З досвіду роботи практичного психолога ДНЗ Швабської Т.М.

 

Терапевтичне малювання є досить актуальними  методом психокорекції тому, що це найдревніша і найприродніша форма вираження та зміни емоційного стану дитини, а також один  із найбільш прогресивних і популярних напрямів у сучасній психоло­гії.

Процес малю­вання виконує профілактичну і терапевтичну функцію. Найефективніші результати  його використан­ня  виявляються в емоційній сфері.

Зацікавившись цим методом корекції, стала використовувати його у роботі з дошкільниками.

 Малюнко – терапія у по­всякденній роботі з дитиною виконує такі функції:

І. Малюнок дає змогу проводити первинну діа­гностику стану емоційної сфери дитини.

2. Сприяє розвитку дрібної моторики, тактиль­них відчуттів, просторового мислення, зорово-моторної координації та окоміра.

3. Стимулює розвиток лівої півкулі головного мозку дитини, сприяючи розвитку образного мис­лення.

4. Дає можливість показати плоди своєї праці іншим, наприклад зробити виставку, викликаючи у дитини позитивні емоції.

5. Підвищує пізнавальну активність дитини.

6. Розвиває спонтанність, удосконалює пам’ять, увагу, фантазію, спостережливість.

7. Розвиває відчуття внутрішнього контролю до почуттів і тілесних відчуттів.

8. Стимулює формування позитивної самооцін­ки дитини.

9. Стимулює розвиток творчого потенціалу ди­тини.

І0. Розвиває навички спілкування: діти краще співпрацюють одне з одним, намагаються домо­витися, шукають шляхи для компромісу.

У процесі роботи з дітьми дійшла виснов­ку, що різні матеріали по–різному впливають на ди­тину.

• Фарби — знімають скутість дитини.
• Олівці — стримують гіперактивність.
• Простий олівець — знімає невпевненість, адже можна стерти і перемалювати.
• Глина (пластилін, со­лоне тісто) — робота з агресією, знімає негативні емоції і скутість.
• Колаж (наприклад, із журналь­них вирізок) — зменшує тривожність, страх перед невмінням малювати, невпевненість.

В малюнко–терапії надзвичайно важливе використан­ня кольору. В процесі роботи виявила, що, якщо принести ді­тям набір фарб, заздалегідь прибравши з нього чорну фарбу, а дитина наполягає поверну­ти її — це означає, що їй необхідна розрядка че­рез чорний колір. Якщо дитина зафарбовує аркуш темною холодною фарбою, пропоную їй намалювати на ньому жовтогарячі відбитки рудої лисиці, квіткову поляну, осіннє листя. Таким чином вносимо яскраві плями в дитячий малю­нок, а значить, у настрій дитини.

Основною метою моєї роботи є не вчити дитину малю­вати, а за допомогою малювання допомогати ви­рішити проблему, давати вихід творчої енергії.

Результатом цієї роботи є  не  чудове малювання, а те, що дитина наприкінці заняття починає усміхатися. Тому на заняттях  пояснюю дітям, що якість малюнка не враховується,  кольори вони мо­жуть вибирати будь–які, малювати за бажанням.

Пояснюю дітям, що під час малювання вони можуть просити допомоги.  Позитив­ні результати дитині приносить не лише малювання, а й споглядання за цим процесом. Вона завдяки спогляданню отримує ту емоційну роз­рядку, яка потрібна.

Найефек­тивнішими  техніками в моїй роботі з дошкільниками є:

• малювання пальчиками;
• малювання долоньками, на вологому;
• малюнок-відбиток;
• кляксографія.

Використання таких різноманітних технік дає мені змогу не лише індивідуалізувати роботу дитини, а й задіяти якомога більше органів чуття, дозволяє не обмежу­вати дитину у своєму виборі і сприяє розвитку її креативності.

Велике значення надаю використанню під час малювання  музиці (дитячі пісні, мелодійні композиції, зву­ки природи). Це сприяє не лише створенню позитивного мікроклімату в групі, але й зняттю м’язової та емоційної напруги, створює ситуацію творчості, знімає тривожність, страх перед невмінням.

В своїй роботі використовую малюнко-терапевтичний метод, як в індивідуальній, так і груповій формі. Із практики роботи можу ска­зати, що групова робота є найцікавішою, ак­тивною і стимулювальною для дітей.

Групові заняття з  малюнко – терапії за­звичай будую за такими етапами:

Етап І. Діагностичний. Він передбачає до­слідження емоційної сфери дитини на початку роботи. Для цього використовую проективні методики, адоптовані для дітей:

• «Неіснуюча тваринка» М. 3. Дукаревич;
• «Будинок-дерево-людина» Дж. Бука;
• «Малюнок сім’ї» Т. Хоментаускаса.

 Підбираю методи­ки, в яких є дія чи «вибір дії»:

• «Емоційні обличчя» Н. Семаго.
• 8 кольоровий тест Захарова.
• Тест М. Люшера, А. Лутошкіна.

Етап 2: Проведення групових корекційно-розвивальних занять за програмою «Кольорові емоції».

Ці заняття дають мені змогу  дослі­дити та проаналізувати емоційний стан кожної дитини, знизити рівень емоційної напруги (тривожніс­ть, страхи, агресивність, замкнутість), розвинути творчі здібності та образне мислення.

Можна зробити висновок, що малюнко-терапія — один з ефективних методів для корекції емоційної сфери.  Розвиваючи у дитини закла­дений природній потенціал, ми створюємо умови для гармонійної, вольової і психічно здорової осо­бистості, здатної до саморегуляції та самоконтро­лю. Саме це допоможе виховати активну твор­чу особистість, здатну реалізувати себе в житті.