Archive for Серпень 24th, 2026
ЗАБЕЗПЕЧУЄМО ПСИХОЛОГІЧНИЙ КОМФОРТ З НОВИМ ЗАКОНОМ
В Україні стартувала масштабна реформа у сфері психічного благополуччя, яка безпосередньо зачіпає освітню галузь. Відтепер турбота про психоемоційний клімат у колективі — це не просто добровільна ініціатива директора закладу освіти, а його нова юридична відповідальність. Психолог проаналізувала, що концептуально змінилося та які завдання постають перед освітянами
Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» від 15.01.2025 № 4223-IX (далі — Закон) було введено в дію 07.02.2026.
Нова філософія охорони психічного здоров’я Закон вперше створює цілісну систему охорони психічного здоров’я, а не регулює лише психіатричну допомогу. Акцент змістили з лікування психічних розладів (медична модель, що працювала раніше) на підтримку психічного благополуччя (біопсихосоціальна модель). Закон охоплює профілактику, допомогу, реабілітацію та соціальну інтеграцію. Ввели поняття «допомога у сфері психічного здоров’я», яке значно ширше за лікування. Документ зорієнтований на права людини та якість життя й роботи.
Ключові новації Закону:
1) людиноцентризм і права людини, зокрема акцент на гідності, автономії, боротьба зі стигмою, інтеграція в суспільство. Це наближає закон до стандартів ЄС;
2) децентралізація — громади відповідають за доступність послуг. У цьому моменті є прихований ризик щодо різниці в обсязі та якості послуг;
3) робоче місце як простір психічного здоров’я — фактично формується культура психологічного благополуччя, або культура дбайливого ставлення до психічного здоров’я. Роботодавцям запропоновано реалізувати її завдяки впровадженню програми підтримки.
Методологічною основою Закону визначено біопсихосоціальну модель, оскільки документ прямо закладає взаємодію: медицина + психологія + соціальна підтримка. Така взаємодія формує мультидисциплінарний підхід, у якому соціальні служби інтегруються з медичними.
Базовий принцип Закону — Mental Health in All Policies, або Принцип наскрізного врахування психічного здоров’я. Це означає, що державна політика в усіх галузях має враховувати вплив на психічне здоров’я людини. Як результат — всі галузі стають суб’єктами цієї політики.
Закон виводить систему охорони психічного здоров’я як триєдину конструкцію, що поєднує суб’єктів, послуги та стандарти:
| Суб’єкти | Послуги | Стандарти |
| •Держава (КМУ, міністерства); • місцева влада; • медичні і психологічні служби; • роботодавці | •Консультування; • діагностика; • соціальна підтримка; • кризова допомога; • профілактичні заходи | •Етичність; • конфіденційність; • системність; • доказовість |
Як бачимо, Закон вперше визначає роботодавця як суб’єкта охорони психічного здоров’я.
Розширення управлінської відповідальності
Відтепер директор закладу освіти прямо входить у систему охорони психічного здоров’я. Він уже не поза системою і не лише організатор освітнього процесу. Для директора зміщується акцент управлінської відповідальності. Стає важливо не лише організувати освітній процес, а й створити безпечне психоемоційне середовище. Це передбачає, зокрема, впровадження системних програм підтримки працівників, профілактику професійного вигорання та формування культури психологічного благополуччя в колективі. Психічне здоров’я тепер — невід’ємний складник освітнього процесу.
Посилення ролі психологічної служби закладу освіти
Психологічна служба перестає бути допоміжним елементом і фактично стає обов’язковою частиною так званої інституційної спроможності закладу, тобто його здатності ефективно виконувати функції, досягати освітніх цілей, розвиватися й адаптуватися до змін.
Посилюється роль практичного психолога та соціального педагога, а питання психічного благополуччя інтегруються в повсякденну освітню практику — від організації навчання до взаємодії в колективі. У перспективі це також означає оновлення вимог до підготовки вчителів і вихователів з урахуванням компетентностей у сфері психічного здоров’я.
Отже, до беззаперечних переваг Закону належить його системність — уперше запропоновано цілісне бачення сфери психічного здоров’я. Важливою є також інтеграція різних секторів: медицини, освіти, соціальної сфери та управління. Закон фіксує перехід від вузько медичної, психіатрично орієнтованої моделі до ширшої моделі психічного благополуччя суспільства. Для директора закладу освіти це означає принципово новий рівень управлінської відповідальності: відтепер турбота про психоемоційний стан колективу та створення безпечного середовища стають не просто додатковою ініціативою, а його прямим професійним обов’язком як суб’єкта цієї системи. Проте реальна ефективність цих змін на місцях залежатиме від якості підзаконного регулювання, належного фінансування та продуманої кадрової політики.
Джерело:https://edirshkoly.expertus.com.ua/10029713?utm_source=letter_demo&utm_medium=email&utm_
campaign=letter_PUZO_demo_20.08.2026
