‘Цікаво і корисно знати’

Від практикуючого майстра НЛП, автора системи “Щасливі діти – щасливі ми” Сью Бівер

У вихованні дітей немає абсолютних рішень. У кожної дитини свій характер і мамам доводиться проявляти креативність у спробах переконати її, що треба зробити так, як каже мама. Щоб підвищити ефективність спілкування зі своїми дітьми, пропонуємо скористатися низкою простих технік, які перевірила на своєму досвіді Сью Бівер, практикуючий майстер НЛП, автор системи «Щасливі діти – щасливі ви» і однойменної книги.

1. Перетворіть «Не роби так» в «Зроби так».

Не втікай! Чи не кусайся! – Говоримо ми, а дитина продовжує робити, що робила. Запропонуйте дитині варіант дії, який вам до душі.

Приклад:
Не тягай печиво з коробки! – Візьми яблуко або Допоможи мені, будь ласка, накрити на стіл, і ми разом поп’ємо чай з печивом.
Не розмовляй з набитим ротом! – Скажи, коли прожуєш. Тоді я зможу зрозуміти, що ти мені хочеш сказати.

У деяких випадках можна кинути дитині виклик: «Доведи, що я не правий» – «Посперечаємося, я одягнуся швидше, ніж ти».

2. Перетворіть «Припини» в «Продовжуй».

Скористайтеся цією технікою, якщо вам не приходить в голову альтернатива діям дитини.

Приклад:
Припини кусатися! – У тебе сверблять зубки? Хочеться кусатися? Ось тобі морквина. Кусай її.

Перестань малювати на стінах! – Ось тобі аркуш паперу, малюй тут.

3. Пропонуйте дієвий вибір.

Є такі моменти, коли ви впевнені, що дитина скаже «ні»? Запропонувавши вибір, ви даєте їй відчуття причетності і розуміння, що її бажання і потреби поважаються і враховуються.

Приклад:
Треба одягнутися. – Ти сьогодні сам (-а) вибереш, що вдягнути, або мені вибрати?

Час обідати. Сідай за стіл. – Ти сьогодні сядеш поруч зі мною чи з татом?

Час лягати спати. – Яку тобі казку почитати перед сном – про Червону Шапочку або Трьох Поросят?

4. Отримайте згоду.

Повсякденну рутину у вигляді миття посуду, походу в магазин і т.п. виконувати набагато легше, якщо сфокусуватися на позитивних результатах від цих дій. Миття посуду зробить нашу кухню чистою і охайною, після походу в магазин в будинку з’явиться їжа. Також і з дітьми – якщо дитина буде розуміти, що дасть їй дана дія, вона виконає її з великим інтересом.

Приклад:
Прибери іграшки. – Прибери з підлоги іграшки, і ми зможемо потанцювати разом.
Зроби уроки! – Якщо швидко впораєшся з уроками, зможеш з друзями піти покататися на роликах /піти поїсти морозиво/ сходимо в кіно і т.п.

5. Опустіться на їх рівень.

У ситуаціях, коли дитина вас ігнорує, опустіться на її рівень – так, щоб ваші обличчя перебували на одному рівні, присядьте або візьміть на руки. Тим самим ви продемонструєте дитині свою готовність увійти в її світ.

Приклад:
Дитина сидить за столом, але не їсть, а грається з їжею. Ви готуєте вечерю, періодично нагадуючи їй, що сидіти потрібно рівно, що їсти слід ложкою /виделкою і т.п. Дитина вас ігнорує. Сівши поруч з нею, ви помітите, що вона поглинений своєю грою і можливо вас просто не чує. Сядьте поряд, встановіть зоровий контакт і поясніть, що їжу треба їсти ложкою.

6. Посуньтеся.

Якщо ви знаходитесь обличчям до обличчя з кимось, це може трактуватися або як тісний зв’язок, або конфронтація. Якщо ж ви знаходитеся пліч-о-пліч, то така ситуація інтерпретується як рівноправні відносини. Якщо ви відчули ситуацію протистояння з дитиною, посуньтеся і займіть бічну позицію, розірвавши зоровий контакт.

7. Приєднайтесь до її діяльності.

Дитина поглинена своєю діяльністю, а вам треба їй щось сказати. Опустіться на її рівень і проявіть інтерес до того, чим вона захоплена. Відчуйте ситуацію, прокоментуйте, включіться в її діяльність. Такі регулярні «включення» – прекрасний спосіб розвивати ваші відносини.

Приклад:
Ви кличете дитину вечеряти. Вона вас ігнорує, повторюючи «зараз». Подивіться, чим зайняті син або дочка, допоможіть закінчити ними розпочате. Будь-то вкладання ляльок або парковка машинного парку.
Випробувавши методи на практиці, ви навчитеся застосовувати їх у комплексі. У їх застосуванні будьте послідовні і не забувайте підкріплювати слова справою. Пам’ятайте про відповідність, щоб ваші посили дітям були однозначні.

Приклади:
«Суп їдять ось так …» і несете ложку з супом собі в рот.

«Говори зі мною нормальним тоном» вимовляєте дійсно «нормальним» тоном, а не підвищеним.

     Шановні батьки! Обов’язково хваліть своїх дітей. Але робіть це ефективно. Не просто «Молодець!». Помічайте, як дії дитини призводять до гарних результатів і які її якості при цьому були задіяні. Дитина прибрала свої іграшки? Скажіть: «Яка чиста кімната» (результат). Ти всі свої іграшки склав (дія). Молодчинка! (якість).

Тільки в такій послідовності малюк зрозуміє, за що ви його похвалили.

Шановні батьки і педагоги!

Завантажуйте тематичні завдання, які сприятимуть узагальненню знань ваших дітей про Великдень, розширюватимуть дитячі уявлення про традиції та звичаї свята за посиланням.

 

• Розпочинати статеве виховання дитини слід із раннього дитинства.
• Варто своєчасно надавати дитині інформацію стосовно питань статей, зважаючи на її індивідуальні та вікові особливості розвитку.
• Необхідно стежити за об’єктивністю наданої дитині гендерної інформації, щоб сформувати у неї адекватні уявлення про ту чи ту стать.
• Організовуючи життєдіяльність дівчинки, під час спілкування з нею слід:
• чітко та розгорнуто формулювати інструкції, уточнювати і деталізувати завдання;
• схвалювати прояви її самостійності, старанність, високий рівень якості розв’язання нею завдань;
• наголошувати на соціальній значущості кінцевого результату її роботи;
• оцінюючи результати продуктивної діяльності, варто дивитися дівчинці в очі, посилюючи позитивне враження від її роботи;
• схвалюючи дитину, відзначайте її особистісні якості.
• Під час спілкування з хлопчиком варто:
• не деталізувати пояснення, щоб надати йому змогу самостійно шукати способи розв’язання завдання;
• дати змогу проявляти творчість, винахідництво, новаторство;
• оцінювати, насамперед, процес розв’язання завдання, а також виокремлювати моменти, пов’язані з проявами самостійності;
• намагатися не переривати процес його діяльності, не відволікати;
• схвалювати дитину за конкретні результати, а також відмічати її старанність та зусилля, яких вона доклала.

1. Визнайте за дитиною право на  індивідуальність, право бути собою.

2. Не викривайте дітей в невмінні, а допомагайте знайти шляхи вирішення проблеми. Не порівнюйте дитину з іншими, хваліть його за успіхи і досягнення. Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одного у приклад іншим.

3. При перших невдачах не нервуйте, а підтримайте дитину, допомагаючи їй знайти причини труднощів і намітити шляхи у майбутнє з оптимізмом. Не забувайте, що Ваша оцінка всіх її результатів діяльності досить важлива для дитини, і тому завжди потрібно побачити в дитині щось хороше, це обов’язково їй допоможе повірити у себе і власні можливості.

4. Частіше говоріть дитині, що Вам досить важливо бачити її успіхи і досягнення, що Ви пишаєтеся цім.

5. Пам’ятайте: для дитини чогось не вміти, чогось не знати – це нормальне положення речей, на те вона і дитина. Цим не можна дорікати.

6. Пам’ятайте: неможна демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях і вміннях, Ви старші за віком і досвідом.

7. Перш ніж сварити дитину за невміння, спробуйте зрозуміти природу труднощів.

8. Пам’ятайте: хлопчики за своїм біологічним віком молодше дівчаток-ровесниць на цілий рік. При виховання  дітей це потрібно враховувати.

Джерело: https://naurok.com.ua/pam-yatka-dlya-batkiv-z-gendernogo-vihovannya-ditey-119023.html

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

 

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

ВИХОВНА РОЛЬ СПІЛКУВАННЯ БАТЬКІВ ІЗ ДІТЬМИ

Від того, як батьки ставляться до своєї дитини, чого навчають і як виховують, залежить, наскільки гармонійним буде її розвиток та ефективність суспільного виховання. Про нерозривність зв’язків поколінь у сімейному колі, вплив родинних звичаїв, життєвого до­свіду на дитину влучно та образно говориться в народних прислів’ях і приказках: «Так батьки жили, так і нам треба», «І мій батько та­кий був, і я в нього вдався», «З матері народивсь», «Які самі, такі й сини», «Яблучко од яблуньки не відкотиться, а хоч відкотиться, то хвостиком обернеться», «Яка неня, така й доня», «Яких сотворили, таких і майте», «Ниточка веде до клубочка».

Щодо того, коли слід починати виховання дитини, в народній педагогіці були цілком певні погляди: «Тоді учи, як упоперек на лавці лежить, а як подовж ляже, то тоді вже не навчиш», «Коли дитину не навчили в пелюшках, то не навчите в подушках». Про гар­не виховання дітей кажуть так: «Викохав дитину в добру годину», «Любо й неньці, як дитина в честі», «Батьків син», «Як ластівка з ластів’ятами», «За цю науку цілуйте батька й матір у руку».

Важливою складовою родинного життя є мовленнєве спілку­вання батьків з дітьми та поміж собою; народна мудрість наголо­шує на виховній силі слова у таких влучних народних виразах: «Як батько кричить, то син гарчить, а як батько лається, то син куса­ється», «Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями», «Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться», «Вола в ‘яжуть мотузком, а людину — словами».

Вправляння і привчання у родинному вихованні посідають значне місце, а серед них, у свою чергу, найчастіше використовують­ся показ, тренування, нагадування, прохання, побажання, заохочення, орієнтація на суспільну думку, очікувану радість, настанови, застере­ження, заборони.

Для заохочення використовується схвалення вчинку, подяка, на­города, ласкавий погляд, усмішка. Особливо наголошується на необ­хідності вмілого використання мовленнєвих впливів, адже вихованню шкодять не лише негативні звертання, бо ж «Як часто називатимеш людину свинею, то вона й за рохкає», а й недоречне захвалювання: «Перехвалене — як пересолене».

Дуже важливо уважно ставитися до дитячих запитань добро­зичливо, доступно відповідати на них, спонукати малюка до самостій­ного пошуку («Дітям не відповідати —розуму не мати», «Хто людей питає, той і розум має»).

 

МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ

Основа українського родинного спілкування — мовленнєвий етикет. Уміння говорити, розповідати за народними уявленнями по­чинається з уміння слухати: «Будеш добрим слухачем, будеш добрим оповідачем», «Умієш говорити, навчись слухати».

Про те, що українці цінують у спілкуванні ввічливість, приві­тність, доброзичливість, свідчать такі прислів’я: «Ввічливих та ла­гідних скрізь шанують», «Слова щирого вітання дорожчі за часту­вання».

Слово «ввічливий» в українській мові має давню історію. Щоб під час зустрічей, переговорів показати своє мирне ставлення, відсут­ність ворожості, люди мали дивитись у вічі один одному. Отже, пер­винне значення слова ввічливий — той, хто дивиться у вічі. Згодом слово «ввічливий» стали вживати щодо людини, яка дотримується певних правил, уважна, привітна.

Українці вірили в силу добрих і лихих слів і казали про це так: «Вода все сполоще, лише злого слова ніколи», «Рана загоїться, а лихе слово — ні». Традиційно вживали чимало побажань при вітанні, за­прошенні до столу: «їжте на здоров ‘я», «Смачного», перед виконан­ням будь-якої роботи: «Щоб легко почалося і вдало скінчилося».

Гарною традицією українського мовленнєвого етикету при вітанні є побажання усіляких гараздів, здоров’я, добробуту: «Будь здорова, як риба, гожа, як вода, весела, як весна, робоча, як бджола, багата, як земля свята».

Основою народного етикету є повага до громадської думки.

«Не можна», «Що люди скажуть», «Не сміши людей» — ось правила, якими керувались у поведінці й спілкуванні.

Українська дитина ще змалку вміла вітатися та прощатися. За народним звичаєм дитя вже з року починали вчити «давати чолом», ві­таючись із старшими. В українському селі традиційно вітались як зі знайомими, так і з незнайомими людьми. Першими мали вітатися мо­лодші зі старшими. Дітей привчали розмовляти спокійно та лагідно, чемно вислуховувати дорослих, ввічливо звертатися із проханнями.

Читати повністю »