‘Цікаво і корисно знати’

• Розпочинати статеве виховання дитини слід із раннього дитинства.
• Варто своєчасно надавати дитині інформацію стосовно питань статей, зважаючи на її індивідуальні та вікові особливості розвитку.
• Необхідно стежити за об’єктивністю наданої дитині гендерної інформації, щоб сформувати у неї адекватні уявлення про ту чи ту стать.
• Організовуючи життєдіяльність дівчинки, під час спілкування з нею слід:
• чітко та розгорнуто формулювати інструкції, уточнювати і деталізувати завдання;
• схвалювати прояви її самостійності, старанність, високий рівень якості розв’язання нею завдань;
• наголошувати на соціальній значущості кінцевого результату її роботи;
• оцінюючи результати продуктивної діяльності, варто дивитися дівчинці в очі, посилюючи позитивне враження від її роботи;
• схвалюючи дитину, відзначайте її особистісні якості.
• Під час спілкування з хлопчиком варто:
• не деталізувати пояснення, щоб надати йому змогу самостійно шукати способи розв’язання завдання;
• дати змогу проявляти творчість, винахідництво, новаторство;
• оцінювати, насамперед, процес розв’язання завдання, а також виокремлювати моменти, пов’язані з проявами самостійності;
• намагатися не переривати процес його діяльності, не відволікати;
• схвалювати дитину за конкретні результати, а також відмічати її старанність та зусилля, яких вона доклала.

1. Визнайте за дитиною право на  індивідуальність, право бути собою.

2. Не викривайте дітей в невмінні, а допомагайте знайти шляхи вирішення проблеми. Не порівнюйте дитину з іншими, хваліть його за успіхи і досягнення. Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одного у приклад іншим.

3. При перших невдачах не нервуйте, а підтримайте дитину, допомагаючи їй знайти причини труднощів і намітити шляхи у майбутнє з оптимізмом. Не забувайте, що Ваша оцінка всіх її результатів діяльності досить важлива для дитини, і тому завжди потрібно побачити в дитині щось хороше, це обов’язково їй допоможе повірити у себе і власні можливості.

4. Частіше говоріть дитині, що Вам досить важливо бачити її успіхи і досягнення, що Ви пишаєтеся цім.

5. Пам’ятайте: для дитини чогось не вміти, чогось не знати – це нормальне положення речей, на те вона і дитина. Цим не можна дорікати.

6. Пам’ятайте: неможна демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях і вміннях, Ви старші за віком і досвідом.

7. Перш ніж сварити дитину за невміння, спробуйте зрозуміти природу труднощів.

8. Пам’ятайте: хлопчики за своїм біологічним віком молодше дівчаток-ровесниць на цілий рік. При виховання  дітей це потрібно враховувати.

Джерело: https://naurok.com.ua/pam-yatka-dlya-batkiv-z-gendernogo-vihovannya-ditey-119023.html

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

 

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

ВИХОВНА РОЛЬ СПІЛКУВАННЯ БАТЬКІВ ІЗ ДІТЬМИ

Від того, як батьки ставляться до своєї дитини, чого навчають і як виховують, залежить, наскільки гармонійним буде її розвиток та ефективність суспільного виховання. Про нерозривність зв’язків поколінь у сімейному колі, вплив родинних звичаїв, життєвого до­свіду на дитину влучно та образно говориться в народних прислів’ях і приказках: «Так батьки жили, так і нам треба», «І мій батько та­кий був, і я в нього вдався», «З матері народивсь», «Які самі, такі й сини», «Яблучко од яблуньки не відкотиться, а хоч відкотиться, то хвостиком обернеться», «Яка неня, така й доня», «Яких сотворили, таких і майте», «Ниточка веде до клубочка».

Щодо того, коли слід починати виховання дитини, в народній педагогіці були цілком певні погляди: «Тоді учи, як упоперек на лавці лежить, а як подовж ляже, то тоді вже не навчиш», «Коли дитину не навчили в пелюшках, то не навчите в подушках». Про гар­не виховання дітей кажуть так: «Викохав дитину в добру годину», «Любо й неньці, як дитина в честі», «Батьків син», «Як ластівка з ластів’ятами», «За цю науку цілуйте батька й матір у руку».

Важливою складовою родинного життя є мовленнєве спілку­вання батьків з дітьми та поміж собою; народна мудрість наголо­шує на виховній силі слова у таких влучних народних виразах: «Як батько кричить, то син гарчить, а як батько лається, то син куса­ється», «Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями», «Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться», «Вола в ‘яжуть мотузком, а людину — словами».

Вправляння і привчання у родинному вихованні посідають значне місце, а серед них, у свою чергу, найчастіше використовують­ся показ, тренування, нагадування, прохання, побажання, заохочення, орієнтація на суспільну думку, очікувану радість, настанови, застере­ження, заборони.

Для заохочення використовується схвалення вчинку, подяка, на­города, ласкавий погляд, усмішка. Особливо наголошується на необ­хідності вмілого використання мовленнєвих впливів, адже вихованню шкодять не лише негативні звертання, бо ж «Як часто називатимеш людину свинею, то вона й за рохкає», а й недоречне захвалювання: «Перехвалене — як пересолене».

Дуже важливо уважно ставитися до дитячих запитань добро­зичливо, доступно відповідати на них, спонукати малюка до самостій­ного пошуку («Дітям не відповідати —розуму не мати», «Хто людей питає, той і розум має»).

 

МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ

Основа українського родинного спілкування — мовленнєвий етикет. Уміння говорити, розповідати за народними уявленнями по­чинається з уміння слухати: «Будеш добрим слухачем, будеш добрим оповідачем», «Умієш говорити, навчись слухати».

Про те, що українці цінують у спілкуванні ввічливість, приві­тність, доброзичливість, свідчать такі прислів’я: «Ввічливих та ла­гідних скрізь шанують», «Слова щирого вітання дорожчі за часту­вання».

Слово «ввічливий» в українській мові має давню історію. Щоб під час зустрічей, переговорів показати своє мирне ставлення, відсут­ність ворожості, люди мали дивитись у вічі один одному. Отже, пер­винне значення слова ввічливий — той, хто дивиться у вічі. Згодом слово «ввічливий» стали вживати щодо людини, яка дотримується певних правил, уважна, привітна.

Українці вірили в силу добрих і лихих слів і казали про це так: «Вода все сполоще, лише злого слова ніколи», «Рана загоїться, а лихе слово — ні». Традиційно вживали чимало побажань при вітанні, за­прошенні до столу: «їжте на здоров ‘я», «Смачного», перед виконан­ням будь-якої роботи: «Щоб легко почалося і вдало скінчилося».

Гарною традицією українського мовленнєвого етикету при вітанні є побажання усіляких гараздів, здоров’я, добробуту: «Будь здорова, як риба, гожа, як вода, весела, як весна, робоча, як бджола, багата, як земля свята».

Основою народного етикету є повага до громадської думки.

«Не можна», «Що люди скажуть», «Не сміши людей» — ось правила, якими керувались у поведінці й спілкуванні.

Українська дитина ще змалку вміла вітатися та прощатися. За народним звичаєм дитя вже з року починали вчити «давати чолом», ві­таючись із старшими. В українському селі традиційно вітались як зі знайомими, так і з незнайомими людьми. Першими мали вітатися мо­лодші зі старшими. Дітей привчали розмовляти спокійно та лагідно, чемно вислуховувати дорослих, ввічливо звертатися із проханнями.

Читати повністю »

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Пропонуємо Вашій увазі корисані практичні завдання для розвитку Вашої дитини.

Розвиваючі завдання для дітей допомагають розвитку образного мислення та дрібної моторики, сприйняття кольору, орієнтування в просторі тощо.

Підготувала: вихователь Пестерова Т.Ф. (група «Калинка»)

Діти старшого дошкільного віку стають більш посидючі і готові більш тривалий час перебувати на одному місці, вивчаючи світ, розглядаючи ілюстрації в книгах або займаючись творчістю. Часто подібного роду заняття не дуже сприятливо позначаються на здоров’ї малюків, зокрема на їх опорно-руховому апараті і зору. Як з’ясувалося, всьому виною неправильно підібраний письмовий стіл.

Основні принципи вибору письмового столу

Перш ніж купувати письмовий стіл, слід пам’ятати про те, що, щоб не нашкодити дитині, необхідно вибирати такий стіл, сідаючи за який, дитина буде без проблем спиратися ліктями об стільницю. Якщо висота стільниці обрана вірно, купіть дитині підставку для книги, будова якої дозволяє останній перебувати під кутом сорок п’ять градусів і тим самим не перевантажувати очі дитини. Однак, для того, щоб це правило спрацювало, підставку необхідно встановлювати на відстані тридцяти сантиметрів, тим самим ви знімете ще й навантаження з шийних хребців.

Ідеальний письмовий стіл той, який має регулятори висоти і нахилу стільниці. Як показує практика, при письмі дитина, в більшості випадків, нагинається нижче, ніж належить, тому важливо, щоб зошит посувався до очей, а не навпаки. Інакше не виключено, що незабаром ваш малюк почне скаржитися на головні болі, а також болі в спині. У самих запущених випадках у дитини може розвинутися викривлення постави, а потім і сколіоз.

Колір і розміри письмового столу

Як виявилося, колірна гамма письмового столу виконує важливу роль в житті дитини. Психологи стверджують, що, вибираючи письмовий стіл для дитини, краще віддавати перевагу нейтральним відтінком стільниці, ніяких темних або занадто світлих тонів. Темні відтінки столу здатні вбирати в себе все світло, тим самим сприяють появі у дитини втоми, а світлі і зовсім можуть викликати брижі в очах. Тому найбільш вдалим вважається письмовий стіл з кольором натурального дерева.

Але як же визначити потрібний розмір виробу? А для цього потрібно всього лише посадити дитину за стіл, якщо її опущені лікті звисають на шість сантиметрів нижче від стільниці, то стіл їй підходить. Якщо ж ні, то такий стіл не рекомендується купувати.

За матеріалами: http://mebdostavka.ru/shop/mebel-dlya-ofisa-i-ucheby/pismennye-stoly– інтернет магазин письмових столів МебДоставка.