Психологічне благополуччя характеризується як комфортний емоційний стан.

  Психологічно благополучна дитина – це перш за все дитина спонтанна і творча, життєрадісна і весела, відкрита, яка пізнає себе і навколишній світ не тільки розумом, а й почуттями, інтуїцією. Вона повністю приймає саму себе і при цьому приймає цінність і унікальність оточуючих її людей.
  Психологічне благополуччя дитини забезпечує високу самооцінку, сформований самоконтроль, орієнтацію на успіх у досягненні цілей, емоційний комфорт. Саме емоційне благополуччя є найбільш ємним поняттям визначення розвитку дитини.
  Головна роль у розвитку у дитини емоцій як основи подальшого морального розвитку належить родині. Те, що дитина в дитячі роки набуває в сім’ї, вона зберігає протягом усього подальшого життя.

  Щоб зберегти психологічне благополуччя дитини, необхідний сприятливий психологічний клімат в родині.

  Психологічний клімат сім’ї визначає стійкість сімейних відносин, надає рішучий вплив на розвиток дітей. Його створюють члени кожної сім’ї і від їхніх зусиль залежить яким він буде, сприятливим чи несприятливим.

 Для сприятливого психологічного клімату сім’ї характерні такі ознаки: згуртованість, можливість всебічного розвитку особистості кожного її члена, висока доброзичлива вимогливість членів сім’ї один до одного, почуття захищеності та емоційної задоволеності, гордість за приналежність до своєї сім’ї, відповідальність. У сім’ї з сприятливим психологічним кліматом кожен її член відноситься до решти з любов’ю, повагою і довірою, до батьків – з шануванням, до слабшого – з бажанням охоче допомогти в будь-яку хвилину. Важливими показниками сприятливого психологічного клімату сім’ї є прагнення її членів проводити вільний час в домашньому колі, розмовляти на цікаві для всіх теми, разом виконувати домашню роботу, підкреслювати достоїнства і добрі справи кожного. Такий клімат сприяє гармонії, зниженню гостроти конфліктів, що виникають, зняттю стресових станів, підвищенню самооцінки. Вихідною основою сприятливого клімату сім’ї є подружні стосунки. Спільне життя вимагає від подружжя готовності до компромісу, вміння рахуватися з потребами партнера, поступатися один одному, розвивати в собі такі якості, як взаємна повага, довіра, взаєморозуміння.
 Коли члени сім’ї відчувають тривожність, емоційний дискомфорт, відчуження, в цьому випадку говорять про несприятливий психологічний клімат сім’ї. Все це перешкоджає виконанню сім’єю однієї з головних своїх функцій – психотерапевтичної, зняття стресу і втоми, а також веде до депресій, сварок, психічної напруженості, дефіциту в позитивних емоціях. Лайки в присутності дитини в одних випадках сприяють виникненню у неї неврозу, а в інших – посилюють вже наявні порушення нервової системи.
  З огляду на дані характеристики, дорослий завжди повинен намагатися бути в гарному настрої. Адже дитина – така вразлива істота, вона як губка вбирає і хороше, і погане. Копіює поведінку дорослого і «виносить» її в суспільство, яким для дитини є однолітки в групі дитячого саду.

 Таким чином, щоб зберегти психологічне благополуччя дитини необхідно:

1) мати уявлення про різні етапи в житті дитини;

2) ставитися до дитини як до рівноправного партнера;

3) брати активну участь в житті сім’ї;

4) завжди знаходити час, щоб поговорити з дитиною;

5) цікавитися проблемами дитини, вникати у всі виникаючі в її житті складності;

6) допомагати дитині розвивати свої вміння та таланти;

7) поважати право дитини на власну думку.

  Отже, при виконанні даних рекомендацій, у дитини буде формуватися адекватна самооцінка, розвиватися позитивні якості особистості, і найголовніше дитина буде прийнятий групою однолітків, а значить і емоційний розвиток стане сприятливим.