‘Правова освіта дорослих і дітей’

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ КОЖНОГО

(ЗА В. ЛЕВІ «СІМ ПРАВИЛ ДЛЯ ВСІХ»)

• Покарання не має шкодити здоров’ю дитини – ані фізичному, ні психічному. Більше того, за своєю сутністю покарання має бути корисним.
• Якщо у вас є сумніви: карати або не карати, НЕ карайте. Навіть, якщо вже зрозуміли, що ви занадто довірливі й нерішучі. Жодної «профілактики», жодних покарань про «всяк випадок»!
• За один раз – одне. Навіть, якщо скоєно відразу кілька вчинків, покарання може бути суворим, проте лише одне й за все «оптом», а не по одному за кожну провину.
• Краще не карати зовсім, аніж карати з запізненням.
• Покараний – пробачений. Інцидент вичерпаний. Про старі провини ані слова. Не заважайте дитині починати життя спочатку.
• Якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перемога сили над слабкістю, як приниження.
• Дитина не повинна боятися покарання. Вона має боятися не гніву, а засмучення від її провини.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

     Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

Насильство — це дії, що чинить (-ять) одна (або декілька) особа (осіб), які характеризуються такими ознаками: здійснюються сві­домо і спрямовані на досягнення певної мети, завдають шкоди (фі­зичної, моральної, матеріальної тощо) іншій особі; порушують пра­ва і свободи людини; той, хто здійснює насилля, має значні переваги (адміністративні, фізичні, психологічні тощо), що робить неможли­вим ефективний захист жертви насилля.

Сьогодні ми вже добре знаємо про існування такого ганебного та досить, на жаль, поширеного явища, як насильство в сім’ї. В Украї­ні навіть прийнято Закон «Про попередження насильства в сім’ї».

За статистикою, 75 % потерпілих від домашнього насильства в сім’ї є діти.

Вербальне або словесне насильство: здійснюється, коли доко­ряють за кожний вчинок, критикують особистість або принижу­ють грубою лайкою.

Емоційне насильство може здійснюватись без слів — за допомогою міміки, поз, поглядів.

Фізичне насильство: будь-яка насильницька поведінка, яка мо­же проявлятись у вигляді ляпасів, скубань, укусів, штовхань, уда­рів, подряпин, опіків, задушень, грубих хапань, відкидань убік або на підлогу, кидання предметів у жертву, позбавлення їжі або пит­тя тощо.

Сексуальне насильство: зазіхання на статеву недоторканість жертви.

Економічне насильство:

• позбавлення або обмеження можливості користуватися і розпоряджатися власними грошовими коштами;
• позбавлення можливості користуватися власним майном;
  • завдання шкоди або знищення майна;
  • бійки;
  • конфлікти з оточенням;
  • низький рівень навчальної діяльності;
  • замкнутість;
  • підвищена агресивність;
  • похмурий, сумний настрій; депресія; тривожність, страхи; нестійкість емоційної системи.

Психологічне насильство:

• використання лайливих слів, крику, образ, які негативно впли­вають на самооцінку партнера;
• образливі жести або дії, примус до принизливих дій;
• прояв грубощів стосовно рідних або друзів партнера;
• завдання шкоди домашнім тваринам, до яких емоційно при­в’язаний партнер (жертва);
• знищення, пошкодження або приховування особистих речей;
• груба критика вчинків, думок, почуттів;
• ставлення як до слуги;
• обмеження свободи дій і пересування;
• контроль і обмеження можливості спілкування з рідними або друзями, переслідування;
• погрози (фізичного насильства, розповісти про особисті справи, секрети тощо);
• ігнорування, нехтування дитини, відсутність доброзичливої ат­мосфери;
• втягування у з’ясування стосунків, шантаж;
• недостатнє задоволення потреб в їжі, одязі, освіті, медичній до­помозі;
• недостатнє забезпечення дитині необхідної підтримки, уваги, прихильності.

НА ОСНОВІ СТАТЕЙ

• Я індивідуальність (Ст. 7, 8, 16).

• Право на життя – головне право дитини (Ст. 6).

• Право виховуватись у сім’ї (Ст. 7-9).

• Право на свободу думки, совісті, релігії (Ст. 12-14).

• Відповідальність батьків за виховання дитини (Ст. 18).

• Права дитини-сироти (Ст. 9, 11, 20, 21).

• Право дитини на харчування (Ст. 24-27).

• Право на отримання освіти (Ст. 28-29).

• Право на соціальне забезпечення і належний рівень життя (Ст. 26-27).

• Право на захист від економічної експлуатації (Ст. 32).

• Право дитини на захист від негуманного поводження з нею (Ст. 35-39).

• Право на відпочинок і дозвілля (Ст. 31).

• Право дитини з особливими потребами на повноцінне і достойне життя і особливе піклування (Ст. 23).

• Право на користування досконалими медичними послугами (Ст. 24).

КОЛИ ПОРУШУЮТЬ ПРАВА ДИТИНИ

• Коли нема безпеки для її життя і здоров’я.

• Коли її потреби ігноруються.

• Коли не задовольняються її основні потреби.

• Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

• Коли порушується недоторканість дитини.

• Коли завдається шкода здоров’ю дитини.

• Коли дитину ізолюють.

• Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї рішення.

• Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.

• Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

• Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

• Коли навіюють страх за допомогою жестів, поглядів, погроз фізичного покарання.

• Коли дитину залякують, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, лікарню).

• Коли порушують її статеву недоторканість.

• Коли контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків, якщо на це нема рішення суду.

• Коли дитині не надається право робити помилки.

Підготувала: вихователь Деревчук В.А.

Покарання можуть не знадобитися взагалі, якщо дотримуватись наступних правил:

1. Дійте згідно законам розвитку дитини. Наприклад, дозволяйте їй багато рухатися, не зупиняйте її допитливість.

2. Спробуйте відвернути, переключити увагу вередулі.

3. Дозволяйте спробувати на власному досвіді, «що таке добре і що таке погано» (нехай помацає дуже теплий чайник і дізнається, що об нього можна обпектися).

4. Звід заборон не повинен перевищувати 7 пунктів. Всі вони обґрунтовані і їх не можна відмінити (не можна грати на дорозі, де їздять машини тощо).

5. Розтлумачуйте правила доступною мовою, не треба читати довгі нотації. Кажіть просто й ясно («Відпусти кішку, їй боляче»).

6. Робіть акцент на тому, що добре, а не на тому, що погано. Не треба говорити: «Не лізь в калюжу», а скажіть: «Молодець, обійшов калюжу і ноги сухі».

7. Створіть необхідне середовище для росту та розвитку (організуйте творчий куточок, місце, де можна досхочу поперекидатися).

8. Не нав’язуйте свою допомогу, а допомагайте тоді, коли дитина про це просить.
9. Дотримуйтесь розумної альтернативи («Не можна шуміти в приміщенні, але можна покричати на вулиці, у лісі»).

10. Не можна говорити одне, а робити інше. Наприклад, ви забороняєте говорити погані слова, а самі їх вживаєте.

11. Не можна відкладати покарання. Не варто говорити: «Вчора ти мене не слухався, тож сьогодні кататися не будеш».

12. Не можна проявляти непостійність: то забороняти щось, то дозволяти це робити. Цим ви збиваєте малюка з пантелику, і він перестане розуміти, що можна, а що не можна.

13. Не можна залякувати тим, що ви ніколи не виконаєте («Ніколи більше не куплю тобі іграшку»).

Шановні батьки! Поважайте думку і почуття своїх дітей. Любіть їх, адже вони найдорожче, що у вас є.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

1.  Ніколи не карайте дітей. Головну увагу приділяйте не так корекції поведінки дитини, як налагодженню довірчих стосунків з нею.

2.  Не засуджуйте або схвалюйте вчинки дитини, їх слід аналізувати й розуміти.

3.  Ставте перед дитиною конкретні вимоги й чітко пояснюйте їй чому в тій або іншій ситуації слід діяти не так, а інакше.

4.  Не критикуйте дитину за неуспішність, а тим паче не виставляйте на посміх, не докоряйте й не принижуйте. Її помилки – це, насамперед, ваші помилки.

5.  У вихованні не ставайте, «над дитиною», а коли й доведеться це зробити, то лише для її захисту.

6. Уважно слухайте дитину, заохочуйте її ділитися своїми турботами. Співчувайте їй під час розмови, ненав’язливо спрямовуйте на прийняття правильного рішення.

7.  Хваліть дитину від душі, вірте в неї й довіряйте їй, а головне – любіть її лише за те, що вона дитина.

8. Пам’ятайте: порівнювати дитину можна тільки з нею самою – сьогоднішньою із вчорашньою.

9.  Пам’ятайте: повага передбачає відсутність насильства. Нехай дитина росте й розвивається такою, якою її створив Господь. Повага – це здатність усвідомлювати унікальну індивідуальність дитини. Любов – акт віддівання6 віддати іншому свою радість, свій інтерес, свої розуміння, свої знання, свої почуття.