‘Цікаво і корисно знати’

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

• Музика, живопис, кіно і театр роблять життя яскравим і насиченим. Мистецтво відіграє важливу роль у розвитку дитини: розширює кругозір, розвиває уяву і прищеплює тягу до творчості. Чим раніше ви познайомите дитину з цим чарівним світом, тим кращих результатів досягнете.
• Музиці відводиться особлива роль в художньо-творчому розвитку дитини. Познайомте її з дитячим репертуаром, а також з класичною музикою. Діти добре сприймають твори Вівальді, Моцарта і Чайковського. Ходіть з дитиною на концерти та дитячі музичні спектаклі. Якщо дитина зацікавився, можливо, варто її записати в музичну школу. Активним дітям з хорошим почуттям ритму підійдуть заняття танцями.
• Живопис допоможе розвинути малюкові художній смак, фантазію і образне мислення. Відвідуйте разом з ним музеї, галереї та художні виставки, прищеплюйте дитині почуття прекрасного з самого раннього віку. Крім того, що завдяки таким заняттям малюк відкриє для себе світ живопису, він розширить горизонти свого образного мислення і кольоросприйняття. Придбайте книгу з репродукціями картин відомих світових художників. Розглядайте і вивчайте разом з дитиною великі твори живопису та біографію неперевершених майстрів образотворчого мистецтва.
• Обов’язково виділіть час для спільної творчості. Малювання, ліплення, вироби з природних матеріалів, шиття та випалювання – ці заняття не тільки приносять радість дитині, але й відіграють важливу роль у розвитку та формуванні її як творчої особистості. Хваліть малюка навіть за невеликі успіхи, а найвдаліші його роботи оформите в рамки і помістіть на чільне місце в будинку. Час від часу можна влаштовувати виставки з заохочувальними призами.
• Частіше гуляйте всією сім’єю по цікавих і історичних місцях міста. Звертайте увагу дитини на красиві архітектурні будівлі, пам’ятники і скульптури. Познайомте її з релігійними святинями і розкажіть історію їх виникнення. Прекрасно розширюють кругозір подорожі в інші міста і країни, знайомства з місцевими традиціями і звичаями людей, їх історичною спадщиною.

Шановні батьки! Пам’ятайте: Знайомство зі світом мистецтва принесе користь і радість вашій дитині, а також зробить життя сім’ї більш різноманітним і багатим на нові враження.

ПОРАДИ ДО УВАГИ БАТЬКІВ НАШИХ НАЙМЕНШИХ ВИХОВАНЦІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

Шановні батьки! Якщо ви згадаєте своє дитинство, то відразу погодитися з тим, що гра — важливий засіб виховання, який доступний кожному, має тісний зв‘язок з життям. Граючись, дитина пізнає світ, навчається спілкування з іншими, виконує побутові дії, фантазує. Для маленької дитини гра — це життя.

Саме у процесі гри діти пізнають грамоту, вчаться рахувати, різнити кольори, виконувати повсякденні дії, набувають навичок самообслуговування та спілкування.

У грі дитина відображає те, що бачить в своїй сім‘ї, віддзеркалює навколишній світ. Велику цінність для виховання дитини мають народні ігри бо вони несуть у собі джерело пізнання та виховання загальнолюдських цінностей.

Серед скарбів народної гри є забавлянки, хороводи, танці, віршовані історії, що не мають кінця, рухливі ігри.

Хочеться зупинитися на забавлянках. Хто з вас не грався зі своєю маленькою дитинкою?

Забавлянки, або утішки, потішки, чукалки — коротесенькі пісеньки чи віршики гумористично-жартівливого змісту, що супроводжуються відповідними рухами, активізують єдність слова та моторики дитини, розвивають її мовлення. Незважаючи на свою простоту, забавлянки сприяють жвавому спілкуванню з довкіллям, формують відчуття прекрасного.

Забавлянки співали тоді, коли дитина вже починала сидіти самостійно. Вони покликані стимулювати загальний розвиток дитини і мають практично-побутове призначення: активізувати дитину, заспокоїти її, викликати в неї позитивні емоції.

3абавлянка — це i гра, i дія, i пісенька.

3абавлянки навчають праці. Пригадайте гру “Сорока-бiлобока”. В забавлянці перед дитиною вимальовується ланцюг рiзноманiтних трудових дій, пов‘язаних з домашнім господарством: рубання дров, носіння води, розпалювання печі, приготування каші. Народна система виховання змалечку спрямовувала дитину до працелюбності.

У потішках ми зустрічаємо також i невеличкі казки для найменших. Вони повторюються, мають свій ритм, стосуються звичайних побутових справ.

Дорогі батьки!

Тож не забувайте, частіше використовувати забавлянки. 3абавлянки — напрочуд вдала й доцільна форма спілкування дорослих з дитиною, що сприяє гармонійному розвитку. Це спілкування викликає в маляти почуття фізичного комфорту, радість, активізує сприйняття рiзноманiтних зовнішніх подразників, спонукає дитину до активної дії, будить позитивні емоції, сприяє фізичному розвитку дитини, розвиває мову та інтелект, формує моральні цiнностi, привчає до охайності й дисципліни.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

    Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

    Почуття роздратування на поведінку власної дитини, вперше охоплює молоду маму, викликає у неї ряд емоцій – від розгубленості до відчуття провини, і мимоволі в її голові виникає думка: «Я погана мати».

    Погодьтеся, ситуація і справді дивна: ми всім серцем любимо своє чадо, але його витівки часом викликають у нас бурю негативних емоцій. Не хвилюйтеся, роздратування і злість – це нормально. Злитися навіть корисно. Головне, вміти грамотно з цим сильним почуттям справлятися. У злості на дитину чимало причин. До них можна віднести безсилля і відчай молодої матері через власної безпорадності: не завжди з першої спроби вдається заспокоїти малюка, що плаче, або «знайти управу» на підрослого непосиду. Спалахи злості може викликати і втома мами, а також неслухняність чада, неприємності на роботі, невдалий діалог з подругою. Причин може бути багато, головне зрозуміти, що злість – це нормально.

   Підрослі діти набувають статус рівноправних партнерів по спілкуванню. Тому дитина може засмутити чи роздратувати вас з якихось причин. Але це зовсім не означає, що вона «жадає познущатися над вами». Вона не здатна бажати цього в силу свого віку. Якщо ви не почнете демонструвати малюкові своїх негативних почуттів, він насилу навчиться нормально реагувати на емоції однолітків і рахуватися з думкою інших людей. Тому показувати дитині свої почуття, в тому числі і злість, необхідно. Головне – робити все правильно.

   Так як же злитися на дитину, не порушуючи її психіку, і в той же час заспокоїти її? В першу чергу, не стримуйтеся, чекаючи останньої краплі: «Все, моєму терпінню настав кінець!». Одразу озвучте дитині, що саме вам в її поведінці не подобається і чому. Скажіть малюкові про свої почуття: «Я злюся» або «Я роздратована». Це може стати прекрасним прикладом для дитини. І, швидше за все, наступного разу вона теж скаже: «Я злюся!», а не зламає іграшку в пориві гніву. Яким би не було ваше роздратування, ніколи не звинувачуйте дитину фразами такого змісту: «Ти поганий», «Безглуздий» і т.п.

   Пам’ятайте просту істину – як корабель назвете, так він і попливе. Також існує небезпека засіяти зерна сумніву в дитячу душу: «Напевно мене не люблять, бо я погана». А адже насправді дитина не погана, просто вона помилилася і вчинила погано. А це – величезна різниця. Сваріть дитину тільки за її провини і поведінку! Дитина повинна бачити, що ваше невдоволення не говорить про її неблагополуччя. Не обов’язково кожен раз підвищувати голос, якщо ви зліться на дитину. Іноді доречніше лаятися пошепки, і навіть мовчки. Таке демонстративне мовчання швидше вселить порушнику порядку ваші переживання. Але якщо роздратування вас переповнює, досить постукати ложкою по каструлі або по столу. Це послужить своєрідним сигналом для дитини, і допоможе вам трохи заспокоїтися.

   Відстоювати особисті права у спілкуванні з дитиною потрібно з позиції особистості: поважати і рахуватися з вами їй потрібно тому, що ви теж людина, як і вона, а не тому, що ви старше, мудріше й сильніше. Дорослі люди відчувають близькість і симпатію до людей зі схожими життєвими цінностями. Ці цінності не передаються нашим дітям генетично. Але дитина з готовністю візьме їх від людини, з якою її об’єднує та сама любов і спорідненість душ. Таким чином, чим глибше ваш взаємозв’язок з дитиною, тим легше вона сприйме ваші цінності.

    Не губіть цей взаємозв’язок власним невмінням злитися на своє дитя.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

     Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

     Як виховувати, не караючи? Це питання хвилює багатьох батьків. Фахівці сформулювали основні принципи, які допомагають батькам ефективно вирішувати питання з виховним процесом, не вдаючись до неправильних способів покарання.

1. Встановіть чіткі межі дозволеності. Зробивши це, ви можете вимагати їх неухильного дотримання. Ви повинні встановити межі, за які не можна виходити, дитина повинна твердо знати – що в її вчинках прийнятно, а що ні. Одночасно з цим, вона повинна розуміти, що мама і тато, в свою чергу, теж дотримуються певних правил поведінки. 

2. Реагуйте на конфліктну ситуацію спокійно. Ви повинні впевнено і спокійно реагувати на найменший непослух дитини. Якщо ви будете не готові до конфлікту, дитина відчує вашу безпорадність і слабкість, тим самим ваш авторитет в її очах знизиться.

3. З терпінням підходите до безвідповідальної поведінки дитини. Не слід карати дитину за ненавмисну поведінкову помилку. Дитяча безвідповідальність різниться з непослухом, вона вимагає батьківського терпіння. Не сваріть дитину, якщо вона забула виконати ваше прохання або свій обов’язок. У дітей мислення і пам’ять розвинуті не так, як у дорослої людини.

4. Розбирайте з дитиною причини конфлікту, який  виник. Після того, як конфлікт вирішиться, спокійно обговоріть з дитиною, в чому вона виявилася не права, заспокойте і підтримайте її. Після конфлікту діти відчувають себе самотніми і спустошеними, тому обійміть дитину, скажіть, що ви її любите і вам не хочеться її карати. Обговоріть з нею, як краще вчинити в наступний раз, і чи можна прийти до згоди, щоб усі залишилися задоволені.

5. Любіть дитину. Перед тим, як застосувати той чи інший вид покарання або метод залякування дитини, постарайтеся самостійно розібратися в ситуації. Зберігайте спокій і душевну рівновагу.

Пам’ятайте: ніхто не застрахований від помилок. Любов, турбота і щирість – це і є запорука довірчих і розуміючих відносин з дитиною. Саме таке ставлення є виправданням дисципліни і строгості у виховному процесі.

    Виховуючи свою дитину, задумайтеся: якою ви хочете її бачити в майбутньому? Відмовтеся від будь-яких принижень і образ. Дитина – це особистість, і її майбутнє багато в чому залежить від того, як ви до неї будете ставитися.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Підготувала: завідувач ДНЗ М.А. Осадча

    Сьогодні мама готує обід, а маленька донечка смикає маму і просить погратися. У мами бракує часу, тому, що незабаром прийдуть гості. Тоді мама взяла якусь невідому річ, вимила огірок, моркву, картоплю, помідор, яблуко і вирізала зірочки, кружечки, спіральки. Вона віддала всі ці чудові речі донечці. І тут така гра почалась.

 Веселі макарони.

     Макарони іноді бувають різноманітних форм. Знайдіть коробочку, в яку з кожної пачки ви будете відсипати по 10 макаронин різної форми. Настане час, і ви дасте їх маляті.  Макарони із дірочкою можна нанизувати на нитку , та робити з них намиста і браслети. Потім малюк із задоволенням розфарбує їх. Із дрібних макаронів можна виготовити веселе пано, намастивши посередньо клеєм аркуш паперу.

Малюємо шоколадом.

     Розтопіть на вогні плитку шоколаду, перелийте його в чашку, нехай захолоне, щоб був теплий і ще рідкий. Дайте малюку велику мірну ложку та запропонуйте помалювати шоколадом. Не страшно, що дитина  забрудниться, нехай малює пальчиками. Пальчики, між іншим, так смачно облизувати!

 Картопляні печатки.

     Візьміть 2 -3  картоплини, розріжте навпіл. Потім на зрізі зробіть які – небудь геометричні фігури, наприклад, квадрат, кружечок, трикутник. Якщо зможете, виріжте складніші фігури – мордочки, тваринок. Заздалегідь приготуйте кілька кришечок із різними фарбами та аркуш паперу. Запропонуйте дитині «друкувати» картоплею різноманітні картини.

Солодка казка.

     Головне – не проґавити момент, коли дитина виявляє цікавість до кухні та всього того, що там відбувається. Спробуйте в один з похмурих дощових  днів програти з нею солодку казку. Це чудова розвивальна гра, за допомогою якого малюк отримає поняття про форму, розмір та обсяг. А ще він стане творцем і учасником цікавої казкової історії, із задоволенням поласує печивом власного приготування.

     У вас є формочки для випікання? Немає? Тоді придбайте, причому бажано, щоб за їх  допомогою ви змогли випікати справжніх казкових героїв. Дитина обов’язково повинна бути не просто спостерігачем, а й учасником процесу.