Author Archive

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ МОЛОДШИХ ДОШКІЛЬНЯТ

(до тижня безпеки)

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

• Ваша дитина повинна грати тільки у дворі під вашим наглядом і знати: на дорогу виходити не можна!

• Не залякуйте дитину, а спостерігайте разом з нею і, використовуючи ситуації на дорозі, вулиці, у дворі, пояснюйте, що відбувається з транспортом, пішоходами.

• Розвивайте у дитини зорову пам’ять, увагу. Для цього створюйте ігрові ситуації вдома. Закріплюйте в малюнках враження від побаченого.

• У цьому віці ваш малюк повинен знати:

• на дорогу виходити не можна;
• дорогу можна переходити тільки з дорослим, тримаючись за руку, вириватися не можна;
• переходити дорогу треба по переходу спокійним кроком;
• пішоходи – люди, які йдуть по вулиці;
• коли ми їдемо в автобусі, маршрутці, тролейбусі, нас називають пасажирами. Машини бувають різні – це транспорт. Машинами керують водії. Для машин (транспорту) призначене шосе (дорога, бруківка);
• коли ми їдемо в транспорті, не можна висовуватися з вікна, треба триматися за руку мами, тата, або поручень;
• щоб був порядок на дорозі, щоб не було аварій, щоб пішохід не потрапив під машину, треба підкорятися сигналам світлофора: «Червоне світло – руху немає. А зелене каже: “Проходьте, шлях відкрито!”.

• Щоб дитину легше було побачити на вулиці, їй треба одягати одяг неонових кольорів з відбиваючими смужками або спеціальними відбивачами.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

     Підготувала: практичний психолог Ісаєва Н.М.

 Ваша дитина проявляє агресивність. Що робити?

•  Насамперед спробуйте з’ясувати, що ж є справжньою причиною агресивної поведінки вашої дитини.
•  Приймайте дитину такою, якою вона є, з усіма недоліками.
• Частіше говорiть, що любите її.
• Обговоріть з дитиною її емоції. Розкажіть, що всі люди іноді зляться і сердяться. Це нормально.
• Навчіть, як можна висловити свій гнів, не заподіявши шкоди іншій людині і навколишнім предметам.

Для цього можна використовувати такі прийоми:

• Битися з подушкою;
• Використовувати фізичні силові вправи;
• Рвати папір;
• Намалювати того, кого хочеться побити, і що – небудь зробити з цим малюнком;
• Використовувати «мішечок для криків»;
• Постукати стіл надувними молотком.

Дітям важливо навчитися « випускати» свою агресивність. 

ПРАВИЛА ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

Підготувала: практичний психолог Ісаєва Н.М.

    Чому на вашу думку діти б’ються, кусаються, штовхаються, а іноді у відповідь на якесь прохання «вибухають»? Причин такої поведінки може бути безліч. Але часто діти ведуть себе саме так, тому що не знають як вести себе по – іншому. На жаль їх поведінковий репертуар довільно скудний, і якщо ми запропонуємо їм можливість вибору способів поведінки, діти із задоволенням відгукнуться на пропозицію, і наше спілкування з ними стане більш ефективним і приємним для обох сторін. Ця порада (пропозиція вибору способу взаємодії) особливо актуальна, коли мова йде про агресивних дітей.

      Робота вихователів з цією категорією дітей повинна проводитися в 3 напрямках:

1.  Робота з гнівом. Дитині дають змогу проявити почуття гніву, але при цьому поступово витісняють стереотипне сприйняття традиційних агресивних об’єктів ( монстрів, вампірів тощо). Наприклад, при малюванні «злого» персонажа дитині пропонують додати до нього симпатичні деталі: бантики, зірочки, книжки. Водночас учать міркувати про причини і наслідки агресивної поведінки, а також контролювати себе в ситуаціях, що викликають відповідні реакції. Агресивні діти, як правило, претендують на « сильні» ролі й категорично заперечують свої страхи. Тому потрібно дати дитині змогу не приховувати, а проявляти почуття страху, щоб вона вчилася не соромитися виражати їх.

 2.  Навчання дітей навичками розпізнавання і контролю, вміння володіти собою в ситуаціях, які провокують спалахи гніву.

 3. Формування здібності до емпатії, довіри, співчуття та співпереживання. Вчити дітей аналізувати причини агресивної поведінки та її наслідки. Слід зазначити, що діти, схильні до захисної агресивності, легко малюють або фантазують на агресивні теми, із задоволенням виконують ролі агресивних героїв і заперечують у собі почуття страху.

Причини агресивності дітей і методи їх корекції:

1. Брак рухової активності, брак фізичного навантаження – 
• Рухливі ігри
• Спортивні естафети
• «Хвилинки радості» між заняттями

2. Дефіцит батьківської уваги, невдоволеність потреби в батьківській любові й розумінні –
• Бесіда з батьками
• Спостереження за поведінкою дитини
• Спільні сюжетно – рольові ігри

3.  Підвищена тривожність (комплекс невідповідності) –
• Налагодження емоційного контакту з дитиною

4.  Засвоєння еталонів агресивної поведінки в родині –
• Бесіда з батьками

5.  Побічно стимульована агресивність (ЗМІ, іграшки) –
• Перешкоджати появі в групі таких іграшок або направляти агресивний потенціал дитини у позитивне русло
• Ненав’язливі роз’яснення вчинків дійових осіб
• Обговорення книг, передбачених програмою
• Переведення бійок у конструктивне русло: ігри в піратів, викрадачів скарбів

6.  Низький рівень розвитку ігрових і комунікативних навичок –

• Рухливі ігри
• Сюжетно – рольові ігри
• Ігри на розуміння емоційного стану
• Психогімнастика
• Ігри на мімічне і пантомімічне самовираження
• Навчання прийомів само розслаблення.

• Гра дає свободу. Гра не завдання, не борг, не закон. За наказом грати не можна, тільки добровільно.

• Гра дає порядок. Система правил у грі абсолютна і незаперечна. Неможливо порушувати правила і бути в грі.

• Гра створює гармонію. Формує прагнення до досконалості.

• Гра дає захопленість. Вона інтенсивно залучає всю людину, активізує її здібності.

• Гра дає елемент невизначеності, який збуджує, активізує розум, налаштовує на пошук оптимальних рішень.

• Гра дає компенсацію, нейтралізацію недоліків.

• Гра дає фізичне вдосконалення, оскільки в активних своїх формах вона передбачає навчання.

• Гра дає можливість проявити чи вдосконалювати свої творчі навички.

• Гра дає розвиток уяви.

• Гра дає можливість розвинути свій розум.

• Гра дає радість спілкування.

     Шановні батьки! Не недооцінюйте значення гри! Грайте з дітьми якомога частіше. Це не тільки благотворно вплине на емоції дитини, але й залишиться з нею назавжди в її пам’яті і в її серці.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ

Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.

1. Приймати дитину такою, якою вона є.

2. Виходити з інтересів дитини.

3. Дотримуватися визначеного режиму і ритму життя дитини.

4. Дотримуватися щоденних ритуалів (вони забезпечують відчуття безпеки дитини).

5. Навчитися уловлювати найменші вербальні і невербальні сигна­ли дитини, що свідчать про її дискомфорт.

6. Частіше бути присутнім у групі чи класі, де займається дитина.

7. Якомога частіше розмовляти з дитиною.

8. Забезпечити комфортну обстановку для спілкування і навчання.

9. Терпляче пояснювати дитині зміст її діяльності, використовую­чи чітку наочну інформацію (схеми, карти тощо).

10. Уникати перевтоми дитини.