‘Консультує спеціаліст :’

1. Частіше заохочуйте свого малюка – такі діти дуже мають потребу і в похвалах, і в матеріальних стимулах (солодощах, іграшках і т.д.). Намагайтеся звертати увагу на ті досягнення дитини, які далися йому з особливим працею – посидючість, акуратність, послідовність, пунктуальність і т.д.

2. Навчальні та розвиваючі заняття плануйте в першій половині дня, тоді й результати будуть вищі.

3. Свої прохання дитині формулюйте коротше – в 1-2-х пропозиціях, щоб вона напевно дослухала до кінця.

4. Гіперактивні дітки дуже швидко втомлюються. Тому частіше робіть перерви в заняттях (у будь-яких, навіть цікавих для дитини).

5. Пам’ятайте: коли ваша дитина в громадському місці починає поводитися непристойно з точки зору загальноприйнятого етикету (голосно говорити, кричати, крутитися), обсмикувати її марно. Постарайтеся відвернути її увагу цікавим розмовою, ласкаво погладьте ручки, щічки. Приємні тактильні відчуття допомагають зняти емоційну напругу. А щоб не відчувати почуття сорому перед оточуючими, постарайтеся переконати себе, що дитина не винна в тому, що народилася такою, вона і сама страждає від своєї непосидючості.

6. Займаючись з гіперактивним дитиною, не вимагайте від неї виконання відразу кількох умов: сидіти смирно, писати (вирізати, малювати і т.д.), акуратно, слухати уважно і т.д. Виберіть один пункт, який в даний момент найбільш важливий, наприклад писати акуратно, а за те, що дитина щохвилини схоплюється, гризе ручку, раз у раз відволікається, постарайтеся її не лаяти. Якщо дитина виконає цю умову – обов’язково похваліть. Наступного разу виберіть іншу умову – сидіти спокій

7. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина чітко дотримувався розпорядку дня, перед закінченням однієї справи і при переході до “наступного пункту програми” обов’язково нагадуйте їй (краще не один, а 2 – 3 рази): “Грати залишилося 10 хвилин, потім – обід!” Старші діти, які вміють визначати час за годинником, можуть готуватися до зміни діяльності за допомогою будильни

8. Сам же розпорядок дня складайте таким чином, щоб дитина не тинялася без діла і 10 хвилин. Такого малюка потрібно постійно чимось займати, щоб він не збуджувалося

9. Дуже корисно записати гіперактивну дитину з раннього віку в спортивну секцію і (або) регулярно грати з нею у спортивні ігри.

10. Найкращий варіант, якщо батьки та вихователі об’єднають свої зусилля у вихованні такої складної дитини і будуть діяти спільно. Єдині вимоги в дитячому саду і вдома допоможуть маленькому чоловічкові швидше звикнути до порядку.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.

Щоб краще зрозуміти дитину, можна використати метод систематичного спостереження. 

 Для його проведення пропонуємо такі рекомендації.

 • Перш ніж робити якісь висновки про дитину, поспостерігайте за нею у різних ситуаціях. Ви помітите різницю між тим, як вона поводиться на вулиці, у кімнаті, а також під час спілкування з дорослими, братами, сестрами. Уваж­но спостерігайте за дитиною й умій­те вислухати її. Запитайте себе, як часто вона посміхається і що викликає у неї посмішку. Людина, яка рідко смі­ється, як правило, незадоволена собою і життям. Прислухайтесь до інтонації її голосу. Сум може свідчити про внутріш­ній дискомфорт.

 • Коли дитина потрапляє у сім’ю, нові батьки можуть виявити у неї ту чи іншу шкідливу звичку, що виникає внаслідок дефіциту материнської уваги і ласки. Це може бути смоктання пальця, язика, губи, одягу, постільної білизни тощо, крутіння і висмикування волосся, хитання головою з боку в бік, гризіння нігтів, онанізм. Малюк, позбавлений до­гляду, ласки, відчуває нудьгу або страх, тому шукає компенсацію, заспокоєння, відволікається доступними для нього засобами.                                                 

 Усунення таких станів потребує обов’язкової консультації з дитячим психіатром.

Батьки мають пам’ятати:

• Якщо є шкід­лива звичка, слід боротися зі звичкою, а не з дитиною. Безуспішною буде, ска­жімо, спроба намазати палець гірчи­цею, щоб подолати звичку смоктати палець. Водночас, не треба вимагати обіцянок відмовитися від шкідливої звички. Дитина обіцяє, однак змушена порушувати дане слово, оскільки звичка сильніша за неї. У такий спосіб форму­ється нова шкідлива звичка — порушу­вати обіцяне. Покарання лише усклад­нює ситуацію. Малюк починає вдаватися до шкідливої звички, щоб утішити себе після покарання, і ще більше усамітню­ється, страждає від того, що його не розуміє дорослий, гостро відчуває про­вину і невпевненість.
•  Усувати шкідливі звички потрібно терпляче, витрачаючи на це стільки часу, скільки вони формувалися. Не забувайте, що причиною цього є недос­татня увага. Отже, батькам треба бути дуже уважними до дитини і робити так, щоб у неї не було часу для шкідливих звичок. Якщо ви помітили, що вона усамітнилася, залучіть її до гри, заняття, сприяйте грі з однолітками.

 Запам’ятайте!

Боротьба зі шкідливою звич­кою — це боротьба з невпевненіс­тю, тривожністю, песимізмом.

Якщо дитина гризе нігті, їх необхідно коротко обрізати. Можна дозволити гризти кінець ручки, але стежити, щоб вона була чистою. Якщо дитині захо­четься погризти нігті, натомість запро­понуйте їй потерти долоні одна об одну. Якомога настійливіше слід спонукувати боротися з цією звичкою самостійно, пояснюючи шкоду, вказуючи на неесте­тичний вигляд пальців з обгризеними нігтями, вчити самоконтролю. Важливо підбадьорювати малюка: «Ти це обов’яз­ково подолаєш, не журися», активно до­помагати у складних ситуаціях, оскільки саме у них він найчастіше вдається до шкідливої звички. Нігті гризуть не­впевнені у собі діти. Тому боротьба з не­впевненістю — головна умова усунення цієї звички. Якщо малюк смокче палець, рекомендації такі самі. Найчастіше він це робить перед сном. Тому перед тим, як укласти його в постіль, запропонуйте активно порухатися або 10-15 хв. по­стрибати зі скакалкою.

     Підґрунтям шкідливих звичок найчастіше є знижений настрій, схильність до депресії. Тому все, що сприяє хорошому настрою, допома­гає усувати шкідливі звички. 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Підготували: музичні керівники Марченко О.І. і Журавель О.В.

Здебільшого діти молодшого дошкільного віку не вміють слухати музику і робити відповідні щодо прослуханого висновки. У них відсутня чистота інтонування мелодії, практично немає координації між слухом і голосом, емоційного відгуку на музику.

Тому під час спеціально організованої музичної діяльності в дошкільному закладі у дитини виникають позитивні емоції, що відображаються на її психічному стані, тобто перетворюються на емоційно-естетичні враження.

І тут на допомогу педагогам має прийти сім’я. У сім’ї засвоюється 60% усього обсягу різної інформації, в тому числі і музично-естетичної, прищеплюється музичний смак.

Емоційне здоров’я дитини залежить від того, яку інформацію вона отримує: позитивну чи негативну, які емоції переживає.

Музика, пісні, казки – це той матеріал, який приносить дитині радість, викликає лише позитивні емоції, задоволення, сміх.  Пропускаючи все це через свої почуття і емоції, дитина вчиться бути щасливою.

Тому батьки повинні:

1. Співати частіше дітям колискові на ніч.
2. Співати улюблені знайомі дитячі пісні всією сім’єю разом з дитиною.
3. Прослуховувати разом з дитиною зразки класичної музики, спонукати до висловлювання думки дитини про прослуханий твір.
4. Заохочувати дитину до міркувань про почуту музику.
5. Слухати з дитиною музичні казки.
6. Розучувати з дитиною невеличні народні заклички, примовки, співаночки тощо.

Підготувала: практичний психолог Компанець К.М.

1. Приділяйте дитині якомога більше часу. Від сту­пеня раннього мовного розвитку залежати­ме подальший процес розвитку дитини в школі.

2. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

3. Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення.

4. Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.

5. Забезпечуйте дитині широкі можли­вості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

6. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовува­ти, будувати, складати невеликі за розмі­ром деталі, зображення тощо.

7. Забезпечуйте всі можливості та умо­ви для повноцінної гри дитини. Чим краще дитина грається, тим краще вона підготов­лена до навчання в школі.

8. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10—20. але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ято­вування.

9. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

10. Не завищуйте і не занижуйте само­оцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

11. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.