Author Archive

«МОРАЛЬНО-ДУХОВНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ НА КРАЄЗНАВЧОМУ МАТЕРІАЛІ»

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

     На виконання Річного плану, з метою підвищення рівня професійної компетенції педагогів 28 березня відбувся семінар-практикум з питання морально-духовного виховання дошкільників на краєзнавчому матеріалі.

     Семінар проведений за результатами педради «Духовно-моральний розвиток особистості дошкільника в умовах сучасного дошкільного закладу» з другого головного завдання Річного плану поточного навчального року, яке звучить так:  «Формувати морально-патріотичні якості дитини через систему духовних цінностей: моральних, громадянських, світоглядних, краєзнавчих, екологічних, естетичних, інтелектуальних та валеологічних з метою повноцінної реалізації дошкільником себе як індивідуальності та повноцінної особистості».

   Семінар-практикум складався з двох частин: теоретичної і практичної. Під час практичної частини педагоги виконувати різні завдання: «Дай визначення», «Формуємо морально-духовні якості дитини» (метод «По колу»), «Намисто з ігор краєзнавчого характеру», «Працюємо з прислів’ями», «Створюємо духовно-моральний портрет дитини», «Що  ми знаємо про роботу музею» (мозковий штурм), «Активний діалог» ( інтерактивна вправа), «Створюємо міні-музей» (за допомогою методу системного оператора ТРВЗ)

  

   Протягом семінару-практикуму педагоги активно обговорювали кожне завдання, погоджуючись чи висловлюючи своє критичне судження, доводячи колегам свою точку зору.

   В кінці семінару вихователем-методистом були надані практичні методичні поради педагогам для подальшої роботи із краєзнавства з дітьми та батьками.

   Шановні батьки! Запрошуємо вас не нехтувати порадами та рекомендаціями педагогів.

   Ви повинні добре пам’ятати, що основою морально-духовного виховання має стати, насамперед, краєзнавство. Воно той життєвий простір, який формує самосвідомість особистості дитини. Мій дім, моя вулиця, мій район, моє місто, моя Батьківщина – ось етапи дорослішання творчої особистості.

    Краєзнавство будить інтерес до інших галузей знань дитини.

Ви – взірець для наслідування для ваших дітей. І Ваша любов до рідного краю, рідного міста передається Вашим дітям.

Шановні педагоги! Березневий випуск журналу «Джміль» пропонує вам матеріали для розгортання проекту “Пташиний світ”.

Коротку екскурсію сторінками весняного випуску журналу “Джміль”, а також  матеріали проекту ви можете знайти тут.

Звернутись до редакції журналу ви можете за цими телефонами і електронною поштою:

Тел.:	(044) 486-91-14
	(099) 376-35-36
Факс:	(044) 486-13-32
E-mail:	jmil@dvsvit.com.ua

 

 

БАТЬКАМ ДЛЯ РОЗДУМІВ

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

   В сім’ї, де конфлікт продовжується довго, утворюється трикутник. Теорію «трикутників» психологи сім’ї перейняли з антропології та соціології. Отож, якщо між двома особами є довготривалий, виразний конфлікт, і ще, коли він супроводжується великою напругою, тоді напруга зменшується, коли в конфлікт включити третю особу. В сім’ї автоматично учасником протистояння стає дитина. Це відбувається несвідомо. Твориться патологічний трикутник. Тут вже не йдеться про сварку. Дитина тепер вже на постійно стає стороною в конфлікті і, що найгірше, реагує на це драматично.

    Батьки зовсім не усвідомлюють проблем з дитиною. Це проявляється тоді, коли дитина починає, наприклад, хворіти, або «стає неслухняною» – тоді треба нею серйозно піклуватися.

  В таких трикутниках може бути так, що кожний з батьків намагається перетягнути на свій бік дитину. Мама скаржиться часом на батька, батько, в свою чергу, піддає сумніву рішення мами. Обоє намагаються бути близькими з дитиною. І навіть не сваряться. Тоді дитина стає  доброю дитиною мами або тата. Тимчасом вона рівно кохає маму і тата і одночасно хоче бути з ними обома. Коли дитині добре з мамою, переживає, що батько гнівається, що йому прикро – і навпаки.

   Така ситуація доводить дитину до нервових розладів. Це однак лише одна із форм патологічного трикутника. Може бути також так, що конфлікт між батьками відвертий і дитину перетягли вже на один бік. Утворюється коаліція, наприклад, матері з донею. Тоді підчас сварки дитина стає на бік мами, відкидаючи батька, що в подальшому розвитку приносить серйозні наслідки.

  Може бути також такий трикутник, де всі невдачі, агресію батьки переносять на дитину. В такій сім’ї батьки ні з чим не можуть погодитися, окрім одного –  в них «невдала дитина». Такі діти поводяться агресивно, часто проявляють негативізм, а коли підростають, шукають поваги поза домом в субкультурних середовищах, залишають батьків. Їхня самооцінка найчастіше просто вщент розбита.

  Буває також, коли постійний конфлікт проявляється тим, що батьки надто зосереджуються на здоров’ї дитини. Такі діти часто слабкіші за ровесників, несамостійні. В батьків «хвора» дитина, що звільнює їх від дій, які б могли врятувати їхній шлюб і взаємні відносини. Тут конфлікт серйозно прихований і назовні всім здається, що це зразкова сім’я, в якій ніколи не сваряться.

   У кожній родині, великій або маленькій, тільки що створеній або «зі стажем», щасливій або не дуже, завжди є щось загальне для кожної з них, і щось індивідуальне. Розходжень між родинами може бути безліч. Й обумовлені вони тим, що в кожній існує набір своїх правил і законів, які впорядковують їхнє життя.

   Правила — це очікування щодо того, як люди мають поводитися в певних ситуаціях і обставинах. Вони відображають погляди людей щодо того, що добре, що погано, що можна або не можна, і що буде, якщо цих правил не дотримуватися.

  Правила в родині бувають двох типів:       

• šвідкриті — тобто ті, які висловлюються відкрито, обговорюються членами родини, і їх можна за необхідності змінити;
• šнегласні — це ті, про які ніхто не говорить уголос, але всі їх дотримуються. І проявляють себе ці правила вже тоді, коли хтось їх порушує.

Шановні батьки! Ви відповідальні за те, якою людиною виросте ваша дитина. Бережіть дітей, не тільки їх фізичне, але й психічне здоров’я. Не будьте егоїстами.

Не втягуйте дітей в свої міжособистісні конфлікти!

ПРАВИЛА ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

Підготувала: практичний психолог Ісаєва Н.М.

1.   Підтримувати дитину, бути терплячими.

2.  Не порівнювати її з іншими, а тільки із самим собою.

3.  Давати короткі, чіткі інструкції.

4.  Повторювати завдання спокійним тоном, не робити зауважень занадто часто.

5. Використовувати зоровий, тактильний контакт, хвалити дитину, коли сидить спокійно.

6.  Змінювати види діяльності, давати змогу рухатися.

7.  Створювати ситуації успіху, підтримувати контакт із батьками.

8.  Намагатись індивідуалізувати роботу.

9.  Використовувати гнучку систему заохочень та покарань.

10. Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотики, поглажування).

11. Давати короткі, чіткі й конкретні інструкції, використовуючи не більше 10 слів.

12. Змінювати види діяльності, давати змогу рухатись.

13. Створювати ситуації успіху, підтримувати контакт із батьками.

14. Повторювати завдання спокійним тоном, не робити зауважень занадто часто.

15. Малюк не винен, що він такий «живчик», тому марно його сварити, карати. Цим ви досягнете лише зниження самооцінки, появу почуття провини, відчуття неправильності й неможливості догодити вам.

16. Навчити дитину керувати собою – ваше першочергове завдання. Контролювати власні емоції адже дитині просто необхідно вивільнювати енергію назовні, навчіть її це робити.

    У вихованні необхідно уникати двох крайностей – проявів надмірної м’якості й висування надто високих вимог.

Не слід допускати вседозволеності: чітко роз’ясніть малюку правила поведінки в різних ситуаціях.

Однак кількість заборон і обмежень варто звести до розумного мінімуму.

    РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

Пропонує: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.

    Дрібна моторика руки – це, простою мовою, набір дрібних і точних рухів пальців і кисті руки. Не можна недооцінювати значення дрібної моторики для розвитку дитини. Як відомо, розвиток точних рухів руки сприяє розвитку мови дитини. Чим краще розвинена ручка дитини, тим швидше вона починає говорити, тим краще вона розмовляє.

   З перших місяців свого життя малюк починає досліджувати можливості своєї ручки. З кожним днем він все більше і більше вдосконалюється в хапальних рухах кисті і пальчиків. Згодом ці вміння знадобляться дитині для правильного захоплення ложки під час їжі і олівця під час письма. Ми, батьки, можемо допомогти малюкові розвивати ручку, а отже, і його мову, грамотність, мислення. Для цього не потрібні особливі навички. Досить просто назбирати різних дрібних предметів, організувати з них гру і простежити, щоб малюк використовував їх за призначенням, а не засунув в рот, ніс або вухо.

     У цій справі стане в нагоді все яскраве, дрібне, нетоксичне. Це і крупи, і прищіпки, і скріпки, і гвинтики з гаєчками, намистинки, баночки, кришечки, ключики та інші предмети, які легко знайти в будинку. 

    ШАНОВНІ БАТЬКИ!

    Рекомендую Вам добірку ігор, які захоплять вашого малюка і допоможуть розвинути дрібну моторику. Знайти Ви її можете тут:

    Буду рада, якщо змогла зацікавити Вас і допомогти Вам розвинути Ваших дітей.