‘Методична служба’

ШАНОВНІ ПЕДАГОГИ!

Пропонуємо вам  матеріали для ознайомлення дошкільнят у цікавій ігровій формі з Коронавірусом-19:

1. Як говорити про КОРОНА-ВІРУС-19 із маленькими дітьми.

2. Я вірус, кузен грипу та застуди.

3. Мій герой – це ти.

Сучасні вимоги до професійної компетентності педагога полягають у такому:

• забезпеченні високого рівня загальнонаукових професійних спеціалізованих знань та практичних навичок;
• формуванні вміння впроваджувати інноваційні технології навчання і виховання з урахуванням вікових та психофізіологічних особливостей дітей, різних моделей суб’єкт-суб’єктних відносин на основі співпраці та партнерства, особистісно орієнтованого, діяльнісного та індивідуального підходів;
• розвитку навичок організації навчальної та виховної та роботи в умовах полікультурного середовища;
• створенні умов для усвідомленого професійного самовизначення, самовдосконалення та саморефлексії;
• розвитку високого рівня педагогічної майстерності та професійної креативності тощо.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

     Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

     ШАНОВНІ ПЕДАГОГИ!

       Ось декілька порад, які ви можете використати під час підготовки групових форм роботи з батьками своїх вихованців, таких, як: батьківські збори, круглі столи, майстер-класи, консультації тощо.

• Щоб створити комфортну атмосферу, використовуйте нетрадиційні методи представлення учасників. Наприклад, запропонуйте батькам відрекомендуватись, називаючи своє повне ім’я та пригадуючи, як їх називали в дитинстві, розповідаючи про свої улюблені страви або про те, що сказала їм їхня дитина, коли вони виходили з дому. Виявляйте творчість у пошуках методів представлення і намагайтеся урізноманітнювати їх. Це створить гарний настрій, допоможе розкріпоститися учасникам, відчути себе почуватися більш невимушено і впевнено.
• Заохочуйте батьків до активного обговорення. Цього можна досягти, ставлячи запитання, які вимагають розгорнутої відповіді, або, поділяючи учасників на пари чи невеличкі групи, в яких батьки почуватимуть себе вільніше і де їм легше буде висловити власну точку зору.
• Якщо є така можливість, поставте стільці колом, щоб всі бачили один одного і почували себе включеними в обговорення.
• Використовуйте наочність, відео, роздатковий матеріал для підкріплення свого виступу.
• Якщо ви розповідаєте про життя групи, використовуйте фотографії, магнітофонні записи дітей  своїх групи.
• Звертаючись до них, звертайтесь персонально до кожного.
• Завжди передбачайте час для того, щоб родини могли поспілкуватися між собою.
• Доповідь робіть короткою. У дорослих невелика тривалість концентрації уваги після робочого дня.
• Враховуйте інтереси та потреби родин у виборі тематики зустрічі.
• Обов’язково включайте до свого виступу розважальні ігрові моменти.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

Перед педагогами стоять завдання залучити батьків до співпраці, активної участі в педагогічному процесі ДНЗ тож доцільно дотримуватися таких правил:

• Говорити з батьками лише про те, про що ви маєте право судити, грунтуючись на власних знаннях і життєвому досвіді.
• Плануючи серйозну розмову з батьками, не починайте її вранці, на вулиці, на ходу, на сходах, в дитячій роздягальні, а запросіть їх пройти в групу й обов’язково посадить за стіл. Тоді ваші слова будуть почуті, оскільки батько вимушений вас вислухати.
• Не починайте розмову з батьками вихованців із слів: «Ой вибачите, можна з Вами поговорити?», «Ви не приділите мені п’ять хвилин?», «Не знаю може бути, я не зовсім права, але все-таки… ». А такі мовні звороти, як «Ви не розумієте…», «Ви не маєте рації…», «Ви повинні…», краще взагалі не вживати в спілкуванні з батьками.
• Не треба порівнювати досягнення різних дітей при розмові з батьками. Якщо все-таки порівнювати, то лише з еталоном, нормою вікового розвитку: кожен батько хоче чути в першу чергу про досягнення і проблеми розвитку своєї дитини; якщо в перші десять- п’ятнадцять хвилин розмови він нічого конкретного і переконливого про свою дитину не почує, він намагатиметься закінчити розмову.
• Навчіться говорити тільки по справі, наводити конкретні факти, визначати не лише проблему, але і декілька варіантів її рішення.Тоді батько сприйматиме вас не як критика, а як помічника. Образно кажучи, батьки йдуть до педагога як до лікаря: не важливо, з чим зайшов, важливо, з чим вийшов.
• Є категорія «цікавих» батьків, які люблять ставити запитання педагогові і разом з ним міркувати. Найбільш очевидні дві мети: або показати свою компетентність, або знайти відповіді на питання, що хвилюють. Доцільно завести журнал «У мене є запитання», в якому пропонувати батькам написати насущні проблеми у вихованні і розвитку дітей. Питання, як правило, у всіх сім’ях схожі, але одні батьки не знають, як їх вирішити, а інші мають досвід успішного вирішення проблем. Заведіть в журналі дві колонки: питання і відповідь. Батьки почнуть листуватися один з одним, ставити свої запитання і відповідати на запитання інших. Спочатку зацікавленість до цього журналу буде на емоційному рівні, потім на раціональному, а потім батькам захочеться живого спілкування.
• Найвірніший спосіб налаштувати батьків проти себе – показати їм, що ви вважаєте себе розумнішими за них. Не забувайте, яку мету ви ставите: блиснути своїми знаннями чи допомогти дитині? Не прагніть демонструвати батькам свою перевагу, використовуючи в мові складні педагогічні для розуміння терміни. Батьки будуть вам вдячні за конкретні поради, прості і реально здійснимі рекомендації.
• Створюйте громадську думку за допомогою батьків – однодумців, що мають високий авторитет серед інших мам і тат. Інколи батьки сумніваються в доцільності реалізації тих або інших ідей педагога, проте схильні довіряти думці таких же людей, як вони самі.
• Не ставте завдання завоювати авторитет у всіх без виключення батьків, створити зі всіма стосунки активної співпраці, повного взаєморозуміння і прийняття.
• Відомо: не завжди кількісний підхід означає якісний. Народна мудрість точна: «Можна загнати коня у воду, але пити його не змусиш». Якщо доросла людина не хоче приймати участь у заходах, що проводяться в ДНЗ, і, більш того, чинить опір цьому, тому «загнати її у воду» складно, але все-таки можна. Ось тільки чи потрібно? Чи отримає вона від цього задоволення?
• Кожному замку потрібний свій ключик. Методи переконання і аргументи, які спрацювали в розмові з одними батьками (як і з дітьми), можуть не привести до очікуваного результату в розмові з іншими.
• Стенд або тека-пересувка з матеріалами, підготовленими і обговореними на батьківських зборах, круглих столах, мають бути доступні батькам, їх розміщують в дитячій роздягальні, яскраво оформляють і друкують крупним шрифтом, чітко структуруючи зміст. Також можна вивісити для батьків аркуш відгуків і пропозицій. Чим цікавіше підібраний матеріал і більше позитивних відгуків написано на аркуші, тим частіше у «постійно зайнятих» батьків виникає бажання прийти на наступний захід.
• Створіть бібліотечку для батьків. Помістіть в ній не лише методичні посібники, але і все, що розташоване на стенді. Зацікавлені батьки захочуть не лише прочитати, але і зробити ксерокопію матеріалів. Заведіть різноколірні теки з файлами на кожен місяць. Це забезпечить не лише доступність інформації, але і її практичне вживання.
• Відвідини батьками різних заходів для дітей (пізнавальних, святкових і спортивних), здавалося б, не мають прямого відношення до заходів просвітницької спрямованості. Проте, спостерігаючи за дітьми, батьки мають можливість поділитися один з одним враженнями, поцікавитися планами відносно активної участі в наступних заходах.

Шановні педагоги! Пропоную для ознайомлення і розширення своїх знань ознайомитись з посібниками:

1. А.О. Молчанова “Толерантність як ціннісна основа професійної діяльності педагога”.

2. Піроженко Тамара, Хартман Олена, Палієнко Катерина, Павленко Майя “Методичний посібник до парціальної програми з розвитку соціальних навичок ефективної взаємодії дітей від 4 до 6-7 років “Вчимося жити разом”.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ-ЛОГОПЕДУ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

1. Прагнути зрозуміти батьків, «побачити» проблему очами співрозмовника, емоційно відгукнутися на неї.

2. Слухаючи питання і висловлювання батьків, важливо звертити увагу на їх жести, міміку, інтонацію, «вловлювати» підтекст.

3. Знати основи психології спілкування, щоб самому вміти усвідомлено використовувати пози, інтонації мови, вираз обличчя.

4. Будувати спілкування на основі діалогу, рівності партнерских відносин.

5. Не вдаватися до повчального тону при спілкуванні навіть з самими «неблагополучними» батьками, рекомендації давати у формі побажань.

6. никати оцінної позиції, утримуватися від критики співрозмовника.

7. Зберігати конфіденційність інформації.

8. Не підкреслювати особливості дефекту тієї чи іншої дитини, якщо розмова йде в присутності кількох батьків.

9. В умовах колективного спілкування з батьками використовувати лише позитивні приклади з життя дітей. Негативні приклади обговорювати строго індивідуально.

10. Міркуючи про проблеми і труднощі дитини, спілкуватись, дотримуючись емоційно-позитивного ставлення і поваги до неї.

11. Використовувати яскраві приклади і переконливі аргументи, приводити науково-достовірну інформацію з точки зору психолого-педагогічної літератури, уникаючи складних
понять і професійних термінів. (Робочі терміни вчителя-логопеда можуть бути незрозумілі батькам і створять бар’єр в спілкуванні.)

12. Уникати використання в бесіді таких слів, як «дефект», «порушення» і їм подібні, що викликають природну реакцію протесту і, як наслідок, негативне ставлення до вчителя-логопеда. Краще замінювати їх більш нейтральними: «труднощі», «проблеми», «недоліки».

13. Використовувати доброзичливий, довірливий тон, що викликає симпатію батьків.

14. Дотримуватися принципів недирективностІ, безоцінюваності, особистісно орієнтованого підходу, коректності.