Archive for Листопад, 2025

День захисту дітей в Україні тепер святкуватимуть 20 листопада — у Всесвітній день дитини

Відповідно до Указу Президента України №355/2025 від 30 травня 2025 року, в нашій державі змінено дату відзначення Дня захисту дітей. Відтепер це свято проходитиме 20 листопада, у день, коли весь світ відзначає Всесвітній день дитини.

Це рішення має на меті підкреслити приналежність України до світової спільноти, яка захищає права дітей, а також зміцнити державну політику у сфері дитинства.

 Саме 20 листопада історично пов’язане з двома важливими подіями: у 1959 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила Декларацію прав дитини, а у 1989 році — Конвенцію про права дитини, яку згодом ратифікувала й Україна.

Мета змін — зробити охорону дитинства одним із головних державних пріоритетів, посилити увагу до рівних можливостей для кожної дитини — незалежно від місця проживання, стану здоров’я чи соціального статусу.

Раннє втручання — підтримка, що змінює життя

У межах реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року (План заходів на 2025–2026 роки, затверджений розпорядженням Кабміну №374-р від 25 березня 2025 року), передбачено активне інформування населення про послугу раннього втручання.

Ця послуга допомагає сім’ям із маленькими дітьми, які мають або можуть мати порушення розвитку. Її головна мета — допомогти дитині розкрити власний потенціал, а батькам — отримати необхідну підтримку фахівців для створення сприятливих умов виховання та розвитку як вдома, так і в громаді.

Турбота про дітей — це інвестиція у майбутнє. Нехай кожен день буде днем їхнього захисту, підтримки й любові.

Джон Готтман – професор психології, автор книжки «Емоційний інтелект дитини» вважає, що все залежить від батьків. Він спостерігав, як вони реагують на емоції своїх дітей та розділив їх на чотири групи:

• батьки, які відмовляються від емоцій і намагаються їх усунути, тому що вважають емоції неважливими;
• батьки, які не схвалюють або сприймають негативні емоції як виклик і намагаються їх придушити за допомогою покарання;
• батьки, які дотримуються принципу невтручання та сприймають усі емоції дитини, але не допомагають опанувати себе чи забороняють певну поведінку;
• емоційно свідомі батьки, які використовують власний емоційний досвід як можливість для встановлення зв’язку, допомагають дитині усвідомити, що вона відчуває та навчитися керувати емоціями.

Додамо, що кожна із цих порад передбачає роботу батьків над розвитком власного EQ.

1. Говоріть про власні емоції

Розповідаючи про свої емоції, ви вчите дитину, що емоції є нормальною частиною життя. Наприклад, коли ви ділитеся з дитиною, що нервуєте перед важливою зустріччю, то вона розуміє, що всі люди відчувають емоції і це нормально.

2. Покажіть, як ви справляєтеся зі своїми емоціями

Ваша дитина не змушує вас кричати. Це ви вирішуєте реагувати на її поведінку криком і вибираєте гнів як вихід із ситуації. Покажіть на власному прикладі, що кожен відповідає за те, як він реагує на ситуацію.

3. Вибирайте слушний час для роботи з емоціями

Спроба підвищити навички емоційної регуляції вашої дитини в момент істерики не спрацює. Поговоріть про те, що сталося, коли дитина заспокоїться. Найкращий час для будь-якого навчання, коли ви спокійні та розслаблені.

4. Навчіть дитину визначати емоційні тригери

Емоційні тригери спонукають відчувати ті чи інші емоції. Це може бути сторонній звук, якась дія чи слова оточення. Ваше завдання з’ясувати, що змушує дитину злитися або тривожитися. Які види діяльності її розчаровують чи дратують.

5. Допоможіть дитині зрозуміти мову тіла

Сильні емоції впливають на організм на фізичному рівні. Розуміння, як тіло переживає гнів або тривогу, допомагає пов’язувати емоції зі своїм тілом і запобігати стану, коли емоції зашкалюють.

6. Сфокусуйтеся на належній, а не на поганій поведінці

Найефективніший спосіб змінити неадекватну поведінку дитини, спричинену емоціями, – зосередитися на її позитивній поведінці. Американський психолог Карл Роджерс вважає істерику чи агресивну поведінку способом, яким ваша дитина передає гнів, тривогу, розчарування та інші сильні емоції. Отже, поведінка – це вираження сильних емоцій, з якими дитина наразі не можуть впоратися.

7. Покажіть, що таке «емпатія» на власному прикладі

Емпатія – це здатність відчувати чи уявляти чужий біль і пропонувати допомогу. Виявлення емпатії до дитини не означає, що ви погоджуєтеся з її поведінкою, але означає можливість зрозуміти її почуття чи поведінку.

8. Формуйте позитивні емоції дитини

Барбара Фредріксон – дослідник позитивної психології, вважає що позитивні емоції можуть розвинути фізичні, інтелектуальні, психологічні та соціальні ресурси вашої дитини.

9. Уникайте негативних ярликів

Вплив ярликів на поведінку дітей вперше дослідили психологи Роберт Розенталь і Леонора Якобсон. На початку дослідження всі учні початкової школи проходили тест на IQ. Потім дослідники у випадковий спосіб відібрали 20% учнів та представили їх як тих, хто «інтелектуально процвітає». Наприкінці дослідження учні пройшли ще один тест, який показав, що група тих, хто «інтелектуально процвітає», отримала значно вищі бали під час другого етапу тесту IQ.

10. Заохочуйте дитину до фізичної активності

Фізична активність допомагає усунути напруженість та ефективніше справлятися з емоціями.

11. Підтримуйте емоційну безпеку вашої дитини

Емоційна захищеність – це вроджена потреба. Емоційно безпечні стосунки будуються на довірі та прийнятті іншого. Коли ви показуєте своїй дитині, що приймаєте та любите її, це також сприяєте розвитку емоційного інтелекту.

12. Поясніть, що всі емоції важливі

Людина не може переживати лише радість і щастя. Іноді їй потрібно відчувати гнів або смуток. Смуток – це емоція, яка здатна сповільнити розумову й рухову активність. Це дає можливість поміркувати над джерелом емоційного розладу та зрозуміти, що із цим робити.

Гнів, навпаки, прискорює всі процеси, мобілізуючи інтенсивну енергію і надсилаючи кров до кінцівок. Це емоція, яка готує до боротьби та допомагає мобілізуватися для захисту від можливих загроз.

13. Беріть паузу, коли це потрібно та навчіть дитину це робити

Пауза дає можливість заспокоїтись та обдумати ситуацію, замість того щоб реагувати гнівом. Допоможіть дитині використовувати паузу, щоб емоційно дистанціюватися від ситуації, яка викликає емоції.

14. Знайдіть більше можливостей для спілкування

Щоденне спілкування з дитиною допомагає зміцнити почуття емоційної безпеки. Важливо займатися якоюсь діяльністю разом. Ви можете почитати книжку, подивитися фільм або вирушити на прогулянку й розмовляти дорогою про все на світі.

15. Хваліть дитину

Похвала – це ефективний спосіб допомогти вашій дитині розвинути емоційний інтелект. Якщо ви покажете своїй дитині, що визнаєте та цінуєте її наполегливу роботу, це може допомогти їй стати більш мотивованою, відчути впевненість у своїх силах.

16. Навчайте дитину нестандартному мисленню

Заохочуйте дитину мислити нестандартно та знаходити творчі рішення, а не просто слідувати інструкціям. Це поліпшить впевненість вашої дитини у власних силах, а також сприятиме розвитку емоційного інтелекту.

17. Не поспішайте

Розвиток емоційного інтелекту дитини не відбувається раптово. Наберіться терпіння та пам’ятайте, що це постійна, але дуже важлива робота, яка вплине на подальше життя.

Дізнатися більше про емоції можна завдяки мультфільмам. Пропонуємо до перегляду:

Порядок утворення та функціонування спеціальних груп вихованців закладів дошкільної освіти

Постановою КМУ від 04.04.2025 №381 затверджено Порядок утворення та функціонування спеціальних груп вихованців закладів дошкільної освіти. Цей документ набрав чинності з 01.08.2025 та поширюється також на спеціальні групи, що утворюються у дошкільних підрозділах суб’єктів освітньої діяльності, крім спеціальних дитячих садків та дошкільних підрозділів спеціальних закладів загальної середньої освіти.

«Спеціальні групи» – це окремі групи, що утворюються у закладах дошкільної освіти та інших суб’єктах освітньої діяльності для здобуття освіти дітьми з ООП (далі – діти) віком від 2 до 7 або восьми 8 років, в яких створене спеціальне освітнє середовище з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів дітей.

• Індивідуалізація: Розробка індивідуального плану, врахування діагнозу, інтересів, здібностей та потреб дитини.
• Позитивне підкріплення: Хваліть дитину за будь-які успіхи, не порівнюйте її з іншими дітьми, виключайте негативні фрази (“не вмієш”, “не вийде”).
• Поступове навчання: Залучайте дитину до нових завдань поступово, посилюйте підтримку за потреби, але робіть це поступово, щоб дитина могла розвивати самостійність.
• Повторення: Для закріплення навичок необхідно багаторазово повторювати завдання та тренувати їх у різних умовах.
• Використання різноманітних методів: Застосовуйте рухливі та дихальні вправи, розвивайте дрібну моторику, слухову увагу, графічні навички, а також використовуйте дидактичні ігри, конструктори, мозаїку.
• Сенсорна інтеграція: Створюйте середовище з різноманітними текстурами, кольорами та звуками, поступово впроваджуйте сенсорні елементи в повсякденне життя.
• Комунікація та соціалізація: Формуйте навички співробітництва, взаємодії з однолітками та дорослими, вчіть дитину розуміти інших, допомагати їм та співчувати. 

“ТАК” і “НІ” в роботі з дітьми з ООП.

 

Протокол засідання команди психолого-педагогічного супроводу — це юридична основа для ухвалення всіх рішень щодо інклюзивного навчання учня. Дізнайтеся, як перетворити адміністративний обов’язок на дієвий інструмент ефективної роботи в інклюзії. Усі деталі та зразки протоколів — у статті.

Протокол засідання команди супроводу 

Протокол засідання команди психолого-педагогічного супроводу є основою для ухвалення всіх рішень щодо інклюзивного навчання дитини дошкільного чи шкільного віку: затвердити ІПР, узгодити зміни чи визначити необхідність додаткових фахівців.

У статті ми докладно розбираємо:

• навіщо потрібен протокол засідання команди психолого-педагогічного супроводу;
• хто має бути присутнім на засіданні та хто його очолює;
• які обов’язкові пункти змісту: від порядку денного до ухвалених рішень;
• за якими зразками оформлювати протоколи, що відповідають чинним вимогам.

Протоколи засідань команди супроводу: куди завантажувати

Протоколи засідань команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами (далі — команда супроводу) в закладі освіти завантажують у систему автоматизації роботи інклюзивно-ресурсних центрів (далі — АС «ІРЦ»), щоб:

• відслідковувати процес супроводу дитини в умовах інклюзивного навчання, зокрема доповнення та зміни в індивідуальній програмі розвитку (далі — ІПР) дитини;
• моніторити досягнення дитини та виконання самої ІПР.

Якщо відбувається організаційне засідання команди супроводу, на якому призначають секретаря, розподіляють обов’язки, обговорюють графік засідань команди супроводу, організаційні документи тощо, то протокол такого засідання не потрібно завантажувати в АС «ІРЦ».

В АС «ІРЦ» завантажують протокол, який:

• підписали голова, секретар та всі присутні учасники засідання команди супроводу (п. 6 розд. VI Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти, затвердженого наказом МОН від 08.06.2018 № 609);
• зберегли у форматі PDF.

Протоколи команди супроводу: кількість і тематика  

Загальне правило: протоколів засідань команди психолого-педагогічного супроводу має бути стільки, скільки провели засідань команди супроводу за рік.

Критерій	Заклад дошкільної освіти (ЗДО)	Додаткові (позачергові) засідання
Основа для протоколу	Складання ІПР на навчальний рік та її перегляд	Обговорення та розв’язання проблемних питань координації роботи
Мінімальна кількість переглядів ІПР на рік	Тричі на рік, а за потреби — частіше	За потребою
Мінімальна кількість засідань на рік	Не менше чотирьох на рік	Кількість не регламентована
Хто ініціює		Будь-який член команди супроводу
Приклади причин		Виявлення труднощів, що не проявлялись раніше, або поява небажаних форм поведінки

Команду супроводу формують для супроводу кожної дитини окремо, а не одну на заклад освіти. Тобто, якщо в закладі дві дитини з ООП, формують дві команди супроводу. Кожна команда супроводу окремо проводить засідання з питань інклюзивного нав­чання однієї дитини.

Педрада
Джерело: https://oplatforma.com.ua/article/18758-protokoly-zasidan-komandy-psykhologo-pedagogichnogo-suprovodu#ancex0»