ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ-ЛОГОПЕДУ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

1. Прагнути зрозуміти батьків, «побачити» проблему очами співрозмовника, емоційно відгукнутися на неї.

2. Слухаючи питання і висловлювання батьків, важливо звертити увагу на їх жести, міміку, інтонацію, «вловлювати» підтекст.

3. Знати основи психології спілкування, щоб самому вміти усвідомлено використовувати пози, інтонації мови, вираз обличчя.

4. Будувати спілкування на основі діалогу, рівності партнерских відносин.

5. Не вдаватися до повчального тону при спілкуванні навіть з самими «неблагополучними» батьками, рекомендації давати у формі побажань.

6. никати оцінної позиції, утримуватися від критики співрозмовника.

7. Зберігати конфіденційність інформації.

8. Не підкреслювати особливості дефекту тієї чи іншої дитини, якщо розмова йде в присутності кількох батьків.

9. В умовах колективного спілкування з батьками використовувати лише позитивні приклади з життя дітей. Негативні приклади обговорювати строго індивідуально.

10. Міркуючи про проблеми і труднощі дитини, спілкуватись, дотримуючись емоційно-позитивного ставлення і поваги до неї.

11. Використовувати яскраві приклади і переконливі аргументи, приводити науково-достовірну інформацію з точки зору психолого-педагогічної літератури, уникаючи складних
понять і професійних термінів. (Робочі терміни вчителя-логопеда можуть бути незрозумілі батькам і створять бар’єр в спілкуванні.)

12. Уникати використання в бесіді таких слів, як «дефект», «порушення» і їм подібні, що викликають природну реакцію протесту і, як наслідок, негативне ставлення до вчителя-логопеда. Краще замінювати їх більш нейтральними: «труднощі», «проблеми», «недоліки».

13. Використовувати доброзичливий, довірливий тон, що викликає симпатію батьків.

14. Дотримуватися принципів недирективностІ, безоцінюваності, особистісно орієнтованого підходу, коректності.