Author Archive

У системі освіти триває атестаційний період педагогічних працівників, і саме грудень є одним із ключових етапів цього процесу. Відповідно до оновленого Положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого МОН, до 20 грудня заклади освіти та педагоги мають виконати низку обов’язкових дій.

Що потрібно зробити до 20 грудня

До цієї дати атестаційні комісії зобов’язані:

• затвердити списки педагогічних працівників, які проходитимуть чергову атестацію;
• визначити строки атестації, графік засідань комісії;
• встановити терміни подання документів та електронну адресу для їх надсилання.

Для педагогів грудень також є критичним дедлайном:

• до 20 грудня педагоги, яких випадково не внесли до списку, можуть подати заяву з вимогою включити їх до переліку осіб, що атестуються;
• до 20 грудня подають заяви і ті працівники, які ініціюють позачергову атестацію.

Положення чітко визначає: якщо педагог має навантаження з кількох предметів, він атестується з того предмета, який викладає за спеціальністю або посадою, а присвоєна кваліфікаційна категорія поширюється на все педагогічне навантаження.

Обов’язковою умовою атестації є підвищення кваліфікації саме з тих освітніх компонентів, на які поширюється категорія.

Джерело: https://oplatforma.com.ua/news/108634-atestatsiia-pedpratsivnykiv-shcho-zrobyty-do-20-grudnia?utm_source=push_news&utm_medium=webpush&utm_campaign=push_

PUZO_news_16.12.2025_1&utm_content=2796226031&utm_term=news

Емоційна компетентність — це здатність проявляти й розрізняти емоції — як власні, так і іншої людини. Дитина ще не вміє керувати своїми емоціями, стримувати їхні небажані прояви. Вся її активність — виразно емоційна, забарвлена позитивними чи негативними переживаннями. Тому одним з найбільш важливих завдань батьків та вихователів є допомога дитині в освоєнні емоційного світу.

Емоційний інтелект дитини — це здатність розуміти, розпізнавати та керувати власними емоціями, а також сприймати й реагувати на почуття інших, що сприяє кращій соціальній адаптації, емпатії, стресостійкості та впевненості в собі. Його розвиток допомагає дитині легше встановлювати контакт з однолітками, вирішувати конфлікти та формує базу для здорових стосунків у майбутньому. 

У СТАТТЯХ, які ми вам, шановні педагоги і батьки, рекомендуємо, розміщені професійні поради для розвитку емоційної компетентності дітей 3-6 років та емоційного інтелекту дошкільників від фахівців у сфері психології та педагогіки. Інші їхні рекомендації щодо розвитку важливих навичок у дошкільнят можна знайти на платформі «НУМО» — ресурсі, створеному командою UNICEF Ukraine, Всеукраїнським фондом «Крок за кроком» та відомим українським психологом Світланою Ройз.

• Читайте дитині казку стільки разів, скільки вона просить. «Проживання» казкового сюжету — складний процес, тож дитина потребує багаторазового звернення до сюжету улюбленої казки.
• Казку ліпше не читати, а розповідати. Так ви матимете змогу спостерігати за реакцією дитини.
• Використовуйте казкові події для формування особистості дитини.
• Пам’ятайте про специфіку сприймання дітьми казкових подій з чарівним підтекстом — для дорослих кидання персонажів у вогонь є порушенням їхніх прав, а для дитини — впевненість у тому, що зло знищене.
• Не пояснюйте дитині глибинного змісту казки. Він має бути прихованим від неї та впливати на підсвідомість лише через тексти, а не за допомогою тлумачення подій.
• Не імпровізуйте, вводячи у казку персонажів та розгортаючи нові сюжетні лінії з реального світу. Адже так ви вносите плутанину у диференціацію дитиною казкових та реальних подій.
• Розповідаючи казку, використовуйте казковий зачин: «У якомусь царстві, не в нашому господарстві жили собі…» або «Ген у далекому краї, за дев’ятьма ріками, за дев’ятьма лісами жили собі…» — це ті ворота, через які дитина одразу ж потрапляє у казковий світ.

Необхідно відзначити, що казкотерапія називають прекрасним захоплюючим шляхом, який допомагає вирішувати нашим дітлахам вікові проблеми.

 

  

Якщо запитати, яке найзатишніше слово взимку, то більшість з нас не замислюючись відповість – чай! Так-так, саме чашечку ароматного гарячого чаю з лимончиком представляємо ми, коли “хрускотом” з роботи по снігу додому і саме чай (як довели вчені) більше бадьорить нас вранці, надихаючи на трудові будні.

 

Міжнародний день чаю відзначається, в основному, в країнах, які виробляють чай, таких як: Бангладеш, Непал, В’єтнам, Індонезія, Кенія, Малаві, Малайзія, Уганда, Індія і Танзанія. Перший День чаю відзначили в Нью Делі 15 грудня 2005 року, святкування дня чаю вдруге відзначали в Шрі Ланці. Святкування і, попередні їм, міжнародні конференції організовуються рухом профспілок. Взагалі цей день направлений на привернення уваги спільноти до впливу глобальної торгівлі чаєм на робочих, невеликих фермерів і споживачів.

 

Але свято також і хороший привід поговорити про чай. У Китаї цей день не відзначається, у них і без нього чайна тема крокує попереду планети всієї. Вчені, що досліджують властивості чаю, схилилися до того, що чай в класичному вигляді отримують тільки з однієї рослини – Camellia sinensis. Рослина відноситься до роду Камелія сімейства Чайні. Листя камелії використовуються для чорного і зеленого чаю, а також чаю улун. Існує ціле сімейство Чайні, але в нього входять зовсім інші трави.

 

Історія сучасного чаювання почалася з 2737 року до нашої ери, коли другий імператор Китаю Шень-нун відкрив для світу чай. Одного разу він, спостерігаючи за групою працюючих селян, кип’ятив воду для пиття, і листочки з рослини, з якою він стояв рядом, впали в його казанок з гарячою водою і пофарбували воду. Допитливий імператор спробував відвар – так була випита перша чашка чаю. Сам імператор Шень-нун – особистість дуже цікава. Його ім’я перекладається, як «божественний хлібороб», також він відомий, як Імператор п’яти злаків. Його вважають батьком китайського сільського господарства. Вважається, що він винайшов плуг і вчив мистецтву сільського господарства. Шень-нун ідентифікував сотні лікувальних і отруйних трав, особисто пробуючи їх для встановлення їх цінності, що було дуже важливим для розвитку традиційної китайської медицини. Європейці почули про чай, коли Португальський священик, який поширював католицизм по Китаю, спробував чай ​​і написав про його лікарські і смакові переваги.

 

Споживання чаю пов’язано з національними й історичними традиціями різних країн. Для багатьох народів чай є життєво важливим продуктом харчування. Без цього напою вже неможливо уявити собі життя пересічного українця. Дружні бесіди за чашкою чаю сприяють налагодження взаємин, спонукають до позитивних думок, налагодження креативних ідей, створюють гарний настрій.

То ж насолоджуйтесь ароматним чаєм і будьте здорові!

З Міжнародним Днем чаю!

Джерело:

 http://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=454&year=2016

http://calendar.online.ua/ukr/prazdnik/2024/mezhdunarodnyy-den-chaya/

 

19 грудня прийнято святкувати День святого Миколая Чудотворця. Хто ж він, цей гість з неба, якого з нетерпінням чекають діти?

Колись дуже-дуже давно жив в одному місті, служив Господу Богу і людям єпископ Миколай. Всі знали, який він добрий та щедрий. З самого дитинства він ніколи не проходив повз людського горя. Був дуже тихим і незлопам’ятним. Поважав своїх батьків. Молився, щоб у всьому світі було більше справедливості, любові, добра і милосердя.

Коли померли батьки, Миколай роздав своє майно людям, а сам став священиком. Він зробив багато добра за своє життя. А так як не хотів наживати слави на чужому горі, то робив все таємно.

За легендою, своїми молитвами Микола зцілював недужих, сліпих і калік. Микола всім серцем любив дітей і кожному хотів подарувати бодай крапельку своєї любові. Саме тому День святого Миколая так люблять діти і дорослі.

Свято Миколая з давніх часів відзначали з особливими почестями. Народ здавна славив святого Миколая. Напередодні 19 грудня хтось найповажніший у родині, як правило, дідусь, перевдягався в Миколу і заходив до оселі з подарунками. Щоб отримати не прутик, а солодкість, діти повинні були вести себе добре і бути слухняними дочками і синами. Протягом року хлопці старанно допомагали батькам по дому і шанобливо ставилися до старших. Напередодні свята діти згадували свої хороші і погані вчинки: яких більше? Дістанеться їм подарунок або, може, прутик?

 

Вночі, коли зірки тихо наспівуючи колискову, до кожного дитині приходив святий Миколай і клав під подушку подарунки. До подарунків іноді прив’язував срібний прутик – нагадування про те, що колись неслухняних дітей їм карали. А щоб Микола знав, що подарувати, перед святом діти писали йому листа і молилися.

Традиційні солодощі в цей день – медове печиво. Його так і називають – «миколайчики». Вони такі смачні і солодкі, що їх раді отримати в подарунок і діти, і дорослі.

 

    Святий отче Миколаю

                    Віра Багірова

                                     Святий отче Миколаю,

                                     Ти нікого не минаєш,

                                     Подаруй мені потіху,

                                     І торбину, повну сміху,

                                     І здоров`я для родини,

                                     Красну долю для Вкраїни.

 

Джерела:

• http://ped-kopilka.com.ua/raznoe/semeinye-prazdniki/den-svjatogo-nikolaja.html
• http://pprraavvddaa.com/hobbi/verses%20about%20sainted%20Nick.php