Author Archive

Читачі запитують: «Чи мають право педагоги дитсадка виконувати методичну, організаційну роботу та іншу педагогічну діяльність вдома? Як скласти графік роботи?». Відповіді експерта — у статті

Сергій Борисенко, експерт з трудових відносин у галузі освіти, заступник голови Харківської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України, голова правління ГО «Надихай»

Робочий час педагогів закладу дошкільної освіти включає час, необхідний для здійснення освітнього процесу з вихованцями, а також виконання методичної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором. Розгляньмо, опираючись на нормативні документи, де педагоги повинні виконувати роботу, крім безпосереднього здійснення освітнього процесу з вихованцями.

Місце виконання

Основний документ, який регламентує порядок чи процес виконання працівником своїх посадових обов’язків, — КЗпП.

Трудовий договір — угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець — виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Це визначено у статті 21 КЗпП. Аналогічна норма міститься і в пункті 17 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників навчально-виховних закладів системи Міністерства освіти України, затверджених наказом Міносвіти від 20.12.1993 № 455.

До карантину, спричиненого пандемією COVID-19, і повномасштабної агресії РФ проти України передбачалося за замовчуванням (з невеличкими винятками), що працівник повинен виконувати посадові обов’язки на робочому місці яке, як правило, розташовувалося у приміщенні чи на території роботодавця. Проте в сучасних умовах роботодавці поступово відходять від цього правила з різних причин, але насамперед з міркувань безпеки.

У будь-якому випадку працівник повинен виконувати посадові обов’язки в місці, яке вказане в трудовому договорі або визна­чене роботодавцем у внутрішніх документах закладу освіти. Працівник не може самостійно, без погодження з роботодавцем, вирішувати, де він буде виконувати посадові обов’язки — вдома чи в приміщенні закладу освіти.

Методична, організаційна робота, інші види педагогічної діяльності — частина робочого часу педагога. Якщо заклад освіти працює в очному режимі, усі працівники повинні працювати на робочих місцях. Тож і методичну діяльність педагог повинен здійснювати самостійно або разом з іншими колегами чи вихователем-методистом відповідно до плану й режиму роботи закладу освіти. Здійснення методичної роботи за межами закладу освіти — відвідування бібліотеки, іншого закладу освіти, участь у методичних об’єднаннях тощо — педагог повинен узгодити з директором закладу.

Якщо ж заклад освіти працює дистанційно, у педагога більше можливостей, щоб самостійно визначити, де та яку методичну роботу здійснювати. Але педагог усе одно зобов’язаний виконувати накази директора закладу, зокрема щодо методичної роботи, участі в методичних заходах, які заплановано в закладі освіти.

Директор закладу або вихователь-методист може перевіряти не лише результати методичної роботи педагога, а й те, як він її здійснював.

Графіки роботи

Для методичної роботи потрібно виділяти певний час кожного робочого тижня. Її тривалість і періодичність залежить від системи методичної роботи в закладі. Це може бути як щоденна робота, так і раз чи кілька разів на тиждень. Головне — дотримуватися встановленої норми робочого часу.

Щоб дотримуватися Закону України «Про дошкільну освіту» та контролювати робочий час педагогів у закладі освіти, директор закладу має затвердити графіки роботи працівників. Вони залежатимуть від режиму роботи закладу освіти та конкретних груп.

Затвердженого МОН зразка графіка роботи немає, тож його можна скласти в довільній формі. Він повинен бути чітким і зрозумілим, без двозначних трактувань.

Графік роботи педагогів повинен відображати:

• час початку й закінчення роботи;
• вид роботи — здійснення освітнього процесу з дітьми чи методична робота.

Працівники не можуть самовільно змінювати режим роботи, вирішити не брати участь у запланованих заходах закладу освіти або виконувати методичну роботу вдома без погодження з директором закладу освіти. Це порушення трудової дисципліни, за яке можна застосувати заходи дисциплінарного стягнення.

Джерело: https://ezavdnz.expertus.com.ua/10021822

26 листопада 2025 року Уряд затвердив новий Державний стандарт дошкільної освіти. Про це повідомив Володимир Воронов, голова підкомітету з питань дошкільної освіти Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій. Державний стандарт містить перелік і опис результатів навчання та компетентностей, згрупованих за освітніми напрямами. Документ є обов’язковим для всіх закладів дошкільної освіти й інших суб’єктів освітньої діяльності.

Документ набуде чинності 1 вересня 2027 року.

Ключові тези Державного стандарту дошкільної освіти

Мета дошкільної освіти

• Цілісний та всебічний розвиток дитини: фізичний, інтелектуальний, емоційний, соціальний, творчий.
• Формування життєвих навичок і компетентностей, необхідних для подальшого навчання та життя.
• Основою є ціннісні орієнтири: самоцінність дитинства, дитиноцентризм, право на гру, індивідуальний розвиток, гендерна чутливість, опора на українські культурні цінності, партнерство з батьками.

Ключові компетентності дитини

Ключові компетентності визначені як очікувані результати на завершення дошкільної освіти.

1. Особистісна — самоусвідомлення, емоційна регуляція, безпека, здоров’я.

2. Мовленнєво-комунікативна — володіння державною, рідною мовою, відкритість до багатомовності.

3. Соціальна та громадянська — взаємодія, права людини, громадянські цінності.

4. Математична — елементарні математичні уявлення та дії.

5. Природнича, предметно-практична та технологічна — пізнання природи й техніки, елементи STEM.

6. Екологічна — відповідальне ставлення до природи.

7. Мистецька — естетичне сприймання та творчість. 

Освітні напрями дошкільної освіти

До кожного напряму визначено: мету, складники, групи результатів, конкретні результати навчання.

1. Особистісний

2. Фізкультурний

3. Мовленнєво-комунікативний

4. Соціально-громадянський

5. Математичний

6. Природничо-екологічний

7. Предметно-технологічний

8. Мистецький

Особливості організації освітнього процесу

• Освітні програми мають забезпечувати досягнення результатів, визначених Стандартом.
• Дозволяється адаптація/модифікація змісту відповідно до потреб дітей.
• Освітній процес має спиратися на гру, дослідження, активну діяльність.
• Стандарт створює рамку, у межах якої заклади можуть реалізовувати власні освітні траєкторії.

Наступність дошкільної та початкової освіти

• Результати й компетентності дошкілля є предикторами результатів у початковій школі.
• Узгодження змісту освітніх програм обох рівнів є обов’язковим.

Розділ / елемент Стандарту	Короткий зміст	Ключові акценти
Мета дошкільної освіти	Цілісний розвиток дитини: фізичний, інтелектуальний, емоційний, творчий і соціальний	Формування життєвих навичок і компетентностей, підготовка до школи та життя
Ціннісні орієнтири	Визнання самоцінності дитинства, дитиноцентризм, право на гру, культурна ідентичність, партнерство з батьками	Особистісно орієнтований підхід, гендерна чутливість, радість пізнання
Структура Стандарту	Зміст організовано за 8 освітніми напрямами	У кожному напрямі: мета, складники, групи результатів, результати навчання
Ключові компетентності	Особистісна; мовленнєво-комунікативна; соціальна та громадянська; математична; природнича й технологічна; екологічна; мистецька	Формуються через усі напрями, відповідають Європейській рамці компетентностей
Освітній напрям 1: Особистісний	Самоідентифікація; психічне здоров’я; фізичне здоров’я і безпека	Розуміння себе, емоційна регуляція, гігієна, безпека
Освітній напрям 2: Фізкультурний	Велика моторика; дрібна моторика	Рухова активність, рівновага, сила, графомоторна підготовка
Освітній напрям 3: Мовленнєво-комунікативний	Державна мова; рідна мова; іноземна мова	Сприймання, говоріння, елементи письма, культура мовлення
Освітній напрям 4: Соціально-громадянський	Взаємодія в соціумі; відповідальне громадянство; праця й ресурси	Права дитини, співпраця, демократичні цінності, економічні уявлення
Освітній напрям 5: Математичний	Числа, множини, логіка, величини, геометричні фігури	Рахунок до 10, порівняння, елементарні задачі, вимірювання
Освітній напрям 6: Природничо-екологічний	Пізнання природи; екологічне мислення	Взаємозв’язки в природі, досліди, екологічна поведінка, спостереження
Освітній напрям 7: Предметно-технологічний	Предметно-практична діяльність; дії в інформаційному просторі	Конструювання, моделювання, цифрова грамотність, медіагігієна
Освітній напрям 8: Мистецький	Сприйняття мистецтва; самовираження у творчості	Естетика, художня культура, різні види мистецької діяльності
Організація освітнього процесу	Адаптація програм, методів, форм; гра — провідна діяльність	Залучення дітей до дослідження, ініціативності, взаємодії з дорослими
Партнерство з батьками	Батьки сприяють досягненню результатів; відповідальність у сімейній формі	Спільність освітньої траєкторії, взаємодія з педагогами
Наступність із початковою школою	Результати й компетентності дошкілля = підґрунтя НУШ	Узгодженість напрямів, єдність програм
Європейський контекст	Стандарт оцінений ЄС як прогресивний	Відповідність європейським цінностям та підходам
Формула щасливої дитини (інфографіка)	Здорова, захищена, кохана, навчена, розвинена, соціальна, ціннісно орієнтована, творча особистість	Висвітлює бачення цілісного розвитку дитини

сайт Педрада
Джерело: https://oplatforma.com.ua/news/107230-uriad-zatverdyv-novyi-derzhavnyi-standart-doshkilnoi-osvity?utm_source=push_news&utm_medium=webpush&utm_campaign=push_

puzo_news_28.11.2025_1&utm_content=2796226031&utm_term=news

 

 

День захисту дітей в Україні тепер святкуватимуть 20 листопада — у Всесвітній день дитини

Відповідно до Указу Президента України №355/2025 від 30 травня 2025 року, в нашій державі змінено дату відзначення Дня захисту дітей. Відтепер це свято проходитиме 20 листопада, у день, коли весь світ відзначає Всесвітній день дитини.

Це рішення має на меті підкреслити приналежність України до світової спільноти, яка захищає права дітей, а також зміцнити державну політику у сфері дитинства.

 Саме 20 листопада історично пов’язане з двома важливими подіями: у 1959 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила Декларацію прав дитини, а у 1989 році — Конвенцію про права дитини, яку згодом ратифікувала й Україна.

Мета змін — зробити охорону дитинства одним із головних державних пріоритетів, посилити увагу до рівних можливостей для кожної дитини — незалежно від місця проживання, стану здоров’я чи соціального статусу.

Раннє втручання — підтримка, що змінює життя

У межах реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року (План заходів на 2025–2026 роки, затверджений розпорядженням Кабміну №374-р від 25 березня 2025 року), передбачено активне інформування населення про послугу раннього втручання.

Ця послуга допомагає сім’ям із маленькими дітьми, які мають або можуть мати порушення розвитку. Її головна мета — допомогти дитині розкрити власний потенціал, а батькам — отримати необхідну підтримку фахівців для створення сприятливих умов виховання та розвитку як вдома, так і в громаді.

Турбота про дітей — це інвестиція у майбутнє. Нехай кожен день буде днем їхнього захисту, підтримки й любові.

Джон Готтман – професор психології, автор книжки «Емоційний інтелект дитини» вважає, що все залежить від батьків. Він спостерігав, як вони реагують на емоції своїх дітей та розділив їх на чотири групи:

• батьки, які відмовляються від емоцій і намагаються їх усунути, тому що вважають емоції неважливими;
• батьки, які не схвалюють або сприймають негативні емоції як виклик і намагаються їх придушити за допомогою покарання;
• батьки, які дотримуються принципу невтручання та сприймають усі емоції дитини, але не допомагають опанувати себе чи забороняють певну поведінку;
• емоційно свідомі батьки, які використовують власний емоційний досвід як можливість для встановлення зв’язку, допомагають дитині усвідомити, що вона відчуває та навчитися керувати емоціями.

Додамо, що кожна із цих порад передбачає роботу батьків над розвитком власного EQ.

1. Говоріть про власні емоції

Розповідаючи про свої емоції, ви вчите дитину, що емоції є нормальною частиною життя. Наприклад, коли ви ділитеся з дитиною, що нервуєте перед важливою зустріччю, то вона розуміє, що всі люди відчувають емоції і це нормально.

2. Покажіть, як ви справляєтеся зі своїми емоціями

Ваша дитина не змушує вас кричати. Це ви вирішуєте реагувати на її поведінку криком і вибираєте гнів як вихід із ситуації. Покажіть на власному прикладі, що кожен відповідає за те, як він реагує на ситуацію.

3. Вибирайте слушний час для роботи з емоціями

Спроба підвищити навички емоційної регуляції вашої дитини в момент істерики не спрацює. Поговоріть про те, що сталося, коли дитина заспокоїться. Найкращий час для будь-якого навчання, коли ви спокійні та розслаблені.

4. Навчіть дитину визначати емоційні тригери

Емоційні тригери спонукають відчувати ті чи інші емоції. Це може бути сторонній звук, якась дія чи слова оточення. Ваше завдання з’ясувати, що змушує дитину злитися або тривожитися. Які види діяльності її розчаровують чи дратують.

5. Допоможіть дитині зрозуміти мову тіла

Сильні емоції впливають на організм на фізичному рівні. Розуміння, як тіло переживає гнів або тривогу, допомагає пов’язувати емоції зі своїм тілом і запобігати стану, коли емоції зашкалюють.

6. Сфокусуйтеся на належній, а не на поганій поведінці

Найефективніший спосіб змінити неадекватну поведінку дитини, спричинену емоціями, – зосередитися на її позитивній поведінці. Американський психолог Карл Роджерс вважає істерику чи агресивну поведінку способом, яким ваша дитина передає гнів, тривогу, розчарування та інші сильні емоції. Отже, поведінка – це вираження сильних емоцій, з якими дитина наразі не можуть впоратися.

7. Покажіть, що таке «емпатія» на власному прикладі

Емпатія – це здатність відчувати чи уявляти чужий біль і пропонувати допомогу. Виявлення емпатії до дитини не означає, що ви погоджуєтеся з її поведінкою, але означає можливість зрозуміти її почуття чи поведінку.

8. Формуйте позитивні емоції дитини

Барбара Фредріксон – дослідник позитивної психології, вважає що позитивні емоції можуть розвинути фізичні, інтелектуальні, психологічні та соціальні ресурси вашої дитини.

9. Уникайте негативних ярликів

Вплив ярликів на поведінку дітей вперше дослідили психологи Роберт Розенталь і Леонора Якобсон. На початку дослідження всі учні початкової школи проходили тест на IQ. Потім дослідники у випадковий спосіб відібрали 20% учнів та представили їх як тих, хто «інтелектуально процвітає». Наприкінці дослідження учні пройшли ще один тест, який показав, що група тих, хто «інтелектуально процвітає», отримала значно вищі бали під час другого етапу тесту IQ.

10. Заохочуйте дитину до фізичної активності

Фізична активність допомагає усунути напруженість та ефективніше справлятися з емоціями.

11. Підтримуйте емоційну безпеку вашої дитини

Емоційна захищеність – це вроджена потреба. Емоційно безпечні стосунки будуються на довірі та прийнятті іншого. Коли ви показуєте своїй дитині, що приймаєте та любите її, це також сприяєте розвитку емоційного інтелекту.

12. Поясніть, що всі емоції важливі

Людина не може переживати лише радість і щастя. Іноді їй потрібно відчувати гнів або смуток. Смуток – це емоція, яка здатна сповільнити розумову й рухову активність. Це дає можливість поміркувати над джерелом емоційного розладу та зрозуміти, що із цим робити.

Гнів, навпаки, прискорює всі процеси, мобілізуючи інтенсивну енергію і надсилаючи кров до кінцівок. Це емоція, яка готує до боротьби та допомагає мобілізуватися для захисту від можливих загроз.

13. Беріть паузу, коли це потрібно та навчіть дитину це робити

Пауза дає можливість заспокоїтись та обдумати ситуацію, замість того щоб реагувати гнівом. Допоможіть дитині використовувати паузу, щоб емоційно дистанціюватися від ситуації, яка викликає емоції.

14. Знайдіть більше можливостей для спілкування

Щоденне спілкування з дитиною допомагає зміцнити почуття емоційної безпеки. Важливо займатися якоюсь діяльністю разом. Ви можете почитати книжку, подивитися фільм або вирушити на прогулянку й розмовляти дорогою про все на світі.

15. Хваліть дитину

Похвала – це ефективний спосіб допомогти вашій дитині розвинути емоційний інтелект. Якщо ви покажете своїй дитині, що визнаєте та цінуєте її наполегливу роботу, це може допомогти їй стати більш мотивованою, відчути впевненість у своїх силах.

16. Навчайте дитину нестандартному мисленню

Заохочуйте дитину мислити нестандартно та знаходити творчі рішення, а не просто слідувати інструкціям. Це поліпшить впевненість вашої дитини у власних силах, а також сприятиме розвитку емоційного інтелекту.

17. Не поспішайте

Розвиток емоційного інтелекту дитини не відбувається раптово. Наберіться терпіння та пам’ятайте, що це постійна, але дуже важлива робота, яка вплине на подальше життя.

Дізнатися більше про емоції можна завдяки мультфільмам. Пропонуємо до перегляду:

Порядок утворення та функціонування спеціальних груп вихованців закладів дошкільної освіти

Постановою КМУ від 04.04.2025 №381 затверджено Порядок утворення та функціонування спеціальних груп вихованців закладів дошкільної освіти. Цей документ набрав чинності з 01.08.2025 та поширюється також на спеціальні групи, що утворюються у дошкільних підрозділах суб’єктів освітньої діяльності, крім спеціальних дитячих садків та дошкільних підрозділів спеціальних закладів загальної середньої освіти.

«Спеціальні групи» – це окремі групи, що утворюються у закладах дошкільної освіти та інших суб’єктах освітньої діяльності для здобуття освіти дітьми з ООП (далі – діти) віком від 2 до 7 або восьми 8 років, в яких створене спеціальне освітнє середовище з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів дітей.

• Індивідуалізація: Розробка індивідуального плану, врахування діагнозу, інтересів, здібностей та потреб дитини.
• Позитивне підкріплення: Хваліть дитину за будь-які успіхи, не порівнюйте її з іншими дітьми, виключайте негативні фрази (“не вмієш”, “не вийде”).
• Поступове навчання: Залучайте дитину до нових завдань поступово, посилюйте підтримку за потреби, але робіть це поступово, щоб дитина могла розвивати самостійність.
• Повторення: Для закріплення навичок необхідно багаторазово повторювати завдання та тренувати їх у різних умовах.
• Використання різноманітних методів: Застосовуйте рухливі та дихальні вправи, розвивайте дрібну моторику, слухову увагу, графічні навички, а також використовуйте дидактичні ігри, конструктори, мозаїку.
• Сенсорна інтеграція: Створюйте середовище з різноманітними текстурами, кольорами та звуками, поступово впроваджуйте сенсорні елементи в повсякденне життя.
• Комунікація та соціалізація: Формуйте навички співробітництва, взаємодії з однолітками та дорослими, вчіть дитину розуміти інших, допомагати їм та співчувати. 

“ТАК” і “НІ” в роботі з дітьми з ООП.