Archive for Січень, 2019

 

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

     Нажаль, сьогодні батьки здебільшого не мають достатніх знань щодо виховної функції сім’ї. Допомогти їм оволодіти такими знаннями покликані педагоги дошкільних навчальних закладів.

     Взаємодія дошкільного закладу з батьками посідає важливе місце і в структурі заходів із профілактики ранньої шкільної дезадаптації, оскільки передумови її виникнення у дітей часто формуються саме у сім’ї. Лише разом, у тісній співпраці педагогів і психологів дитячого садка з батьками можна досягнути позитивного ефекту психопрофілактичної роботи.

     Загальновизнано, що сім’я, сімейне виховання є одним з найважливіших детермінантів становлення та розвитку особистості. Якщо батьки постійно говорять дитині, що вона «невдаха, нехлюй, телепень», то вона рано чи пізно починає у це вірити. Але спочатку у дитини відбувається внутрішній конфлікт. Адже дитина знає, що не така вона вже й погана, що намагається порадувати своїх батьків, а вони цього не помічають, намагаючись підігнати її під свої мірки. Внаслідок цього конфлікту виникає нервове напруження, з яким дитина не може впоратися. Вона або пристосовуєгься до непомірних вимог дорослих, або починає опиратися, що провокує конфлікти з батьками. Якщо батьки не змінюють власну «виховну політику», то у дитини виникає нервовий розлад, невроз, який може спровокувати виникнення ранньої шкільної дезадаптації, а також призвести до ускладнення пристосування до нових соціальних умов у дорослому житті.

     Негативні і патогенні чинники сімейного виховання, які призводять до утруднення адаптаційних процесів.

 

     Негативні чинники сімейного виховання:

• нерозуміння батьками своєрідності особистісного розвитку дитини;

• неприйняття індивідуальності дитини;

• невідповідність вимог та очікувань батьків можливостям і потребам дитини;

• негнучкість у відносинах з дітьми;

• нерівномірність виховання у різні роки життя дитини (ефекти батьківської депривації у перші роки і гіперопіка та надмірний контроль надалі); непослідовність у спілкуванні з дітьми;

• неузгодженість підходів до виховання дитини між батьками.

 

 Патогенні чинники сімейного виховання:

• нерівномірність у ставленні до дітей;

• високий рівень тривожності дітей як результат неадекватної вимогливості батьків;

• формування емоційної залежності дітей від батьків;

• феномен «заміни» індивідуальності дитини невротично зміненим образом Я батьків;

• невротично мотивований характер взаємодії з дітьми;

• надлишкова принциповість у відносинах з дітьми, недовіра до їхнього досвіду, нав’язування своєї думки і приниження почуття їхньої гідності;

• індукційований вплив на дітей патології психіки батьків (психічна індукція — навіювання однією особою іншій своїх переконань, поглядів, потягів).

Підготувала: практичний психолог Ісаєва Н.М.

Шановні батьки

Рекомендуємо Вам для ознайомлення Закони України, накази і постанови Кабінету Міністрів України щодо протидії насильству та жорстокому поводженню з дітьми.

Доводимо до Вашого відома, що Президентом України підписаний Закон щодо протидії булінгу (цькуванню).

Вашій увазі законодавча база з протидії насильства та булінгу над дитиною:

• Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;
• Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»;
• Наказу Міністерства освіти і науки України від 02.10.2018 № 1047 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами»;
• Постанова КМУ “Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу”;
• Постанова КМУ “Про внесення змін до Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу”;
• Постанова КМУ “Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі”.

     

     Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи дітей щодо якоїсь дитини – це ознаки нездорових стосунків, які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у день знущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців і педагогів, починаючи з 70-х років минулого століття, й отримало спеціальну назву – булінґ.

План заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) на 2023/2024 навчальний рік.

План заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) на 2022/2023 навчальний рік.

План заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) на 2021/2022 навчальний рік.

План заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) на 2020/2021 навчальний рік.

План заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) на 2019-2020 навчальний рік.

План заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу на 2018-2019 навчальний рік.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

     Є багато дітей, які демонструють свої образи, повністю замикаючись в собі і приховуючи свої справжні почуття. При цьому батьки не завжди розуміють, у чому проблема, так як приводу для образи вони могли й не помітити. Але це їх погляд з висоти дорослої людини, а якщо опуститися до рівня дитини, встановивши з нею позитивний зв’язок і душевний контакт, будь-які причини для образи будуть відкритими і зрозумілими. З дитиною, незміцнілою і вразливою особистістю, необхідно бути уважним і обережним. Будь-яке необдумане слово або вчинок батьків може закласти в дитині негативну установку на подальше життя.

Чому дитина ображається?

   Діти ображаються, якщо вони не навчилися говорити з оточуючими про власні бажання. Погодьтеся, непросто здогадатися, що в дану хвилину відбувається в дитячій голівці, от і виникає почуття розчарування з боку дитини і з’являється привід, щоб образитися.

    Також діти ображаються, якщо не можуть або не вміють ділитися особистими почуттями в тому випадку, якщо оточуючі, на їхню думку, роблять щось неправильно.

Як потрібно поводитися з образливою дитиною?

     Важливо показати дитині, що образа – це абсолютно марний стан, він лише погіршує внутрішні відчуття, не вирішуючи проблеми. Дитина повинна відчувати такий захист близьких, який допоможе їй відповісти на образу здоровими почуттями: злістю чи смутком.

1. Допоможіть дитині визначитися зі своїми почуттями та емоціями. Скажіть, що вам зрозуміло, через що вона злиться, і чому їй зараз неприємно через події.

2. Прийміть негативні емоції дитини, що виникли через її розбіжності з оточуючими. Підтримайте її, навіть якщо вас не влаштовує ця поведінка зараз.

3. Поважайте особистість дитини, її потреби та бажання. Навіть якщо в даний момент вони нездійсненні, спокійно поясніть дитині – чому. Важливо проявляти розуміння і підтримку під час діалогу.

      У більшості сімей через дитину виражаються ті почуття, які в минулому придушувалися батьками. Образлива дитина, як правило, відображає неусвідомлені бажання своїх батьків, їх переживання та емоції. А це прекрасний привід по-новому поглянути на виховний процес, більше прислухатися до внутрішніх бажань своєї дитини, і, безумовно, особистих потреб.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Підготувала: музичний керівник Марченко О.І.

     У дошкільні роки у дитини можуть виявлятися специфічні здібності в одній з областей людської діяльності, що свідчить про вроджені здібності дитини, її обдарованості. Американськими психологами А. де Хаан і Г. Кафом розроблена тест-анкета на виявлення цих здібностей.

 

Ваша дитина має музичний талант, якщо вона:

 

• любить музику і музичні записи, завжди прагне туди, де можна послухати музику;
• дуже швидко і легко відгукується на ритм і мелодію, уважно вслухається в них, легко запам’ятовує;
• якщо співає або грає на музичних інструментах, вкладає у виконання багато почуття і енергії, а також свій настрій;
• складає свої власні мелодії;
• навчився або вчиться грати на якомусь музичному інструменті.

 

Артистичний талант проявляється у Вашої дитини в тому, що вона:

 

• часто, коли їй не вистачає слів, виражає свої почуття мімікою, жестами і рухами;
• прагне викликати емоційні реакції у інших, коли із захопленням про щось розповідає;
• міняє тональність і вираз голосу, мимоволі наслідуючи людині, про який розповідає;
• з великим бажанням виступає перед аудиторією, причому прагне, щоб його слухачами були дорослі;
• з легкістю передражнює звички, пози, вирази;
• пластичний і відкритий всьому новому;
• любить і розуміє значення красивого й характерного одягу.