‘Консультує спеціаліст :’

1. Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі (дитячому садку), а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

2. Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи (дитячого садочка), то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. 

3. Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

4. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось вихователю або принаймні друзям. 

5. Також не слід  у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як “хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе”, “дівчинка не повинна сама захищатись” та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

Підготувала: практичний психолог Катерина Компанець

Емпатія (греч. empatheia – співпереживання) – збагнення емоційних станів іншої людини, здатність емоційно відгукуватися на переживання інших людей.

Емпатія – це пізнання людиною внутрішнього світу інших людей, їх думок і відчуттів, співпереживання і співчуття по відношенню до інших людей.

Співчуття спонукає людину до допомоги іншому. Чим стійкіші альтруїстичні мотиви, тим ширше громадянство, яким він, співчуваючи, допомагає.

Здатність до емпатії розвиває проникливість – здібність до швидкого і адекватного пізнання людей і відносин, до прогнозування поведінки людини. На рівні особових характеристик проникливість припускає наявність гуманістичної спрямованості людини, ціннісних орієнтації, вольових рис вдачі.

Як компонент висококваліфікованого спілкування проникливість припускає ряд умінь: уважно слухати людей, враховувати вікові і індивідуальні особливості співбесідників і ін.

Процес емпатії за своїм змістом є інтелектуальним і емоційним. При цьому емоції і відчуття однієї людини нетотожні тим, які переживає інша людина.

Розрізняють три рівні емпатії:

•  розуміння емоційного стану іншої людини (когнітивний рівень);
•  співпереживання або співчуття (афектний рівень);
•  активна допомагаюча поведінка (поведінковий рівень). Виділяють дві форми емпатії: гуманістичну і егоїстичну.

Гуманістична емпатія виражається в співчутті, жалості, потребі в благу іншої людини, а егоїстична емпатія – це прагнення задовольнити свої особові потреби.

Для молодших школярів найбільш характерна егоїстична емпатія, а для підлітків – гуманістична.

Емпатія як особова властивість має біосоціальну природу і піддається певною мірою цілеспрямованому формуванню. Для виховання гуманістичної емпатії треба накопичувати етичний досвід;

Ш. А. Амонашвілі ввів для учнів «Уроки людяності», на яких вони осягають, відчувають важливість і красу людських відносин, людської взаємності, визначають свою моральну позицію, вправляються в етично-моральних вчинках.

Емпатія необхідна в демократичному суспільстві для прояву таких загальнолюдських якостей, як альтруїзм, гуманізм і доброта.

ДІТИ ЯКИХ МАЮТЬ ВАДИ МОВЛЕНЕВОГО РОЗВИТКУ

     Підготувала: вчитель-логопед Муртазіна Н.В.

• Ні в якому разі не можна акцентувати увагу на проблемі, тиснути на малюка і примушувати його працювати через силу.
• Навіть, незважаючи на те, що практично всі корекційні вправи для дітей розробляються таким чином, що будь-якій дитині буде цікаво ними займатися, потрібно стежити, щоб тренування не набридали малюкові і не втомлювали його.
• Оптимальна тривалість заняття з дитиною – не більше 15-20 хвилин (якщо тільки вона сама не хоче пограти довше).
• Але займатися можна і кілька разів в день, головне – робити між розвиваючими іграми та вправами перерви на відпочинок.
• Також дуже важливо розуміти, що розвиток мови – це безперервний процес, який не обмежується одними вправами і спеціальними іграми.
• З дитиною потрібно якомога більше розмовляти, уважно стежачи за своєю мовою: вона повинна бути неквапливою, чіткою і зрозумілою.
• Коли малюк робить будь-які мовні помилки, поправляти його потрібно коректно і спокійно, намагаючись використовувати питальні інтонації (наприклад, дитина сказала – «Кафа», питати – «Каша? Ти хочеш кашу?»).
• Під час занять дитині необхідно створювати позитивний настрій.
• Важливо проявляти спокій і терпіння. Завжди пам’ятайте про те, що будь-яке подразнення і нетерпимість здатні тільки посилити проблеми і звести всі зусилля нанівець. У малюка не все буде виходити з першого разу, і завдання батьків – підтримати його і додати упевненості у своїх силах.

Шановні батьки! Радійте навіть найменшим успіхам вашої дитини, як можна більше хваліть її, і тоді позитивний результат не змусить себе чекати!

Підготувала: музичний керівник Марченко О.І.

Найпростішою і природною формою включення музики в життя дитини може і повинно бути (і завжди було) спів дорослого, який органічно супроводжує різні моменти життя, а саме:

•  колискові – щоб заспокоїти малюка при укладанні спати;
• потішки, пестушки, примовки, ігри – для розваги, оздоровлення та розвитку дитини;
• протяжні і ліричні пісні – під час монотонної ручної жіночої роботи; ритмічні трудові – на відповідні моменти фізичної роботи;
•  хороводні – на гуляння і т. п.

Від природи кожен з нас наділений дивовижним музичним інструментом – голосом. Приготувавши людині при народженні настільки чарівний подарунок, природа подбала також про те, щоб їм можна було скористатись, коли захочеш. Всі мами прекрасно співають для своїх дітей.

•  Те, що дорослий співає дитині, має відповідати віковим особливостям сприйняття малюка.
• Для співу дитині безумовно підходить весь дитячий потішний і ігровий фольклор. Він простий для виконання, разом з тим, це істинна музика і дивовижна поезія.
• Прийнятним авторські твори за умови, що вони мають справжню художню цінність. Це дуже важливий момент. Простота – аж ніяк не синонім примітивності.
• Можна використовувати класичну музику (колискові Брамса, Моцарта, Гречанінова і т.д.).
• При цьому дуже важливо, щоб дорослому самому подобалося те, що він співає.
• У народній традиції дітям багато співали голосом без супроводу, а найбільш поширеними музичними інструментами були ріжки та флейти. Ці інструменти, так само як і людський голос, одномоментно видають тільки один звук, який ясно чути дитині. Вона може далі і сама стежити за ходом мелодії, в цьому сенсі розвиваючим інструментом є також скрипка.

Підготувала: вчитель-логопед Муртазіна Н.В.

1. Ранкова гімнастика з промовлянками і звуконаслідуванням.

2. Промовляння потішок, чистомовок під час режимних моментів: умивання, одягання на прогулянку, підготовка до занять.

3. Мовні ігри перед їжею.

4. Логоритмічні паузи на заняттях.

5. Динамічні паузи між заняттями.

6. Фізкультурні театралізовані заняття з використанням мовного матеріалу (мовно-рухові ігри та вправи, дихально-артикуляційні вправи, танцювально-ритмічні вправи: ігрогімнастика, ігроритміка).

7. Музичні заняття (музикування, мовно-рухові ігри та вправи, танцювально-ритмічні вправи)

8. Гімнастика пробудження зі звуконаслідуванням.

9. Рухливі ігри зі співом на прогулянці.

10. Ігри малої рухливості.

11. Логоритмічні розваги.