‘Особливі діти – особлива увага’

Порядок утворення та функціонування спеціальних груп вихованців закладів дошкільної освіти

Постановою КМУ від 04.04.2025 №381 затверджено Порядок утворення та функціонування спеціальних груп вихованців закладів дошкільної освіти. Цей документ набрав чинності з 01.08.2025 та поширюється також на спеціальні групи, що утворюються у дошкільних підрозділах суб’єктів освітньої діяльності, крім спеціальних дитячих садків та дошкільних підрозділів спеціальних закладів загальної середньої освіти.

«Спеціальні групи» – це окремі групи, що утворюються у закладах дошкільної освіти та інших суб’єктах освітньої діяльності для здобуття освіти дітьми з ООП (далі – діти) віком від 2 до 7 або восьми 8 років, в яких створене спеціальне освітнє середовище з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів дітей.

• Індивідуалізація: Розробка індивідуального плану, врахування діагнозу, інтересів, здібностей та потреб дитини.
• Позитивне підкріплення: Хваліть дитину за будь-які успіхи, не порівнюйте її з іншими дітьми, виключайте негативні фрази (“не вмієш”, “не вийде”).
• Поступове навчання: Залучайте дитину до нових завдань поступово, посилюйте підтримку за потреби, але робіть це поступово, щоб дитина могла розвивати самостійність.
• Повторення: Для закріплення навичок необхідно багаторазово повторювати завдання та тренувати їх у різних умовах.
• Використання різноманітних методів: Застосовуйте рухливі та дихальні вправи, розвивайте дрібну моторику, слухову увагу, графічні навички, а також використовуйте дидактичні ігри, конструктори, мозаїку.
• Сенсорна інтеграція: Створюйте середовище з різноманітними текстурами, кольорами та звуками, поступово впроваджуйте сенсорні елементи в повсякденне життя.
• Комунікація та соціалізація: Формуйте навички співробітництва, взаємодії з однолітками та дорослими, вчіть дитину розуміти інших, допомагати їм та співчувати. 

“ТАК” і “НІ” в роботі з дітьми з ООП.

Протокол засідання команди психолого-педагогічного супроводу — це юридична основа для ухвалення всіх рішень щодо інклюзивного навчання учня. Дізнайтеся, як перетворити адміністративний обов’язок на дієвий інструмент ефективної роботи в інклюзії. Усі деталі та зразки протоколів — у статті.

Протокол засідання команди супроводу 

Протокол засідання команди психолого-педагогічного супроводу є основою для ухвалення всіх рішень щодо інклюзивного навчання дитини дошкільного чи шкільного віку: затвердити ІПР, узгодити зміни чи визначити необхідність додаткових фахівців.

У статті ми докладно розбираємо:

• навіщо потрібен протокол засідання команди психолого-педагогічного супроводу;
• хто має бути присутнім на засіданні та хто його очолює;
• які обов’язкові пункти змісту: від порядку денного до ухвалених рішень;
• за якими зразками оформлювати протоколи, що відповідають чинним вимогам.

Протоколи засідань команди супроводу: куди завантажувати

Протоколи засідань команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами (далі — команда супроводу) в закладі освіти завантажують у систему автоматизації роботи інклюзивно-ресурсних центрів (далі — АС «ІРЦ»), щоб:

• відслідковувати процес супроводу дитини в умовах інклюзивного навчання, зокрема доповнення та зміни в індивідуальній програмі розвитку (далі — ІПР) дитини;
• моніторити досягнення дитини та виконання самої ІПР.

Якщо відбувається організаційне засідання команди супроводу, на якому призначають секретаря, розподіляють обов’язки, обговорюють графік засідань команди супроводу, організаційні документи тощо, то протокол такого засідання не потрібно завантажувати в АС «ІРЦ».

В АС «ІРЦ» завантажують протокол, який:

• підписали голова, секретар та всі присутні учасники засідання команди супроводу (п. 6 розд. VI Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти, затвердженого наказом МОН від 08.06.2018 № 609);
• зберегли у форматі PDF.

Протоколи команди супроводу: кількість і тематика  

Загальне правило: протоколів засідань команди психолого-педагогічного супроводу має бути стільки, скільки провели засідань команди супроводу за рік.

Команду супроводу формують для супроводу кожної дитини окремо, а не одну на заклад освіти. Тобто, якщо в закладі дві дитини з ООП, формують дві команди супроводу. Кожна команда супроводу окремо проводить засідання з питань інклюзивного нав­чання однієї дитини.

Педрада
Джерело: https://oplatforma.com.ua/article/18758-protokoly-zasidan-komandy-psykhologo-pedagogichnogo-suprovodu#ancex0»

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Підготувала: медсестра ЛФК: Тарасюк Н.А.

Діти, які страдають ДЦП, у більшості випадків не вміють плавно та глибоко дихати. Дихання у них частіш за все поверхове, не ритмічне, приривчасте, з затримкою видиху. Життєва ємкість легенів у них різко обмежена, що веде до частих запалень та застійних явищ у легенях, особливо при застудних захворюваннях. Ці відхилення від норми у стані дихального апарату здійснюють негативний вплив на розвиток мови, нормалізацію працездатності, появу мимовільних рухів та обмін речовин в організмі.

Правильне глибоке дихання сприяє зниженню тонусу спастично напружених м’язів, в тому числі і м’язів грудної клітини, збільшуючи тим самим надходження кисню в організм дитини. Тому навчанню дитини правильному диханню треба приділити особливу увагу.

Починати треба з навчання активного видиху:

• Сидячі або лежачи, подмухати на султанчик, на прапорець, виготовлений з паперу, тканини.
• Подути на паперовий вітряк.
• Через трубочку (гумову або пластмасову) подути на ватні кульки. Ускладнити вправу можна за рахунок збільшення відстані (чим далі предмет, тим сильніший потрібен видих).
• Дути на мильну воду крізь трубочку, роблячи багато дрібних бульбашок, потім – одна велика бульбашка.
• Надувати легкі гумові іграшки (підраховуючи кількість видихів, які були потрібні при надуванні).
• Виконувати видих з промовлянням шиплячих звуків.
• Дути в дудочку.
• Повільне проспівування голосних звуків.
• Тривалий видих через рот крізь соломинку у воду як найдовше з метою здійняти багато бульбушок.

Після того, як дитина навчиться виконувати видих та вдих, треба вчити її узгоджувати дихання з рухами.

      Шановні батьки! Пропонуємо вам декілька вправ, використовуючи які ви розвинете фізіологічне та мовленнєве дихання вашої дитини.

Вправи, де видих виконується з промовлянням звуків: «Маятник», «Гуси летять», «Жучок», «Гуси шиплять», «Рубаємо дрова», «Насос», «Паровоз», «Каша кипить», «Годинник» тощо.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.

Щоб краще зрозуміти дитину, можна використати метод систематичного спостереження. 

 Для його проведення пропонуємо такі рекомендації.

 • Перш ніж робити якісь висновки про дитину, поспостерігайте за нею у різних ситуаціях. Ви помітите різницю між тим, як вона поводиться на вулиці, у кімнаті, а також під час спілкування з дорослими, братами, сестрами. Уваж­но спостерігайте за дитиною й умій­те вислухати її. Запитайте себе, як часто вона посміхається і що викликає у неї посмішку. Людина, яка рідко смі­ється, як правило, незадоволена собою і життям. Прислухайтесь до інтонації її голосу. Сум може свідчити про внутріш­ній дискомфорт.

 • Коли дитина потрапляє у сім’ю, нові батьки можуть виявити у неї ту чи іншу шкідливу звичку, що виникає внаслідок дефіциту материнської уваги і ласки. Це може бути смоктання пальця, язика, губи, одягу, постільної білизни тощо, крутіння і висмикування волосся, хитання головою з боку в бік, гризіння нігтів, онанізм. Малюк, позбавлений до­гляду, ласки, відчуває нудьгу або страх, тому шукає компенсацію, заспокоєння, відволікається доступними для нього засобами.                                                 

 Усунення таких станів потребує обов’язкової консультації з дитячим психіатром.

Батьки мають пам’ятати:

• Якщо є шкід­лива звичка, слід боротися зі звичкою, а не з дитиною. Безуспішною буде, ска­жімо, спроба намазати палець гірчи­цею, щоб подолати звичку смоктати палець. Водночас, не треба вимагати обіцянок відмовитися від шкідливої звички. Дитина обіцяє, однак змушена порушувати дане слово, оскільки звичка сильніша за неї. У такий спосіб форму­ється нова шкідлива звичка — порушу­вати обіцяне. Покарання лише усклад­нює ситуацію. Малюк починає вдаватися до шкідливої звички, щоб утішити себе після покарання, і ще більше усамітню­ється, страждає від того, що його не розуміє дорослий, гостро відчуває про­вину і невпевненість.
•  Усувати шкідливі звички потрібно терпляче, витрачаючи на це стільки часу, скільки вони формувалися. Не забувайте, що причиною цього є недос­татня увага. Отже, батькам треба бути дуже уважними до дитини і робити так, щоб у неї не було часу для шкідливих звичок. Якщо ви помітили, що вона усамітнилася, залучіть її до гри, заняття, сприяйте грі з однолітками.

 Запам’ятайте!

Боротьба зі шкідливою звич­кою — це боротьба з невпевненіс­тю, тривожністю, песимізмом.

Якщо дитина гризе нігті, їх необхідно коротко обрізати. Можна дозволити гризти кінець ручки, але стежити, щоб вона була чистою. Якщо дитині захо­четься погризти нігті, натомість запро­понуйте їй потерти долоні одна об одну. Якомога настійливіше слід спонукувати боротися з цією звичкою самостійно, пояснюючи шкоду, вказуючи на неесте­тичний вигляд пальців з обгризеними нігтями, вчити самоконтролю. Важливо підбадьорювати малюка: «Ти це обов’яз­ково подолаєш, не журися», активно до­помагати у складних ситуаціях, оскільки саме у них він найчастіше вдається до шкідливої звички. Нігті гризуть не­впевнені у собі діти. Тому боротьба з не­впевненістю — головна умова усунення цієї звички. Якщо малюк смокче палець, рекомендації такі самі. Найчастіше він це робить перед сном. Тому перед тим, як укласти його в постіль, запропонуйте активно порухатися або 10-15 хв. по­стрибати зі скакалкою.

     Підґрунтям шкідливих звичок найчастіше є знижений настрій, схильність до депресії. Тому все, що сприяє хорошому настрою, допома­гає усувати шкідливі звички.