйте дитину в її прагненні стати школярем. Якщо ви будете цікавитися шкільними справами своєї дитини, серйозно ставитися до її досягнень і можливих труднощів, це допоможе першокласнику підтвердити значущість і важливість його нового положення  і діяльності.
  • У житті вашої дитини з’явиться людина, більш авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.
  • Ви неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів шкільного життя стала розумною, вміючою писати, читати, рахувати. Але варто пам’ятати, що не кожна дитина може одразу успішно навчатися, та й це не та основна цінність, заради якої живе людина.
  • Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
  • Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче місце – письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною справою – вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил гігієни – правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу, необхідне освітлення.
  • Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.
  • Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте    образливих слів.
  • Не підганяйте її, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, – провини дитини у цьому немає.
  • Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
  • За можливістю проводжайте першокласника до школи.
  • Прагніть максимально використовувати ранковий час для корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він “встав не з тієї ноги”, підбадьоріть, якщо чимось незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі: повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам’ять вірш, визначити головну мету дня.
  • Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: “Дивись, поводь себе гарно!”, “Щоб не було поганих оцінок!” тощо. У дитини попереду важка праця.

unnamed3 Читати повністю »

postheadericon ПОРАДИ БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

74503848_01

Школа хороша, якщо в ній добре кожній дитині і дорослому».

  • Дитина не повинна панічно боятися помилитися. Неможливо навчитися чогось, не помиляючись.
  • Намагайтеся не виробити в дитини страх перед помилкою. Почуття страху – поганий порадник.
  • Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, та й просто радість життя і радість пізнання.
  • Пам’ятайте: для дитини щось не вміти і щось не знати – це нормальний стан речей.
  • На те вона і дитина. Цим не можна дорікати.
  • Не порівнюйте дитину з іншими, хваліть її за успіхи і досягнення.
  • Визнайте за своїм першокласником право на індивідуальність, право бути іншим.
  • Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не   ставте одних за приклад іншим:
  • вони різні навіть за біологічним віком – дівчатка зазвичай старше ровесників-хлопчиків.
  • Пам’ятайте: ваша дитина буде вчитися в школі не так, як колись навчалися ви.
  • Ніколи не сваріть дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити.
  • Необхідно тільки позитивно оцінювати навчання вашого малюка, навіть якщо вам здається, що його успіхи явно недостатні.
  • Живіть в ім’я своєї дитини, проявляйте до неї максимум уваги, переживайте за кожну невдачу малюка і радійте навіть найменшим його успіхам.
  • Будьте йому другом, тоді малюк довірить вам найпотаємніше.

unnamed

 

postheadericon КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ «РОЛЬ СІМ’Ї У ПІДГОТОВЦІ ДИТИНИ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ»

 106978080_large_5177462_49612_html_48633229

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

     Нажаль, сьогодні батьки здебільшого не мають достатніх знань щодо виховної функції сім’ї. Допомогти їм оволодіти такими знаннями покликані педагоги дошкільних навчальних закладів.

     Взаємодія дошкільного закладу з батьками посідає важливе місце і в структурі заходів із профілактики ранньої шкільної дезадаптації, оскільки передумови її виникнення у дітей часто формуються саме у сім’ї. Лише разом, у тісній співпраці педагогів і психологів дитячого садка з батьками можна досягнути позитивного ефекту психопрофілактичної роботи.

     Загальновизнано, що сім’я, сімейне виховання є одним з найважливіших детермінантів становлення та розвитку особистості. Якщо батьки постійно говорять дитині, що вона «невдаха, нехлюй, телепень», то вона рано чи пізно починає у це вірити. Але спочатку у дитини відбувається внутрішній конфлікт. Адже дитина знає, що не така вона вже й погана, що намагається порадувати своїх батьків, а вони цього не помічають, намагаючись підігнати її під свої мірки. Внаслідок цього конфлікту виникає нервове напруження, з яким дитина не може впоратися. Вона або пристосовуєгься до непомірних вимог дорослих, або починає опиратися, що провокує конфлікти з батьками. Якщо батьки не змінюють власну «виховну політику», то у дитини виникає нервовий розлад, невроз, який може спровокувати виникнення ранньої шкільної дезадаптації, а також призвести до ускладнення пристосування до нових соціальних умов у дорослому житті.

     Негативні і патогенні чинники сімейного виховання, які призводять до утруднення адаптаційних процесів.

 

     Негативні чинники сімейного виховання:

• нерозуміння батьками своєрідності особистісного розвитку дитини;

• неприйняття індивідуальності дитини;

• невідповідність вимог та очікувань батьків можливостям і потребам дитини;

• негнучкість у відносинах з дітьми;

• нерівномірність виховання у різні роки життя дитини (ефекти батьківської депривації у перші роки і гіперопіка та надмірний контроль надалі); непослідовність у спілкуванні з дітьми;

• неузгодженість підходів до виховання дитини між батьками.

 

 Патогенні чинники сімейного виховання:

• нерівномірність у ставленні до дітей;

• високий рівень тривожності дітей як результат неадекватної вимогливості батьків;

формування емоційної залежності дітей від батьків;

• феномен «заміни» індивідуальності дитини невротично зміненим образом Я батьків;

• невротично мотивований характер взаємодії з дітьми;

• надлишкова принциповість у відносинах з дітьми, недовіра до їхнього досвіду, нав’язування своєї думки і приниження почуття їхньої гідності;

• індукційований вплив на дітей патології психіки батьків (психічна індукція — навіювання однією особою іншій своїх переконань, поглядів, потягів).

unnamed