Категорії
КАЛЕНДАР ЗАПИСІВ
Березень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лют    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

‘Семінари і консультації для педагогів’

postheadericon СЕМІНАР-ПРАКТИКУМ З ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ У ДОШКІЛЬНИКІВ»

Підготувала: вихователь-методист ДНЗ Васильєва Н.А.0_93a2e_2265c91d_XL

МЕТА:

  • підвищити рівень теоретичної підго­товки педагогів щодо питань патрі­отичного виховання дошкільників в умовах сьогодення;
  • розкрити необхідність посилення патріотичного виховання у ДНЗ;
  • удосконалити уміння і навички педагогів щодо орга­нізації патріотичного виховання до­шкільників;
  • розширити та уточнити знання  педагогів щодо принципів, методів, приймів і форм роботи з дітьми з осно­вних напрямів патріотичного вихован­ня дітей дошкільного віку;
  • розглянути прийоми просвітницької роботи вихователя з батьками з патріотичного виховання.   

 ДАТА ПРОВЕДЕННЯ:  22.01. 2015 року

ХТО ПРОВОДИТЬ:  вихователь-методист Васильєва Н.А., практичний психолог Швабська Т.М.

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ:  практикум

ОБЛАДНАННЯ: фішки: сонечка і зірочки на кожного учасника, папір, олівці, ручки, ватмани, квіточки, листи з завданнями для кожної  групи, кошик, українські абетки, мішечок, стікери.

 ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ:

 І. Вступна частина.

       1. Вітання учасників семінару-практикуму

       2. Прийняття правил семінару.

       3. Очікування.

ІІ. Лекційний модуль.

    2.1. Міні-лекція «Суть і принципи патріотичного виховання в сучасному українському суспільстві»

      2.2.   Вправа «Різновиди патріотизму» (обговорення проблеми у загальному колі)

ІІІ. Семінарський модуль

      3.1. Вправа «Асоціативний ряд»

      3.2. Вправа «Сформулюй завдання»

      3.3. Вправа «Закінчи речення»

      3.4. Коротке інформаційно-підсумкове повідомлення «Треба пам’ятати»

      3.5. Вправа «Мудра торбинка – для вихователів родзинка»

      3.6. Вправа «Сплетемо віночки з художнього слова»

     3.7. Вправа «Склади пам’ятку «Що повинно бути в національно-патріотичному куточку групи»

      3.8. Вправа «Розшифруй слова»

      3.9. Вправа «Активне слухання» – «Виховання любові до рідного міста – найдієвіший засіб патріотичного виховання»

      3.10. Вправа «Читання по колу»

      3.11. Вправа «Абетка роботи з батьками»

IV. Підведення підсумків.

     4.1. Вправа «Валіза – кошик – м’ясорубка»

    5. Підсумок. Методичні рекомендації для учасників семінару.

ХІД СЕМІНАРУ-ПРАКТИКУМУ:

І. Вступна частина.

     Педагоги заходять до зали, вихователь-методист пропонує їм витягнути фішки у формі сонечка і зірочки, поділитися на дві команди, згідно витягнутих фішок.

    «Патріотизм – це, образно кажучи, сплав почуття й думки, осягнення святині – Батьківщини – не тільки розумом, а й передусім серцем… Патріотизм починається з любові  до людини. Патріотизм починається з колиски».

  (Василь Сухомлинський)

1. Вітання учасників семінару-практикуму (вихователь-методист), 2 хв.

Озвучування  теми  семінару-практикуму «Особливості виховання патріотизму у дошкільників».

2. Прийняття правил проведення семінару (практичний психолог), 1 хв.

3. Очікування (практичний психолог), 3 хв.

 ІІ. Лекційний модуль

 2.1. Міні-лекція «Суть і принципи патріотичного виховання в сучасному українському суспільстві» (вихователь-методист).

      Вихователь-методист: Видатний український педагог В. О. Сухомлинський у книзі «Народження громадянина» писав: «Домогтися того, щоб вихованця вже з дитинства хвилювало теперішнє та майбутнє Вітчизни, – одна з найважливіших передумов запобігання моральним зривам у дитячі роки. Патріотичні думки, почуття, тривоги, патріотичний обов’язок, громадянська відповідальність – це основа почуття людської гідності Той, у кому ви сформували ці якості душі, ніколи не виявить себе в чомусь поганому, навпаки – він прагнутиме виявляти себе тільки в доброму, гідному наших ідей, нашого суспільства».

      Патріотичне виховання – це система високоефективних ідей, принципів, методів, доступних та емоційно наснажених засобів, приймів і форм роботи з дітьми.

    Принципи  патріотичного виховання визначають вихідні положення, згідно з якими організовується навчально-виховний процес.

1.   Принцип пріоритетності і української національної ідеї в вихованні. У преамбулі Конституції України, в Декларації про державний суверенітет України, Законі «Про дошкільну освіту» та інших державних документах визначено головну ідею українського народу – побудову Української незалежної держави. Саме цю ідею положено в основу в навчально – виховні дошкільні заклади. Ця ідея є основоположним принципом патріотичного виховання і передбачає формування національно свідомої особистості, людини, гідної своєї держави та суспільства.

2.   Принцип поєднання національного та загальнолюдського у вихованні. Специфічно національне і загальнолюдське – не альтернативні, а взаємозв’язані аспекти в процесі пізнання дитиною особливостей життєдіяльності свого етносу, в її духовному розвитку та становленні як громадянина. Діти в дитячому садку оволодіють мовою, засвоюють духовно – культурні традиції народу. Від роду до народу, нації і далі до світової спільноти – такий природний шлях становлення цивілізованої людини. Порушення його спричинює деформації  у розвитку особистості. Не можна сформувати патріота й громадянина, виховати висококультурну людину, переступаючи через культурно – історичні цінності своєї нації або загальнолюдські цінності.

3. Принцип систематичності й неперервності виховання. Він забезпечує послідовність і наступність прилучення дітей до духовності народу, формування цілісної особистості зі стійкими громадянськими і патріотичними якостями. Система патріотичного виховання передбачає цілеспрямоване формування в підростаючого покоління якостей, що відображають особливості психології українців: їхнього характеру, самосвідомості, способу мислення тощо.

     У сучасній літературі патріотичне виховання трактується як виховання, що формує усвідомлення своєї причетності до історії, традицій, культури свого народу, любов до своєї Батьківщини, вболівання за долю свого народу, його майбутнє.

      Результатом ефективного патріотичного виховання є формування патріотизму. Поняття «патріотизм» в різні періоди розвитку соціуму трактувалося неоднозначно.     Майже в усіх наукових роботах, публіцистичних статтях автори дотримуються думки, що патріотизмце, перш за все, любов до батьківщини і діяльність на її користь. Дані погляди збігаються із визначенням одного із найавторитетніших енциклопедичних видань Larousse:Патріотизм – любов до вітчизни, тобто країни, міста, місця де народився, спільноти індивідів, які мешкають на одній землі, єдині у своїх культурних прив’язаностях і в прагненнях захищати свої цінності”.

     У словниках та енциклопедичних виданнях патріотизм визначається через любов до Батьківщини. Укладники “Словника іншомовних слів” під патріотизмом розуміють “любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність до подвигів і жертв в ім’я інтересів своєї вітчизни”.

    2.2. Вправа «Різновиди патріотизму» (обговорення проблеми у загальному колі)

Мета: привернути увагу педагогів до проблемного питання, спонукати до пізнавальної діяльності, актуалізувати опорні знання.

     Вихователь-методист: Патріотизм є складним і багатогранним явищем. Багатоаспектність і складність соціального явища, яким є патріотизм, обумовлює розмаїття його форм. У сучасній педагогічній літературі виділяють щонайменше три різновиди патріотизму:

1). Н. Кисельова, базуючись на формаційному поділі історії суспільства, виділяє античний, християнський, буржуазний і радянський патріотизм. У науковому світі існують інші підходи. У випадку, коли держава розглядається як об’єкт патріотизму, виникає форма “державного патріотизму”.

     Державний патріотизм ґрунтується на остаточній меті нації – побудові власної держави, державному самовизначенні, державницькому світогляді та державницькому почутті; це вищий патріотизм, який базується на державній ідеології та пов’язаний з почуттям громадянськості. В.С. Мухіна неодноразово наголошує, що формулою нового українського патріотизму має стати принцип: Україна – держава для всіх громадян. Український громадянин, отримавши цей статус, повинен усвідомлювати, що він бере на себе певні обов’язки. Таким чином, сучасний український патріотизм слід визначати не лише за ознаками спілкування рідною мовою чи любові до певних культурних цінностей, а і як мислення з повагою до країни і з любов’ю до малої батьківщини.

2). Поряд із державним існує особистісний патріотизм. Ідея розуміння патріотизму в особистісному плані набула теоретичного обґрунтування у П. Ігнатенка. Він розглядав патріотизм як культурну творчість і національну напругу власних сил. Саме цей особистісний акт, а не гола військова могутність створює, на його думку, велич держави, формує праведну і благословенну любов до Батьківщини. Особистість є продуктом діяльності суспільства, носієм і творцем суспільної свідомості.

3). Окремі автори виокремлюють форму громадянського патріотизму. Як пише В. Гонський, Україна вступила в нову епоху – епоху громадянського патріотизму. Це передбачає спокійне сприйняття факту, що всі українці різні. Але всі вони також рівні і однаково цінні для Батьківщини. Рівні перед державою, перед законом, перед працедавцем, перед культурними смаками тощо.

     На думку А. Вирщикова і Г. Табатадзе, в основі громадянського патріотизму “… лежить свобода, рівноправність, почуття причетності до проблем суспільства і держави, громадянська мораль і природна підтримка природних рефлексів: гордість за власну оселю, двір, сусіда, спортивну команду, місто, регіон”.

4). Наступною формою патріотизму, що знайшла відображення в науковій літературі є військовий патріотизм. Раніше зазначалось, що патріотизм найяскравіше проявлявся у критичні для Вітчизни моменти.

5). Етнічний патріотизм – ґрунтується на почутті власної причетності до свого народу, на любові до рідної мови, культури, до власної історії тощо.

6). Територіальний патріотизм базується на любові до того місця на землі (до місцевості, ландшафту, клімату тощо), де людина народилася.

    Головна функція патріотичних почуттів полягає у позитивному ставленні до свого народу, Батьківщини.

      Як зазначає В.Вугрич, суб’єктом патріотизму є людина як суспільна істота, а об’єктом – народ, Батьківщина.

     Таким чином, патріотичні почуття українського народу є емоційним аспектом національного державницького світогляду, що включає почуття належності до України, її історії, віру в майбутнє своєї держави. Найвищою формою патріотизму виступає почуття любові до Батьківщини, готовність терпіти муки й навіть іти на смерть заради неї.

 ІІІ. Семінарський модуль

      Завдання 1. Вправа «Асоціативний ряд»

     Мета:

– дати визначення терміну «патріотизм»;

– розвивати вміння логічно і послідовно висловлювати свої думки

    Вихователь-методист: Пропоную вам дібрати асоціативний ряд до терміна «ПАТРІОТИЗМ». Завдання полягає в тому, щоб навпроти кожної літери записати ті слова, які асоціюються у вас із поняттям «патріотизм».

     Висновок: на вашу думку, патріотизм – це…

     Вихователі працюють в групах. Кожна група записує свої асоціації, презентує їх, потім робиться загальний висновок. Практичний психолог записує всі асоціації на великому аркуші паперу і озвучує в кінці.

     Вихователь-методист: Нині, як ніколи, гостро на­було актуальності виховання громадянина-патріота, відповідального, відданого своїй країні. Цей аспект виховної роботи у практиці сучасних до­шкільних закладів представлено нормативними документами.

     Так, у новій редакції Базового ком­понента дошкільної освіти, як у державному стандарті, зазначено, що старший дошкільник має орієнтуватися в тому, що рідна країна має свою територію, на якій проживають українці, що мають свою культуру, звичаї, мову, визначає ознайомлення дітей з поняттями «держава»; «народ»; «людство», з правами та обов’язками громадян України.

         Завдання 2. Вправа «Сформулюй завдання»

      Керуючись новою редакцією Базово­го компонента дошкільної освіти, ви повинні знайти в кожній освітній лінії і сформулювати завдання з національно-патріотичного виховання дошкільників відповідно до змісту нової редакції Базового компонента дошкільної освіти (Робота в групах протягом 12 хв.).

Кожна група презентує свої завдання, вихователь-методист робить загальний висновок і озвучує всі завдання, сформульовані педагогами обох груп.

ukr_dina1

Читати повністю »

postheadericon «МОВЛЕННЄВИЙ АСПЕКТ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА»

Співдоповідь до педради з питання:

«Розвивальне середовище – неообхідна умова розвитку особистості дитини через різні види діяльності»

 

Підготувала: вчитель-логопед Муртазіна Н.В.

Центральною фігурою освітнього процесу є дитина — мовленнєва особистість. Пошук і прозабезпечення природовідповідних компонентів середовища, які б допомагали її повноцінному становленню, триває у роботі зі старшими дошкільниками. Основою розвивального середовища для становлення такої особистості є забезпечення доброзичливої атмосфери, де б дитині надавалося право на мовленнєву активність, на довіру, на помилку та доброзичливе ставлення. Перший і найваж­ливіший компонент успішного процесу — насичення мовленнєвого середовища, в якому постійно чи тим­часово перебуває малюк, зразками рідної мови.

Мовлення дитини є особливою формою її діяльності й особливим результатом її зусиль в освоєнні життєво­го простору.

Мірою розвивальності можна вважати такі компо­ненти, які сприяють створенню та розширенню світо­гляду дитини, формують у неї гуманні переживання, базові особистісні якості, що виявляються в мовлен­нєвій компетентності. Оскільки кожна дитина має свій вектор розвитку, мовленнєвого зростання, то фіксуєть­ся й оцінюється динаміка саме її змін, що може прояв­лятись у засвоєнні та користуванні мовленнєвими і не-мовленнєвими засобами задля встановлення контактів із довкіллям.

Середовище тоді набуде вільного розвивального зміс­ту, коли дитина самостійно зможе обирати однолітків для спілкування або гри, трудової чи іншої діяльності, зважаючи на взаємну прихильність, територіальне пере­бування, враження від попередніх контактів. Це перед­бачає наповнення її досвіду такими способами і форма­ми мовленнєвої взаємодії, які б варіювалися залежно від тривалості контактів, кількісної та статевої характерис­тик угруповань, від змісту діяльності. Важливо наголо­сити, що дитина є дослідником та експериментатором не лише щодо обладнання, іграшок чи природних явищ, а й щодо власного мовлення.

Читати повністю »

postheadericon «ПАТРІОТИЗМ ЯК МОРАЛЬНО-ДУХОВНА ЦІННІСТЬ ОСОБИСТОСТІ»

(Доповідь до педагогічної ради з питання:

«ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКА В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ» від 26.02. 2015 року)

 

Підготувала: завідувач Осадча М.А.6ff3a419fd5d9b7f19df2ebe8bd4e477

Дитинство – це початковий період формування особистості. В цей період відбувається стрімкий фізичний і психічний розвиток дитини – формування якостей, які творять з неї людину, закладаються основи характеру людини, її ставлення до навколишнього світу, до людей, до самого себе, засвоюються моральні норми поведінки.

 

Дитинство – це період народження і становлення особистості з фундаментом для розвитку її духовних, етичних, моральних і патріотичних цінностей.

 

Дошкільний вік є періодом початку становлення базової культури особистості. Згідно з основними положеннями Базового компоненту дошкільного освіти в Україні дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

 

В дошкільному дитинстві починається процес сходження особистості до цінностей суспільства, і дитина набуває перші життєві орієнтири. Існують психологічні передумови для формування у дітей уявлень про історію та культуру, виховання морально – патріотичних почуттів. Морально-патріотичне виховання є одним з найважливіших елементів суспільної свідомості, саме в цьому основа життєздатності будь-якого суспільства і держави, спадкоємності поколінь.

 

У базову структуру особистості входять такі компоненти, як ціннісний, моральний, історичний. Ці компоненти можуть служити основою морально-патріотичного виховання дошкільнят. Ціннісний компонент характеризує ціннісну спрямованість особистості. Цінності виступають, як система координат, яка необхідна для того, щоб оцінити себе, інших, висловити своє ставлення, зробити вибір. Необхідно, щоб в основі базової культури дитини закладалися і формувалися ціннісні орієнтири та ціннісне ставлення до сім’ї, до близьких людей, до людини взагалі, до Батьківщини. Моральний компонент виступає, як ядро духовних цінностей і спрямовує людську активність на утвердження самоцінності особистості, рівності людей в їх прагненні до гідного життя.

 

Частиною історичного компонента є цивільно-патріотична спрямованість, як соціально-моральна категорія. Вона відображає потреби, мотиви, інтереси, установки, пов’язані з цивільно-патріотичної культурою і виступає активною рушійною силою у прагненні до оволодіння, вивченню, збереженню та передачі багатих традицій та історичного минулого України, розвитку інтересу до духовної спадщини, пізнання історії малої Батьківщини, самореалізації та самовдосконалення як громадянина, службовця своїй Вітчизні. Перетворення цінностей культури соціуму в цінності особистості – є процес виховання.

 

Патріотичні почуття закладаються в процесі життя і буття людини, що знаходиться в рамках конкретного соціокультурного середовища. Люди з моменту народження інстинктивно, природно і непомітно звикають до навколишнього середовища, природи та культури своєї країни, до побуту свого народу.

 

Система освіти повинна бути покликана забезпечити виховання патріотів Украïни, громадян правової, демократичної, соціальної держави, які поважають права і свободи особи, що володіють високою моральністю і виявляють національну і релігійну терпимість.

 

Дошкільний вік – найважливіший період становлення особистості, коли закладаються передумови громадянських якостей, розвиваються уявлення дітей про людину, суспільство і культуру. Виховання патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку – одне із завдань морального виховання, що включає в себе виховання любові до близьких людей, до дитячого саду, до рідного мiста та країни вцiлому.

 

Дошкільний заклад, як початкова ланка системи освіти, зобов’язана вирішувати завдання морально-патріотичного виховання дошкільнят. Базовим етапом формування у дітей любові до Батьківщини є накопичення ними соціального досвіду життя у своєму мiстi, засвоєння прийнятих у ньому норм поведінки, взаємин, залучення до світу його культури.  Слід враховувати, що дошкільник сприймає навколишню дійсність емоційно, тому патріотичні почуття у нього проявляються в почутті захоплення. Такі почуття не можуть виникнути після кількох занять. Це результат тривалоï, систематичноï і цілеспрямованоï роботи з дитиною.

 

Виховання дітей в дитячому саду здійснюється щомиті: на заняттях, заходах, святах, в грі і в побуті. Робота будується таким чином, щоб вона проходила через серце кожного вихованця дитячого садка. Любов маленької дитини-дошкільника до Батьківщини починається з відносини до найближчих людей – батька, матері, дідуся, бабусі, з любові до свого будинку, вулиці, на якій він живе, дитячого садка, мiста.

  

Таким чином, заклавши фундамент з дитинства, ми можемо сподіватися, що виховали справжнього патріота, який любить свою Батьківщину.

liniia-1085

postheadericon «ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ»

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.2fe89fe445fd

     Основне завдання освіти на сучасному етапі полягає у вихованні підростаючого покоління, формування у нього комплексу якостей, необхідних для життєдіяльності в суспільстві та нових соціальних відносин. Ця проблема знаходить своє вирішення завдяки спеціально організованому процесу соціалізації.

      Отже, соціалізація в педагогіці може характеризуватися як процес засвоєння і використання дитиною у поведінці та діяльності системи цінностей, до якої вона залучена.

      Виходячи з визначення «соціалізації» (від лат. socialis – громадянський) як процесу залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості, можна стверджувати, що цей процес передбачає формування індивіда як під впливом цілеспрямованих факторів (тобто виховання на різних рівнях), так і стихійних наприклад, безпосереднє спілкування людей тощо).

         Накопичення дитиною самостійно і під керівництвом дорослих необхідного соціального досвіду сприяє розкриттю вікового потенціалу дошкільника, успішній підготовці до навчання у школі, а пізніше – до дорослого життя. З цього випливає, що саме в дошкільному віці закладаються основи соціальної зрілості (компетентності) дитини.

         Під соціальною компетентністю дошкільника ми розуміємо якість особистості, сформовану у процесі активного творчого освоєння соціальних відносин, що виникають на різних етапах і різних видах соціальної взаємодії а також засвоєння дитиною етичних норм, які є основою побудови і регулювання міжособистісних та внутрішньоособистісних соціальних позицій, відносин. 

6559637

     Особливе місце в процесі формування соціальної компетентності підростаючого покоління займає ігрова діяльність. Людство вибрало гру для стимулювання творчої активності дітей, формування у них навичок соціальної поведінки. Гра широко використовувалася як основний засіб соціальної інтеграції дітей ще за довго до того, як вона стала предметом наукових досліджень. Розвиваюча ігрова діяльність продуктивно використовується в освіті та вихованні дітей протягом всієї історії педагогіки, дозволяючи дітям відносно легко і невимушено пізнати себе і навколишній світ, органічно увійти до нього.
     Вплив гри на формування навичок соціальної компетентності особистості дошкільника полягає в тому, що, завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню він знайомиться з нормами і моделями поведінки і взаємин дітей і дорослих людей, які стають зразками для його власної поведінки. У грі дитина набуває основних  навичок соціальної компетентності, необхідних для встановлення контакту і розвитку взаємодії з навколишнім світом.    Читати повністю »

postheadericon «ДВАДЦЯТЬ ПРАВИЛ УСПІШНОГО ВИХОВАТЕЛЯ»

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

ШАНОВНІ ПЕДАГОГИ!

 Щоб ефективно взаємодіяти з дітьми, реалізувати особистий потенціал, уникнути синдрому «професійного вигорання» радимо Вам ознайомитись з правилами успішного виховання.

 Пам’ятайте їх і час від часу повертайтеся до них, щоб черпати наснагу для подальшої успішної діяльності. 

kniga

1. Частіше згадуйте та проговорюйте позитивні відгуки про себе, запишіть їх  на аркуші паперу, читайте їх у хвилини невдач, розчарувань і труднощів – вони допоможуть відновити віру в себе, а це – запорука подолання всіх життєвих негараздів.

 

 2.  Вправляйтеся у вербальному й візуальному викладі творчих ідей, проговорюйте, записуйте, замальовуйте все, що спадає на думку з проблеми, над якою розмірковуєте. Це відкриє незнані раніше можливості творчої діяльності.

 

 3. Прагніть до співробітництва з колегами, налаштовуйтеся на спільну творчу діяльність, шукайте в досвіді кожного цінне, цікаве, корисне.

 

 4.  За жодних особистісних обставин і переживань не знижуйте трудову активність, бо це звужує ваші можливості. Постійно й свідомо формуйте себе як активну, ініціативну особистість.

 

 5.  Пам′ятайте: в кожному з нас закладені фізичний, психічний і духовний «реактори», які лише варто запустити, і вони допоможуть злітати над рутиною, підніматимуть на висоту справжньої величі, здобутої  працею, наполегливістю, освіченістю та порядністю.

 

 6. Якщо ваше творче натхнення спіткала криза, спробуйте «переключатися», зустріньтеся з друзями, відверто поговоріть з кимось, послухайте гарну музику, погуляйте на свіжому повітрі, відвідайте церкву, займіться фізичною роботою, впорядкуйте свої речі, виконайте комплекс фізичний вправи тощо. І рішення прийде саме собою, ніби «Випливе» з підсвідомості, «осяє».

 

 7.   Починайте день з фізичної розминки на свіжому повітрі, в місці, де є хоча б кілька дерев. Це відновить почуття єдності з природою, розуміння скороминущості всіх життєвих негараздів, дасть заряд бадьорості та позитивно налаштує свідомість на весь день.

 

 8.  Вчіться бачити себе очима дітей, намагайтеся викликати у них захоплення і бажання бути схожими на вас.

 

 9.   Частіше всміхайтеся дітям і дорослим. Усмішка- це свідчення того, що        вам приємно спілкуватися, разом творити, працювати.

 

 10.  Будуйте спілкування з дітьми не «від себе», а «від них», тоді дитина буде в радіусі вашого педагогічного впливу, що зробить можливою міжособистісну співтворчість.

 

 11. Прагніть, щоб під час взаємодії діти частіше чули від вас схвалення, похвалу, заохочення. Завдяки цьому маленькі партнери зв′язують з вашою особистістю власні позитивні переживання, що підвищує їхню довіру до вас, стимулює бажання спілкуватися з вами.

 

 12. Вислуховуйте кожну дитину до кінця, не перебиваючи. Винагорода за        терпіння – мовленнєві перлинки, несподівані злети дитячої думки.

 

 13. Уникайте у взаємодії з вихованцями штампів, стереотипних реакцій на їхню поведінку, формальної оцінки результатів діяльності різних дітей.

 

 14. Прагніть подолати в собі негативні установки щодо деяких дітей, намагайтеся помітити позитивне в кожному і постійно нагадуйте собі це, реагуючи на їхні вчинки.

 

 15. Постійно вдосконалюйте своє мовлення, збагачуйте його новими образними висловами, викорінюйте слова-паразити, росіянізми, діалектизми.

 

 16.  Якщо трапилися неприємності, не зациклюйтеся на них, «не прокручуйте» їх в уяві знову й знову. Проаналізуйте ситуацію, зробіть висновки, щоб не повторювати подібних помилок у майбутньому.

 

     Якщо не вдається заспокоїтися, влаштуйте собі маленьку радість чи зробіть приємний подарунок: насолодіться спокоєм, розслабтеся,        роздивіться навколо, щоб помітити щось таке, чого не помічали раніше. Якщо дозволяють кошти, пройдіться по крамничках і придбайте приємну  дрібничку. Перегляньте свій гардероб, укомплектуйте його по-новому, це допоможе відвернути увагу від важних думок, подаруйте приємні хвилини оновлення, Сходіть до перукарні, в театр, кіно, музей, на виставу тощо.

 

 17. Якщо якийсь «внутрішній голос» постійно нашіптує, що життя важке, праця невдячна, а здоров′я вже не те, щоб щось змінити й подолати, відшукайте у скарбничці пам′яті приємні моменти. Не забувайте, що ваша робота дуже важлива й значуща, бо пов’язана з великою місією-формування людини. Якщо до професійного розчарування призвів конфлікт з кимось із батьків вихованців, не переносьте цю образу на        малюка, пам’ятайте, що він ні в чому не винний.

 

 18. Сильна людина, справжній Педагог на все, що відбувається, реагує мудро, сприймаючи подію як сигнал до усвідомленої адекватної  реакції,  а не привід впадати у відчай. Тож важливо поставити перед  собою дві основні мети: стати сильним духом і навчитися бути щасливим. Людина, що дотримується таких поглядів, позбувається неприємних думок, не очікуючи, поки вони самі полишать її. Але не тікає від         страху, подекуди може й надуманого , а намагається зрозуміти, чого можна очікувати за найгіршого варіанту плину подій. Це буває дуже неприємно, зате допомагає позбутися тривоги, викликаної невизначеністю, по свідомим страхом.

 

 19.  Шукаючи вихід з будь-якої ситуації, не втрачайте свою гідність і не принижуйте чужу.

 

 20.  Вдумливо читайте і беріть на озброєння те, що співзвучне вашим відчуттям, думкам, принципам. Не зупиняйтеся у своєму розвитку ні на хвилину, бо за зупинкою чатує регрес в особистісному розвитку й професійній діяльності.

119

Погода в нашому місті
Архіви публікацій

СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ

             ТЕЛ. № 2-12-82

Національна дитяча “гаряча” лінія (0800500225 або 772 з мобільного) та Національна дитяча “гаряча” лінія з попередження домашнього насильства (0800500335 або 386 з мобільного)

СОЦМЕРЕЖІ
... ...