‘Цікаво і корисно знати’

 

 

ПРАВА БАТЬКІВ

Батьки мають право:

• вибирати дошкільні заклади та форми отримання дошкільної освіти та виховання для дітей дошкільного віку, що не заперечує чинному законодавству;

• обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування дошкільного закладу;

• звертатись до відповідних органів управління освітою з питань розвитку, виховання і навчання своїх дітей;

• на пільги на харчування;

• вносити пропозиції щодо покращення роботи дошкільного закладу;

• на додаткові освітні платні послуги та відмовлятись від запропонованих послуг;

• приймати участь у заходах дошкільного закладу;

• брати участь у поліпшенні організації освітнього процесу та зміцненні матеріально-технічної бази дошкільного закладу.

 

 

ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ

Батьки зобов’язані:

• виховувати у дитини любов до України, повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до довкілля;

• постійно дбати про фізичние здоров’я дитини, її психічний стан, створювати належні умови для розвитку її природних задатків, нахилів та здібностей;

• поважати гідність дитини;

• виховувати у дитини працелюбність, шанобливе ставлення до старших за віком;

• виконувати режим дня дошкільного закладу;

• приводити дитину добре вимитою, одягненим в чистий одяг (одяг повинен бути зручним, відповідати погодним та сезонним вимогам), підстриженими, з обрізаними нігтями;

• батьки не повинні входити до групових кімнат без потреби;

• стежити за реальним станом здоров’я дитини;

• не давати, не одягати дитині зайві предмети, які можуть зашкодити життю та здоров’ю дитини;

• не приносити продукти харчування, з метою попередження харчових отруєнь, алергічних реакцій у дітей;

• забезпечувати систематичне відвідування дитиною дошкільного закладу;

• своєчасно повідомляти дошкільний заклад про можливість відсутності або хвороби дитини;

• приводити дитину при наявності довідки від дільничого лікаря або стаціонара з зазначеням діагноза хвороби або причини відсутності. Якщо дитина відсутня три дні і більше – приймається при наявності довідки від лікаря про стан здоров’я;

• діти, які відсутні більше 3 днів з поважних причин приймаються з довідкою від лікаря після огляду старшої медичної сестри дошкільного закладу;

• приводячи дітей до дошкільного закладу, батьки зобов’язані передавати дитину вихователеві. Ввечері вихователі зобов’язані передати дитину батькам;

• не забирати дітей в нетверезому стані;

• дотримуватись правил дорожнього руху;

• бути прикладом для своїх дітей;

• своєчасно в установленому порядку вносити плату за харчування дитини в дошкільному заклад;

• відвідувати батьківські збори;

• виконувати поради і рекомендації працівників закладу щодо виховання та навчання дітей;

• бути взаємоввічливими, дотримуватись морально-етичних норм у спілкуванні.

 

 

• Розпочинати статеве виховання дитини слід із раннього дитинства.
• Варто своєчасно надавати дитині інформацію стосовно питань статей, зважаючи на її індивідуальні та вікові особливості розвитку.
• Необхідно стежити за об’єктивністю наданої дитині гендерної інформації, щоб сформувати у неї адекватні уявлення про ту чи ту стать.
• Організовуючи життєдіяльність дівчинки, під час спілкування з нею слід:
• чітко та розгорнуто формулювати інструкції, уточнювати і деталізувати завдання;
• схвалювати прояви її самостійності, старанність, високий рівень якості розв’язання нею завдань;
• наголошувати на соціальній значущості кінцевого результату її роботи;
• оцінюючи результати продуктивної діяльності, варто дивитися дівчинці в очі, посилюючи позитивне враження від її роботи;
• схвалюючи дитину, відзначайте її особистісні якості.
• Під час спілкування з хлопчиком варто:
• не деталізувати пояснення, щоб надати йому змогу самостійно шукати способи розв’язання завдання;
• дати змогу проявляти творчість, винахідництво, новаторство;
• оцінювати, насамперед, процес розв’язання завдання, а також виокремлювати моменти, пов’язані з проявами самостійності;
• намагатися не переривати процес його діяльності, не відволікати;
• схвалювати дитину за конкретні результати, а також відмічати її старанність та зусилля, яких вона доклала.

1. Визнайте за дитиною право на  індивідуальність, право бути собою.

2. Не викривайте дітей в невмінні, а допомагайте знайти шляхи вирішення проблеми. Не порівнюйте дитину з іншими, хваліть його за успіхи і досягнення. Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одного у приклад іншим.

3. При перших невдачах не нервуйте, а підтримайте дитину, допомагаючи їй знайти причини труднощів і намітити шляхи у майбутнє з оптимізмом. Не забувайте, що Ваша оцінка всіх її результатів діяльності досить важлива для дитини, і тому завжди потрібно побачити в дитині щось хороше, це обов’язково їй допоможе повірити у себе і власні можливості.

4. Частіше говоріть дитині, що Вам досить важливо бачити її успіхи і досягнення, що Ви пишаєтеся цім.

5. Пам’ятайте: для дитини чогось не вміти, чогось не знати – це нормальне положення речей, на те вона і дитина. Цим не можна дорікати.

6. Пам’ятайте: неможна демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях і вміннях, Ви старші за віком і досвідом.

7. Перш ніж сварити дитину за невміння, спробуйте зрозуміти природу труднощів.

8. Пам’ятайте: хлопчики за своїм біологічним віком молодше дівчаток-ровесниць на цілий рік. При виховання  дітей це потрібно враховувати.

Джерело: https://naurok.com.ua/pam-yatka-dlya-batkiv-z-gendernogo-vihovannya-ditey-119023.html

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

 

 

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

ВИХОВНА РОЛЬ СПІЛКУВАННЯ БАТЬКІВ ІЗ ДІТЬМИ

Від того, як батьки ставляться до своєї дитини, чого навчають і як виховують, залежить, наскільки гармонійним буде її розвиток та ефективність суспільного виховання. Про нерозривність зв’язків поколінь у сімейному колі, вплив родинних звичаїв, життєвого до­свіду на дитину влучно та образно говориться в народних прислів’ях і приказках: «Так батьки жили, так і нам треба», «І мій батько та­кий був, і я в нього вдався», «З матері народивсь», «Які самі, такі й сини», «Яблучко од яблуньки не відкотиться, а хоч відкотиться, то хвостиком обернеться», «Яка неня, така й доня», «Яких сотворили, таких і майте», «Ниточка веде до клубочка».

Щодо того, коли слід починати виховання дитини, в народній педагогіці були цілком певні погляди: «Тоді учи, як упоперек на лавці лежить, а як подовж ляже, то тоді вже не навчиш», «Коли дитину не навчили в пелюшках, то не навчите в подушках». Про гар­не виховання дітей кажуть так: «Викохав дитину в добру годину», «Любо й неньці, як дитина в честі», «Батьків син», «Як ластівка з ластів’ятами», «За цю науку цілуйте батька й матір у руку».

Важливою складовою родинного життя є мовленнєве спілку­вання батьків з дітьми та поміж собою; народна мудрість наголо­шує на виховній силі слова у таких влучних народних виразах: «Як батько кричить, то син гарчить, а як батько лається, то син куса­ється», «Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями», «Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться», «Вола в ‘яжуть мотузком, а людину — словами».

Вправляння і привчання у родинному вихованні посідають значне місце, а серед них, у свою чергу, найчастіше використовують­ся показ, тренування, нагадування, прохання, побажання, заохочення, орієнтація на суспільну думку, очікувану радість, настанови, застере­ження, заборони.

Для заохочення використовується схвалення вчинку, подяка, на­города, ласкавий погляд, усмішка. Особливо наголошується на необ­хідності вмілого використання мовленнєвих впливів, адже вихованню шкодять не лише негативні звертання, бо ж «Як часто називатимеш людину свинею, то вона й за рохкає», а й недоречне захвалювання: «Перехвалене — як пересолене».

Дуже важливо уважно ставитися до дитячих запитань добро­зичливо, доступно відповідати на них, спонукати малюка до самостій­ного пошуку («Дітям не відповідати —розуму не мати», «Хто людей питає, той і розум має»).

 

МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ

Основа українського родинного спілкування — мовленнєвий етикет. Уміння говорити, розповідати за народними уявленнями по­чинається з уміння слухати: «Будеш добрим слухачем, будеш добрим оповідачем», «Умієш говорити, навчись слухати».

Про те, що українці цінують у спілкуванні ввічливість, приві­тність, доброзичливість, свідчать такі прислів’я: «Ввічливих та ла­гідних скрізь шанують», «Слова щирого вітання дорожчі за часту­вання».

Слово «ввічливий» в українській мові має давню історію. Щоб під час зустрічей, переговорів показати своє мирне ставлення, відсут­ність ворожості, люди мали дивитись у вічі один одному. Отже, пер­винне значення слова ввічливий — той, хто дивиться у вічі. Згодом слово «ввічливий» стали вживати щодо людини, яка дотримується певних правил, уважна, привітна.

Українці вірили в силу добрих і лихих слів і казали про це так: «Вода все сполоще, лише злого слова ніколи», «Рана загоїться, а лихе слово — ні». Традиційно вживали чимало побажань при вітанні, за­прошенні до столу: «їжте на здоров ‘я», «Смачного», перед виконан­ням будь-якої роботи: «Щоб легко почалося і вдало скінчилося».

Гарною традицією українського мовленнєвого етикету при вітанні є побажання усіляких гараздів, здоров’я, добробуту: «Будь здорова, як риба, гожа, як вода, весела, як весна, робоча, як бджола, багата, як земля свята».

Основою народного етикету є повага до громадської думки.

«Не можна», «Що люди скажуть», «Не сміши людей» — ось правила, якими керувались у поведінці й спілкуванні.

Українська дитина ще змалку вміла вітатися та прощатися. За народним звичаєм дитя вже з року починали вчити «давати чолом», ві­таючись із старшими. В українському селі традиційно вітались як зі знайомими, так і з незнайомими людьми. Першими мали вітатися мо­лодші зі старшими. Дітей привчали розмовляти спокійно та лагідно, чемно вислуховувати дорослих, ввічливо звертатися із проханнями.

Читати повністю »