ПЕДАГОГАМ НА ЗАМІТКУ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

   Одним із найважливіших завдань дошкільного закладу в умовах національного відродження України постає проблема виховання всебічно розвиненої особистості. У цьому контексті важливого значення набуває проблема створення розвивального середовища для дітей раннього віку.

    Теоретичні основи створення розвивального ссрдовища для дітей раннього віку базуються на ідеях Б.Ананьсва, Л.Божович, Л.Внготського, Т.Гаврилової. С.Горбенко, Я.А.Коменського. Ж.Ж.Руссо,С.Русової, Г.Песталоцці, С.Рубінштейна, В.Сухомлинського, С.Лкобсон та ін.

    Процес створення розвивального середовища найменш підлягає безпосередньому регулюванню і разом з тим найбільш чутливо реагує на загальний стан речей у суспільстві, якнайтісніше пов’язаний з традиціями даного суспільства і реальними перспективами його подальшого розвитку.

  Розвивальне предметне середовище – це сукупність умов, які забезпечують різнобічний розвиток дітей; це система матеріальних об’єктів їхньої діяльності. Створення в дошкільному закладі повноцінного розвивального предметно – ігрового середовища та забезпечення відповідної позиції вихователя в організації діяльності дітей – провідний засіб реалізації завдань сучасного реформування освіти. Адже правильно організоване розвивальне середовище сприяє соціалізації дитини, впливає на всі аспекти її розвитку.

    Незаповнене і безбарвне предметно – ігрове середовище справляє на дітей негативний вплив, гальмує розвиток особистості. Перенасичене предметне середовище так само погано впливає на психіку малят. І тільки періодично обновлюване, варіативне, оптимально організоване предметно ігрове середовище має розвивальний вплив, спонукає дитину до активної пізнавальної діяльності, позитивно впиває на її емоційну сферу, мобілізує процеси мислення.

   У всіх гуманістичних теоріях та практиках дошкільного виховання минулих часів, як і сьогодні, проблемі створення предметно – ігрового середовища надавалося першочергове значення.

  Кожна історична епоха висуває свої критерії розвитку особистості дитини,що свідчить про невичерпну і вічну багатоаспектність проблеми створення розвивального середовища для дітей раннього віку, об»єктивізацію постійної потреби її дослідження.

 «Без відповідного середовища немає конструктивної діяльності дитини, – писала М.Монтессорі. – Оточення дитини – це не просто поєднання предметів для ігор або якогось їх застосування, оточення мусить мати цілісну форму (образ) і орієнтуватись на цілісне сприйняття дитини, а не на суму його можливостей».

   Вчення Марії Монтессорі, видатного італійського науковця, базується на принципі природної доцільності розвитку закладених у дитині життєвих сил і творчих здібностей. Дитині не потрібне дороге середовище. Навпаки, в ньому має бути «визначена (окреслена) незавершеність, але не безформність».

  Особливе місце у предметно   ігровому середовищі відводиться дидактичним, розвивальним матеріалам, які використовуються цілеспрямовано та спонукають до роздумів.

   У Монтессорі матеріали своєю структурою та логічною послідовністю сприяють сенсорному розвитку. Сенсорний розвиток дитини, з одного боку забезпечує отримання уявлень про довкілля, а з другого боку – закладає підмурівок загального розумового розвитку. Матеріали М.Монтессорі – це ключ, що дозволяє дитині потрапити до світу сучасної культури та цивілізації, зрозуміти природу становлення своєї самостійності, своєрідної незалежності від дорослого, а відтак сприяє розвиткові почуття гідності та самоцінності.

   Німецький вчений Р.Штайнер, засновник Вальдорфської педагогіки, має дещо інший погляд на зміст та функції предметного середовища, яке вчений називає «фізичним середовищем». Штайнер виступає проти готових іграшок – «продуманих та сфабрикованих інтелектуальною цивілізацією». В дитячих садках вальдорфської школи вихователі виготовляють іграшки власноруч – це шиті або плетені з ниток ляльки і тварини здебільше без намальованих «облич». Такі іграшки не нав’язують дитині готового образу, а дозволяють творити його під час гри. Вважається, що м’які іграшки з ситцю та вовни заспокоюють дитину, тоді як жорсткі, пластмасові породжують напруженість. Так само для будівельних ігор вальдорфці пропонують дошкільнятам дерев’яні дощечки, палички, а не кубики правильної форми чи конструктори з готових блоків. Посуд для ляльок виготовляється з природного матеріалу – дерева або глини.

   Французький педагог С.Френе також вважає довкілля дитини важливою умовою ефективної підготовки її до майбутнього самостійного життя. Цілком сучасно звучать слова про те, що навколишнє середовище мас бути організоване так, аби спонукати дитину до виконання активних дій відповідно до її життєвого ритму, фізичних та психічних можливостей.

 І нині в Західній Європі активно здійснюється пошук створення такого середовища, в якому передбачалися б особливості та перспективи розвитку дітей, їх диференційовані потреби.

  Східна модель гуманістичного виховання є максимально орієнтованою на ранній вік. Досвід японських педагогів впевнює у глибокій доцільності вже з раннього віку естетичного розвитку особистості дитини. Милування природою-один з найкращих елементів японської системи виховання дітей раннього віку-розвиває в дітях надзвичайну естетичну чутливість до найменших проявів виразності у навколишньому світі.

  Цікаву концепцію розвивального середовища розробила група московських авторів (Л.Кузьмичев, А.Грашин, Л.Чайнова, Т.Кашкина, Л.Парамонова, С.Новоселова), запропонувавши комплексний підхід до організації розвивального предметного – ігрового середовища. Враховуючи різноманітність процесів, які відбуваються у розвивальному середовищі, їх можна виділити в окремі специфічні простори, що переплітаються та взаємодіють один з одним, складаючи одне ціле. Зокрема, структура середовища інтелектуального розвитку і творчості складається із ігрових кімнат для кожної вікової групи, спеціалізованих приміщень для реалізації різних видів творчої діяльності (дизайн – студія, танцклас, студія образотворчого мистецтва, театральна студія, музична зала тощо) та універсальної (для всіх вікових груп) ігрової зони.

  Вітчизняна педагогіка зробила вагомий внесок в осмислення важливості і необхідності створення розвивального середовища для дітей раннього віку. Зокрема С. Русова, яскраво висвітлила беззаперечний вплив суспільного, мовного оточення, пізнавальної сфери мистецтва та природи на розвиток дітей раннього віку. А.С.Макаренко підкреслював значення ігор у розвитку соціально спрямованої, моральної особистості.

   Зміст розвивального предметного середовища має задовольняти всі потреби щодо розвитку дитини та становлення її творчих здібностей.

  Психолого-педагогічну концепцію ампліфікації (збагачення розвитку) розробив академік О.В. Запорожець. Суть концепції ампліфікації полягає в тому, що оптимальні умови для реалізації потенційних можливостей дитини створюються не форсованим навчанням, а максимальним збагаченням змісту форм дитячої діяльності через спілкування малят між собою та з дорослими.

   Створити таке предметно – ігрове середовище можливо за умови дотримання таких вимог:

• предметно – ігрове середовище має бути адекватне вікові дітей та відповідати їх функціональним можливостям з незначним перевищенням ступеня складності;
• предметно – ігрове середовище має бути динамічне, варіативне, різноманітне. Хоча воно організовується дорослими, але повністю підвладне дитині, не обмежує її діяльності, забезпечує повну свободу;
• ігровий простір повинен сприяти орієнтовно – пізнавальній діяльності, що забезпечує засвоєння нових знань, формування розумових дій, розвиток провідних психічних процесів дитини;
• не можна забувати про значення форм і кольору – саме вони надають виразності об’єктам та подіям і завдяки зіставленню допомагають дитині отримати достовірні знання про довкілля. Всі ігрові предмети мають бути якісні, бо що досконаліша форма, то повніше реалізується її призначення. Забороняється використання предметів з розмитими контурами, пропорціями, перекошеними кутами, погано підігнаними з’єднаннями, адже все те впливає на розвиток окоміру, не сприяє вдосконаленню точності рухів. Зовнішній вигляд іграшки (її конструкція, колір, форма, фактура) має спонукати дитину до гри ;
• необхідно включати у предметно-ігрове середовище національні, етнокультурні особливості, аби маля творчо прилучалося до духовних цінностей народу, вчилося любові до рідної землі.