ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

Перед педагогами стоять завдання залучити батьків до співпраці, активної участі в педагогічному процесі ДНЗ тож доцільно дотримуватися таких правил:

• Говорити з батьками лише про те, про що ви маєте право судити, грунтуючись на власних знаннях і життєвому досвіді.
• Плануючи серйозну розмову з батьками, не починайте її вранці, на вулиці, на ходу, на сходах, в дитячій роздягальні, а запросіть їх пройти в групу й обов’язково посадить за стіл. Тоді ваші слова будуть почуті, оскільки батько вимушений вас вислухати.
• Не починайте розмову з батьками вихованців із слів: «Ой вибачите, можна з Вами поговорити?», «Ви не приділите мені п’ять хвилин?», «Не знаю може бути, я не зовсім права, але все-таки… ». А такі мовні звороти, як «Ви не розумієте…», «Ви не маєте рації…», «Ви повинні…», краще взагалі не вживати в спілкуванні з батьками.
• Не треба порівнювати досягнення різних дітей при розмові з батьками. Якщо все-таки порівнювати, то лише з еталоном, нормою вікового розвитку: кожен батько хоче чути в першу чергу про досягнення і проблеми розвитку своєї дитини; якщо в перші десять- п’ятнадцять хвилин розмови він нічого конкретного і переконливого про свою дитину не почує, він намагатиметься закінчити розмову.
• Навчіться говорити тільки по справі, наводити конкретні факти, визначати не лише проблему, але і декілька варіантів її рішення.Тоді батько сприйматиме вас не як критика, а як помічника. Образно кажучи, батьки йдуть до педагога як до лікаря: не важливо, з чим зайшов, важливо, з чим вийшов.
• Є категорія «цікавих» батьків, які люблять ставити запитання педагогові і разом з ним міркувати. Найбільш очевидні дві мети: або показати свою компетентність, або знайти відповіді на питання, що хвилюють. Доцільно завести журнал «У мене є запитання», в якому пропонувати батькам написати насущні проблеми у вихованні і розвитку дітей. Питання, як правило, у всіх сім’ях схожі, але одні батьки не знають, як їх вирішити, а інші мають досвід успішного вирішення проблем. Заведіть в журналі дві колонки: питання і відповідь. Батьки почнуть листуватися один з одним, ставити свої запитання і відповідати на запитання інших. Спочатку зацікавленість до цього журналу буде на емоційному рівні, потім на раціональному, а потім батькам захочеться живого спілкування.
• Найвірніший спосіб налаштувати батьків проти себе – показати їм, що ви вважаєте себе розумнішими за них. Не забувайте, яку мету ви ставите: блиснути своїми знаннями чи допомогти дитині? Не прагніть демонструвати батькам свою перевагу, використовуючи в мові складні педагогічні для розуміння терміни. Батьки будуть вам вдячні за конкретні поради, прості і реально здійснимі рекомендації.
• Створюйте громадську думку за допомогою батьків – однодумців, що мають високий авторитет серед інших мам і тат. Інколи батьки сумніваються в доцільності реалізації тих або інших ідей педагога, проте схильні довіряти думці таких же людей, як вони самі.
• Не ставте завдання завоювати авторитет у всіх без виключення батьків, створити зі всіма стосунки активної співпраці, повного взаєморозуміння і прийняття.
• Відомо: не завжди кількісний підхід означає якісний. Народна мудрість точна: «Можна загнати коня у воду, але пити його не змусиш». Якщо доросла людина не хоче приймати участь у заходах, що проводяться в ДНЗ, і, більш того, чинить опір цьому, тому «загнати її у воду» складно, але все-таки можна. Ось тільки чи потрібно? Чи отримає вона від цього задоволення?
• Кожному замку потрібний свій ключик. Методи переконання і аргументи, які спрацювали в розмові з одними батьками (як і з дітьми), можуть не привести до очікуваного результату в розмові з іншими.
• Стенд або тека-пересувка з матеріалами, підготовленими і обговореними на батьківських зборах, круглих столах, мають бути доступні батькам, їх розміщують в дитячій роздягальні, яскраво оформляють і друкують крупним шрифтом, чітко структуруючи зміст. Також можна вивісити для батьків аркуш відгуків і пропозицій. Чим цікавіше підібраний матеріал і більше позитивних відгуків написано на аркуші, тим частіше у «постійно зайнятих» батьків виникає бажання прийти на наступний захід.
• Створіть бібліотечку для батьків. Помістіть в ній не лише методичні посібники, але і все, що розташоване на стенді. Зацікавлені батьки захочуть не лише прочитати, але і зробити ксерокопію матеріалів. Заведіть різноколірні теки з файлами на кожен місяць. Це забезпечить не лише доступність інформації, але і її практичне вживання.
• Відвідини батьками різних заходів для дітей (пізнавальних, святкових і спортивних), здавалося б, не мають прямого відношення до заходів просвітницької спрямованості. Проте, спостерігаючи за дітьми, батьки мають можливість поділитися один з одним враженнями, поцікавитися планами відносно активної участі в наступних заходах.

Шановні педагоги! Пропоную для ознайомлення і розширення своїх знань ознайомитись з посібниками:

1. А.О. Молчанова “Толерантність як ціннісна основа професійної діяльності педагога”.

2. Піроженко Тамара, Хартман Олена, Палієнко Катерина, Павленко Майя “Методичний посібник до парціальної програми з розвитку соціальних навичок ефективної взаємодії дітей від 4 до 6-7 років “Вчимося жити разом”.