Archive for Листопад 25th, 2021

Формуємо кейс документів: зразки й шаблони для медичної сестри

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ-ЛОГОПЕДУ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

1. Прагнути зрозуміти батьків, «побачити» проблему очами співрозмовника, емоційно відгукнутися на неї.

2. Слухаючи питання і висловлювання батьків, важливо звертити увагу на їх жести, міміку, інтонацію, «вловлювати» підтекст.

3. Знати основи психології спілкування, щоб самому вміти усвідомлено використовувати пози, інтонації мови, вираз обличчя.

4. Будувати спілкування на основі діалогу, рівності партнерских відносин.

5. Не вдаватися до повчального тону при спілкуванні навіть з самими «неблагополучними» батьками, рекомендації давати у формі побажань.

6. никати оцінної позиції, утримуватися від критики співрозмовника.

7. Зберігати конфіденційність інформації.

8. Не підкреслювати особливості дефекту тієї чи іншої дитини, якщо розмова йде в присутності кількох батьків.

9. В умовах колективного спілкування з батьками використовувати лише позитивні приклади з життя дітей. Негативні приклади обговорювати строго індивідуально.

10. Міркуючи про проблеми і труднощі дитини, спілкуватись, дотримуючись емоційно-позитивного ставлення і поваги до неї.

11. Використовувати яскраві приклади і переконливі аргументи, приводити науково-достовірну інформацію з точки зору психолого-педагогічної літератури, уникаючи складних
понять і професійних термінів. (Робочі терміни вчителя-логопеда можуть бути незрозумілі батькам і створять бар’єр в спілкуванні.)

12. Уникати використання в бесіді таких слів, як «дефект», «порушення» і їм подібні, що викликають природну реакцію протесту і, як наслідок, негативне ставлення до вчителя-логопеда. Краще замінювати їх більш нейтральними: «труднощі», «проблеми», «недоліки».

13. Використовувати доброзичливий, довірливий тон, що викликає симпатію батьків.

14. Дотримуватися принципів недирективностІ, безоцінюваності, особистісно орієнтованого підходу, коректності.

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Охорона життя дитини є пріоритетним завданням системи дошкільної освіти, реалізація якого сприяє збереженню та зміцненню здоров’я малюків, дає поштовх до його формування та відновлення.Саме у цьому віці у дитини формуються основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки.

Безпека життєдіяльності дитини – це формування у неї свідомого ставлення до збереження особистого життя та здоров’я шляхом надання теоретичних знань, практичних умінь, вправляння у практичних ситуаціях.

Отже, освітній процес у ДНЗ повинен бути зорієнтований на формування безпечної поведінки дошкільнят у дозвіллі, серед людей, предметів та об’єктів природи, що на сучасному етапі є дуже актуальним.

Але максимальний ефект досягається, якщо освітньо-виховна робота ведеться одночасно за трьома напрямками: дитячий садок – діти – батьки.

Щоб робота з дітьми була плідною, потрібно проводити систематичну роботу спільно педагогічного колективу та батьків за найважливішими завданнями:

1. Створити безпечні умови для життєдіяльності дитини;

2. Сформувати в дитини уміння передбачати наслідки своїх вчинків;

3. Виробити в дитини навички практичних дій під час виникнення небезпечної ситуації.