‘Консультує спеціаліст :’

Підготували: практичний психолог Ісаєва Н.В., вихователь-методист Васильєва Н.А.

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном “боулінг розуміють агресивну поведінку щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з однолітками і дорослими не лише у дошкільному закладі, але й у школі і протягом усього їх подальшого життя. Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до дитячого садка (школи) або ж можуть плакати, вигадувати хворобу.

• Вони не беруть участь у спільній діяльності, іграх.
• Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно. 
• Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося – не можуть реалістичо пояснити.
• Може почати говорити про те, що не хоче ходити до дитячого садка, не проявляє бажання брати участь у заходах, в яких приймають участь інші діти.
• Відсутність контакту з однолітками: немає друзів.
• Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
• Обмальовані руки або специфічні малюнки.

Скільки дітей страждають від булінгу

За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». 

У дошкільному закладі і початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно педагог починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.

Обов’язок дитячого психолога, вихователя, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:

• Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
• Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька…Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і у навчальному закладі.
• Атмосфера в групі (класі). Бувають колективи, створені самостійно або руками вихователя (вчителя), в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

 Булінг у цифрах

За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором’язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група. 

44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе. 

 Що робити батькам

 У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

• Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
• Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
• Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
• Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
• Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз.
• Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
• Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
• Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до навчального закладу.
• Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
• Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
• Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
• Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Що робити педагогам

Завдання педагогів – відслідковувати ситуацію. Спеціалісти-конфліктологи пропонують дуже корисне завдання, яке допомагає визначити, чи є в колективі діти, які перебувають в ситуації жертви. 

Перед початком навчального року проведіть з дітьми ігри, шоб визначити, хто з ким дружить, поділившись з тією дитиною своєю іграшкою. Коли вихователь проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей «забули», не згадали зовсім.

Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в групі жертва, хто агресор, хто є лідером, а від кого відвернулися однолітки.

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо: 

• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”.
• Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
• Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопчики завжди будуть хлопчиками” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства”.
• Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
• Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
• Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
• Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з педагогами, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
• Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
• Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
• Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся з дитячим психологом.

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

 Ті, хто піддаються булінгу:

• втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
• відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
• втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
• втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

• частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
• частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

• часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
• потерпають від депресивних станів чи перезбудження, не хочуть відвідувати дошкільний заклад.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

Дні тижня	Групи	Термін проведення	Музичний керівник
17.10. 2019 р. Четвер	Група «Барвінок» (4-й рік)	09. 15	Журавель О.В.
17.10. 2019 р. Четвер	Група «Калинка» (4-й рік)	10. 00	Журавель О.В.
18.10. 2019 р. П’ятниця	Група «Веселка» (4-й рік)	09. 15	Марченко О.І.
18.10. 2019 р. П’ятниця	Група «Мережана хатка» (ЗПР)	10. 00	Марченко О.І.
21.10. 2019 р. Понеділок	Група «Лісова пісня» (спеціальна)	09. 20	Климова А.Г.
21.10. 2019 р. Понеділок	Група «Росинка»  (спеціальна)	10. 00	Климова А.Г.
22.10. 2019 р. Вівторок	Група «Малятко» (3-й рік)	11. 10	Климова А.Г.
31.10. 2019 р. Четвер	Група «Бджілка» (6-й рік)	09. 15	Журавель О.В.
31.10. 2019 р. Четвер	Група «Сонечко» (6-й рік)	10. 20	Журавель О.В.
01.11. 2019 р. П’ятниця	Група «Дзвіночок» (5-й рік)	09. 15	Марченко О.І.
01.11. 2019 р. П’ятниця	Група «Джерельце» (для дітей з порушенням мовлення)	10. 20	Марченко О.І.

Підготувала: медична сестра Ліфіренко В.Д.

Кір – це гостре інфекційне захворювання, яке найчастіше вражає дітей. Але можуть захворіти і дорослі, яких у дитинстві обминула ця недуга.

Хвороба заразна. Її викликає вірус кору. Характеризується високою температурою, кашлем, нежитем, кон’юнктивітом, характерним висипом на шкірі. Дуже небезпечна для маленьких дітей. Якщо дитині ще немає двох років, хвороба часто супроводжується важкими та небезпечними для життя легеневими ускладненнями.

Джерело інфекції – хвора людина. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом під час безпосереднього контакту (розмова, кашель, чхання) і, що дуже небезпечно, – хвора дитина є заразною за 4-5 днів до появи висипу на шкірі, тобто ще в інкубаційному періоді. Через третіх осіб, іграшки та навколишні предмети інфекція не передається, бо вірус дуже нестійкий у навколишньому середовищі: швидко гине під впливом сонячного проміння та дезінфікуючих  речовин.

Інкубаційний період 18-21 доба. Кір починається як звичайне гостре респіраторно-вірусне захворювання (кашель, нежить, підвищення температури, загальне нездужання). На третю – четверту добу в роті на слизовій оболонці щік, на рівні кутніх зубів з’являється кілька червоно-фіолетових плям навколо дрібненьких білих горбочків – на зразок манної крупи. Горло яскраво-червоне, а на м’якому піднебінні спостерігаються маленькі цяточки крововиливів. Загальний стан погіршується, дитина стає сонливою, не хоче їсти, старші діти скаржаться на головний біль та біль у м’язах.

Протягом наступної доби з’являються висипання, характер яких є дуже важливим для діагностики всієї інфекції. Це яскраві плямки неправильної форми, які часом зливаються (між плямами завжди є ділянки здорової шкіри), а під час натискування зникають, на дотик дещо випуклі і оксамитові. Починаються висипання спершу за вухами, на обличчі та шиї. Наступного дня поширюються по всьому тілу, на кінцівки аж до пальців. До речі, під час кору на сідницях висипань не буває, що також є важливою ознакою, аби відрізнити кір від краснухи.

Висипання триває 5-6 діб, після чого починає зникати у тому ж порядку (з обличчя до низу).На місцях висипань залишається коричнева пігментація, яка потім зникає завдяки злущуванню. Під час злущування шкіра хворого наче вкрита пудрою. Температура падає на 4-5 день після появи висипання, стан поліпшується, зникає нежить. Але кашель залишається довше внаслідок глибокого вірусного запалення слизової оболонки трахеї.

Допоможуть мікстури або настої трав (відхаркувальні та заспокійливі – для дітей, схильних до судом).

Рекомендовано: ліжковий режим, трохи підкислене пиття (морси, соки), їжа рідка, тепла, багата на вітаміни, годування за апетитом, туалет слизових оболонок (промивання очей, носових ходів, полоскання ротової порожнини, підмивання у дівчаток для запобігання запалення піхви).

Хворому необхідно перебувати весь час під наглядом лікаря для запобігання та своєчасної діагностики ускладнень (іноді – дуже важких). Після кору захисні сили організму, особливо маленької дитини (до 2 років), різко знижуються, тому мікробні інфекції набувають важких форм. Можна підозрювати ускладнення якщо: лихоманка утримується або з’являється повторно, після того як температура знижувалася до норми протягом 2-3 діб; після того, як висипання почали зникати, дитина залишається млявою і відмовляється від їжі; дитина скаржиться на біль у вухах або головний біль.

Найважчим ускладненням є коровий менінгоенцефаліт, який потребує негайної госпіталізації та лікування в умовах нейроінфекційного стаціонару. Небезпечним є корове запалення легенів, яке також потребує стаціонарного лікування. Необхідно особливо пильнувати за дітьми, які хворіли на туберкульоз. Адже організм дуже ослаблений і хвороба може повернутися.

Коровий круп (набряк слизової оболонки гортані) дуже небезпечний, тому що через звуження і закриття голосової щілини дитина може задихнутися.

Лікарського спостереження потребують і такі ускладнення, як запалення слизових оболонок очей – кон’юнктивіт та запалення лімфатичних вузлів – лімфаденіт.

Якщо дитина до трьох років перебувала у контакті з хворим на кір, не будучи щепленою, їй необхідно зробити або щеплення за епідемічними показами (дітям від 1 року і старшим), або ввести гаммаглобулін. У таких випадках може виникнути захворювання, але воно має значно легший перебіг і в 99% не дає ускладнень.

Лікування та догляд

Неускладнений кір лікують дома, обов’язково під спостереженням лікаря. При важкому перебігу хвороби, розвитку ускладнень, обов’язково госпіталізація.

Лікар призначає дитині лікування, яке допомагає впоратися із симптомами хвороби й підтримати імунітет.

У кімнаті, де перебуває хвора дитина, необхідно щодня робити вологе прибирання. Провітрювання повинні бути якнайчастіше. Штори краще тримати закритими, тому що при корі спостерігається світлобоязнь. Постільна білизна й піжама хворої дитини повинні бути свіжими. Дитині потрібно часто й багато пити.

Профілактика кору

У людини, що перехворіла кором, на все життя зберігається імунітет до цієї інфекції – випадки повторних захворювань поодинокі.

Щеплення – єдиний оберіг від небезпечних хвороб та реалізація права українських дітей на здорове життя.

Вакцинація проти кору проводять дітям у віці 12 місяців, ревакцинація – у шість років.

Кір – це вакцино-керована інфекція, і щоб не хворіти, необхідно отримати щеплення. Зараз Україні вже є достатня кількість вакцин проти кору, паротиту та краснухи.

Закликаємо батьків вакцинувати своїх дітей, тим самим захищаючи їх і себе від цього захворювання!!!

КІР – ШКОЛА ЛІКАРЯ КОМАРОВСЬКОГО

У малюка має бути правильно підібрана власна зубна щіточка та зубна паста. Засоби догляду за порожниною рота обирають з урахуванням віку дитини, особливостей розвитку порожнини рота, ризику карієсу. Стосовно вибору зубної .щіточки і пасти слід порадитись з лікарем-стоматологом. Зубну щіточку слід замінювати кожні 3 місяці.

УВАГА! Стоматологи радять починати чистити зуби дитині з моменту появи першого зубу. Але, звичайно, немовляти не можна самостійно чистити зуби – це задача батьків, Ваша задача.

Догляд за порожниною рота дитини має здійснювати під наглядом дорослих двічі на день – після сніданку і перед сном. Процедура догляду має включати наступні етапи:

– перед чищення зубів слід ретельно вимити руки з милом, ополоснути щіточку чистою проточною водою, прополоскати рот теплою водою;

– на щетину зубної щіточки наносять зубну пасту. Слід надавати перевагу дитячим зубним пастам, о містять достатню кількість фтору для профілактики карієсу;

– в продовж двох хвилин дитина чистить зуби: горизонтальними (від краю зубів) рухами – зовнішні і внутрішні поверхні зубів; рухами вперед-назад жувальні поверхні зубів; завершують чищення круговими з переважанням вертикальних рухів (« підмітаючими»);

– після завершення чищення зубів дитина має ополоснути рот теплою водою, промити зубну щітку і встановити її голівкою вверх на місце зберігання.

 

Як уникнути карієсу зубів у дітей:

І. Слід регулярно відвідувати стоматолога (не рідше ніж раз на шість місяців), навіть тоді, коли Вам здається, що у дитини зовсім здорові зуби. Не нехтуйте лікуванням тимчасових зубів у дітей! Невчасно проведене лікування може спричинити ускладнення, а саме ураження зачатку постійного зуба. Раннє видалення тимчасових зубів є однією з важливих причин виникнення порушень прикусу.

 2. У віці 5-6 років у дитини починають прорізуватись постійні зуби («шості» – перші постійні моляри). Після прорізування вони ще «незрілі», недостатньо насичені кальцієм і тому дуже сприйнятливі для карієсу. Найкраще відразу після прорізання постійних зубів відвідати стоматолога для здійснення профілактичної безболісної процедури – герметизації («запечатування») фісур. Це дозволить уникнути формування карієсу.

 

Для правильного розвитку прикусу дитини, формування пропорційних рис обличчя слід дотримуватись простих правил:

 1. Зручна поза під час сну, уникнення звички спати на високих подушках, підкладати кулачок чи ручку під щічку, на «улюбленому» боці;

2.  Правильне (відповідно до зросту дитини) зручне місце за партою чи учбовим столом;

3.  Зручний, не перевантажений ранець, уникнення важкої ноші в одній руці чи носіння ранця на одному плечі;

4.  Уникнення шкідливих звичок (смоктання пальців рук, щік, предметів);

5.  Достатнє жувальне навантаження(дитина має отримувати тверду їжу – яблука, груші, моркву та ін.);

6.    Відкушування І жування відповідними групами зубів;

7.   Профілактика і своєчасне лікування карієсу зубів;

8.   Носове дихання;

9.  Регулярні профілактичні огляди лікаря-стоматолога;

10. У випадку необхідності – консультація і лікування у лікаря-ортодонта.

• В перші дні перебування в дитячому садку залишайте дитину на 2-3 години, поступово збільшуючи час знаходження в дитсадку. Не запізнюйтесь, хоча б у перші дні забирайте дитину вчасно.

 

• Не поспішайте відразу забрати дитину додому. Побудьте з дитиною на ігровому майданчику, разом подивіться, як гуляють діти, чим займаються, як спілкуються один з одним та вихователем.

 

• Відводячи малюка до дитячого садка, дайте йому улюблену іграшку, сказавши при цьому: «Якщо ти захочеш, щоб я про тебе подумала, візьми і притисни її до себе. І я відразу про тебе подумаю». Ілюзія керування батьками дуже важлива для малюка. Вона знижує реакцію стресу на нову ситуацію. Нехай іграшка ходить із дитиною кожен день і знайомиться з іншими, розпитуйте, що з іграшкою сталося в дитячому садку. Хто з нею дружить, хто ображав, чи не було їй сумно. Таким чином ви багато дізнаєтеся про те, як ваша дитина звикає до садочка.

 

• Пограйтесь з дитиною домашніми іграшками в дитячий садок, де якась з них буде самою дитиною. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, що говорить, допоможіть разом з дитиною знайти їй друзів і вирішіть проблеми дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.

 

• Не хвилюйтесь і не показуйте своє хвилювання дитині. Не забувайте надавати дитині емоційну підтримку і показувати значимість для вас її нового статусу.

 

• Утримуйтесь від шумних масових вистав, аби зменшити емоційне навантаження.

 

• Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх.

 

• Завжди знаходьте час вислухати, що непокоїть вашу дитину, які у неї труднощі, чого вона досягла.

 

• Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім’ї та оптимальний режим дня. Оберігайте нервову систему дитини!

 

• Повідомте вихователів про особливі звички дитини, що вона любить, що ні, які має захоплення.

 

• Придумайте ритуал «прощання» й зустрічайте дитину з посмішкою.

 

• Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає. Ніколи не з’ясовуйте відносин з вихователем (щоб не трапилось!) у присутності дитини.

 

• Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.

 

• Найголовніше — почувайтеся компетентними батьками, тобто вірте, що з будь-якою складною ситуацією можна справитись, якщо її вирішувати, а не відкладати!

 

• Головною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадку.