‘Методичні поради і рекомендації’

РЕКОМЕНДАЦІЇ 

Підготувала: вихователь-методист: Васильєва Н.А.

За змістом загадки повинні відповіда­ти завданням всебічного розвитку, містити виховну думку, відповідати віко­вим і психологічним особливостям дітей, бути доступною.

Основа для відгадування загадок — достатньо повні уявлення про предмети і явища, тому необхідно враховувати досвід дітей, як колективний, так і індивідуальний.

Загадка повинна мати повну і точну характеристику предмета або явища, опис типових ознак. Вона повинна бути цікавою, грамотною, образною, мати ігровий характер.

Для дітей молодшої групи характерне емоційне сприймання. В молодшому віці активно розвиваються увага, па­м’ять, яка стає наочно-образною, фор­мується уява. Завдяки цьому на основі словесного опису діти можуть створити образ предмета.

Тематика загадок обмежена невели­ким життєвим досвідом дітей. Це загад­ки про іграшки, свійських тварин, деякі предмети домашнього вжитку, продукти харчування. Загадки можуть мати підказку.

Загадки для дітей молодшої групи по­винні бути лаконічні, з яскравими харак­теристиками, конкретними образами, не повинні бути докладними.

У дітей молодшої групи ще малий життєвий досвід та не сформоване абстрактне мислення, тому часто вихо­ватель сам дає відповідь на загадку. Бажано відгадку показати, використавши малюнки, іграшки тощо і обов’язково ще раз повторити текст загадки. Діти будуть запам’товувати загадку і наступ­ного разу самі її відгадуватимуть.

Діти середнього дошкільного віку вміють виділяти в предметах різні якості і властивості (форму, колір, вели­чину, матеріал, смак, запах, призна­чення та ін.), порівнювати предмети між собою.

Відповідно до освітніх програм виховання в дошкільному закладі, діти цього віку знайом­ляться з особливостями овочів, фрук­тів, характерними ознаками тварин, вчаться спостерігати явища природи, дізнаються про призначення предметів домашнього вжитку, транспорт.

Тематика загадок: свійські і дикі тва­рини, предмети домашнього вжитку, одяг, їжа, явища природи, засоби пере­сування.

Загадки можуть бути докладні, як роз­повідь про предмет. Можна добирати загадки з простими порівняннями і про­зорими метафорами.

Подібні образні засоби зрозумілі дітям завдяки великій зовнішній подібності.

Дітям середньої групи вихователь інакше підносить загадку. Він її загадує, допомагає відгадати і разом з малюка­ми з’ясовує, що саме підказало відгад­ку. Тексти загадок вивчаються з дітьми в другу половину дня під час індивіду­альної роботи. На кінець середньої гру­пи з дітьми можна проводити розваги на основі загадок.

Старші дошкільники знайомляться з живою і неживою природою, спостеріга­ють за тваринами, птахами, комахами, їх поведінкою, способами життя. Вони слідкують за ростом і розвитком рос­лин, збирають плоди і насіння, відміча­ють зміни погоди.

У дітей поглиблюються знання про працю людей, знаряддя праці, про транспорт, техніку та її призначення.

Тематика загадок: тварини, птахи, ри­би, комахи, рослини, явища природи та їх закономірності, предмети вжитку, знаряддя праці, засоби пересування, зв’язку, інформації, спорт, людина, гра­мота, книга. Характеристика предмета може бути короткою, але одна з ознак має бути характерною:

Діти старшого дошкільного віку не просто відгадують загадку, а вже самі повинні пояснити, чому саме така відгадка. Діти можуть загадувати загад­ки один одному. Доцільно проводити «Вечори загадок», розваги з елемента­ми змагання, літературні вікторини. Дітей навчають складати описи-загадки. Щоб опис-загадку інші діти змогли відгадати, вона повинна бути образ­ною, яскравою, точною. А наявність у дітей необхідних вмінь, знань, навичок буде залежати від роботи вихователя з малюками і його творчого підходу до роботи з загадками.

Таким чином, при добиранні загадок для дітей дошкільного віку необхідно враховувати:

– відповідність тематики загадок виховним і освітнім завданням і життєвому досвіду дітей;

– повноту і конкретність характе­ристики предмету чи явища;

– доступність мови і ступені складності художнього образу;

– тип логічної задачі і характер розумової операції при відгаду­ванні.

Загадки широко використовують на заняттях, як складову частину і на спеціальних заняттях на загадування і відгадування загадок, в побутовій і ігровій діяльності.

Для закріплення знань про характерні ознаки предметів, їх призначення, спо­соби використання загадки — не­замінний засіб. Використання загадок на заняттях — один з важливих прийомів навчання. Вони входять до всіх занять з різних розділів програми.

Як правило, широко використовують­ся загадки на заняттях з розвитку мовлення дітей: під час спостережень, екс­курсій, екскурсій-оглядів, бесід, розгля­дання картин, читання художніх творів, опису предметів, слухання радіо, під час дидактичних ігор.

Загадки використовують як прийом, який спонукає до засвоювання знань, необхідних для спостережень.

Загадки використовують не тільки на початку і в процесі спостережень. Їх можна використовувати як закінчення і узагальнення процесу спостереження.

Використовуються загадки під час розповідання, читання художніх творів.

Можна загадувати загадки про героїв літературних творів, діафільмів, мультфільмів.

У старшому віці проводяться спе­ціальні заняття на загадування і відгадування загадок. їх може бути кілька видів, різноманітних за своєю структурою, найчастіше такі заняття прово­дяться у вигляді дидактичних ігор: «Назви квітку», «Хто тут живе?», «Магазин», «Зберемо посилку», «Відга­дай».

З метою навчити дітей самостійно складати загадки проводиться гра «Відгадай».

Використовуються загадки і під час режимних процесів — в роздягальні, у ванні, спальні.

Під час умивання доцільно викорис­товувати загадки про речі туалету.

У спальній кімнати, коли діти готують­ся до сну, або вдягаються після сну, можна використати загадку про постіль.

Під час чергування можна використо­вувати побутові загадки.

Таким чином, використання загадок дає змогу виховувати допитливу, вдум­ливу, творчу людину. Загадки збагачу­ють знання дітей, перевіряють рівень інтелектуальної підготовки, вчать мис­лити, обґрунтовувати свої міркування.

         

ПОРАДИ ВИХОВАТЕЛЯМ

 

 

 

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

•  Поважайте батьків. Виявляйте увагу і зацікавленість.
• Заохочуйте співпрацю. Залучайте родини до участі в роботі групи. Пропонуйте батькам свої ідеї стосовно того, яким чином вони могли б брати участь у житті групи.
• Використовуйте різноманітні форми залучення батьків до діяльності ДНЗ – будьте творчими та дипломатичними. Кожна родина має свої інтереси, розклади, можливості і що спрацьовує для однієї родини, може бути неприйнятним для іншої.
• Дозвольте родинам самим вирішувати, який шлях залучення до роботи для них найкращий. Впевненість, що всі родини розуміють, що будь-яка допомога вітається.
• Проводьте з батьками бесіди про взаємні очікування. Обговоріть, як ви будете взаємодіяти один з одним протягом перебування дитини у дитячому садку.
• Будьте терплячими. Залучення батьків до навчально – виховного процесу групи   може бути новим і для родин, і для педагогів, тому розвиток нових взаємин займе певний час. Тісна співпраця з родинами   стане можливою тоді, коли вона буде базуватись на  невеличких успіхах протягом тривалого часу.
• Звертайте увагу на емоційний зв’язок між дитиною та батьками. Зосереджуйтесь на сильних сторонах родини і забезпечуйте позитивний зворотній зв’язок. Навіть досвідченим батькам необхідне підтвердження, що вони добре виховують своїх дітей.
• Підтримуйте тісний контакт. Намагайтесь щотижня індивідуально розмовляти з кожним батьком (мамою).
• Висловлюйте свою приязнь. Завжди давайте зрозуміти родині, що високо цінуєте їх участь у житті групи.
• Намагайтесь залучити до роботи всю родину. Шукайте творчі шляхи співпраці не лише з мамами, але й батьками, сестрами, дідусями і т.п.
• Підтримуйте конфіденційність. Довіра – важлива передумова встановлення дружніх стосунків. Впевніться, що відомості про родину зберігаються конфіденційно.
• Навчайте взаємодії. Проводьте психологічні тренінги з батьками з метою відпрацювання їхніх навичок позитивного спілкування та взаємодії.
• Співпрацюйте з іншими громадськими організаціями. Родини залежать від різних засобів підтримки та послуг. Дитячі освітні установи не можуть надати весь спектр послуг для родин, але вони можуть взаємодіяти з іншими організаціями, які можуть сприяти підтримці родини (наприклад, медичні установи, школи, психологічні центри).
• Створіть групу батьків – порадників. «Чим більше людей буде залучено до прийняття рішень, що безпосередньо впливають на них, тим з більшим ентузіазмом вони намагатимуться впровадити ці рішення» (Курт Левін). Хоча педагоги більш компетентні у справах виховання, батьки знають краще, що потрібно їхнім дітям. Коли батькам надають право сильного голосу, їх залучення до співпраці може покращити ефективність навчально-виховного процесу.

    Петриківський декоративний розпис – вияв давнього та вічно молодого народного мистецтва, що має в своєму потенціалі великі можливості для виходу в світ сучасного життя, збагачення вітчизняної та світової культури.

     Доторкніться до цих світлих джерел, відшукайте життєдайну силу щедрої краси, що дає людині відчуття внутрішньої рівноваги, гармонії з оточуючим світом, природою.

Щоб познайомити дітей з прийомами малювання цього чарівного розпису, пропонуємо вам, шановні педагоги, взяти  декілька уроків у майстра цієї справи.

 

ПОРАДИ ПЕДАГОГАМ

     Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

• Поважайте співрозмовника, уважно його слухайте, налаштуйтеся на нього.
• Будьте завжди врівноваженими, стримуючи негативні емоції.
• Навчіться залагоджувати конфліктні ситуації з гідністю та гумором.
• Намагайтеся прощати, співчувати, співпереживати, бути великодушним і поблажливим до співрозмовника.
• Ростіть професійно, будьте у курсі останніх здобутків педагогічної науки, не зупиняйтеся на досягнутому. Пам’ятайте, що вдосконаленню не має меж.
• Будьте завжди приязним. Доброзичливість — основа здоров’я.
• Живіть і спілкуйтеся радісно. Намагайтеся в усьому побачити позитивне.
• Будьте добрими і чесними. Зроблене вами добро завжди повернеться до вас багаторазово збільшеним.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

     Пізнавальна активність, або допитливість — це прагнення якомога більше дізнатися про навколишній світ. Це й пізнавальна потреба, і збуджувана нею пізнавальна діяльність. Вона притаманна кожній дитині, проте й міра та спрямованість у кожного свої.
Пізнавальна активність має чіткі зовнішні прояви, за якими можна визначати і її зміст (об’єкти, на які вона спрямована), і характер.

   Коло інтересів дитини, інтенсивність її прагнення до ознайомлення з певними явищами можна визначити за такими показниками:

•  увага та особливий інтерес до предмета;
• емоційне ставлення до предмета (подив, нерозуміння, заклопотаність, тобто розмаїття емоцій, викликаних предметом);
• дії, спрямовані на детальніше розпізнавання предмета, усвідомлення його функціонального призначення;
• загальна кількість таких дій — показник інтенсивності обстеження. Але особливо важливою є якісна характеристика дій, їх різноманітність, заміна одних дій іншими, паузи, пов’язані з роздумами дитини про предмет;
• постійний інтерес до предмета, навіть за його відсутності.